Стабілізаційна політика: суть та механізм реалізації

• відновлено позитивний рівень ставки рефінансування НБУ у реальних термінах та підвищено резервні вимоги по валютних депозитах;
• було заборонено банкам тримати обов'язкові резерви в вигляді казначейських векселів;
• врегульовано більшу частину прострочених заборгованостей України по зовнішніх платежах;
• підвищено коефіцієнт відшкодування вартості комунальних послуг, цін на електроенергію для населення, тарифи на проїзд у громадському транспорті до 60%.
• дефіцит консолідованого бюджету скоротився з приблизно 8% ВВП у 1994 році до 5% ВВП за 1995 рік;
• інфляцію скорочено з 400% протягом 1994 року до 182% на кінець 1995 року;
• середні ставки по банківських позиках скоротилися більш, ніж удвічі;
• відчутно загальмовано спад виробництва.

У той же час у 2-му півріччі 1995 року мали місце певні відхилення в виконанні цієї програми:

намагаючись обмежити темпи  триваючого занепаду економіки, було відновлено різні форми надання фінансової підтримки промисловому сектору;

затримки із отриманням зовнішньої допомоги вимагали більших  обсягів внутрішньої позики для  фінансування дефіциту бюджету, ніж  це було передбачено програмою. За рік  кредити банківської системи  урядові досягли 6% ВВП (програмою було передбачено 4% ВВП);

грошова база та кредити  банківської системи неурядовому  сектору зростали швидше, ніж передбачалося. Це призвело до додаткового тиску  на обмінний курс улітку 1995 року та час  від часу посилювало інфляцію;

наприкінці року мали місце несвоєчасні розрахунки по оплаті імпорту газу;

у рамках програми приватизації середніх та великих підприємств  не досягнуто початкових кількісних показників, взятих на мету;

реформа банківської  системи та структурна перебудова паливно-енергетичного  комплексу відбувалися повільніше, ніж передбачалося.

ІІІ. Програми Stand-by ІІ + Stand-by ІІІ.

Фактично це одна програма, розділена по етапах за часом. Цією програмою було намічено до запровадження 17 заходів (Stand-by ІІ) та 48 заходів (Stand-by ІІІ).

Основні результати виконання заходів наступні:

• на основі міжнародної практики прийняті нові закони про ПДВ та податок на прибуток підприємств, які запровадили нову методологію обчислення цих податків, а також розширили податкову базу шляхом скасування чисельних звільнень від податків;     
• Верховна Рада ухвалила зниження податку на фонд заробітної плати на  3%;
• розширено базу презумптивного оподаткування малих підприємств;
• розроблено монетарну програму, яка на погляд Уряду та НБУ, відповідала орієнтиру щодо валютного курсу на 1996 рік та рівня інфляції і враховувала поступове зменшення швидкості обігу грошей;
• уніфіковано ставки оподаткування доходу в вигляді відсотків по казначейських векселях (ОВДП), придбаних на первинному та вторинному ринку, а також розпочато продаж казначейських векселів (ОВДП) малої деномінації, випущено векселі у фізичній формі (на папері), визначено механізм оподаткування ОВДП, придбаних нерезидентами, з метою полегшення доступу нерезидентам та населенню до ринку казначейських векселів (ОВДП);
• законодавчо скасовано зв'язок між ставкою рефінансування та ставками кредитування комерційних банків, що надало їм можливість вільно встановлювати ці ставки на конкурентних засадах;
• встановлено, що розпорядження ліквідністю банківської системи здійснюватиметься через операції на відкритому ринку та механізм ломбардного кредитування таким чином, щоб підтримати ставку рефінансування позитивною в реальних термінах;
• спрощено політику щодо обов'язкового резервування через перехід до уніфікованої ставки обов'язкового резервування. До всіх банків, що мають дефіцит резервів стали застосовуватися санкції;
• з метою посилення фінансової позиції НБУ було здійснено незалежну аудиторську перевірку результатів діяльності НБУ у 1996 році, яка базувалася на стандартах обліку, прийнятих у світовій практиці;
• розроблено механізм для перерахування прибутків/збитків НБУ до державного бюджету у відповідності з новим законом про податок на прибуток підприємств;
• юридичним особам надано дозвіл на користування декількома банківськими рахунками включно з утриманням рахунків у різних банках;
• скасовано штрафи за перевищення обмежень на зняття підприємствами готівки зі своїх рахунків;
• фактично закінчено малу приватизацію;
• скорочено список підприємств, що вилучаються з приватизаційного процесу (з 5125 до 4000);
• розширено повноваження та можливості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, до яких віднесено, між іншим, захист інвесторів, фірм, що поєднують брокерів та дилерів, торговельних систем та саморегулюючих організацій -учасників фондового ринку;
• до Житлового кодексу внесено зміну для спрощення процедури приватизації житла;
• встановлено загальну максимальну тарифну ставку на імпорт у розмірі 30% за винятком, який охоплює менш, ніж 1% загального обсягу імпорту. Кількість товарів, на які поширюються комбіновані спеціальні/адвалорні тарифні ставки, скорочено з 251 до 80;
• скасовано всі звільнення від сплати тарифів на імпорт за винятком імпорту, що має безпосереднє відношення до чорнобильських програм, гуманітарної допомоги та 5 великих пріоритетних інвестиційних проектів. Перестали існувати будь-які обмеження на імпорт;
• уніфіковано більшість акцизних податків на продукцію вітчизняного та іноземного виробництва;
• лібералізовано спеціальний режим експорту таким чином, що реєстрація експорту здійснюється автоматично і застосовується лише для збору статистичних даних. Скасовано більшість податків на експорт;
• скасовано вимогу про обов'язковий продаж валютних надходжень від експортних операцій (на 50%) та вимогу щодо ліцензування зовнішніх запозичень фізичними особами та підприємствами;
• створено ринок розрахунків за електроенергію, який суттєво знеохочує бартер та забезпечує належне функціонування ринку без адміністративного втручання;
• лібералізовано ціни на вугілля;
• скасовано всі обмеження на обмін валюти.

