Українська соціально-економічна модель

     На  даний час учені виокремлюють ряд факторів, які гальмують інноваційну  діяльність. Це – відсутність фінансування(89% обстежених), відсутність коштів у замовника(54%), високі кредитні ставки банківських установ(44%), значні витрати, пов’язані з нововведенням(39%), недосконалість законодавчої бази в податковій сфері(37%), труднощі з сировиною(32%) [14].

     Україна має всі передумови для створення  та утвердження інноваційної моделі розвитку економіки. Це – і високий науково-технічний, кадровий та інтелектуальний потенціали, і розвинута навчально-наукова система, наявність галузевих всесвітньо відомих наукових шкіл, структурно розгалужених наукових комплексів і ряду наукомістких високотехнологічних секторів. Однак стратегічна помилка, допущена на старті ринкового реформування вітчизняної економіки, яка полягала у визначенні України як економічно та науково-технічно нерозвинутої держави, призвела до того, що країна фактично почала рухатися в напрямі демонтажу нагромадженого інноваційного потенціалу [19]. Для прискорення процесу утвердження в Україні інноваційної моделі розвитку економіки необхідним є посилення державного впливу на розвиток інноваційної діяльності. До першочергових заходів у такій сфері слід віднести збільшення фінансування інноваційної діяльності та сприяння розвитку малих і середніх інноваційних підприємств.

     Висновки

     Прочитавши  та проаналізувавши досить велику кількість  літератури та думок аналітиків, хотілося б підбити загальний підсумок і внести власні висновки.

     Залишаючись багатообіцяючою територією на карті  Європи, Україна довгий час жила потенціалом минулого. Украйна досі не досягла навіть 70% від рівня  власного ВВП останнього радянського 1990 року. За цей же час світова  економіка номінально зросла майже  втричі. Не дивно, що через слабкість  нашої економіки і прорахунків  державного управління повною мірою  виявився вплив світової економічної  кризи.

     Судячи  з коментарів експертів, Україна  сприймається як країна з високими політичними ризиками, економіка  якої, проте, володіє потенціалом. Серед  конкурентних переваг відзначено  вигідне географічне положення, значні промислові потужності, створенні  в період Радянського  Союзу, дешева і кваліфікована робоча сила, наявність  ряду важливих корисних копалин, приблизно 46-мільйоне населення, яке в перспективі  може стати привабливим ринком збуту.

     Разом із тим, економічна політика української  держави, судячи з оцінок експертів, не створила передумов для повного  використання цього потенціалу, в  результаті чого країна значно відстала від своїх сусідів по темпам зростання  економіки.

     Економіка України сильно залежить від політичних ризиків, як від внутрішньополітичних, так і від зовнішньополітичних. У своїх коментарях експерти називали такі негативні фактори: ослаблення центральної влади, інфляцію і високу залежність економіки від цін  на енергоресурси.

     Також в умовах нинішньої глобалізації економіки для будь-якої країни залишитися осторонь від глобальних кризових процесів мінімальні. Особливо це стосується країн  з орієнтацією економіки на експорт  і з низьким розвитком внутрішнього ринку. Сумно констатувати, але сьогодні в арсеналі немає ніяких ефективних економічних заходів, здатних запобігти  чергову хвилю кризи в нашій країні. Забезпечення економічної незалежності необхідно було починати з моменту отримання політичної незалежності. Це, перш за все, комплексні програми розвитку альтернативної енергетики, модернізації виробничих потужностей та інфраструктури, перебудови збиткових для бюджету схем – пенсійної системи, системи охорони здоров’я оборони тощо.

     Проаналізувавши наявний стан галузевої структури  України можна  зробити наступні висновки:

• Галузева структура економіки України є застаріла, неефективна, не відповідає сучасним ринковим стандартам. Така структура нездатна забезпечити економічну стабільність в державі, нездатна створити умови для подальшого розвитку економіки та економічного зростання.
• Зростання питомої ваги енерго- та матеріаломістких, а також екологічно небезпечних виробництв призводить до забруднення навколишнього середовища.
• Втручання держави в процеси структурної перебудови не приносять бажаних результатів, немає чіткої структурної політики уряду.
• Переважна більшість інвестицій направляється в промисловість, тоді як решта галузей національної економіки залишаються поза увагою інвесторів.
• Жоден з пріоритетів національної економіки не має достатніх інвестицій для його реалізації.

