Проблеми формування вартості робочої сили на ринку праці та шляхи їх вирішення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 Проблеми формування вартості робочої сили на ринку праці та шляхи їх вирішення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП		3
РОЗДІЛ 1. РИНОК ПРАЦІ ТА СУТНІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ		5
	1.1 Сутність робочої сили (послуг праці) як фактору виробництва та її вартість	6
	1.2 Рівновага на ринку праці	11
	1.3 Динаміка ринку праці	13
РОЗДІЛ 2. ВАРТІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ЇЇ СТРУКТУРА		17
	2.1. Складові  елементи вартості робочої сили	17
	2.2. Заробітна плата як перетворена  форма вартості товару робоча  сила	21
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ		31
ВИСНОВКИ		38
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ		40

 

ВСТУП

Актуальність теми. Досліджуване питання є вкрай актуальним, оскільки, при переході до ринкових відносин, основним мотивуючим чинником працівників є бажання мати гарантовану заробітну плату.

Сучасні погляди на вартість та ціну робочої  сили поєднують підходи трудової теорії вартості та теорії маржиналізму, тобто теорії суспільних витрат та граничної корисності.   Вартість специфічного товару-послуги робочої сили, яка відповідає суспільній оцінці, повинна встановлюватися на рівні, який узгоджує граничну корисність праці з умовами відтворення робочої сили. Перша складова має, як правило, гарантований характер і спрямована на забезпечення простого відтворення робочої сили, завдяки державному регулюванню мінімальної заробітної плати, інших мінімальних гарантій, які передбачено чинним законодавством та колективними договорами та угодами. Друга складова вартості послуг робочої сили залежить від результативності трудової діяльності, здатності цих послуг створювати більший чи менший дохід, співвідношення розподілу останнього між найманими працівниками та власниками засобів виробництва. 

Вартість робочої  сили має кількісний та якісний бік. Кількісна характеристика вартості робочої сили полягає в тому, що вона відображає певні виробничі відносини, а саме продаж працівником своєї робочої сили і покупку її з метою збільшення прибутку. З кількісного боку вартість робочої сили визначається вартістю засобів, необхідних для того, щоб створити, розвинути, зберегти робочу силу. Аналіз економічної ситуації в Україні показує, що деякі механізми ринку праці вже створено, але повноцінного цивілізованого ринку праці ще немає. Причиною цьому є економічна криза, яка характеризується глибокими структурними диспропорціями та розбалансованістю економіки, значним вивільненням робочої сили, високим рівнем незайнятості та безробіття, зубожінням населення тощо. Тому розв’язуючи проблеми стабілізації економіки, без якої зараз неможливий прогрес у створенні ринкового господарства, доцільно вивчати та розробляти шляхи формування сучасного ринку праці і зарплати, використовуючи зарубіжний та вітчизняний досвід.

Об’єктом дослідження є сучасний ринок праці України.

Предметом дослідження є окремі риси ринку праці України, а саме: динаміка ринку праці та умови його рівноваги; економічна природа заробітної плати, її функції, види та форми; особливості ціноутворення на ринку праці в Україні.

Мета даної роботи також полягає втому, шоб розкрити суть робочої сили як товару (товару специфічного), а також процес перетворення робочої сили на товар та умови його існування; виділити основні властивості товару "робоча сила”, які і визначають його специфічність; звернути особливу увагу на одну з основних властивостей товару "робоча сила” – на її вартість, висвітлити головні аспекти вартості робочої сили, зазначивши роль факторів, які на неї впливають; показати роль пропозиції робочої сили на ринку праці та її вплив на вартість та ціну товару "робоча сила”.

В роботі також розкривається  сутність заробітної плати. Пояснюється  яким саме чином вона пов'язана з  вартістю робочої сили і чи можна  говорити про тотожність цих понять. Висвітлюються чинники, що впливають  на рівень заробітної плати, та основні її функції.

Особливостям формування ціни на ринку праці присвячено багато вітчизняних наукових публікацій. Так, різні теоретичні аспекти цієї проблеми висвітлено в наукових працях таких  дослідників, як: С.В. Мочерний [12], В.М. Петюх [19], О.А. Грішнова [5], Я.В. Литвиненко [18] та інші. В роботі застосовуються нормативно-правові акти, такі як: Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про колективні договори і угоди», Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Закон України «Про ціни і ціноутворення» 
[1-5].

Основні методи та прийоми дослідження: загальнонаукові методи в роботі представлені системним підходом, структурним аналізом та синтезом.  

РОЗДІЛ 1 РИНОК  ПРАЦІ ТА ФОРМУВАННЯ ВАРТОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ

 

Ринок праці – це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

У сучасних умовах поняття “ринок праці” вітчизняні дослідники трактують по-різному. У вузькому розумінні поняття “ринок праці” означає місце, де відбуваються угоди між тим, хто наймає, і продавцем робочої сили.

Досліджуючи проблеми ринку праці, О. Грішнова зазначає, що ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язаних з попитом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію [6, c. 54].

