Аналіз ліквідності балансу

*Примітка: строк погашення протягом 12 місяців або протягом операційного циклу

 

 

 

На основі розбиття, порівняння та вивчення динаміки будується  аналітична таблиця:

• Аналітична таблиця

Таблиця 2

Актив	На початок періоду	На кінець Періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або нестаток(-)		У % до величини групи пасиву
						На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
А1			П1
А2			П2
А3			П3
А4			П4
Баланс			Баланс			0	0	*	*

 

Ліквідність балансу  визначається як ступінь покриття зобов'язань  підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити  результати по кожній групі активів  і пасивів.

Баланс вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються  умови:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних активів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Надзвичайно важливим моментом при проведенні аналізу  ліквідності балансу є віднесення тих чи інших активів та пасивів  до конкретної групи. Методи, що пропонуються у навчальній літературі з економічного аналізу є суто формальними. Групування повинно проводитись при максимально можливій кількості залученої інформації з різноманітних джерел (про що було сказано вище) та враховуючи  особливості, притаманні кожному підприємству. Наприклад, незавершене будівництво попадає в групу А4, але якщо це якийсь недобудований торговельний заклад, при будівництві якого використовувались якісні матеріали та сучасні технології, розташований в центрі столичного міста, то продати його не складе суттєвих проблем. Тобто, подібні активи можна відносити до групи А3. З іншого боку, матеріальні цінності (запаси) що не користуються попитом реалізувати практично неможливо і, відповідно, вони попадають у групу А4. До того ж, варто враховувати, що при необхідності реалізації активу його вартість зменшується пропорційно його реалізації – чим скоріше тим дешевше. Дебіторська заборгованість, особливо в умовах кризи, не сплачується в повних обсягах (іноді втрати набувають загрозливих масштабів) і тому значну її частину можна заздалегідь відносити до резерву сумнівних боргів. Доречно також провести аналіз платоспроможності окремих дебіторів. Подібним чином потрібно розподіляти по групам усі активи підприємства.

Отже,  першим кроком у визначенні здатності підприємства покривати свої зобов’язання є класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення. Віднесення того чи іншого активу до відповідної групи не повинно бути суто формальним. У разі нестачі інформації можливе залучення додаткових відомостей внутрішньогалузевого обліку, загальнодоступної інформації щодо специфіки галузі, у якій працює підприємство і т. д. Класифікація активів та пасивів, їх порівняння, дає загальну характеристику фінансового стану підприємства.

Далі, на основі проведеного розподілу, здійснюється розрахунок показників ліквідності та платоспроможності, що уточнюють та  деталізують попередні висновки.

 

 

2.3. Основні  показники, що характеризують  ліквідність та платоспроможність

Коефіцієнти (показники) це співвідношення одних статей (груп статей) балансу до інших. Співвідношення груп активів та пасивів балансу ліквідності утворюють два коефіцієнта ліквідності та один платоспроможності (саме так на думку автора даної роботи найдоцільніше їх класифікувати), які зручно представити у вигляді таблиці:

Показники ліквідності та платоспроможності

                                Таблиця 3

Показник	Порядок розрахунку	Економічний зміст  показника
Коефіцієнт  платоспроможності (абсолютної ліквідності)		Показує яку  частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити відразу або на протязі двох-трьох днів (реалізація цінних паперів)
Коефіцієнт  проміжної ліквідності (швидкої, суворої)		Виражає здатність  підприємства розраховуватись з  кредиторами в найближчому майбутньому  – близько 1 місяця (повернення дебіторської заборгованості або її реалізація)
Коефіцієнт  покриття (загальної ліквідності)		Відображає  здатність підприємства розраховуватись  зі своїми кредиторами шляхом перетворення в грошову форму усіх оборотних  активів

 

Коефіцієнт  платоспроможності (а не коефіцієнт абсолютної ліквідності, що є також досить вдалою назвою) названий так тому що саме він відображає здатність підприємства оплачувати свої зобов’язання реальними грошовими коштами, тобто здатність платити. Доречно зауважити, що саме тут виявляється важливість правильного розбиття на групи активів підприємства. Мається на увазі цінні папери – якщо це, наприклад, акції збиткового та фінансово нестійкого підприємства, то реалізувати їх практично неможливо і в групу А1 відносити недоцільно. Інші два показники виражають потенційну платоспроможність, тобто ліквідність, тому і названі коефіцієнтами ліквідності.

Усім цим  показникам надаються так звані  нормативні значення які свідчать про  те що у підприємства ліквідність  та платоспроможність перебувають у задовільному стані. Дані нормативи суттєво відрізняються у різних авторів (див. табл.4).

Нормативи показників ліквідності та платоспроможності

                              Таблиця 4

Показник	Нормативне  значення
Коефіцієнт  платоспроможності (абсолютної ліквідності)	0,2 – 0,25
Коефіцієнт  швидкої ліквідності (проміжної, суворої)	0,7 – 0,8
Коефіцієнт  покриття (загальної ліквідності)	2 – 2,5

 

Вважається, що якщо грошові кошти покривають 20% поточних зобов’язань (причому ця цифра  ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні розрахунки (тобто в межах кількох днів). Зрозуміло, що ймовірність пред’явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами відразу малоймовірна (при умові проведення прогнозованої та виваженої політики). Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами.

