Поняття податкової системи та основи її побудови

3. Відповідність даних  по звіту. 

4. Послідовність даних  у формах звітності.

5. Правильність заповнення  всіх пунктів декларації і  розрахунків. 

6. Правильність арифметичних  розрахунків та визначення сум  та термінів доплати чи повернення  із бюджету відповідних сум  податків.

Документальна перевірка - це другий етап контрольно-економічної роботи податкових інспекцій. Вона здійснюється згідно з річними планами контролю та квартальними графіками перевірок, які складаються по кожному відрізку роботи.

В першу чергу в  плани та графіки включаються  підприємства, які отримують значні суми прибутку або здійснюють грубі порушення ведення бухгалтерського обліку та податкового законодавства.

Документальні перевірки  проводяться не рідше одного разу два роки. Для проведення перевірки  податковий інспектор повинен з 10 днів повідомити керівників підприємства про перевірку і мати направлення від податкової інспекції на перевірку даного підприємства.

Існує розроблений в  податковій інспекції перелік питань, які включаються до документальної контрольної роботи:

1) повнота та правильність  відображення в обліку результатів попередньої перевірки;

2) відповідність показників  балансу даним аналітичного обліку  по рахункам;

3) дотримання положень  по інвентаризації та правильність  відображення в обліку її результатів; 

4) дотримання порядку  обліку основних фондів, нарахування і використання амортизаційних відрахувань;

5) правильність обліку  і списання матеріальних цінностей,  відхилень по них та результатів  по переоцінці;

6) правильність обліку  МШП та нарахування зносу по  них; 

7) правильність віднесення  витрат на загальногосподарські витрати та їх розподіл;

8) правильність розрахування  та відображення в обліку ПДВ; 

9) правильність розрахунків  та відображення в обліку акцизного  збору; 

10) інші питання. 

Для більш конкретного  вивчення економічної діяльності підприємств були сформовані відділи економічного аналізу при місцевих податкових інспекціях. Дані цього аналізу стануть основою для здійснення всього арсеналу стимулюючих заходів: податкових пільг, податкових кредитів, причому в індивідуальному порядку для даного конкретного підприємства. Таким чином, створення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації сприятиме поліпшенню контролю і вдосконаленню отримання допомоги.

 

2.3 Податкова політика - метод державного регулювання економіки

 

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави  є складовою частиною економічної  політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави. Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє  собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків та обов’язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати приоритетні цілі, пов’язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення.  Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика повинна  передусім сприяти росту обсягів  накопичення,створення умов, які  полегшують оновлення капіталів  підприємств. При впровадженні податкової політики держава обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування  повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки  зобов’язані забезпечити стабільну  фінансову базу держави, а з іншого – залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Регулювання нових економічних  відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу , і платників податків.

При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись  як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, авідповідно, і порядок їх адміністрування. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. Потягом останніх десяти років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

 

Розділ 3   Шляхи вдосконалення податкової системи.

 

3.1 Особливості податкових систем країн Європи ,адаптація українського податкового законодавства до вимог країн Європейського Союзу

 

Податкові системи окремих  країн Європи формувалися в абсолютно  різних умовах. Лише в середині XX століття в розвитку систем оподаткування  з'явилися спільні риси, пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голандії - 41,3%.[18]

Сучасне економічне життя  в більшій мірі встановлюється правилами  і податково-правовими обставинами в країні. Особливого значення податкове право набуває в таких країнах як Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія. Ці країни ще називають «країнами високих податків».

Система оподаткування  в Німеччині, нараховує близько 50 видів зборів і обов'язкових платежів. Надходження прибуткового податку до бюджету становить близько 40% суми доходів. Оподаткуванню прибутковим податком підлягають різні доходи. Максимальна ставка прибуткового податку становить 50%. Майновим податком оподатковують майно фізичних та юридичних осіб, в тому числі і на землю. Також перевагою є те, що, турбуючись про збереження навколишнього середовища, в Німеччині ввели особливий екологічний податок.