     Тому  нині першочергове завдання – подолати несприятливі тенденції, глибоку структурну кризу економіки України, надати економіці належного динамізму. Насамперед йдеться про глибокі  структурні зміни та нову інвестиційну політику. Інвестиційну політику відносно окремих галузей слід здійснювати  так, щоб масштаби капітального будівництва  відповідали потужностям, матеріальним і трудовим ресурсам. Суть нових  змін – у перенесенні центра ваги з кількісних показників на якість і ефективність, з проміжних –  на кінцеві результати, з розширення виробничих фондів – на оновлення їх, нарощування паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання їх, прискорений розвиток наукоємних галузей, виробничої та соціальної інфраструктури.

     На  стратегічних напрямах розвитку економіки  слід розробляти і здійснювати комплексні програми, більш динамічно розвивати  галузі, що визначають науково-технічний  прогрес, забезпечують широкий економічний  ефект і розв‘язання соціальних завдань.

     Взаємодія всіх галузей економіки України  зумовлена кардинальною зміною структурної  та інвестиційної політики щодо галузей, що передбачає: рішучу орієнтацію виробничих капітальних вкладень на реконструкцію  і технічне переоснащення підприємств, що в кілька разів ефективніше, ніж  будівництво нових, концентрацію капітальних  вкладень на основних напрямах, здатних  швидко забезпечити економічний  ефект, визначення пропорцій у використанні капітальних вкладень з тим, щоб  забезпечити соціальну орієнтацію економіки, пропорційний і збалансований  розвиток різних галузей. Слід посилити залежність між обсягом ресурсів, що спрямовуються на соціальний розвиток областей і окремих регіонів, і  результатами діяльності підприємств, розташованих на їхній території.

     Все це сприятиме структурним змінам в економіці України, значному збільшенню наукоємних виробництв, машинобудування  і хімії, зниженню частки видобувних і сировинних галузей, однак при  цьому збільшиться значущість глибокої комплексної переробки сировини. Галузева структура народного господарства матиме динамічніший, стійкіший характер, повніше задовольнятиме потреби  суспільства.

     Україні необхідно зайняти своє місце  в глобальній економіці, використовуючи ті конкурентні переваги, які в  неї є, провести правильне позиціонування і створити сприятливі умови для  інвестора.  Відсутність інвестиційних ресурсів призвело до вкрай повільного впровадження новітніх технологій. Як наслідок, посилився дрейф України до неефективної сировинної моделі економіки.  Прилив іноземних інвестицій в українську економіку – ключ до її модернізації.

     Прямі іноземні інвестиції - це не тільки і  навіть не стільки фінансовий ресурс, а й нові технології, обладнання, ноу-хау, маркетингові стратегії тощо. На зміну коротким спекулятивним вкладенням в українську економіку мають прийти довгі інвестиції в промисловість, сільське господарство, інфраструктуру. Вкрай важливо забезпечити нарощування частки високотехнологічних виробництв, які підвищать загальну конкурентоспроможність нашої економіки.

     Проаналізувавши багато поглядів експертів, головними  причинами хибного реформування в українському варіанті можна визнати:

1. відсутність правильно сформованих національних економічних інтересів, на реалізацію яких має бути націлена модель економіки, що впроваджується в країні;
2. хибно визначене теоретичне підґрунтя економічної моделі розвитку;
3. вибір і застосування невдалого механізму реалізації загальної стратегії реформ, інструментами якого виступили масова ваучерна приватизація левової частки державної власності, запровадження системи стихійного ціноутворення, зміни законодавства, соціальних і господарських інститутів, що зумовили створення у країні корупційного середовища, формування кланово-корпоративних груп та їх зрощення з державно-бюрократичною номенклатурою.

     Ювілейний 20-й рік незалежності України  визначений президентом як період докорінних змін та модернізації. У щорічному  посланні до Верховної Ради президент  Віктор Янукович підкреслив, що саме «2011 рік повинен стати періодом побудови нової нормативно-правової бази захисту  прав інвесторів, впровадження сучасних механізмів промислової політики та надання державної підтримки  високотехнологічним підприємствам  та секторам економіки. У той же час  в Україні залишаться значний  нереалізований потенціал внутрішнього інвестування. Для того щоб мобілізувати ці ресурси, в першу чергу необхідно зацікавити громадянина інвестувати в майбутнє. Ми повинні відродити попит на науку, як основу ефективності національної економіки».