ІV. Програма розширеного  кредитування - EFF.

Склад цієї програми по мірі виконання за ініціативою МВФ  тричі переглядався (перший склад  містив 88 заходів). На початку січня 2001 року програму ще раз переглянуто (при цьому в програмі залишилось 36 заходів). При переглядах програми МВФ, ігноруючи виконані умови, висував раз від разу нові. Тому її зміст та результати аналізу виконання надаються станом на грудень 2000 року. В такому вигляді (після третього перегляду) програма містить 84 заходи.

Коротка характеристика складу цієї програми є наступною. Всі  заходи (вимоги МВФ) розподілено по таких напрямках:

• приватизація - 12 заходів;
• реструктуризація енергетичного сектору - 8;
• реформування сільського господарства - 4;
• покращання функціонування грошово-кредитної сфери - 7;
• реформування бюджетної і податкової політики - 22;
• адміністративна реформа - 13;
• реструктуризація банківського сектору - 4;
• валютна політика і управління золотовалютними запасами - 8;
• соціальна політика - 6.

Що стосується вимог, які містяться у цій програмі, то слід спочатку їх проаналізувати, а вже потім - яким чином її виконано. В результаті аналізу можна зробити наступні коментарі щодо деяких заходів.

Однією з умов надання  Україні кредитів з боку МВФ є  анулювання спеціальних економічних зон (СЕЗ) та спеціальних зон розвитку (СЗР), мабуть з-за отриманих зонами суттєвих податкових та митних пільг, без яких невеликі зарубіжні інвестори не вкладають свої кошти в СЕЗ та СЗР. Але ж без розвитку СЕЗ і СЗР Україна ще багато років буде багато в чому сировинним придатком розвинутих країн світу, не буде розвивати в себе високотехнологічні виробництва, чому сприяє саме створення СЕЗ і СЗР. Тому доцільно скасувати тільки ті види економічної діяльності на територіях СЕЗ та СЗР, які виявилися неефективними.

Було б краще досягти  взаємоприйнятного рішення щодо реструктуризації державного боргу, утримувачем  якого є НБУ, на засадах, які б  відповідали фіскальній та монетарній політиці України.

Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку базових галузей економіки в Дніпропетровській та Донецькій областях" відповідає проголошеному курсу України на поступову передачу повноважень від центру до регіонів і тому цей указ недоцільно призупиняти.

Хоча пункт 14 "Призначити тимчасове керівництво банку "Україна" та розпочати його трансформацію в установу, яка не залучатиме депозитів, та водночас вивести з цієї установи всі існуючі депозити та акціонерний капітал" і виконано, але було б доцільнішим започаткувати процедуру трансформування банку "Україна" в фінансову інституцію, яка не залучатиме депозитів і перевести всі депозити з неї в інші банки.

Скасування податку  на експорт насіння олійних культур  та на живу худобу і шкірсировину є  нічим іншим як втручанням в політику підтримки вітчизняного товаровиробника. Завдяки наявності цього податку у 2000 році обсяг виробництва олії зріс на 76,9%.

Підготовлено перелік  підприємств, які мають бути приватизовані  в 2001 році з надходженням від цього 1,5 млрд. дол. США. Скоріше за все, цієї суми досягнуто не буде. Прийнято також рішення щодо продажу всіх державних акцій в усіх обленерго. Приватизовано на кінець 2000 року 347 хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств (з 668 по зобов'язаннях Уряду).

