Макроекономічна рівновага на товарному і грошовому ринку: модель IS-LM

     

     Рис. 3.3. Ефективність фіскальної політики

     Незначний ефект витіснення інвестицій може забезпечуватися  і в такій ситуації, коли інвестиції малочутливі до зростання процентної ставки, тобто коли b є малою величиною. За цих умов згідно з рівнянням навіть велике зростання процентної ставки, викликане фіскальною експансією, не здатне спричиняти великий ефект витіснення і суттєво загальмувати зростання доходу. Графічно такій ситуації на рис. 3.3.а відповідає крута крива IS.

     У протилежних ситуаціях на грошовому  і товарному ринках фіскальна  політика є малоефективною якщо: 1) попит  на гроші малочутливий до змін процентної ставки. В цій ситуації h є невеликою величиною, а крива LM стає крутою; 2) якщо інвестиції високочутливі до змін процентної ставки. В такій ситуації показник b є великим, а крива IS стає пологою.

     Графічну  інтерпретацію малоефективної фіскальної політики наведено на рис. 3.3. б.

     Монетарна політика. Як відомо, першою ланкою передатного  механізму стимулювальної монетарної політики є збільшення пропозиції грошей. Наслідком цього заходу є зниження процентної ставки. Щоб монетарна  експансія була ефективною, для цього  потрібні дві умови: 1) процентна  ставка має знизитися суттєво, що може суттєво вплинути на інвестиції і у підсумку — на дохід; 2) процентна  ставка повинна володіти здатністю  суттєво впливати на інвестиції, що зумовлює суттєву зміну доходу.

     Суттєве зниження процентної ставки і, як наслідок, значне збільшення інвестицій забезпечується тоді, коли попит на гроші є малочутливим до змін процентної ставки, тобто коли h є малою величиною. Це випливає з рівняння (3.4), в якому вираз 1/h×M^S/P пов’язує грошову пропозицію з процентною ставкою. Якщо h є малою величиною, то навіть незначне збільшення пропозиції грошей викличе суттєве зниження процентної ставки до рівноважного рівня. За інших незмінних умов це справляє суттєвий вплив на інвестиції — у бік їх зростання. Графічно такій ситуації на рис. 3.4. а відповідає крута крива LM.

     Суттєвий  вплив процентної ставки на інвестиції забезпечується тоді, коли інвестиції є високочутливими до зниження процентної ставки, тобто коли b є значною величиною. За цих умов навіть невелике зниження процентної ставки, викликане монетарною експансією, здатне спричиняти суттєве збільшення інвестицій і зростання доходу. Графічно (рис.3.4. а)такій ситуації відповідає похила крива IS. 

     

     Рис. 3.4. Ефективність монетарної політики 

     У протилежних ситуаціях на грошовому  і товарному ринках монетарна  політика є малоефективною якщо:

     1)попит  на гроші є високочутливим  до змін процентної ставки. В  цій ситуації h є великою величиною,  а крива LM має вигляд похилої  лінії;

     2)інвестиції  малочутливі до змін процентної  ставки. В такій ситуації b є малою  величиною, а крива IS стає крутою. Графічну інтерпретацію малоефективної політики наведено на рис.3.4. б.

     Порівнюючи  фіскальну і монетарну політику, можна зробити висновок, що умови, які забезпечують високу ефективність одній політиці, роблять іншу політику малоефективною. Так, якщо h — велике, а b — мале, то фіскальна політика є достатньо ефективною, оскільки за цих умов ефект витіснення незначний. Монетарна політика, навпаки, є малоефективною, оскільки вплив процентної ставки на зростання інвестицій є слабким. Якщо h — мале, а b — велике, то монетарна  політика є достатньо ефективною, оскільки за таких умов процентна  ставка здатна суттєво впливати на зростання інвестицій. Фіскальна  політика, навпаки, стає малоефективною, оскільки ефект витіснення є суттєвим.

     Розглянуті  вище ситуації відповідають нормальним умовам, згідно з якими крива IS має  від’ємний нахил, а крива LM —  додатний. Поряд із цим в макроекономічній теорії припускається можливість виникнення трьох крайніх випадків.