     Тому  уряд планує здійснювати реформи  в сфері науки та інновацій.  Основне завдання першого етапу - створення інституціональних і економічних засад для активізації інноваційних процесів. Зокрема оновлення наукової матеріально-технічної бази університетів, розвиток та оптимізація мережі інноваційних структур у регіонах України, бізнес-інкубаторів, наукових і технопарків, інноваційних кластерів, зі створення малих інноваційних підприємств, а також інститутів розвитку. 
Державі необхідно підтримувати розвиток прикладної науки на базі нових підходів у національній фундаментальній науці. Інтелект нації - це найголовніший капітал. Тому ми зобов'язані працювати над його розвитком. Необхідно широко залучати молоде покоління до наукової та громадської діяльності, зароджувати в молодих людей здорові амбіції, потяг до значущих досягнень і великих відкриттів. 

       На другому етапі реформування  в сфері науки та інновацій  має бути забезпечене ефективне  впровадження вже створених продуктів. Передбачена чітка система фінансової підтримки інноваційної діяльності, механізмів здешевлення кредитів і заохочення комерційних банків до активнішого кредитування інноваційних проектів. 

     Я погоджуюся з такою думкою уряду  нашої країни, тому що ми самі є на даний момент студентами вищий начальних  закладів, і вже від наших дій  через кілька років буде залежати економічний стан України.

     Сучасна глобальна науково-технологічна, інформаційна, кібернетична та екологічна революція  потребує відповідних змін у моделях  економічного розвитку. Україна повинна  враховувати ці процеси, визначаючи економічну модель свого розвитку. Виходячи із новітніх світових викликів і можливостей, щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна  має вибудувати демократичну модель розвитку суспільства.

     Перелік використаної літератури:

1. Бунич А.П. Теневая экономика/А.П.Бунич, А.И. Гуров.-М.:Экономика,1991.-167с.
2. Ватаманюк З. Економіка України: десять років реформ / З. Ватаманюк, С. Панчишин.- Л. ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. - 496 с.
3. Гейць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / В. М. Гейць. - К.: Ін-т екон. прогнозув.,Фелікс.-2003.
4. Гречан А.П. Основи визначення інноваційного розвитку економіки / Гречан А.П. - К.: Економіка та держава, 2006. - 340 с.
5. Данні опитування, проведеного Центром дослідження корпоративних відносин на тему «Тіньова економіка в Україні»// http://www.nbu.gov.ua.
6. Документ Світового банку. Звіт № 40717, липень 2007 р. Стратегія партнерства з Україною на період 2008–2011 фінансових років.
7. Єрохін С. Структурна трансформація національної економіки/С.Єрохін//Економіка України.- 2002. – C.10-11.
8. Иванов В. В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества//Инновации.-2004.-№5.
9. Макроекономічний огляд Національного Банку України// http://www.bank.gov.ua.
10. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. – Дрогобич; К.: Видавнича фірма «Відродження», 2004. – 487 с.
11. Пашута М. О. Мале підприємництво та інновації як фактори зростання економіки//Економіст.-2004.-№1.-С.51-55.
12. Пирожков С. В. Проблеми прискорення інноваційного розвитку//Економіст.-2005.-№4.-С.31.
13. Публікації Національного Банку України// http://www.bank.gov.ua.
14. Рихтюк В. К. Інноваційне підприємництво як складова сталого економічного зростання//Актуальні проблеми економіки.-2004.-№10.-С.135-142
15. Соколенко С. І. Глобалізація і економіка/Соколенко С.І.-К.:Логос,1999. - 568с.
16. Сорос Дж.Общественные блага глобализации: отсутствующий компонент/Сорос ДЖ. - День, 2001. - 224 с.
17. Стан економічної безпеки держави / Міністерство економіки України. -Випуск 10.
18. Федулова Л. К. Інноваційний розвиток економіки:модель, система, управління, державна політика/ Федулова Л.К.- К.: Інститут економічного прогнозування,2004.
19. Чечетов М.І. Інноваційна складова ринкової трансформації//Економіка України.-2004.-№11.-С.4-14.