Аналіз прибутку інноваційного підприємства та шляхи його збільшення на прикладі ПАТ «Гнідавський цукровий завод»

Потребують вдосконалення й нормативи. Так, нормативи використання матеріальних ресурсів та виробітку продукції не всюди достатньо технічно обгрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обгрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а. з іншої - на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.

Одним, з  резервів збільшення прибутку підприємства є більш повне використання вторинних  ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів на підприємстві значно зростає.

Резервом  збільшення прибутку є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрізмінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і  втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.

Збільшення  прибутку є одним з напрямків  підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний  вплив на підвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації  і автоматизації виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.

Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес  та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації.

Резервом  росту прибутку підприємства є підвищення якості виробленої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов'язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.

Резервом  росту прибутку підприємства є підвищення цін. Ціни відображають кон'юнктуру  ринку, протиставляючи виробника споживачу  товару, і навпаки. Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим  підприємствам необхідно застосовувати  правильну тактику в області  встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни. У  цінах повинні відображатись  суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний  попит.

Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність  і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан. Промислові підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів. Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для  його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати  інвестиційну політику, а також витрати  па соціально-культурні заходи та матеріальні  заохочення працівників.

Досвід  роботи підприємства в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в  ході фінансового планування внутрігосподарських  резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає  на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці.

Підприємство має також  можливість збільшити прибуток за рахунок  зміни ринків збуту продукції. У  цьому важлива роль належить маркетинговій  службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає можливість виявити  незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно значну увагу приділяти аналізу  фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти, де було справжнє стихійне лихо, а де звичайна недбалість, безгосподарність.

У зв’язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного  показника ефективності діяльності – прибутку – можна визначити  й резерви зростання відносного показника – рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичними дає змогу  визначити резерви зростання  рентабельності.

На даному підприємстві існують наступні резерви  поліпшення фінансових результатів  діяльності:

а) Резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції. Факторний  аналіз прибутку показав, що обсяги реалізації товарів підприємства в 2010 році зменшилися порівняно з 2009 роком, через що підприємство недоотримало потенційно можливий прибуток. Це зменшення зумовлене зменшенням замовлень з боку клієнтів підприємства ─ магазинів, через цінову політику підприємства. Однак, спираючись на експертні  оцінки працівників підприємства, щодо рівня попиту на товари підприємства можна зробити висновок, що можливе  збільшення обсягу реалізації на 15%. Досягнути  цього збільшення можливо шляхом проведення рекламної акції серед  постійних клієнтів підприємства, яка  простимулює їх повернути попередні  обсяги замовлень. Реалізація цього  резерву дасть змогу додатково отримати 222,23 грн. прибутку.

б) Резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення  витрат підприємства. Аналіз витрат підприємства продемонстрував збільшення собівартості продукції, тобто закупочних цін  на товари, збільшення амортизації  та інших операційних витрат в 2010 році порівняно з 2009 роком, згідно аналізу  витрати на 1 гривню реалізованої продукції  по цих статтях збільшились. Розмір цих перевитрат являє собою резерв збільшення прибутку, оскільки підприємство відхилилось від вже досягнутого рівня витрат і потенційно може до нього повернутись. Реалізація цього резерву можлива головним чином за рахунок зменшення закупочних цін на товари, оскільки ця стаття затрат має найбільшу питому вагу. Зменшити закупочні ціни можна шляхом збільшення закупочних партій і отримання відповідних знижок, що стає можливим при реалізації резерву збільшення прибутку зазначеного вище.

Таким чином, мета максимізувати прибуток орієнтує ринок на досягнення певної рівноваги  між попитом і пропозицією  при оптимальному поєднанні обсягів  реалізації і ціни на продукцію. Прагнення  підприємств максимізувати прибуток сприяє економічному і соціальному  росту; науково-технічному прогресу (через  використання у виробничому процесі  інновацій та залучення інвестицій).

 

3.3. Аналіз впливу використання прибутку на фінансовий стан підприємства

 

Оптимізація фінансових результатів діяльності підприємства передбачає, насамперед, пошук резервів збільшення прибутку, зменшення різних видів витрат, зменшення  дії податкового навантаження.

Підприємство  прагне максимізувати прибуток, оскільки:

- прибуток  виступає основним показником  результативності і ефективності  бізнесу;

- прагнення  максимізувати прибуток дозволяє  пояснювати і прогнозувати економічну  поведінку діючих на ринку  підприємств-конкурентів;

В існуючій конкурентній боротьбі виживають підприємства, продукція яких є конкурентноздатною, одержуючи при цьому максимум прибутку при ефективному використанні ресурсів.

Співвідношення  використання прибутку на споживання і накопичення здійснює вирішальний  вплив на фінансовий стан підприємства. Якщо накопичених коштів недостатньо, зростає потреба в залучених  коштах, знижується потенціал розвитку підприємства, який характеризується показником рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо цей показник дорівнює 15%, то це означає, що можна відмовитися від споживання і збільшити власні кошти на 15%, і навпаки. Але в дійсності відбувається пошук оптимального співвідношення між споживанням і накопиченням, а також оптимальної структури джерел фінансування. Такий взаємозв'язок характеризує категорія левериджу, яка виступає у двох видах: виробничому та фінансовому.

Виробничий леверидж (важіль) полягає у потенційній можливості впливати на формування прибутку від основної діяльності за рахунок зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції і співвідношення постійно-змінних витрат у структурі собівартості. Цей механізм діє наступним чином: зростання обсягу виробництва (реалізації) зменшує рівень постійних витрат на одиницю продукції, а отже, збільшує прибуток на одиницю, що відповідним чином відображається на обсязі та структурі основних і оборотних засобів і ефективності їх використання.

Економічний зміст виробничого левериджу  полягає у тому, що він показує  рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації).

Фінансовий леверидж (важіль) на відміну від виробничого, тісно пов'язаний з фінансовою діяльністю підприємства. Він є потенційною можливістю впливати на фінансові результати та рентабельність підприємства шляхом зміни обсягу та структури пасивів за рахунок залучених коштів (довгострокових кредитів банку, облігаційних позик тощо).   Використання залучених коштів господарюючими суб'єктами пов'язано з певними витратами (сплатою відсотків). Фінансовий леверидж дає змогу оптимізувати співвідношення між власними та залученими ресурсами та визначити їх вплив на прибуток.

Рівень  фінансового левериджу зростає  при зростанні питомої ваги довгострокових позик у зв'язку з тим, що зростає  сума відсотків, які по них сплачуються. Якщо підприємство не використовує довгострокових позик, а отже, не сплачує відсотки, фінансовий леверидж дорівнює одиниці, тобто абсолютно не впливає на фінансові результати.

Даний показник показує, у скільки разів чистий прибуток перевищує прибуток до оподаткування. Він тісно пов'язаний з поняттям фінансового ризику, тобто ризику, зумовленого можливою нестачею коштів для сплати відсотків за довгостроковими  кредитами. Отже, зростання рівня  фінансового левериджу характеризує зростання ризикованості діяльності підприємства.

Виробничо-фінансовий леверидж застосовується для визначенні оптимальної структури та обсягу необхідних залучених коштів з урахуванням  платності останніх.

Стабільність  фінансового стану підприємства може бути відновлена за умови:

• прискорення оборотності оборотних активів та їх зменшення на 1 грн. чистого доходу;
• дотримання залишків запасів у відповідності до визначених нормативів;
• збільшення робочого капіталу за рахунок прибуткової господарської діяльності.

Стійке  фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської  або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто  саме показники фінансової звітності  за звітний період, які можна визначити  на основі офіційної фінансової звітності.

Стійка  діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії  розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави  та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу  фінансової звітності повинні виступати  звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови  його діяльності, котрі потрібно враховувати  при аналітичних оцінках та прийнятті  управлінських рішень.

Досліджувальне підприємство має достатні фінансові результати. Про це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнти ділової активності вказує нам на те, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів, і т.д. Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка, в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.

Для покращення свого стану підприємство може продати  частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на придбання нового обладнання чи на розширення виробничої та збутової діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У курсовій роботі ми досліджували одну з актуальних проблем сучасності – шляхи збільшення прибутку на підприємстві. Вивчення та аналіз наукових джерел дали нам змогу зробити наступні висновки.

Під час  дослідження ролі прибутку у господарській  діяльності підприємства можна прийти до висновку, що прибуток є основною метою діяльності підприємства, джерелом фінансування його розвитку, вдосконалення  його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування, об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків. Отже, прибуток відіграє надзвичайно важливу роль у господарській  діяльності будь-якого підприємства.