Малі підприємства та їх роль в економіці

Слід зазначити що тут, як і в багатьох інших країнах, грає роль і галузева структура підприємства. Причому в одних галузях грає визначальну роль кількість зайнятих (обробна і видобувна промисловість), а в інших - величина обігу (будівництво, торгівля, послуги).Норми критеріїв різні для підприємств, що працюють в різних галузях економіки США.

У США малими вважаються підприємства, керовані незалежними власниками і що не займають домінуючого положення на товарних ринках.

В Японії наприклад, кількість малих підприємств (з кількістю працівників до 20) у переробній промисловості складає майже 90%, причому не менше третини з них є сімейними і взагалі не використовують найману працю. Ще більше сімейних підприємств - у сфері роздрібної торгівлі та обслуговування цієї країни (близько 60 і 50 відсотків відповідно).

У Республіці Корея в  обробній промисловості, на транспорті і в будівництві малий бізнес - це підприємства з двадцятьма і менш працюючих, у торгівлі та сфері послуг п'ятьма і менше. Малих підприємств там сьогодні 1810 тис.; великих - ледь більше 15 тис., А в малому бізнесі зайнято 62 відсотки працюючих. Такий розподіл сил дозволило включити всіх жителів країни в активну економічне життя.

 У російській практиці існування малого підприємництва було дозволено в 1988 р. У цей період до числа малих віднесли державні підприємства, на яких середня кількість щорічно зайнятих не перевищувала 100 осіб. Надалі критерії віднесення підприємств до малого бізнесу неодноразово змінювалися відповідно до прийняття нових законів про мале підприємництво. Такі зміни були в 1990 р., в 1991 р., в 1993 р., в 1995 р. Останні зміни були прийнято 14 червня 2007 року. У цей день був прийнятий Федеральний закон РФ «Про державну підтримку малого підприємництва Російської Федерації» № 88-ФЗ. Під суб'єктами малого бізнесу стали розумітися комерційні організації, у статутному капіталі яких частка участі РФ, суб'єктів РФ, громадських і релігійних організацій, благодійних та інших фондів не перевищує 25%, частка, що належить одному або кільком юридичним особам,не є суб'єктами малого бізнесу,не перевищує 25% і в яких середня чисельність працівників за звітний період на перевищує граничних рівнів:

1) у промисловості  - 100 осіб;

2) у будівництві - 100 осіб;

3) на транспорті - 100 осіб;

4) у сільському господарстві - 60 осіб;

5) у науково технічній  сфері - 60 осіб;

6) в оптовій торгівлі - 50 осіб;

 7) в роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення - 30 осіб;

8) в інших галузях  і при здійсненні інших видів  діяльності - 50 осіб.

У Федеральному Законі «Про державну підтримку малого підприємництва в РФ» встановлено, що під суб'єктами малого бізнесу розуміються також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. У Росії протягом останніх років за рахунок малих підприємстві кількість робочих місць збільшилася на 1,5 млн. чоловік.(Додаток 1)

 

 

Висновки до розділу

Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва. З огляду функцій та особливостей малого бізнесу можемо зробити висновок, що цей вид підприємництва є важливою рисою будь-якої ринкової господарської системи, тому що він гнучкіший і швидше реагує на зміни, що відбуваються на ринку.

Отже, сфера малого бізнесу  в ринковій економіці є ведучим  сектором, який визначає темпи економічного росту, структуру та якість валового національного продукту.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Місце і роль малого підприємства в економіці

 

2.1. Мале підприємництво в розвиненій та перехідній економіці

 

Мале підприємництво займає особливе місце у ринковій системі господарювання. Якщо за умов розвинутої економіки це пов'язане із надзвичайною адаптивністю до динамічних змін ринкового середовища, то за умов трансформації економічної системи виникають додаткові аргументи на користь цього різновиду інновативної за своєю сутністю діяльності. До них слід віднести невеликий стартовий капітал за умов фінансових обмежень, швидку окупність інвестицій і експлуатаційних витрат, пом'якшення напруженості на ринку праці.

Інтенсивний розвиток малого та середнього бізнесу сприяє зростанню товарних ринків, формуванню сфери послуг, максимальній орієнтації виробництва на споживача. Одночасно конкуренція змушує підприємців використовувати інноваційні чинники розвитку, намагатися максимально комерціалізувати винаходи у будь-якій сфері інноваційної діяльності — науково-технічних розробках, управлінських рішеннях.

Особливість малих фірм полягає  в їхній здатності працювати  досить прибутково за умов значних  обмежень на певному ринку. Суб'єкти малого підприємництва оперативно реагують на потреби ринку, заповнюють прогалини між великими та середніми підприємствами. Таким чином, у відповіді треба узагальнити переваги малого підприємництва, назвавши чинники, що зумовлюють необхідність малого підприємництва. Це такі чинники:

— інновативний — швидкість реагування на новітні товари, технології, форми управління, заповнення ринкових прогалин;

— ринковий — протидія монополізації  ринків, загострення конкуренції;

— соціальний — створення  нових робочих місць, можливість поліпшити добробут, реалізувати власні здібності.

Одночасно мале підприємництво є сектором економіки, який значно потерпає від високого рівня оподаткування, тиску з боку монопольних структур, браку власних коштів, труднощів із залученням зовнішніх джерел фінансування. Тому цей вид діяльності потребує державної підтримки і регулювання.

Мале підприємство є невід'ємною  складовою будь-якої ринкової системи  господарювання, незалежно від рівня  її розвитку. Світовий досвід дає змогу стверджувати, що велике виробництво та мале підприємництво не протиставляються одне одному. Якщо у промисловому виробництві ²/₃ усіх вироблених товарів (у натуральному вираженні) — це результат діяльності транснаціональних і великих національних корпорацій, то вартісний внесок у створення ВВП та частка зайнятих працівників більші у малому підприємництві. Великій та малий бізнес взаємодіють, взаємодоповнюють один одного. Але для життєздатності малого підприємництва використовують сукупність цілеспрямованих державних заходів, які ініціюють запуск самодостатнього механізму сприяння розвиткові цього сектору.

У розвинених ринкових системах виокремлюють такі економі ко-правові умови функціонування підприємницького сектору у цілому і малого підприємництва зокрема:

—  приватна автономність підприємця — необмеженість дій у виборі сфери, методів, місця здійснення підприємницької  діяльності;

— власна мотивація підприємця на одержання прибутку, максималізацію доходів, розвиток бізнесу, реалізацію творчо-продуктивних здібностей;

— повна самостійність і відповідальність за фінансові, екологічні та соціальні  наслідки діяльності.

Ці умови мають універсальний  характер. Тому у відповіді слід розкрити причини, що гальмують розвиток малого підприємництва у перехідній економіці. Зокрема, наявність таких особливостей, як нестабільність умов господарювання внаслідок невизначеного та неповного правового поля; деформованість економічної структури; брак потрібного рівня професійних знань, культури підприємництва породжують конкретні перешкоди для розвитку малого підприємництва.                                                                                                

 

Характерними рисами розвитку малого підприємництва у перехідній економіці є:

1) специфічність мети  діяльності — переважає бажання  власника підприємства досягти достатнього рівня власного добробуту і матеріального забезпечення працівників над метою розвитку фірми шляхом реінвестування прибутків;

2) підвищений ризик  ведення власної справи — висока  мобільність матеріально-фінансових ресурсів не відповідає розмірам резервів і можливостям залучення зовнішніх джерел фінансування;

3)  переважне покладання  на власні сили — недостатнє  використання ринкової інфраструктури, консалтингових, інформаційних, посередницьких послуг як результат хронічного браку оборотних коштів;

4) специфічність самостійності — недостатня інтегрованість у систему корпоративного бізнесу внаслідок браку навичок договірної роботи, пошуку партнерів у великому бізнесі.

 

2.2. Місце малого бізнесу у підприємницькій діяльності країн з розвиненою економікою

 

Серед цілого ряду різноманітних факторів економічного зростання розвинених країн світу одними з найважливіших вважаються вміла реалізація підприємницького потенціалу громадян кожної країни, використання господарської ініціативи людини,визнання підприємництва незамінною силою суспільного добробуту.

 Основна ж умова  можливості існування підприємництва  вчені і практики бачать у  створенні конкурентного середовища  і надання економічної свободи  суб'єкту господарювання. Вже таке  розуміння суті проблеми дозволяє  пояснити важливу особливість розвитку сучасної світової економіки - все більш зростаючу роль малого підприємництва. Його якісними критеріями є: перевага приватної власності на засоби виробництва, юридична й економічна незалежність у прийнятті рішень, спрощена система управління, професійна взаємозамінність працівників, безпосередня участь власника в управлінні підприємством, ініціативний,пошуковий характер діяльності.

