Зниження  собівартості продукції за рахунок  зміни норм витрат матеріалів і зміни  цін на них (ДСм) [7, 169]:

     ДСм = (1 – Ін / Іц) · Пмз, %,

     де  Ін – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

     Іц  – індекс зміни цін на одиницю  матеріального ресурсу;

     Пмз – питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, %.

     Зниження  собівартості продукції за рахунок  росту продуктивності праці (ДСпп):

     ДСпп = (1 – Ізп / Іпп) · Пзп, %,

     де  Ізп – індекс росту середньої  заробітної плати;

     Іпп – індекс росту продуктивності праці;

     Пзп – питома вага заробітної плати  в собівартості продукції, %.

     Зниження  собівартості продукції за рахунок  зниження умовно-постійних витрат (ДСу–п):

     ДСу–п = (1 – Іу–п / Іq) · Пу–п, %

     де  Іу–п – індекс росту умовно-постійних  витрат;

     Іq – індекс росту обсягу виробництва  продукції;

     Іq – питома вага умовно-постійних  затрат в собівартості продукції, %.

     Мета  складання кошторису витрат на виробництво  – встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році, Сюди входять всі затрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов'язані із зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші.

     Калькулювання собівартості продукції – це процес обмеження собівартості одиниці  продукції. Є такі методи калькулювання:

     нормативний – (витрати на одиницю продукції  встановлюються по нормах);

     параметричний (затрати на проектований виріб встановлюються, виходячи із залежності рівня цих  витрат від зміни техніко-економічних  параметрів виробу);

     розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво  одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі  – пропорційно заробітній платі).

Висновки

     Сукупні витрати підприємства залежно від  їхнього призначення виражаються  кількома показниками. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами  виокремлюють: валові витрати; кошторис виробництва; собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.

     Показник  валових витрат уведено в систему  економічних обчислень та обліку на підприємствах для визначення оподатковуваного прибутку згідно із Законом України "Про оподаткування  прибутку підприємств", що був схвалений  Верховною Радою України в  травні 1997 року. Він є синтетичним  показником і включає не тільки ті витрати, що формують собівартість продукції, а й інші. Тому цей показник не входить достатньо органічно  в систему показників собівартості продукції і тут не розглядається.

     Кошторис  виробництва – це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від  того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді  чи ні. Отже, кошторис виробництва і  собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва  складають за економічними елементами.

     Калькуляція (від лат. calculatio – обчислення) –  це розрахунок собівартості одиниці  продукції, виконаних робіт

     Сукупні витрати підприємства залежно від  їхнього призначення виражаються  кількома показниками. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами  виокремлюють: валові витрати; кошторис виробництва; собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.

     Показник  валових витрат уведено в систему  економічних обчислень та обліку на підприємствах для визначення оподатковуваного прибутку згідно із Законом України "Про оподаткування  прибутку підприємств", що був схвалений Верховною Радою України в травні 1997 року. Він є синтетичним показником і включає не тільки ті витрати, що формують собівартість продукції, а й інші. Тому цей показник не входить достатньо органічно в систему показників собівартості продукції і тут не розглядається.

     Кошторис  виробництва – це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від  того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді  чи ні. Отже, кошторис виробництва і  собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва  складають за економічними елементами.

     Калькуляція (від лат. calculatio – обчислення) –  це розрахунок собівартості одиниці  продукції, виконаних робіт.

Список  літератури

    1. Андрушків М.І., Раєвська Т.О., Реверчук Н.Й. Економіка фірми. – К.: НБУ, 1998. – 438 с.

    2. Андрушків М.І., РеверчукН.Й., Савенко І.Л. Становлення підприємництва в умовах ринкової економіки. – К.: Молодь, 1994. – 324 с.

    3. Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. – К.: Знання, 1999. – 362 с.

    4. Бойчик М.І., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.

    5. Бондар І.Ю. Пахомов В.Г. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції. – К.: Державний торгово-економічний інститут, 2000. – 371 с.

    6. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 558 с.

    7. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.

    8. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. – К.: КНЕУ, 2000. – 392 с.

    9. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.

    10. Котлер Ф. "Основы маркетинга ". – М.: Прогрес, 1992. – 736с.

    11. Основы предпринимательской деятельности / Под ред. Ю.Осипова. – М.: Прогресс 1992. – 432 с.

    12. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. – К.: Знання, 2001. – 462 с.

    13. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.