Суть, причини та соціально-економічні наслідки інфляції

2

КУРСОВА РОБОТА

з основ економічної теорії, мікроекономіки

та макроекономіки

на тему № 21: Суть, причини та соціально-економічні наслідки інфляції

КИЇВ 2009

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………….……….3-5

1.      Поняття інфляції та причини її виникнення………………………..…………6-11

2.      Типи, види та форми інфляції…………………………………...……………12-18

3.      Методи регулювання інфляційних процесів……………………..………….19-24

4.      Характерні риси, фактори та наслідки інфляційних процесів в Україні ………………………………………………………………………..…………25-34

5.      Соціально-економічні наслідки інфляції в Україні та антиінфляційні заходи…………………………………………………………………..………35-38

Висновки та пропозиції…………………………………………………...…………39-40

Список використаної літератури……………………………………………………41-43

Додаток…………………………………………………………………………..……44-45

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Інфляція є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі не має країни, яка б в останні десятиліття тією чи іншою мірою не зазнала утрат від інфляції. Дуже гостра нині проблема інфляції і для України. Адже без встановлення зниження рівня інфляції неможливо досягти підвищення темпів економічного зростання країни, оскільки вона призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя.

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Так, головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності.

Інфляція – надзвичайно складне соціально-економічне явище, що виявляється в тривалому і швидкому знеціненні грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Основною формою інфляції є тривале і швидке зростання цін, додатковими формами її є тривалий дефіцит товарів і послуг та девальвація національних грошей.

Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який має кілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення а також, впливом на економіку. На першому етапі зростання пропозиції грошей випереджає зростання цін, яке є незначним (до 5% на рік) або зовсім відсутнє. Вона позитивно впливає на економічний розвиток. На наступному етапі темпи зростання цін прискорюються, наближаються до темпів зростання пропозиції грошей і можуть навіть перевищувати їх. Така інфляція називається відкритою або помірною і коливається в межах 5-20% на рік. Вона може мати як позитивний так і негативний вплив на економічний розвиток. Після цього починаються етапи галопуючої інфляції (20-50% на рік) та гіперінфляції – понад 100% на рік. Кожна з цих видів інфляції несе розруху для економіки і соціальної сфери.

Слід зазначити, що інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні та соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні. Так для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є: ефективна монетарна політика, впорядкування  державних фінансів і скорочення дефіциту державного бюджету, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. Тому дійова антиінфляційна політика держави є пріоритетною і повинна забезпечити належну сталість грошей.

З часу охоплення України глибокою інфляцією (з 1991 р. – з проголошення курсу на незалежність) найпершим елементом антиінфляційної політики що забезпечив створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки стала Грошова реформа в Україні (яка завершилася 1996 р.). Проте досвід антиінфляційного регулювання в Україні свідчить про недостатню відповідність монетарної та економічної політики уряду щодо подолання (регулювання) інфляційних процесів у державі.

Отже, актуальність теми курсової роботи полягає у необхідності удосконалення знань про причини виникнення, наслідки та методи подолання інфляційних процесів для забезпечення належного економічного розвитку країни цілому.

Теоретичне значення курсової роботи полягає у аналізі та систематизації літературних джерел з даної теми.

Практичне значення курсової роботи полягає у застосуванні вивченої інформації щодо регулювання процесу боротьби з інфляцією.

Мета роботи полягає у є дослідженні теоретичних аспектів сутності інфляції й антиінфляційного регулювання, визначенні ролі грошово-кредитного регулювання в подоланні інфляції, аналізі факторів та наслідків інфляційних процесів в Україні, розробці на цій основі механізму вдосконалення антиінфляційного регулювання, що

враховує специфічні умови української економіки.

Виходячи з поставленої мети в роботі визначені наступні завдання:

-         визначити поняття інфляції, її типи, види та форми;

-         встановити причини виникнення інфляції;

-         визначити характерні риси, фактори та наслідки інфляційних процесів в Україні;

-         дослідити методи регулювання інфляційних процесів;

-         проаналізувати соціально-економічні наслідки інфляції в Україні;

-         проаналізувати антиінфляційні заходи щодо подолання інфляції;

-         запропонувати конкретні рекомендації з удосконалення антиінфляційного регулювання розвитку економіки країни.

Об’єктом дослідження є інфляція та антиінфляційна політика держави.

Предметом дослідження виступають інструменти і методи впливу на регулювання інфляційних процесів.

Основні джерела інформації: державні законодавчі акти, монографії вітчизняних економістів, статті з періодичних видань, статистична інформація Держкомстату та Національного банку України, матеріали мережі Інтернет.

Методи дослідження: метод збору, обробки та аналізу інформації, метод наукової абстракції, статистичний, монографічний, порівняльний методи.