Прийнято Закон України "Про акредитацію органів з  оцінки відповідності", який регулюватиме складну сферу відносин між приватними організаціями і державою.

Провести роботу щодо реструктуризації 17 вугільних шахт. Це зобов'язання Урядом не виконується.

Верховною Радою України  схвалено Закон України "Про статистику".

Уряд зобов'язувався розробити широкомасштабну довгострокову політику реформування енергетичного сектору, але цей пункт не виконано.

Верховною Радою України  й досі не прийнято Земельний кодекс України закони "Про реєстрацію прав на нерухоме майно", "Про іпотеку", "Про державний земельний кадастр".

Завершується впровадження пілотного проекту Єдиного казначейського рахунку, відповідно до якого усі  платежі районних відділів Казначейства здійснюються в електронному режимі на єдиному рахунку. Провадиться  також робота щодо реалізації пілотної системи казначейських бухгалтерських книг, що надасть можливість готувати щомісячні податково-бюджетні звіти, які відповідатимуть вимогам статистики державних фінансів, та щоденну інформацію про залишки на казначейських рахунках, доходи і видатки.

Проекти Закону України  про скасування решти документів дозвільного характеру, за винятком передбачених Законом України "Про  ліцензування певних видів господарської  діяльності", а також законів "Про  обов'язкове пенсійне страхування", "Про недержане пенсійне страхування" Верховною Радою України не прийнято.

Й досі не вирішено долю Закону України "Про Кабінет Міністрів  України".

Запропоноване поширення  Львівського проекту щодо персоніфікації пенсійних виплат на територію всієї  України виконано в частині впровадження автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (завершено в усіх районах України).

Що стосується України, то дуже важко одностайно визначити  вплив стабілізаційних програм МВФ на стан економіки і фінансово-кредитної сфери. На початку статті наведено чотири методологічні підходи, які МВФ використовує при оцінці впливу стабілізаційних програм на національні економіки. Оберемо перший з них, томущо він найбільше підходить до умов України. [11, c.86].

З позитивних результатів  реалізації стабілізаційних програм  МВФ слід відзначити наступні. У 1999 і 2000 роках Україна була без дефіциту зведеного бюджету. Вперше за роки незалежності у 2000 році відбулося економічне зростання, хоча і завдяки приросту експорту вітчизняної продукції і позитивному сальдо зовнішньої торгівлі в обсязі 1406 млн.дол. США, а не наповненню внутрішнього ринку. У 1999 і 2000 роках ліквідовано дисбаланс поточного рахунку платіжного балансу. Інфляція вперше стала багато в чому контрольованою і тому більш прогнозованою.

Однак слід підкреслити, що на ці позитивні моменти впливали не лише виконання стабілізаційних  програм МВФ, а й інші суттєві  чинники. Однак їх частку вичленити  практично неможливо.

Але з іншого боку є багато й негативного. Так, жорстка монетарна антиінфляційна політика призвела не тільки до стримування дії чинників інфляції витрат, а й до гострої нестачі платіжних засобів у економіці в вигляді платіжної кризи, а звідси і до скорочення вітчизняного виробництва, що власно й відбувалося в Україні. Обмеження грошової маси і внутрішнього кредитування, а також штучне стримування внутрішнього сукупного попиту спричинило небажані соціально-економічні наслідки. Так, зниження темпів інфляції, що відбулося завдяки майже припиненню грошової емісії і низького рівня монетизації економіки, призвело до нестачі готівкових коштів, гострої платіжної кризи, зниження сукупного попиту внаслідок невиплати заборгованої заробітної плати, затримок у виплаті пенсій та інших видів соціальної допомоги. Введення грошово-кредитного обмеження стримувало інвестиційну активність у країні, яка могла б бути спрямованою на економічне зростання. Це, в свою чергу, призвело до згортання виробничих потужностей, небаченого падіння науково-технологічного потенціалу України.

Незаперечним фактом є й те, що після вступу України  до МВФ та Світового банку, неодмінно  зростав ще один показник - обсяг  державного боргу: зовнішнього і  внутрішнього. Зрозуміло, що надмірна зовнішня заборгованість міжнародним фінансовим організаціям та приватним банкам суттєво обмежує державний суверенітет або, принаймні, можливості виявлення економічної незалежності країни.

Переконливим доказом  низької ефективності стабілізаційних  програм для України, а багато в чому й деструктивності впливу на стан економіки, є динаміка основних макроекономічних показників у 1994-2001 роках (табл. 1). Базовим обрано 1994 рік, коли ще результати запровадження стабілізаційних програм МВФ не могли впливати на стан економіки України.

Основні макроекономічні показники за 1994 - 2001 роки *

Таблиця 1