 Зараз в індустріально  розвинених країнах малі підприємства  є провідним сектором ринкової економіки, який визначає темпи економічного зростання, структуру і якість валового національного продукту. Саме цей сектор економіки представляє найбільш ефективну систему добору талановитих і підприємливих людей, дозволяє створювати необхідну атмосферу конкуренції, сприяє швидкому рішенню цілого ряду проблем,які не можуть бути дозволені більш великими господарськими структурами.

Різноманіття діяльності малих підприємств може бути класифіковано  за різними ознаками: за чисельністю робітників, організаційно-економічними та організаційно-правовим формам, виду діяльності, ступеня використання найманої праці та ін.

В усіх розвинутих країнах  світу кількісно переважають  малі підприємства. Серед розвинутих країн найбільша кількість малих підприємств зосереджена в США, Японії, Італії. З погляду структури народного господарства такі підприємства переважають у сфері послуг, роздрібної торгівлі, сільському господарстві. В Україні найбільша кількість малих підприємств у 1998 р. була сконцентрована у торгівлі та громадському харчуванні (76,8 тис), промисловості (22,0 тис), будівництві (15,6 тис), транспорті та зв'язку (майже 3 тис), сільському господарстві — 2,7 тис.

Основними кількісними  критеріями зарахування підприємств до категорії малих є чисельність зайнятих на них працівників, обсяг валової виручки, обсяг податку, балансова вартість активів та ін.

У розвинутих країнах  частка малих підприємств в загальній кількості підприємств є абсолютно переважаючою. Так, у США серед понад 20 млн. підприємств до категорії малих належать до 18 млн., у Великобританії — приблизно 96%, в Італії з 800 тис промислових підприємств — 99% малі й середні, в Польщі — до 2 млн. В Україні їх кількість становила в 1990 р. 10 тис, в 1994 — 70 тис, в 2000 — 171 тис. В середньому на малому підприємстві працює 10 осіб.

Проте частка малих підприємств  у сукупних доходах незначна. Так, у США малі підприємства привласнювали  лише до 8% валових доходів. Частка малих  та середніх підприємств у промисловому виробництві України становила в 1998 р. лише 2,8% (в 1991 - 0,8%). Водночас вони забезпечують у розвинутих країнах світу більшу кількість робочих місць. Так, у США протягом 1981— 1990 рр. малі підприємства створили 60% робочих місць, а великі скоротили чисельність працівників на 3 млн. осіб. За цим показником малі підприємства мають вищу соціальну відповідальність, ніж крупні.

Невідповідність між  величезною кількістю малих підприємств, чисельністю зайнятих на них працівників, з одного боку, та відносно незначною величиною валового доходу, внеску у створення товарів і послуг — з іншого, пояснюється такими чинниками:

1)  нижчою продуктивністю  праці на таких підприємствах (порівняно з крупними);

2)  неспроможністю  впроваджувати новітні вагомі  досягнення науки і техніки;

3)  промонополістичною  політикою ножиць цін (завищених на товари і послуги крупних підприємств та занижених на створювані блага в малих підприємствах);

4)  вищими відсотками  на отримувані кредити;

5)  певною мірою  дискримінаційними контрактними  відносинами значної кількості  малих підприємств з гігантськими компаніями;

6)  намаганням багатьох  людей, які не мають підприємницького хисту, створювати нові підприємства; відсутністю належного досвіду в управлінні ними тих осіб, які мають такий хист.

Незважаючи на ці негативні тенденції, чисельність малих підприємств у розвинутих і слаборозвинутих країнах постійно зростає. Наприклад, у США на початку XX ст. налічувалося всього 300 тис. таких підприємств, в середині 60-х років — майже 5 млн., а наприкінці XX ст. — понад 18 млн. Щорічно в цій країні виникають понад 600 тис. малих підприємств, у Великобританії щотижня — до 900.

Своєрідний «ренесанс» малого бізнесу  почався з розгортанням НТР, яка посилює процес спеціалізації, кооперування виробництва, формує великий попит на вузькоспеціалізовану продукцію, на інтелектуальні види продукції — нові ідеї, «ноу-хау», роль малих підприємств як експериментаторів тощо. Тому не випадково широкого розвитку набули ризикові (або венчурні) підприємства, які працюють над втіленням у виробництво певної ідеї чи проекту, беручи на себе ризик нововведень тощо. Так, кожна п'ята новинка науки і техніки, швидко впроваджена крупними компаніями розвинутих країн, запозичена у невеликих фірм і дає високий комерційний ефект.