Українська соціально-економічна модель

     Рівень  зареєстрованого безробіття знизився до 2.0% порівняно з 2.2% у попередньому кварталі в основному під впливом  сезонних чинників.

     Малюнок 3.1. Динаміка очікувань підприємств щодо зміни кількості працівників у наступні три місяці. Баланс відповідей

     Протягом  кварталу попит на робочу силу як кількість  вільних робочих місць (вакантних  посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями в службі зайнятості, зріс до 91.7 тис. осіб порівняно з 77.9 тис. осіб у І кварталі 2011 року (збільшення на 17.7%). У той самий час відбулося  зменшення пропозиції робочої сили5 на 10.6% відносно попереднього кварталу (до 559.7 тис. осіб), проте пропозиція залишалася значно вищою за до кризовий рівень (37 осіб в І кварталі 2008 року)[9]. Зменшення кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, в умовах сезонного зростання економічної активності можна пояснити можливим поглинанням робочої сили тіньовим сектором.

     За  розрахунками Державна служба статистики України (ДССУ) та Міжнародна організація праці (МОП) відбулися зміни динаміки рівня безробіття: рівень безробіття у відсотках до економічно активного населення у віці 15-70 років у І кварталі 2011 року становив 8.7% порівняно з 9% у І кварталі 2010 року.

     Малюнок 3.2. Рівень безробіття та ВВП (до відповідного кварталу), %

     За  результатами опитувань6 керівники  підприємств продовжують очікувати  в ІІІ кварталі 2011 року збільшення кількості працівників у всіх видах економічної діяльності, окрім  транспорту та зв’язку, галузі «інші види економічної діяльності».

     Оплата  праці.

     У ІІ кварталі 2011 року номінальна середньомісячна  заробітна плата на одного штатного працівника становила 2 605 грн. порівняно  з 2 389 грн. у попередньому кварталі.

     Темпи її зростання в річному вимірі дещо уповільнилися, проте залишилися на високому рівні (17% порівняно з 19.8% у попередньому кварталі). Одним із чинників зменшення темпів росту було уповільнення економічної активності. У той самий час зростанню заробітної плати сприяло підвищення розміру соціальних стандартів, у тому числі мінімальної заробітної плати протягом року (з 884 грн. на кінець червня 2010 року до 960 грн. на кінець червня 2011 року).

     Уповільнення  темпів зростання номінальної заробітної плати в річному вимірі в ІІ кварталі 2011 року, а також зростання  інфляції (до 10.8% в ІІ кварталі порівняно  з 8.5% в ІІ кварталі 2010 року7) спричинило зменшення темпів зростання реальної середньомісячної заробітної плати  в річному вимірі (до 5.5% порівняно  з 11.2% у ІІ кварталі 2010 року).

     У розрізі видів економічної діяльності в ІІ кварталі 2011 року порівняно  з попереднім кварталом найбільш істотне зростання номінальної  заробітної плати було зафіксоване  в сільському господарстві (на 21.8%), в освіті (на 15.8%), державному управлінні (на 14.8%), будівництві (на 13.2%), торгівлі (на 11.1%), у діяльності готелів та ресторанів (на 10.4%) та у сфері охорони  здоров’я (на 9.4%). Зменшення заробітної плати не було зафіксовано в жодному  виді економічної діяльності.

     У реальному вимірі розмір сезонно  скоригованої середньої заробітної плати на кінець ІІ кварталу був  на рівні докризового максимуму  в І кварталі 2008 року.

     Зростання номінальної заробітної плати порівняно  з попереднім кварталом супроводжувалося зменшенням заборгованості з її виплати, яка за станом на 1 липня 2011 року зменшилася до 1 186.5 млн. грн. (на 10.4% порівняно з 1 квітня 2011 року), у тому числі працівникам  економічно активних підприємств заборговано 600.6 млн. грн. (зменшення на 12% порівняно  з 1 квітня 2011 року). Заборгованість за рахунок бюджетних коштів також  зменшилася (на 2.9% порівняно з попереднім кварталом) і становила 3.2 млн. грн (Малюнок 3.3). 

Малюнок 3.3.  Заборгованість із виплати заробітної плати на кінець періоду, млн.грн.

     Доходи  домогосподарств.

     Номінальне  зростання доходів населення  в річному вимірі в ІІ кварталі було майже на рівні попереднього кварталу (16.6% порівняно з 16.5% у І  кварталі 2011 року).

     Це  забезпечувалося насамперед зростанням заробітної плати, частка якої в доходах  населення є найбільшою (за підсумками І кварталу 2011 року вона становила 43%), а також соціальних допомог. Темпи  зростання заробітної плати в ІІ кварталі 2011 року в річному вимірі становили 16.3% порівняно з 18.6% у І кварталі 2011 року.

     За  оцінками департаменту темпи зростання  реальних наявних доходів у річному  вимірі в ІІ кварталі 2011 року уповільнилися  і становили 5.2% порівняно зі зростанням на 8.7% у попередньому кварталі[9].

     Заощадження.

     Фактична  схильність населення до заощаджень у ІІ кварталі 2011 року зросла до 15.4% порівняно з 9.4% у попередньому кварталі. Це підтверджувалося зростанням депозитних вкладів населення (на 6% за ІІ квартал 2011 року) та активнішим, ніж у попередньому кварталі придбанням іноземної валюти. Однак за вирахуванням сезонного  фактора вона зменшилася.

4. Тіньова економіка в умовах розгортання  фінансово-економічної кризи в  Україні

     В умовах глобальної фінансово-економічної  кризи проблеми тіньової економіки  стали одними з найбільш важливих як для України, так і для більшості  країн світу. Окремі різновидності  тіньової діяльності (корупція, наркобізнес, фінансування тероризму) справедливо  відносяться до числа глобальних проблем сучасності.

     Тіньова економіка існує в усіх країнах  світу. Основними відмінностями  її в тій чи іншій країні є обсяги, чинники, форми, стан соціально-правового  контролю за нею та рівень його реалізації. За різними оцінками, її рівень становить  у високорозвинених країнах 17 % ВВП, у країнах із перехідною економікою – понад 20 % і в країнах, що розвиваються, – понад 40 %.

     Для України актуальність проблеми тіньової економіки значно вища. На світову  фінансово-економічну кризу накладається правове свавілля та корупція, непрозорість економічних відносин, розбалансована й деградована система державного управління та технологічна відсталість, які гальмують необхідні темпи  розвитку[1].

     За  оцінками Світового банку, Україна  має найбільший неформальний сектор, який сягає приблизно 50 % офіційного ВВП, що значно ускладнює «діагностування» економіки. Унаслідок цього можуть бути завищені рівні основних змінних  ВВП – таких як урядові витрати  та розмір фінансового сектору[6]. Згідно з розрахунками західних фахівців, критичним для країни є щорічний обіг у сфері тіньового сектору на рівні 15–35 % ВВП. Якщо обіг тіньового бізнесу перевищує 30 % ВВП, а кількість працюючих на нього – 40% ВВП зайнятих, економіка втрачає керованість.

     Рівень  тіньової економіки в Україні  у 2008 р., за оцінками Міністерства економіки  України, становив 31,1 % і порівняно  з попереднім роком збільшився на 2,3 відсоткових пункти (рис. 1.5.1), і  вперше за останні роки вийшов за межі порогового значення (не більше 30 % від  ВВП), ставши показником, який перебуває в небезпечній зоні серед показників, що характеризують стан макроекономічної безпеки в державі 10[17]. Крім того, це максимальний показник із 2001 р.

     Малюнок  4.1.  Інтегральний коефіцієнт тіньової економіки в Україні у період 2001–2009 рр., % від офіційного ВВП

     У І півріччі 2009 р., порівняно з відповідним  періодом минулого року, тінізація  української економіки зросла на 8 відсоткових пункти і становила 39 % (за попередніми даними Мінекономіки України). Активізація тіньової економіки в Україні є наслідком реакції бізнесу на фінансово-економічну кризу, неефективну податкову політику та бюджетну підтримку реального сектору економіки.

     За  I півріччя 2009 р. серед перевірених  податковими органами 245 тис. підприємств  і 228 тис. фізичних осіб встановлено  порушення,відповідно, у 94% і 93% від перевірених  суб’єктів господарювання та донараховано до бюджету 7 млрд. грн податків.

     Вагомим аргументом зростання тіньового  сектору економіки є колосальний  ресурс кредитів із рефінансування, наданих  Національним банком України (НБУ) комерційним  банкам (111 млрд. грн за вересень – грудень 2008 р.). Значну частину отриманого в НБУ рефінансування комерційними банками було витрачено на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. Іншу частину рефінансування було виведено з банків через кредити, у тому числі не забезпечені реальними заставами. Найвідоміший випадок – 380 млн. грн, які банк «Надра» видав під нічим не забезпечені кредити двом підприємствам. Через три місяці фірми були ліквідовані як банкрути, а їхні борги перед установою – списані.

