Малі підприємства та їх роль в економіці

В Україні кадрове забезпечення малих підприємств здійснюється державою шляхом підготовки кадрів менеджменту в державних навчальних закладах, організації відповідних курсів підвищення кваліфікації, розробки навчальних планів, програм, випуску спеціальної літератури з «основ підприємницької діяльності», стажування тощо. Така підготовка управлінських кадрів у державних та недержавних вищих навчальних закладах здійснюється в тісному співробітництві з діючими підприємствами, запозиченням передового зарубіжного досвіду та ін. Проте така діяльність держави не носить комплексного характеру, недостатньо ефективна.

Інформаційне  забезпечення державою підприємницької діяльності відбувається шляхом заснування регіональних інформаційних центрів (які відкривають доступ до різних видів інформації (комерційної, законодавчої, науково-довідкової тощо), створення широкої мережі консультативних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств, інкубаторських центрів розвитку малого бізнесу (як різновиду центрів малого бізнесу). Серед них у США виділяють виробників нових товарів, створювачів ділових послуг та інноваційні фірми. Такі центри діють під контролем муніципалітетів, крупних корпорацій, університетів і покликані сприяти економічному розвитку регіонів, формувати підприємницькі мережі та ін.

Одним з найважливіших  напрямів державної підтримки малого підприємництва є сприятлива податкова політика щодо інвестицій, витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), створення робочих місць. Так, у Франції для новостворених малих підприємств податкова ставка знижується на 50% впродовж перших п'яти років, не оподатковується реінвестований прибуток; в Японії не оподатковується сума річного доходу індивідуальних товаровиробників до 100 млн. ієн, знижено ставки місцевих податків та ін. В Україні ставка податку на прибуток однакова для великих, середніх і малих підприємств, що суперечить досвіду багатьох розвинутих країн, зокрема США, які встановлюють значно нижчі ставки цього податку для малих підприємств. Позитивний досвід державної підтримки підприємництва, передусім при здійсненні податкової політики, нагромаджено в Польщі.(Додаток 2)

3.2. Аналіз економічного розвитку малого підприємства в Україні

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами  гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

- обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

- обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів;

- низькі темпи та  перекоси в процесі реформування  власності;

- відсутність належного  нормативно-правового забезпечення  розвитку малого бізнесу; 

- неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва йти в тіньову економіку;

- недосконалість системи  обліку та статистичної звітності  малого підприємництва;

- відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

- недосконалість системи  навчання та перепідготовки персоналу  для підприємницької діяльності  тощо.

У своїй діяльності мале підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди: макроекономічні та мікроекономічні. До першої групи належать такі:

" Податкова політика, відсутність належного законодавчо-нормативного  забезпечення. Сьогодні податкова  система країни впливає на  розвиток бізнесу вкрай негативно.  Понад 80% доходу підприємства вилучається у вигляді різноманітних податків та платежів. Сучасна податкова система не дає змоги підприємствам здійснювати інвестування, а також створює якнайсприятливіші умови для їх відходу у тіньовий сектор економіки. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися через відсутність або недосконалість законів, які її регулюють.

" Адміністративні  бар'єри. Велика кількість законів,  нормативних актів, інструкцій  заплутує підприємців, вони змушені  витрачати багато часу на вивчення  змін до законодавства та втілення їх у свою діяльність. Підприємства піддаються частим і безпідставним перевіркам з боку різноманітних державних органів.

" Обмеженість внутрішнього  попиту та наявність кризи  збуту на внутрішньому ринку.  В результаті масового зростання безробіття, збільшення заборгованості по зарплатах та пенсіях, інфляційних стрибків зменшуються доходи громадян. Малий бізнес втрачає головних споживачів своєї продукції.

" Недостатня державна  підтримка. На сьогодні в Україні  ще не склалася ефективна система державної підтримки та захисту малого підприємництва. Діє слабкий механізм фінансування, має місце невідповідне інформаційне та консультаційне забезпечення, недосконала система підготовки та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності.

" Низька інвестиційна  активність. Нестабільність стримує  підприємців від інвестування. Більшість  малих підприємств не мають  коштів для здійснення капіталовкладень, оскільки кредити є надто дорогими  і короткостроковими, а більша  частина прибутків спрямовується на сплату податків.

" Нерозвиненість інфраструктури. Незважаючи на велику кількість  об'єктів інфраструктури, їхня роль  у розвитку малого бізнесу  ще дуже незначна. Між різними  організаціями підтримки малих  підприємств та власне малих  підприємств ще не налагоджено ефективної співпраці та обміну інформацією.

" Нерозвиненість ринку  фінансових джерел. Дорогі кредитні  ресурси та обмеженість державних  фінансових фондів значно лімітують  можливості малих підприємств.  Фірми змушені в основному  покладатися на власні кошти та капітал приватних осіб.

" Тіньова економіка.  Малий бізнес все частіше ширше  використовує практику роботи  без оформлення договорів, а  також намагається переводити  свої операції у готівковий  обіг з метою мінімізації оподаткування. Найчастіше малі підприємства є вимушеними учасниками тіньової економіки, яких туди "заганяє" податковий тиск, державна бюрократія, тощо.

" Неефективна приватизація. Хоча малу приватизацію вже  майже завершено, вона не дала  значного поштовху розвиткові  приватного підприємництва. Процес малої приватизації був підпорядкований багатьом обмеженням. В результаті, при не функціонуючому вторинному ринку приватизаційних об'єктів багато підприємств перебувають в руках тих, хто неспроможний ними управляти, але не може їх продати.

" Загальна криза  економіки. На тенденції розвитку  малого підприємництва безпосередньо  впливає негативна динаміка основних  макроекономічних показників. Постійний  спад ВВП призводить до зменшення  внутрішніх фінансових ресурсів  держави, обігових коштів у  суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення України. Можливості малих підприємств на ринку значно обмежує висока питома вага бартеру в обороті.

" Нерозвиненість ринку  нерухомості. Малим підприємствам  катастрофічно не вистачає офісних приміщень. Орендна плата є дуже високою, правила оренди заплутані, у багатьох випадках об'єкт не дозволяють приватизовувати разом з приміщенням.

" Нерозвиненість лізингу  та франчайзингу значно звужує  діапазон фінансування бізнесу. Внаслідок дороговизни лізингових платежів малий бізнес в Україні не має можливості брати обладнання у лізинг. Тому потрібно створити умови для зародження та становлення лізингових компаній, а також заохочувати банки та інші фінансові установи до участі у лізингових відносинах.

Серед мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі: спосіб та час виникнення; форма  власності; фінансові можливості підприємства; асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї; обрану стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру; кадрову політику; можливість доступу до комерційної інформації; навички керівника професійно управляти бізнесом; ступінь дотримання клієнтами умов контрактів та платіжної дисципліни.

Спеціалісти Міжнародної  Фінансової Корпорації (МФК) вважають, що ключовими проблемами на шляху  подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворених  підприємств та надмірні регулятивні  вимоги і податки для діючих підприємств.

Сьогодні процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних  фінансових витрат для нових підприємств.

Ліцензування вимагає  адекватного визначення та переконливого обґрунтування. У майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.

Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший ріст із прибутку. Якби підприємства мали змогу залишати більшу частину доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно б збільшився. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії.

Велика кількість різноманітних  податків та нестабільність оподаткування  створюють суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему оподаткування.

Українські та іноземні інвестори вважають, що фінансові  звіти, які існують зараз, дають  чітке уявлення про фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує  інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В Україні треба запровадити загальновживані бухгалтерські засади, які б дозволили підприємствам одержати доступ і вільно використовувати засоби від амортизації основних засобів підприємств.

Економіка України має  великий потенціал економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик та ініціатива були тісніше пов'язані між собою. Такого росту можна набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям  і надавши їм можливість отримувати адекватну винагороду за їх зусилля

3.3. Шляхи забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні

Аналіз стану та проблем  розвитку малого бізнесу в Україні  свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП.

Вирішення цього завдання має зосереджуватися на таких основних напрямах:

• " створення відповідної нормативно-правової бази;
• " впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;
• " внесення відповідних змін та доповнень до законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про власність" тощо;(Додаток 3)
• " вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед:
• розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;
• впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій;
• розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва;
• удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань малого підприємництва;
• формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно: внести зміни та доповнення до Закону України "Про систему оподаткування" та інші закони, в яких передбачити скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів малого підприємництва;
• передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць.

Необхідно:

1. створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;
2. розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;
3. впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;
4. забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань;
5. впровадити віднесений на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;
6. ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;
7. впровадити механізм використання незв'язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;
8. визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги;
9. організувати інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед: відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб'єктів малого підприємництва; розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва;
10. створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва;
11. проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;
12. організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків; запровадити в учбові програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва.