Аналіз прибутку інноваційного підприємства та шляхи його збільшення на прикладі ПАТ «Гнідавський цукровий завод»

2) прибуток  відіграє стимулюючу функцію  - він одночасно є фінансовим  результатом і основним елементом  фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається  отриманим прибутком. Доля чистого  прибутку має бути достатньою  для фінансування виробничої  діяльності соціального розвитку  колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток  джерело формування бюджетів  різних рівнів. Він поступає в  бюджет у виді податків і  використовується для фінансування  державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних  програм [9, 388].    

На макрорівні - прибуток є базою економічного розвитку держави, так як через систему оподаткування мобілізуються необхідні грошові ресурси до державного бюджету.

На мікрорівні - прибуток є джерелом зростання ринкової вартості підприємства.

На основі розподілу та перерозподілу прибутку задовольняються різноманітні потреби колективу підприємства, держави та суспільства в цілому.

З огляду на це, в отриманні прибутку зацікавлені  насамперед підприємства, а також  банки, підприємства-контрагенти, власники, держава, суспільство, що свідчить про  значимість прибутку в умовах ринкової економіки на макро- і мікрорівні.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається  після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення  надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і  береться як головний показник результативності підприємства.

Існує декілька видів прибутку:

- загальний - це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше - це балансовий прибуток;

- прибуток після оподаткування - це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток;

- операційний прибуток - це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат;

- маржинальний прибуток - обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами.

У зарубіжній практиці існує поняття валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Прибуток  є якісним показником, тому що в  його розмірі відображається зміна  обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в  цілому.

В процесі  управління прибутком на підприємства використовують різні класифікації:

І. Залежно  від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

- прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);

- прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

- прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів);

- прибуток від проведення позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.

II. Залежно  від порядку визначення розрізняють:

- балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків);

- оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань;

- чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Отриманий чистий прибуток є власністю підприємства, розподіляється та використовується на його розсуд.

III. Залежно  від методики оцінки визначають  номінальний та реальний прибуток.

- номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку;

- реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

IV. Залежно  від мети визначення розрізняють  бухгалтерський, економічний і нормальний прибуток.

Бухгалтерський  прибуток - різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

 

                                                      BP = TR – EC                                   (1.1)

 

де ВР - бухгалтерський прибуток;

ТR - загальний доход;

EC - явні витрати.

Економічний прибуток - різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

 

                                                       EP = TR - ТС                                    (1.2)

 

де ЕР - економічний прибуток.

 

                                                      ТС = EC + ІС                                     (1.3)

 

де ІС - неявні витрати.

Нормальний  прибуток - це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це - плата за виконання підприємницьких функцій. Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток - це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Економісти  включають нормальний прибуток у  неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній  галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високий, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь.

                             Економічний прибуток

      Бухгалтерський прибуток

Рис. 1.1. Економічний та бухгалтерський прибуток

 

V. Залежно  від розмірів прибуток підприємства  характеризується як мінімальний,  цільовий або максимальний прибуток. Такі види прибутку пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.

Підприємство  може мати обсяги діяльності, при яких доходи від реалізації менші за витрати. Але сума збитків може бути по розміру  менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Беззбитковості  підприємство досягає при таких  обсягах діяльності, коли при інших  рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.

За точкою беззбитковості підприємство при умові  зростання обсягів діяльності входить  в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною.

Під мінімальним  розуміється прибуток, розмір якого  після сплати податків задовольняє  уявлення власників підприємства про  мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Кількісно  мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склалася в теперішній період часу. Це обумовлюється  тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від  зберігання своїх грошових коштів у  банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (НПК), що в середньому склалася на ринку.

Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.

Поняття «максимальний прибуток» пов'язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого - розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.

Прибуток, що відображається у балансі, включає три основні елементи:   

- прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

- прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього вибуття, реалізації іншого майна підприємства;

- фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток  від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий  від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах зафіксованих в статуті  і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без ПДВ  і акцизів) і витратами на виробництво  і реалізацію що включається в  собівартість продукції:

 

                                         Прп = Вд - ПДВ - А - В                                (1.4)

 

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для  цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною  і первісною (чи залишковою) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова  вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів нематеріальних активів  і швидкозношувальних предметів.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів  і іншого майна підприємства являє  собою фінансовий результат, не зв’язаний з основними видами діяльності підприємства.

До складу доходів(витрат) від позареалізаційних  операцій включаються:

- доходи одержані від пайової участі в діяльності інших підприємств;

- від здачі майна в оренду;

- доходи по акціях, облігаціях та інших цінних паперів;

- інші доходи (витрати) від операцій безпосередньо не зв’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) і їх реалізацією, включаючи суми,отримані і сплачені у виді санкцій і відшкодування збитків [11, 60].

Фінансові результати від позареалізаційних  операцій - це прибуток (збиток) по операціях  різного характеру, що не відноситься  до основної діяльності підприємства і не зв’язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг. До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші доходи:

- прибуток минулих років, виявлених у звітному році;

- доходи від дооцінки товарів;

- надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки;

- позитивні курсові різниці по валютних ринках і операціям в іноземній валюті;

- відсотки, отримані по коштах ,що числиться на рахунках підприємства.

До них  також відносяться доход від  пайової участі в статутному капіталі інших підприємств, що представляють собою частину чистого прибутку, що надходять засновникам у заздалегідь обговореному чи розмірі у вигляді дивідендів по акціях, якими володіє засновник. Крім того, до позареалізаційних результатів відносяться витрати і втрати:

- збитки по операціях минулих років;

- нестача матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;

- негативні курсові різниці по валютних рахунках по операціях в іноземній валюті;

- некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню і ліквідації стихійних лих і т.д.

Чистий  прибуток утвориться після сплати з  валового прибутку податків та інших  обов’язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства.

Для того, щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з обсягом виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, дохідність підприємства.