Організація та оплата праці на малому підприємстві особливості, стан, шляхи вдосконалення

8

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ НА МАЛОМУ ПІДПРИЄМСТВІ………………………...……………………6

1.1 Суть поняття оплата праці………………………………….………….6

1.2 Системи оплати праці………………………………...………………..9

1.3 Функції заробітної плати………….………………………………….31

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНІСТІ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПП ТІМАОЙЛ………………………………………….……………………………38

2.1 Аналіз економічної діяльності підприємства……...………………..38

2.2 Аналіз системи оплати праці…………………………………………42

2.3 Використання фонду заробітної плати………………………………51

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПО ВДОСКОНАЛЕННЮ СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПП ТІМАОЙЛ……………………………….……………………68

3.1 Зарубіжний досвід з оплати праці……………………………………68

3.2 Підвищення стимулюючої функції заробітної плати………………74

3.3 Мотиваційна складова підвищення якості робочої сили………..….79

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..86

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...………………………..89

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….91

ВСТУП

Актуальність дослідження: Персонал підприємства – це провідний мобілізуючий фактор виробництва. Його творчий талант і практична майстерність особливо проявляється в умовах ринкових відносин, де постійно присутня підприємницька конкуренція.

Мотивуючою, рушійною силою раціональної роботи колективу підприємства є особисті доходи його членів. Ці доходи забезпечуються через оплату праці, яка певною мірою гарантує продуктивну, цілеспрямовану роботу, досягнення поставленої виробничої мети. Відповідно питання організаційної оплати праці є актуальним і важливим і для роботодавців, і для найманих працівників. Саме за допомогою оплати праці здійснюється взаємозв’язок трудових та усіх інших показників господарської діяльності.

Правильна організація оплати праці не лише створює ефективні стимули до праці, підвищення її якості, продуктивності і підвищення на цій основі ефективності виробництва, а й безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток країни та значною мірою визначає рівень життя її населення.

Вдосконалення організацій оплати праці в умовах ринкових відносин нерозривно пов’язано також і нормування праці. Відсутність належного нормування праці призвело до втрати зв’язку заробітної плати з кінцевим результатом праці. Науково обґрунтовані прогресивні норми праці сприяють використанню наявних на підприємстві резервів виробництва і дальшому підвищенню продуктивності праці.

Зважаючи на актуальність та проблемність питань оплати праці на підприємстві, при написанні курсової роботи було визначено мету – розкрити специфіку оплати праці персоналу та проаналізувати економічний стан та форми і системи заробітної плати, використовувані на досліджуваному підприємстві.

Для досягнення зазначеної мети в ході дослідження даної проблеми були поставлені наступні завдання:

–   розкрити організаційні основи оплати праці;

–   обґрунтувати доцільність державного та договірного механізму регулювання оплати праці;

–   охарактеризувати сучасні форми і системи заробітної плати;

–   проаналізувати на основі розрахунку економічних показників економічний стан ПП “Тімаойл”;

–   провести дослідження форм і систем оплати праці, що використовуються ПП “Тімаойл” на основі даних статистичної звітності;

–   обґрунтувати економічну доцільність практичного застосування нових форм оплати праці на підприємствах недержавних форм власності.

При написанні дипломної роботи був також вивчений зарубіжний досвід формування та застосування тарифної системи, застосування прогресивних форм оплати праці та можливості його використання на досліджуваному приватному підприємстві.

Методичною базою при написанні курсової роботи були законодавчо-нормативні акти Верховної Ради  України, нормативні документи ДПА, Кабміну.

В процесі вивчення проблеми оплати праці теоретичною базою були монографії, підручники, матеріали періодичних видань з даної проблематики. Для проведення практичних розрахунків використана статистична звітність ПП “Тімаойл”.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ НА МАЛОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Суть поняття оплата праці

Окрім терміна "заробітна плата", у науковій літературі й практичній діяльності використовують поняття "оплата праці". Отже, потрібно чітко розмежувати ці поняття, оскільки дуже часто їх застосовують як рівнозначні, замінюючи одне одним.

В "Енциклопедичному словнику з управління персоналом" зазначено, що "оплата праці — це рівноцінне заробітній платі поняття, відмінність якого полягає в джерелі виплат" (заробітна плата обмежується виплатами з фонду заробітної плати, тоді як оплата праці передбачає також інші компенсаційні та заохочувальні виплати).

Заробітна плата в системі соціально-економічних індикаторів розвитку економіки посідає одне з провідних місць. Вона є складною і багатоаспектною категорією. З одного боку, це основне джерело доходу для найманих працівників, а з іншого — для роботодавців вона є суттєвим елементом витрат виробництва і в той же час дієвим чинником мотивації працівників до високопродуктивної праці.

У зв'язку з цим у теорії й практиці вирізняють такі основні підходи до визначення сутності заробітної плати в ринкових умовах, як зображено на рис. 1.1

Сутність поняття "заробітна плата" складна і багатостороння, тому розглядають її з різних позицій.

Заробітна плата — це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником щодо розподілу новоствореної вартості (доходу).

Заробітна плата в умовах ринкової економіки — це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю та її пропозиції й відтворює ринкову вартість використання найманої праці.

Заробітна плата, попит і пропозиція вимірюються залежними змінними величинами. Реальною величиною заробітної плати є реальна вартість усього того, що можна придбати за неї при існуючому рівні цін (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Підходи до визначення сутності заробітної плати

Заробітна плата для найманого працівника — це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який забезпечує об'єктивно необхідне відтворення робочої сили, а також певна сума коштів, що компенсує витрати праці працівника і забезпечує йому певний рівень задоволення особистих потреб, а також потреб членів його сім'ї.

Заробітна плата для роботодавця — це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Рис. 1.2 Модель визначення ціни робочої сили

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, виходячи із запропонованих вище трактувань, можна сформулювати таке визначення: заробітна плата — це об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці працівників.

Заробітна плата, в свою чергу, є основною складовою вартості робочої сили, тобто розміру фактичних витрат роботодавця на утримання й відтворення робочої сили. Струтуру заробітної плати дивіться у додатку А

До витрат підприємств па утримання робочої сили належать:

— винагороди за виконану роботу та додаткові виплати і компенсації працівникам;

— оплата за невідпрацьований час;

— разові премії й виплати;

— вартість натуральної оплати;

— вартість житла для працівників за рахунок роботодавців;

— витрати на соціальне забезпечення;

— професійна підготовка;

— соціальні та інші послуги.

Життєві засоби, необхідні для нормальної життєдіяльності людини, які перебувають у розпорядженні найманих працівників, мають вартісну (грошову) і натурально-речову форму. Грошовий вираз фонду життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, утворює ціну робочої сили. Зокрема, утворюється категорія "необхідний продукт9*, яка характеризує предметне, уречевлене втілення необхідної праці, відокремлену частину чистого продукту, що забезпечує відтворення робочої сили, а також суму матеріальних і духовних благ (отриманих послуг), споживання яких забезпечує відновлення працездатності робітника, певний рівень його кваліфікації та утримання непрацездатних членів його сім'ї.

1.2 Системи оплати праці

Рівень заробітної плати залежить не тільки від розвитку суспільного виробництва, а й від ефективності праці окремих працівників. Тому поряд із нормуванням праці і тарифікацією робіт важливе значення має упровадження в економічні розрахунки раціональних форм і систем нарахування заробітної плати, які реально відбивають міру праці й міру її оплати. За допомогою форм і систем оплати праці суспільство здійснює диференціацію рівня заробітної плати, визначає певні конкретні співвідношення в рівнях оплати праці різної кількості та якості.

Організація матеріального стимулювання праці на підприємствах незалежно від форм власності передбачає вибір і застосування найбільш раціональних форм і систем індивідуальної і колективної оплати праці, удосконалення існуючих методів матеріального заохочування і матеріальної відповідальності робітників, а також застосування прогресивних способів матеріального і морального стимулювання трудових колективів.

Важливе значення в організації заробітної плати має впровадження її різноманітних форм і систем.[1] Це питання регулюється ст. 96, 97 Кодексу законів про працю.

Важливими складовими організації заробітної плати є системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними).

Системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Коротенько розглянемо системи оплати праці в Україні.

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати — відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша— кількості виробленої продукції, друга — кількості відпрацьованого часу.

Системи оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої системи заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної або почасової системи оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва.

Сьогодні в Україні переважною системою оплати праці робітників залишається відрядна. [2]

Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів. Відрядна і почасова форми оплати праці підрозділяються на кілька систем.

Системами відрядної системи оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна, а почасової — пряма почасова, почасова-преміальна, колективна (бригадна) почасова.(ст.. 97 КЗпП)

Відрядна заробітна платанараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах тощо).

Пряма система нарахування відрядної заробітної плати  - передбачає оплату праці за виконаний обсяг роботи чи вироблений обсяг продукції за єдиними розцінками без обмеження розміру заробітної плати. Величина заробітної плати збільшується прямо пропорційно до обсягу виконаних робіт (виробленої продукції).[3]