     Оскільки  тінізація економіки України  в умовах фінансово-економічної  кризи набула тотального характеру  і окремими експертами та дослідниками її обсяг оцінюється в межах до 60 % ВВП, вона становить на сучасному  етапі реальну загрозу національній безпеці держави.

     Надзвичайно важливим питанням у контексті детермінантів  тіньової економіки є визначення особливих причин тотальної тінізації  економіки України в умовах фінансово-економічної  кризи. Адже найгострішою проблемою  для нашої держави на сучасному  етапі є проблема дефіциту фінансових ресурсів, а покриття його за рахунок  посилення податкового тиску  призведе до скорочення ділової активності й відтоку капіталів. За умови  спрямування грошей тіньової економіки  в офіційний сектор податкові  надходження до бюджету збільшилися  б на десятки мільярдів гривень, що дало б можливість покращити соціальний захист населення, підтримати інвестиції та інновації.

     Тіньовий  обіг найбільше присутній у таких  сферах діяльності: торгівля (80%), будівництво (66%), нерухомість (60%), гральний бізнес (53%), громадське харчування (53%), засоби масової  інформації (53%), транспорт та перевезення (46%). У торгівлі підакцизними товарами значну частину становлять невраховані  обсяги тютюнових, лікеро-горілчаних та інших виробів.

     Досить  високим є рівень корумпованості у сферах, які здійснюють постачання енергоносіїв, землевідведення під  будівництво, операції з комерційною  нерухомістю (оренда) та приватизацію державного майна. Тут існує значний  розрив між ринковими та «відпускними»  цінами на «продукцію» і, відповідно, можливість отримання надприбутків, які є джерелом хабарництва та «відкатів», з якими найбільше  працю є фірм у будівництві (91%), торгівлі (75%), сфері нерухомості(75%), сільському господарстві (58%), енергетиці (58%)[5].

     Загалом тіньові (нелегальні) ринки утворюють  сплетіння відносин, які здійснюються з порушеннями існуючих правових норм і об’єднують покупців і продавців  товарів і послуг.

     Зважаючи  на це та з огляду на можливу подальшу тінізацію української економіки, можна зробити висновок, що життя  абсолютної більшості громадян нашої  держави (починаючи від народження і до смерті) проходить в оточенні тих чи інших тіньових ринків, стосунків  і відносин,які не відображено  у встановлених державною формах обліку та звітності. Оскільки тіньова  економіка в Україні за розрахунками наближається до офіційної, ця проблема має стати однією із основних під  час розгляду питання про вихід  економіки України з кризового  стану. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Конкурентоспроможність  України: оцінка Всесвітнього економічного форуму

     Цього року Україна з індексом 3,9 (індекс вимірюється за шкалою від 1 до 7) знову значно втратила у рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), посівши серед 139 країн світу 89-е місце перед Гамбією та Гондурасом (Додаток 1, Графік 1). Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія, Чехія, Польща, Литва, Азербайджан, Словацька Республіка, Російська Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від середньосвітового індексу (4,18). Ще більшим є відставання України від інноваційних економік (Графік 2). Минулого року Україна посідала 82 місце з індексом 4,0 серед 133 країн світу[13].

      Малюнок 5.1.  Досягнення країн у  рейтинги глобальної конкурентоспроможності ВЕФ 2010-2011 
 
 
 

Малюнок 5.2. Результат України в розрізі складових Індексу глобальної конкурентоспроможності

     Такий регрес є наслідком погіршення позицій  України за 9 з 12 складових Індексу  глобальної конкурентоспроможності: «Інститути» (134 місце, у 2009 – 120), «Макроекономічна стабільність» (132 місце, у 2009 – 106), «Ефективність товарних ринків» (129 місце, у 2009 – 109), «Розвиненість фінансового ринку» (119 місце, у 2009 – 106), «Конкурентоспроможність бізнесу» (100 місце, у 2009 – 91) (Таблиця 1).

     Таблиця 5.1.

      Результат України у розрізі складових  Індексу глобальної конкурентоспроможності

     Цього року традиційно ситуація з інституційним  розвитком України булла визнана  ключовою проблемою. За цим компонентом  Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 133 країн) ще на 14 позицій, опинившись майже наприкінці рейтингу.