Теорія Дж. М. Кейнса та її сучасне значення

Водночас Кейнс сформулював інший "закон", який назвав швидше психологічним, ніж економічним.

Суть "закону Кейнса" полягає в тому, що зі зростанням доходу схильність до споживання зменшується, а схильність до заощаджень зростає, що зрештою призводить до зменшення мультиплікатора, зниження доходу, сукупного попиту і зайнятості та наступної стагнації економіки. "Зі зростанням доходу, — підкреслював Кейнс, — рівень споживання хоча й підвищується, але не тією самою мірою. Саме в цьому психологічному законі потрібно шукати ключ для розв'язання наших практичних проблем". Темпи зростання доходів завжди вищі від темпів зростання споживання. Тому держава повинна всіляко стимулювати споживання, а тим самим і сукупний попит.

Податки та державні витрати, наголошував Кейнс, змінюють рівень рівноважного доходу. Це набуває вираження у фіскальній економічній політиці, суть якої полягає в державному регулюванні економіки через систему оподаткування та державний бюджет. Податки і державні витрати тісно взаємопов'язані: збираючи податки та формуючи за їх рахунок свій бюджет, держава створює передумови для власних закупівель (витрат).

Якщо абстрагуватися від податків, державний вплив на сукупний попит відбувається через державні витрати. Кейнс уводить до аналізу мультиплікатор державних витрат, який відображається співвідношенням приросту ЧНП і приросту державних витрат: . Зростання державних витрат збільшує споживання на , де МРС — гранична схильність до споживання, а — приріст державних витрат. Приріст споживання знову збільшує витрати та дохід, що породжує мультиплікаційний ефект.

Якщо первинні зміни державних витрат — це , то перший цикл муль-типлікації споживання виглядає так: , другий — , третій — і т. д.

Тоді приріст національного доходу () відображається рівнянням

, (2.2.12)

де n — кількість мультиплікаційних циклів.

Звідси мультиплікатор державних витрат дорівнює

. (2.2.13)

Важливо наголосити, що це збільшення державних витрат фінансується не за рахунок зростання податків (вони тут взагалі не враховані); мультиплікаційний ефект виникає внаслідок зростання бюджетного дефіциту. Оподаткування здійснює знижувальий вплив на рівноважний обсяг ЧНП (національного доходу).

Скорочення споживання і заощадження за зростання податків залежить від податкового мультиплікатора, який показує, на скільки одиниць зменшиться сукупний дохід у відповідь на збільшення податків на одну одиницю. Сукупний ефект від зростання податків для доходу (податковий мультиплікатор) англійський дослідник відобразив через тотожність

, (2.2.14)

де — приріст доходу; — приріст податків; МРС — гранична схильність до споживання.

Держава, на думку Кейнса, також повинна всіляко стимулювати зростання експорту частини ВВП, щоб забезпечити активний торговий баланс країни, або позитивний чистий експорт (Хn). Зростання чистого експорту (різниці між вартістю експорту та імпорту) збільшує сукупні витрати за рахунок зростання попиту на національний продукт за кордоном. Тоді зростають рівноважний ЧНП і зайнятість, виникають ширші можливості для підтримання економічної рівноваги.

Важливим засобом досягнення ефективного сукупного попиту стає фінансово-бюджетна політика держави — основний інструмент кейнсіанського регулювання, яке має антициклічний характер. Для досягнення високого рівня витрат та ефективного попиту Кейнс допускав дефіцитний бюджет держави і зростання на цій основі внутрішнього державного боргу. При цьому, як підкреслював англійський дослідник, не має особливого значення, на що витрачаються бюджетні кошти — навіть на озброєння - лише б це стимулювало ефективний попит і зайнятість.

Кейнсіанська теорія процента.

У теорії Кейнса є й дещо інша інвестиційна концепція, що пов'язує інвестиції не з динамікою національного доходу та сукупного попиту, а з динамікою граничної ефективності інвестицій. Остання характеризує очікувану прибутковість капіталовкладень. Однак величина інвестицій залежить також від норми процента.

Дж.М. Кейнс особливо підкреслював, що гранична ефективність капіталу як очікувана прибутковість капіталовкладень не визначається поточним прибутком, а залежить насамперед від оцінки майбутніх прибуткін. Це робить її вкрай чутливою до різноманітних біржових спекуляцій, паніки, неправильної оцінки стану ринку, технічних нововведень, політичних переворотів тощо.

Норма процента в кейнсіанській теорії є нижньою межею граничної ефективності майбутніх інвестицій. Тому чим нижча норма процента, тим далі відсувається ця межа, а незмінність процентної ставки або навіть її зростання мають гальмувати, зменшувати схильність до інвестування.

При цьому, як наголошував Кейнс, якщо процентна ставка дорівнює або є більшою від показника граничної ефективності капіталу, інвестиції здійснюватися не будуть, однак якщо вона буде меншою від граничної ефективності капіталу, то інвестиції здійснюватимуться.

На відміну від неокласиків, які пов'язують норму процента зі взаємодією заощаджень та інвестицій і їх наступним вирівнюванням, Кейнс висуває зовсім інше пояснення. У його теорії процент — фактор незалежний. Це грошовий феномен, рівень якого визначається взаємодією попиту та пропозиції на грошовому ринку, тобто не на всі заощадження, а лише на їх грошову частину. Тому головну причину небажаного підвищення процентної ставки Кейнс вбачає у зростанні попиту на гроші порівняно з їх пропозицією.

Попит на гроші Кейнс назвав схильністю до ліквідності, яка, як він вважав, визначається трьома психологічними моментами: потребами товарно-грошового обігу, обачністю людей і спекуляціями на грошовому ринку. Пропозиція грошей визначається їхньою кількістю в обігу.

Сама ставка процента при цьому є своєрідною платою за необхідність розлучення з готівкою, з ліквідністю. Тому чим вища схильність до ліквідності, яка до того ж посилюється невпевненістю і невизначеністю на грошовому ринку, тим вищий попит на готівку та тим вища процентна ставка.

Отже, процент у Кейнса — багато в чому психологічне явище. Водночас це та ланка ринкової економічної системи, яка в кейнсіанській теорії пов'язує грошову сферу зі сферою виробництва і визначає специфіку впливу грошово-кредитного регулювання на процес ринкового відтворення. [13, с. 539]

Проблеми ціноутворення та інфляції.

Як правило, коли визначають ставлення Кейнса до інфляції, наводять таку його думку: "Поки є повна зайнятість факторів виробництва, ступінь їх використання буде змінюватися у тій самій пропорції, що й кількість грошей; якщо ж існує їх повна зайнятість, то ціни будуть змінюватися в тій самій пропорції, що й кількість грошей".

Однак ця думка, як зазначав сам видатний англійський учений, справедлива лише частково, за деяких украй спрощених умов. Якщо їх усунути, то ситуація значно зміниться. Йдеться про те, що навіть за неповної зайнятості ефективний попит не буде у своїх змінах повторювати пропорції зміни грошової маси, на його динаміку великий вплив має процентна ставка, яка змінює обсяг інвестицій, і мультиплікатор інвестицій, що змінює споживання. Крім того, за зростання кількості ресурсів буде знижуватися їх ефективність, а сукупні витрати зростатимуть. Варто також враховувати різну еластичність попиту на товари в його реакції на зміну цін, а також те, що номінальна заробітна плата почне зростати ще до досягнення повної зайнятості і для різних категорій працюючих вона буде змінюватися в різних пропорціях.

Отже, робить висновок Кейнс, замість постійних цін практично існуватимуть ціни, які поступово зростають разом зі зростанням зайнятості. Тому теорія цін, тобто аналіз співвідношення між змінами кількості грошей і змінами рівня цін, повинна розглядати дію всіх перелічених і ускладнюнальних факторів.

Кейнс дійшов висновку, що збільшення грошової пропозиції буде розподілятися між зростанням цін (інфляцією), збільшенням номінальної (грошової) заробітної плати і зростанням інвестицій, виробництва та зайнятості.

Виходячи з цього, він розглядав різні стани інфляції: абсолютну інфляцію, яка розгортається за зростання ефективного попиту за умов повної зайнятості, та так звану напівінфляцію, коли зростання цін відбувається у відповідь на збільшення сукупного попиту ще за умов неповної зайнятості.

Враховуючи фактор часу, Кейнс припускав, що спостерігається довготривала тенденція до зростання цін. З цього приводу він писав, що "протягом дуже тривалих періодів зміна цін майже завжди відбувається у бік підвищення". Стійкість або нестійкість цін у довготривалому аспекті Кейнс пов'язував з тенденціями змін заробітної плати порівняно з темпами .зростання ефективності виробництва.

Це свідчить про те, що англійський економіст заклав основи теорії інфляції витрат, яка зумовлюється зростанням споживчих цін, повязаним насамперед зі зростанням номінальної (грошової) заробітної плати ще до досягнення повної зайнятості.

Отже, Кейнс вказував на альтернативність неповної зайнятості та інфляції, тобто виявив, що за умов неповної зайнятості інфляція сприяє зменшенню безробіття, а тому може використовуватися як інструмент регулювання зайнятості. Він сформулював закономірність, за якою зростання інфляції зумовить зменшення безробіття і зростання зайнятості, а зростання безробіття і зниження зайнятості відгукнуться зменшенням інфляції, тобто відкрив альтернативність безробіття та інфляції.

Кейнсіанська теорія заробітної плати.

Заробітну плату Кейнс включав до "кінцевих змінних" своєї теоретичної системи, розглядаючи її як один із важелів регулювання ефективного попиту.

У трактуванні суті заробітної плати він займав позиції концепції "граничної продуктивності". Кейнс був прихильником встановлення "мінімальної" заробітної плати, оскільки її надмірне зростання збільшує схильність до заощаджень, не сприяючи процесові мультиплікації інвестицій та зайнятості.

Проте потрібно розмежувати кейнсіанську позицію і позицію неокласичної теорії у цьому питанні. У неокласиків усе просто: скорочення заробітної плати знижує ціни, що автоматично розширює попит і зайнятість. Тому вони стверджували, що головними "ліками" від безробіття є зниження заробітної плати.

Кейнс розглядає проблему інакше. Він погоджується, що ефект зростання зайнятості внаслідок зниження заробітної плати міг би виникнути, якби це зниження не змінювало обсягу сукупного попиту, виміряного в одиницях заробітної плати. Зниження заробітної плати може дати позитивний ефект тільки тоді, коли у змозі розширити сукупний попит. Кейнс підкреслював, що така можливість виникає в тому випадку і в тому обсязі, за яких це зниження зачіпає три основних параметри сукупного попиту — граничну схильність до споживання, граничну ефективність капіталу чи норму процента.

Послідовно розглядаючи зміну всіх трьох названих параметрів під впливом зниження номінальної заробітної плати, Кейнс дійшов висновку, що це зниження приведе до зростання ефективного попиту тільки за умови зниження норми процента внаслідок збільшення грошової пропозиції, вираженої в одиницях заробітної плати.

Але в цьому випадку ефект такого зниження рівноцінний банківській політиці, спрямований па збільшення грошової пропозиції. Тоді виникає питання: для чого знижувати заробітну плату, якщо це пов'язано з величезними соціальними втратами і того ж результату можна досягти через політику збільшення грошової пропозиції? Тому Кейнс віддавав перевагу збереженню досягнутого рівня заробітної плати.

Причини безробіття за Кейнсом.

Кейнс намагається з’ясувати і причини безробіття. На відміну від неокласиків, Кейнс поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту» (Рис. 3). [2, с. 28]

Рис. 3. Кейнсіанська теорія стимулювання попиту.

Убивчий висновок кейнсіанської теорії полягає в тім, що за капіталізму не існує жодного механізму, який гарантував би повну зайнятість. Кейнс стверджує, що економіка може бути збалансованою, тобто може досягти рівноваги сукупного обсягу виробництва за високого рівня безробіття та інфляції (Рис. 4.). Кейнс визнає, що безробіття — органічно притаманне капіталізму явище, яке «неминуче супроводжує сучасний капіталістичний індивідуалізм» [10, с. 368] та зумовлюється органічними вадами системи вільної конкуренції.

Рис. 4. Рівновага при неповній зайнятості.

На рисунку 5 представлена крива, що зв'язує рівень безробіття U (у відсотках) з рівнем національного доходу Y (у доларах). За Кейнсом рівноважний рівень національного доходу Y1, тобто макроекономічна рівновага, відповідає умові рівності інвестицій I з заощадженнями S. При цьому повна зайнятість може і не досягатися, тому, що «фірми» не мають необхідних стимулів для достатніх інвестицій у виробництво, що забезпечує повну зайнятість.

Рис. 5. Залежність рівня безробіття U від національного доходу Y.

Підвищення рівня інвестицій і зниження рівня накопичення мультиплікативно збільшує національний дохід і знижує рівень безробіття.

Кейнс піддав критиці панівне в неокласичній теорії положення про добровільний характер безробіття. Він показав, що в реальності існує і вимушене безробіття, породжене неможливістю отримати робоче місце навіть при бажанні працювати за меншу плату. В умовах спаду виробництва, коли не задіяна значна частина трудових ресурсів, які працюють не пред'являють підвищених вимог до зростання заробітної плати, а безробітні згодні отримати роботу за ставками нижчими, ніж діючі.

Однак навіть зниження заробітної плати в умовах спаду виробництва не приведе до зростання зайнятості. Падіння доходів домашніх господарств скоротить їх споживчі витрати, а отже, і сукупний попит в економіці. Зіткнувшись із звуженням ринку товарів і послуг, підприємці будуть змушені знизити обсяги виробництва та зайнятості. Звідси випливає висновок Кейнса про те, що в сучасному світі з його звичаями та інститутами доцільніше проводити політику жорсткої грошової заробітної плати, ніж політику гнучкої зарплати, яка чуйно реагує на кожну зміну в обсязі безробіття.