Високі нормативи  коефіцієнту швидкої ліквідності  зумовлені природою дебіторської заборгованості – уся вона ніколи не повертається на підприємство. Ця проблема особливо актуальна для України та інших країн СНД.

Коефіцієнт  покриття вказує на раціональне співвідношення між поточними активами та пасивами. А оскільки запаси дуже часто важко  перетворити в абсолютно ліквідні активи, то норматив сягає 2.

Мінімальною умовою ліквідності підприємства є наявність власного оборотний капіталу:

ВОК =ВК – НА

де, ВОК – власний оборотний капітал;

      ВК – власний капітал (Ф.1, р.380+430+630);

      НА – необоротні активи (Ф.1, р.080);

 

 

 

 

Рисунок 2. Власний оборотний капітал

 

Для зручності можна все  це представити у вигляді схеми (див. рис.2).

Існують різні підходи  до визначення нормативу власного оборотного капіталу. У західній практиці  величина мінімально необхідного власного оборотного капіталу визначаться різницею між  строками погашення кредиторської та дебіторської заборгованості [13, С 24]. Інший підхід вимагає щоб власний оборотний капітал покривав все що необхідно виробництву (нормативні запаси), неліквідні (неякісні) оборотні засоби (тобто такі, реалізація яких неможлива) а також різницю між балансовою та ринковою вартістю ліквідних оборотних засобів (зрозуміло що балансова та ринкова вартість можуть суттєво відрізнятись). Решта оборотних активів покривається за рахунок поточних зобов’язань. В даному випадку забезпечується рівновага між ліквідними оборотними активами та поточними пасивами, тобто підприємство ліквідне та фінансово стійке.

Крім окремих  показників ліквідності та платоспроможності вітчизняні автори наводять також методики розрахунків узагальнюючих (інтегральних) показників ліквідності, що є доволі суперечливими.

За даними балансу  ліквідності можна розрахувати  узагальнюючий показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл):

                                                      ,

де а1, а2, а3 –  вагові коефіцієнти; А1, А2, А3; П1, П2, П3 –  підсумки за першою, другою та третьою  групами відповідно активів та пасивів.

Узагальнюючий коефіцієнт ліквідності відносний; він показує, скільки ліквідних активів припадає на зобов’язання з урахуванням вагових коефіцієнтів за групами активів і пасивів. Ці коефіцієнти відображають значущість тієї чи іншої групи; задаються аналітиком з огляду на конкретні обставини. Наприклад, при видачі товарного кредиту увага акцентується на першій та другій групі активів та пасивів; за умов довгострокового кредитування більші вагові коефіцієнти надаються третій групі.

Залежно від  конкретних обставин, під час проведення аналізу ліквідності та платоспроможності можливе залучення таких показників як оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, співвідношення короткострокової кредиторської та дебіторської заборгованості та інші які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства.

Загалом кількість  показників ліквідності та платоспроможності (а також інших, що характеризують фінансовий стан та фінансові результати) на сьогоднішній день є надмірною (наприклад, у підручнику Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств показників ліквідності та платоспроможності нараховується 25 [11, С 300])  і нераціональне їх використання може приховати основні фактори за другорядними деталями. У разі необхідності комплексної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства та результатів діяльності доцільніше використовувати матричні моделі [14, С 35] та [15, С 3].

Таким чином, використовуючи основні показники, а також, залучаючи, у разі необхідності, додаткові, фінансовий аналітик може всебічно охарактеризувати  ліквідність та платоспроможність  підприємства, задовольняючи інформаційні запити зовнішніх та внутрішніх користувачів. 

 

2.4. Причини,  що впливають на зміну показників  ліквідності та платоспроможності

Безумовно, розрахунок показників ліквідності та платоспроможності (при цьому можуть використовуватися різні методики – не тільки наведені вище) невід’ємна та важлива складова аналізу фінансового стану підприємства. Але справжній аналіз має на меті виявлення причин, що призвели до тих чи інших наслідків. Без цього фінансовий аналіз перетворюється на статистичну обробку інформації. І тому після того як отримані необхідні показники, необхідно виявляти причини (фактори) впливу. Найважливішим серед показників фінансового стану є коефіцієнт покриття (загальної ліквідності). Дуже часто, при зниженні коефіцієнта покриття  як можливі заходи по виправленню становища наводяться рекомендації, які передбачають, з одного боку, зменшення кредиторської заборгованості (поточних зобов’язань загалом), а з іншого збільшення оборотних активів. Механічне виконання цих рекомендацій означає відмову від авансів покупців, якнайшвидший розрахунок з кредиторами, надмірну закупівлю запасів,  затоварення складу готовою продукцією і т. д. Очевидно, що подібні заходи є просто абсурдними. Причини зниження ліквідності можна виявити змінивши формулу коефіцієнта покриття: