Малі підприємства та їх роль в економіці

2)  повніше використання  робочої сили та устаткування, менший рівень запасів (тоді як на крупних підприємствах залишаються не завантаженими в середньому 75% виробничих потужностей);

3)  раціональна організаційна  структура підприємства;

4)  швидка адаптація  до кон'юнктури ринку, місцевих  умов, запитів споживачів, оперативне оновлення асортименту продукції;

5)  можливість швидкого  впровадження значної частки  нових ідей, проектів і створення  нових взірців продукції;

6)  невисокі експлуатаційні  витрати;

7)  відносно невеликий  капітал для створення таких підприємств;

8)  можливість зменшення  витрат виробництва за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах та ін.;

9)  високі шанси  на успіх;

10)  значна роль у  створенні нових робочих місць;

11)  велике значення  у формуванні середнього класу населення;

12)  створення конкурентного  середовища як важливої рушійної  сили економічного прогресу;

13)  формування підприємництва  як чинника соціально-економічного прогресу.

Основними недоліками діяльності малих підприємств є:

1)  нижча продуктивність праці (у більшості випадків) порівняно з крупними підприємствами;

2)  нездатність впроваджувати  важливі капіталомісткі досягнення  науки і техніки у виробництво;

3)  вища інтенсивність  праці за рахунок тривалішого  робочого дня, використання сімейної праці;

4)  економія на умовах  праці та техніці безпеки;

5)  обмеженіша можливість  підвищувати кваліфікаційний рівень найманих працівників;

6)  значні труднощі  з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів,  заборгованість тощо;

7)  відсутність профспілок, а отже тих прав в управлінні виробництвом, які завоювали наймані працівники на крупних підприємствах;

8)  обмеженість у  впровадженні найпрогресивніших  форм та методів організації  виробництва;

9)  формування сукупністю  малих підприємств загалом стихійного характеру розвитку немонополізованого сектора економіки, лише частково підпорядкованого дії закону планомірного розвитку (тією мірою, якою ці підприємства втягнуті в контрактні відносини з крупними компаніями та державою).

Навіть просте зіставлення позитивних та негативних сторін діяльності малих підприємств, які є суперечливими в межах єдиної системної сутності, свідчить про домінування позитивних рис, а тому є підставою для економічної доцільності розширення масштабів такої діяльності.

Якщо сутність такого підприємництва аналізувати комплексно, з боку виконуваних ним функцій (новаторської, організаційної, господарської, соціальної та особистісної), то роль малих підприємств неоднозначна. Так, роль їх у реалізації новаторської функції (тобто сприянні процесу продукування нових ідей — технічних, наукових, організаторських, управлінських тощо) надзвичайно важлива (особливо нових наукових та технічних ідей, створенні проектів, здійсненні дослідно-конструкторських розробок).

Проте в процесі реалізації організаційної функції підприємництва (впровадженні нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати, раціональному поєднанні форм одиничного поділу праці та ін.) їх роль незначна.

Велике значення малих  підприємств у процесі реалізації господарської функції підприємництва (тобто ефективному використанні більшості трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів) та соціальної функції (виготовленні товарів і послуг, необхідних суспільству, у працевлаштуванні значної частки працездатного населення тощо). Але найвагомішу роль (навіть порівняно з крупними фірмами) відіграють малі підприємства в реалізації особистісної функції підприємництва (тобто самореалізації власної мети підприємця, отриманні ним задоволення від своєї діяльності).

Щоб посилити позитивні  та послабити негативні сторони діяльності підприємств, необхідна всебічна підтримка державою їх діяльності.

Справа в тому, що значення малого бізнесу в економіці дуже велике. Без цієї сфери ринкова економіка не буде ні функціонувати ні розвиватися.

Становлення та розвиток цієї сфери є однією з головних проблем економічної політики в  умовах переходу від адміністративно-командної  економіки до нормально функціонуючої  ринкової.

Відомий в Україні економіст В.Г. Підвисоцький пише, що малий бізнес повинен стати головною опорою для провідних країн, виконуючи роль найбільшого роботодавця і ставши принциповим джерелом економічного зростання. Використання переваг підприємств малого бізнесу може дати досить позитивний ефект безпосередньо вже в умовах нинішнього етапу економічної реформи. Ці підприємства гнучкіші, вони швидко реагують на зміни, що відбуваються на ринку. Саме невеликі підприємства виявляються найбільш мобільними до впровадження прогресивних методів господарювання.

 

1.2.Особливості та функції малого підприємництва

 

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці  найкраще розкривається в притаманних йому функціях.

По-перше, неоціненний внесок малого підприємництва в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням змагання між суб'єктами господарювання, коли їхня самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. З одного боку, малий бізнес наслідок багаточисельності складових елементів та їхнього високого динамізму меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури і асортименту промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву у ряді важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, інформатики, кібернетики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, мале підприємництво тим самим виступає провідником НТП.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності цього сектору ринкової економіки створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.

У розвинутих країнах  на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих  місць. Якщо у період кризи 70-80-х років  в розвинених країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих  підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.

По- п’яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування активнодіючого середнього класу суспільства. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі.

Все це дозволяє зробити висновок, що функціонування малого підприємництва не є відокремленим; взаємодіючи з великим та середнім підприємництвом, з державним сектором, воно становить невід'ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи. Роль та функції малого підприємництва з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що воно є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабілізації суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення добробуту громадян.

Як самостійна структурна ланка економіки мале підприємництво має ряд характерних особливостей.

1.Єдність права власності та безпосереднього управління підприємством. Спроможність та готовність підприємців малого бізнесу брати на себе ризик і нести відповідальність за рішення, що приймаються, передбачає саме таке поєднання.

2. Формування  більш тісних взаємовідносин. Невеликі розміри фірми дозволяють окрім ділових стосунків встановлювати й неформальний, особистий характер зв'язків між працівником і підприємцем-роботодавцем, забезпечувати для персоналу дійовий механізм мотивації праці та більш високий ступінь задоволеності.

3. Відносно невеликі ринки ресурсів і збуту, що не дозволяє малій фірмі суттєво впливати на ціни і обсяг реалізації продукції у рамках галузі. Проте деякі з них дуже вдало виявляють свою ринкову нішу.

4.  Персоніфікований характер відносин підприємця з партнерами-постачальниками ресурсів та покупцями готової продукції. Це обумовлюється тим, що мале підприємство в принципі розраховане на обслуговування досить вузького кола споживачів.

5.  Сімейний характер у веденні справи. Члени сім'ї нерідко входять у число працівників, базовий капітал малої фірми може формуватись за рахунок сімейних заощаджень, сама справа і досвід передаються від одного члена сім'ї (батька) іншому (сину) із збереженням секретів технології виготовлення продукції чи приготування смачних страв.

6.  Особливий характер фінансування. Якщо великі корпорації формують необхідні фінансові ресурси через фондові біржі, то малі підприємства можуть розраховувати на відносно невеликі кредити банків, власні кошти та неформальний ринок капіталу (кошти позичаються у друзів, рідних, інших підприємців).

Таким чином, мале підприємництво є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й навіть існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя.

 

1.3. Погляд на поняття малого бізнесу з боку країн з розвинутою економікою

 

У Великобританії віднесення підприємств до суб'єктів малого бізнесу ґрунтується на даних  обороту і чисельності зайнятих (різних по галузях економіки). До найдрібніших відносять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 осіб, до дрібних - від 25 до 99.При цьому в обробній промисловості малими вважаються фірми із зайнятістю нижче 200 осіб, у той час як в торгівлі це підприємство з річним оборотом менше 400 тис. фунтів стерлінгів. Згідно із Законом «Про компанії»,в Англії мале підприємство повинно відповідати двом з наступних критеріїв:

1) обіг не більше 2,3 млн. доларів;

2) активи не більше 1,5 млн. доларів; 

3) середня чисельність зайнятих до 50 осіб.

 У Франції малими  вважаються підприємства, на яких  чисельність зайнятих не перевищує 500 осіб і річний обіг до стягування податків, оцінений на момент закриття підсумкового балансу, нижче 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір фірми оцінюється по-різному. Якщо в сільському господарстві і харчовій промисловості фірми із зайнятістю понад 200 осіб вважаються великими, то в галузі виробництва обладнання максимальною чисельністю буде 500 осіб.

У Швеції система віднесення підприємств до малих схожа з  французькою, але там діють ще і такі показники як: стадії зростання, галузева приналежність, географічна сфера діяльності, специфічні характеристики власників і керуючих (жінки-підприємці, іноземці),типи проблем характерні для підприємства.

 У Німеччині певне  поняття про малий бізнес відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібних відносять фірми з числом зайнятих до 49 осіб і щорічним обігом менше 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми - це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що безпосередньо беруть участь у виробництві, повністю беруть на себе економічний ризик і що фінансують свою діяльність, як правило, без залучення кредитних коштів.

У Сполучених Штатах Америки  федеральним законом про малий  бізнес встановлено, що мала фірма - це фірма, яка має одного або декількох власників, з числом зайнятих не більше 500 осіб, величиною активів не більше 5.000.000 $ і річним прибутком не понад 2.000.000 $.Залежно від кількості найнятих працівників всі підприємства в США діляться на:

1) найменші - 1 - 24 зайнятих;

2) малі - 25 - 99 зайнятих;

3) проміжні - 100 - 499 зайнятих;

4) великі - 500 - 999 зайнятих;

5) найбільші - 1000 і  більш зайнятих.