1. ПОНЯТТЯ ІНФЛЯЦІЇ ТА ПРИЧИНИ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

              Термін "інфляція" (лат. inflatio – надування) з’явився в обороті в середині ХІХ ст. як відображення кризового стану грошової системи США, що виник внаслідок величезного випуску в обіг паперових доларів у роки Громадянської війни 1861-1865 рр. Проте сучасна інфляція пов’язана не лише з падінням купівельної сили грошової одиниці, а й охоплює  загальноекономічні процеси, що породжують дисбаланс і протиріччя як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, обмежує виробниче і особисте споживання, вражає інші сфери економічного життя суспільства.

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами. Проте, зрозуміло, це не означає що обов’язково підвищуються ціни на всі товари й послуги. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Так, у роки помірної інфляції ціни на окремі товари можуть навіть знижуватися. Одне із головних ознак - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Зростання цін свідчить, що гроші знецінюються, тобто за грошову одиницю можна купити дедалі меншу кількість товарів.

Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів У цьому разі це буде не інфляційне зростання цін. [12;329]

Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності. Виникає знецінення національних грошей відносно іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції. Якщо держава вводить обмеження на зростання цін, тобто запроваджує регулювання ринку, то за наявності надмірного попиту інфляція не зникає, а набуває форми широкомасштабного товарного дефіциту [7;216].

Кожна країна намагається не допустити зростання цін. Зростання загального рівня цін свідчить про наявність інфляції. Так чи інакше, зростання загального рівня цін, або інфляцію, вимірюють за допомогою індексів цін. Для вимірювання інфляції найчастіше застосовується три види індексів цін:

- індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);

- індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

- Індекс цін валового внутрішнього продукту, або дефлятор ВВП.

Той чи інший індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період. Зростання індексу цін визначає рівень інфляції, а його зменшення – рівень дефляції.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник досить точно виражає не тільки економічні, а й соціальні аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя. ІСЦ широко застосовується в практиці регулювання фінансової діяльності і соціальної політики, аналізу і прогнозування цінових процесів, регулювання курсу національної валюти тощо.

Визначається ІСЦ за вартістю певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг ("споживчого кошика"), визначеного у ринкових цінах базового і поточного періоду. Розрахувати ІСЦ можна за формулою:

де ΣP1g0 - ринкова вартість фіксованого "кошика" в поточному році; Σ P0g0 - ринкова вартість фіксованого "кошика" в базовому році; P0 і P1 – ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно; g0 – кількість товарів у "споживчому кошику" базового періоду.

Індекс цін на засоби виробництва (цін виробника) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за якими визначається ІСЦ. Індекс цін виробника чутливіший до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Тому його часто використовують при характеристиці інфляції витрат. Цей індекс застосовується більш обмежено, ніж ІСЦ. Визначається індекс цін виробника за формулою агрегатного індексу Леспейреса:

де P0 і P1 – рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відповідно; g0 – кількість товарів (випадків надання послуг) у базовому періоді, що взяті в розрахунок.

Дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Дефлятор ВВП точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси. Визначається дефлятор ВВП як відношення номінального валового випуску продукції до реального випуску продукції:

                                        Дефлятор ВВП =.

Для визначення прискорення чи уповільнення інфляції за певний період у макроекономіці використовують темп інфляції. Його визначають за формулою:

Темп інфляції = ,

де - рівень цін у поточному періоді; - рівень цін у попередньому періоді.

Темп інфляції є темпом зміни загального рівня цін і показує ступінь знецінення грошей. Протилежним до інфляції є поняття дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

Процес зменшення темпів інфляції називається дезінфляцією. Дезінфляція означає вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції, що супроводжується зниженням темпу зростання цін.

Варто зазначити що у макроекономіці окрім індексів цін також існує "правило величини 70", яке застосовують для кількісного прогнозування інфляції. Точніше кажучи, воно дозволяє швидко підрахувати кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін. Потрібно тільки розділити число 70 на щорічний рівень інфляції (наприклад, при щорічному рівні інфляції в 3% рівень цін подвоївся приблизно через 23 роки). Дане правило застосовується тоді, коли, потрібно встановити, скільки буде потрібно часу, щоб реальний валовий національний продукт або особисті заощадження громадян подвоїлися.

У світовій економічній науці існує низка напрямів і шкіл, які неодноразово пояснюють причини інфляції. Але складність та багатогранність інфляційних процесів поки що заважають дослідникам дійти до спільного погляду щодо причин інфляції, а звідси й різні підходи до проблеми антиінфляційних заходів.

Так економісти XVIII-XIX ст. тлумачили інфляцію виключно як грошове явище. Однією з найстаріших концепцій інфляції є кількісна теорія грошей, основним постулатом якої є відоме твердження англійського філософа Д. Г’юма про те, що будь-яка зміна кількості грошей в обігу веде до пропорційної зміни абсолютного рівня цін товарів і послуг.