     Перший  випадок — попит на гроші зовсім нечутливий до змін процентної ставки, тобто h = 0. У цьому разі крива LM — вертикальна. 

     

     Рис.3.5. Фіскальна і монетарна експансія у випадку, коли h =0

     Як  видно з рис. 3.5 а, переміщення кривої IS вправо в положення IS₂ викликає лише зростання процентної ставки від r₁ до r₂ і зовсім не впливає на дохід. Це пояснюється тим, що збільшення урядових видатків дорівнює ефекту витіснення, тобто скороченню інвестицій. Звідси випливає висновок, що у випадку, коли h=0, а крива LM вертикальна, фіскальна експансія стає неефективною. На противагу цьому монетарна експансія є ефективною, оскільки в разі збільшення пропозиції грошей крива LM зміститься вправо, що викличе зниження процентної ставки і зростання інвестицій (рис. 3.5б).

     Випадок, коли крива LM вертикальна, часто називають  грубою формою монетаризму. Спираючись на цей окремий випадок, деякі  прихильники монетаристської теорії роблять узагальнюючий висновок про те, що фіскальна експансія  не впливає на дохід і тому є  неефективною взагалі.

     Другий  випадок — попит на гроші нескінченно  чутливий до рівня процентної ставки, тобто h прямує до нескінченності. За цих  умов крива LM стає горизонтальною (див. рис. 3.6). 

     

     Рис. 3.6 Фіскальна і монетарна політика у випадку, коли h ® ¥ 

     У такому разі процентна ставка знаходиться  на такому низькому рівні, за якого  гроші практично втрачають альтернативну  вартість. Тому за збільшення пропозиції грошей економічні суб’єкти не виявляють  бажання вкладати гроші в альтернативні  активи (акції, облігації тощо), а  віддають перевагу ліквідності, тобто  зберіганню свого багатства у  формі готівкових грошей. Таку ситуацію називають пасткою ліквідності.

     На  рис. 3.6. показано криву LM з двома відрізками: один із додатним нахилом, що відповідає нормальним умовам, інший — горизонтальна лінія, що відповідає пастці ліквідності. Незважаючи на переміщення кривої LM вправо від положення LM₁ до положення LM₂, точка її перетину з кривою IS не змінює місце свого розташування, оскільки знаходиться на горизонтальному відрізку кривої LM. Отже, коли виникає пастка ліквідності, монетарна експансія є неефективною, оскільки вона не здатна вплинути, ні на процентну ставку ні на дохід. Натомість фіскальна експансія справляє великий вплив на дохід. Про це свідчить переміщення кривої IS від положення IS₁ у положення IS₂ що збільшує дохід від Y₁ до Y₂ за незмінної процентної ставки.

     Третій  випадок — попит на інвестиції нечутливий до процентної ставки, тобто b = 0, внаслідок чого крива IS має вигляд вертикальної лінії (рис.3.7). Це може мати місце в умовах, коли економічна кон’юнктура сприймається потенційними інвесторами як безперспективна.

     

     Рис. 3.7. Фіскальна і монетарна політика у випадку, коли b = 0

     Така  ситуація називається інвестиційною  пасткою. У разі її виникнення зростання  процентної ставки не може зменшити інвестиційний  попит. Тому фіскальна експансія  є максимально ефективною, оскільки відсутній ефект витіснення, незважаючи на зростання процентної ставки, тобто  ΔІ = –b × Δr = 0. З цієї самої причини монетарна експансія є неефективною, оскільки втрачає здатність впливати на інвестиції, а отже і на дохід.

     Наведені  крайні випадки є теоретичним  припущенням. Практика не має доказів  того, що вони будь-коли мали місце. Але  таке припущення є корисним, оскільки окреслює умови, в межах яких доцільно застосовувати фіскальну і монетарну політику щодо України. [12]

    3.3. Використання міжгалузевого балансу  в Леонтьєва в Україні

     Відомий американський економіст Валерій  Леонтьєв у середині 50-х pp. вирішив  емпірично перевірити основні висновки теорії Хекшера—Оліна і прийшов  до парадоксальних висновків. Використавши модель міжгалузевого балансу "затрати-випуск", побудовану на основі даних про економіку  США за 1947 р., В.Леонтьєв показав, що в американському експорті переважали відносно трудомісткі товари, а в  імпорті — капіталомісткі. Враховуючи, що в перші повоєнні роки у США, на відміну від більшості їхніх торговельних партнерів, капітал був відносно надлишковим фактором виробництва, а рівень заробітної плати значно вищим, цей емпірично отриманий результат явно суперечив тому, що передбачала теорія Хекшера—Оліна, і тому отримав назву "парадокс Леонтьєва". Подальші дослідження підтвердили наявність цього парадоксу у повоєнний період не лише для США, але й для інших країн (Японії, Індії тощо).

      У математичній формі міжгалузевий баланс — це система, алгебраїчних рівнянь  такого типу:

A11X1 +A12Х2+А13X3+...+А1nХn+у1=В1

А21Х1+ А22Х2 + А23ХЗ +...+А2nХп +y2=В2

A31X1+А32Х2+А33X3+...+А3nХп-+у3=В3

Аn1Хі +An2X2+AnЗXЗ+.+AnnXn+yn=Bn

V1+V2+V3+...+Vn=V

m1+m2+m3+...+mn=m

B1+B2+В3+...+Bn=В,

де A11, A32, An3 і т.д. — напрям руху продукції галузі (скажімо,

А32 показує, що продукт 3-ї галузі спрямовується  у 2-гу галузь); Х1, Х3, Хп

і т.д. —  обсяг (вартість) продукту, що переходить із галузі в галузь (зокрема,

вираз A22Х2 показує, скільки продукту другої галузі зеалізусться у цій

же галузі, а А31Х1 — вартість продукту 3-ї галузі, по продасться у І-шу

галузь); у1, у2, у3 і т.д. — вартість кінцевого -іистого продукту кожної

галузі; V1, V2, V3 і т.д. — вартість необхідного тродукту кожної

галузі; т1, т2, т3 і т.д. — вартість додаткового тродукту кожної

галузі; В1, В2, Вn і т.д. — вартість всього продукту кожної галузі:

V, т і В— відповідно, величини необхідного, додаткового і валового

внутрішнього  продукту суспільства.

      Принцип обчислення ВВП тут такий же: по вертикалі — сума продукту, розрахована  за витратами галузей, по горизонталі  — сума продукту, обчислена по доходах.

Розробки  В.Леонтьсва широко і успішно  застосовувались в Японії, Півд.Кореї, Кувейті, Сінгапурі та інших країнах  для побудови збалансованої ринкової економіки. Моделі міжгалузевого балансу  розробляються також іншими вченими, зокрема, російським економістом Л.Канторовичем (теж лауреатом Нобелівської премії). Слід також відзначити, що дані моделі не визначають магістральних напрямів досягнення макроекономічної рівноваги, їx втілення у практику можливе лише за значного впливу держави на економіку. Моделі міжгалузевого балансу визначають пропорції між окремими галузями, що дозволяє побудувати збалансовану економіку. Ці моделі враховують усі економічні зв'язки в комплексі. Проте їх втілення у практику можливе лише при значному державному регулюванні процесу відтворення.

      Розглянемо  тепер моделі ринків(національний ринок  і ринки товарів, робочої сили, фінансовий зокрема).

Основними складовими частинами національного ринку є ринок товарів та

платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили.

      Ринок товарів та платних послуг являє собою систему

економічних відносин між продавцями та покупцями  з приводу руху товарів та послуг, які задовольняють споживчий та інвестиційний  попит макрокономічних суб'єктів.

      Умови рівноваги товарного ринку у  відкритій економіці з урахуванням  діяльності держави:

  (3.1)

де I –інвестиції; S –заощадження;

-зовнішньоторгівельне  сальдо; G –державні витрати.

      Грошовий  ринок -це ринок короткострокових кредитних операцій (до

1 року), на якому попит на гроші  та їхня пропозиція визначають  рівень

процентної  ставки (тобто ціну грошей).