В.М. Петюх пише [17, c. 14], що ринок праці – “це, по-перше, категорія, яка характеризує систему соціально-економічних відносин, що мають товарний характер, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і використання), всі ланки та ступені суспільного виробництва, і регулюються ринковою кон’юнктурою, системою соціального партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та національними традиціями, а по-друге – система механізмів:

а) купівлі-продажу  робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;

б) забезпечення зайнятості на індивідуальному рівні  найманою працею як частини механізму  забезпечення зайнятості всього населення;

в) соціального  захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;

г) формування та розвитку робочої сили;

д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо”.

Ринок праці  – це специфічний вид товарного  ринку, змістом якого є реалізація (купівля-продаж) товару особливого роду “робочої сили або здатності людини до праці”. Поняття “ринок праці” виражає відносини між власником певного товару (власником робочої сили, її продавцем), з одного боку, і власником засобів виробництва (покупцем робочої сили, або роботодавцем), з іншого. Зазначені економічні відносини втілюються в юридичну форму (контракт, договір, угоду) і фіксуються в трудовому законодавстві.

 

1. Сутність робочої сили (послуг праці) як фактору виробництва та її вартість

 

Як зазначалося вище, робоча сила у широкому економічному сенсі означає сукупність фізичних і духовних здібностей людини до праці. Вона є найважливішою властивістю людини. Однак ця властивість є продуктивною здатністю лише потенційно. Реальною продуктивною силою вона стає у процесі безпосереднього поєднання з конкретними засобами виробництва за умови включення до сукупної робочої сили на конкретному виробництві [14, c. 398].

Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна творча продуктивна сила суспільства [15]. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва. В результаті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти ті чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (продукту, послуг і т. ін.), виступає як продуктивна сила.

Кількісне відношення обсягу (маси) виробленого продукту (послуг) до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характеризує продуктивність праці.

 Засоби виробництва  (речовий фактор) самі по собі – це купа мертвих речей. Для того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою (особистий фактор). Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих і перетворити в діючі засоби виробництва. А це означає, що вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія – продуктивні сили.

Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо. 
   Формування вартості робочої сили на ринку відбувається шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.  

 Існує багато  чинників, які по різному впливають  на вартість робочої сили. Одні  збільшують її, інші – зменшують  До чинників, що збільшують вартість  робочої сили, можна віднести розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства, збільшення витрат на житло, транспортні витрати, підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і психічних сил.  

 На зниження  вартості робочої сили впливає  підвищення продуктивності праці,  оскільки при цьому відбувається  зниження вартості життєвих засобів,  потрібних для відтворення робочої сили.  

 До складу  вартості робочої сили входять  безпосередньо заробітна плата;  натуральні виплати, які підприємці  надають працівникам; витрати  роботодавців на соціальне страхування  та вихідна допомога (виплати  у зв'язку із закінченням строку трудового договору); витрати на підвищення професійного рівня; витрати на соціально-побутове обслуговування; податки, які розглядаються як витрати на робочу силу.

Вартість послуг робочої сили  є усередненим еквівалентом життєзабезпечення типового представника асоційованої групи людей, які об’єднані спільністю цілей та інтересів, умовами життя та результатами праці, рівнем інтелектуального та культурного розвитку. В цьому визначенні поєднані витратність та результативність як обов’язкові складові визначення вартості послуг робочої сили.

Ціна послуг робочої сили розглядається, з одного боку, як ринкова вартість цього специфічного товару, а з другого, – як складова фактичних витрат роботодавця на робочу силу.

За своєю  економічною природою витрати на робочу силу є тією частиною новоствореної вартості, яка складає фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили в конкретних соціально-економічних та історичних умовах. Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв’язку.

Продуктивні сили – це одне з основних понять політичної економії. Історія розвитку людства являє собою процес зміни, розвитку і вдосконалення засобів праці, людей, їх виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу.

Звідси випливає дуже важливий практичний висновок: перехід  від одного етапу розвитку суспільства  до наступного не перериває розвитку й не вимагає знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново. Навпаки, нові суспільні сили, які приходять до влади, можуть остаточно довести свої переваги, якщо вони максимально використають створені в старому суспільстві (на попередньому етапі розвитку) продуктивні сили та забезпечать їх піднесення на якісно більш високий рівень.

Робоча сила – це здатність людини до праці. Проявляється робоча сила в процесі праці, завершальним результатом якої виступає продукт або благо.

В цій своїй якості робоча сила не виступає як товар. Товаром  вона стає лише за певних суспільних умов. Раб, наприклад, не міг продавати  свою робочу силу, бо разом із своєю  робочою силою належав рабовласнику. Його могли продати, як річ, але сам  він своєю робочою силою не розпоряджався. Не міг цього зробити й кріпак, оскільки він знаходився в особистій залежності від феодала (поміщика). Щоб продати свою здатність до праці, людина повинна мати можливість вільно розпоряджатися собою. Але цього недостатньо. Робітник не буде пропонувати свою робочу силу іншим, якщо в нього є власне господарство, яке забезпечує засоби існування йому і його сім’ї. Тільки той, хто позбавлений будь-яких засобів виробництва й засобів до життя, змушений продавати свою робочу силу власнику засобів виробництва й тим самим перетворитися в найманого працівника (рис. 1.1).