Податки в Італійській  Республіці є основним джерелом надходжень до державного бюджету і складають понад 80% його дохідної частини. Існуючі в Італії податки поділяються на прямі та непрямі. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних та юридичних осіб, на дохід з капіталу, місцевий прибутковий та податок на спадщину, дарування. Непрямі пов'язані зі стадіями виробництва та реалізації товарів, імпортом, зміною власності. До основних непрямих податків належать: ПДВ - податок стягується за 5 ставками серед яких основна - 9%, дві знижені - 4% та 0% і дві підвищені - 19% та 38%; гербовий податок - від 0,5 до 0,8%; реєстраційний податок, який доповнює попередній податок; акцизи та збори, що встановлюються на деякі види товарів - алкогольні напої, тютюнові вироби, нафту, нафтопродукти, електроенергію; мито. Прибутковий податок з фізичних осіб сплачується з чистих доходів громадян.[23]

Податки у Франції становлять близько 87% дохідної бази централізованого бюджету. Переважаючими податками за сумою надходжень є непрямі, і у першу чергу - ПДВ, сплата даного податку залежить від характеру угоди. Операції, пов'язані з зовнішнім ринком, від ПДВ звільнено. Також до податків на споживання відносяться й акцизи, мито. Основне завдання мита - охорона внутрішнього ринку. Значну частину доходів Франції складають податки на власність.

У Великій Британії всі податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. За суб'єктами оподаткування - на податки з фізичних осіб, до яких належать: прибутковий податок - залежно від річного доходу встановлено три ставки: 20%, 25%, 40%; подушний податок; податок на спадщину, а також податки з юридичних осіб, до яких належать: прибутковий податок з компаній; податок на приріст капіталу; ПДВ - (становить 17% загальної дохідної частини бюджету). Нині діють три ставки ПДВ: 0%, 8% та 27,5%; внески на потреби соціального страхування; акцизи встановлені на спиртні напої, тютюнові вироби, пальне - від 15 до 30%. Основним з місцевих податків є податок на майно.

На відміну від  країн  ЄС  податкова  система  України  не  є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави,  не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система  формування  державних  доходів  відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування  економіки  супроводжувалося  неодноразовими спробами удосконалити   податкову   систему   шляхом   прийняття    окремих законодавчих   актів,   що   були  недостатньо  адекватними  стану економіки,  характерними рисами якої  є  структурні  диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза.

Сьогодні країни інтегруються заради збереження миру та забезпечення економічного процвітання.Найбільшими та найпотужнішими інтеграційними об'єднаннями у світі є Світова Організація Торгівлі (СОТ) та Європейський Союз (ЄС), метою створення якого якраз і є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створення стійкого союзу народів Європи. В сучасних умовах розвитку економіки України, коли зростає роль держави, особливе значення приділяється нормативно-правовому забезпеченню реалізації державної політики по модернізації ДПС України. Згідно з Розпорядженням КМУ від 15 квітня 2009 р. №408-2009 в Україні ухвалена Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу, яка набуває великого значення з огляду на стратегічне завдання України щодо здійснення перетворень, які закладають передумови для вступу в члени ЄС.[8] 

Однією із важливих умов вступу України до ЄС є необхідність модернізації власної податкової системи і ця необхідність постала перед Україною з прийняттям 27 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності. Новостворена на той час податкова система України виявилась неефективною і невідповідною одному з основних завдань України – переходу до ринкової економіки

Той факт, що податкова  система України недостатньо  орієнтована на реалізацію основних принципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася як органічна цілісність, її підпорядкуванню  основним принципам оподаткування  перешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будується в Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічних перетворень в державі.

Розвиток інтеграційних процесів у Європі із подальшим вступом до Європейського Союзу вимагає проведення спільної податкової політики і поступового переходу до створення території з єдиним податковим режимом, що базуватиметься на таких принципах: