Економічні кризи: сутність, причини та еволюція їх прояву

Отже, ситуація, яка склалася в Україні протягом 2008 – 2009 років спричинила негативне становище в економіці. Наслідки впливу світової кризи на українську економіку були очевидними: тут і зниження на товарних ринках попиту на сталь, що в свою чергу призвело до тимчасового скорочення обсягів виробництва; і проблеми банків у рефінансуванні боргу на світових фінансових ринках. З усієї цієї ситуації Україна зробила висновки, які в подальшому будуть допомагати країні «ставати на ноги» та продумувати бюджетну політику.

4. Світова економічна криза (…)

Пропоную розглянути світову економічну кризу в розрізі трьох історичних періодів. Першим періодом будуть повоєнні роки та криза тоталітаризму, що відбувалась в той час.

Після Другої світової війни  в результаті розгрому гітлерівського фашизму та японського мілітаризму  на міжнародній арені відбулися  зміни у співвідношенні сил. Було створено світову систему соціалізму, під тиском національно-визвольної боротьби зазнала краху колоніальна система імперіалізму, внаслідок чого на політичній карті світу з'явились нові незалежні держави.

Поряд із цим почався  тривалий період загострення відносин між двома світовими системами — капіталістичною і соціалістичною, виникла "холодна війна", було створено військово-політичні блоки: НАТО (1949 р.) та Організацію Варшавського Договору (1955 р.).

Наприкінці XX ст. міжнародна обстановка набула нових рис під  впливом особливостей розвитку головних чинників, які визначають систему міжнародних відносин: завершилася "холодна війна"; нова могутня хвиля революційних виступів у ряді країн Східної Європи привела до краху світової системи соціалізму; розпалася Організація Варшавського Договору. Для Радянського Союзу повоєнні роки були складні й суперечливі. Радянський Союз, перемігши у Великій Вітчизняній війні, за повоєнні роки пройшов шлях від максимального злету тоталітарної системи до її занепаду і розпаду країни на 15 окремих незалежних держав.

Роки післявоєнної відбудови  економіки України були дуже важкими, виснажливими, зокрема, і через те, що система концентрації коштів для  відбудови промисловості й військово-промислового комплексу ставала на заваді підвищенню життєвого рівня народу. Всупереч голоду, нестачі найнеобхіднішого та репресіям, що їх чинив тоталітарний режим, народ героїчними зусиллями з вірою у краще майбутнє підіймав з руїн міста й села, відроджував промисловість і сільське господарство. Загалом валова продукція сільськогосподарського виробництва в 1950 р. становила 91 % довоєнного рівня. Було досягнуто значних успіхів у розвитку народної освіти, науки й культури. На початку 50-х років республіка в основному залікувала рани лихоліття. Було закладено основи для її виходу на нові рубежі суспільного прогресу.

Другим історичним періодом виступають 70ті роки та світова енергетична  криза, що припала на них.

Розвиток американської  економіки в 70-ті роки був складним і неоднозначним. Основною її тенденцією (як в усіх індустріально розвинутих країнах загалом) було зниження темпів господарського зростання. Тричі протягом цього періоду економіка США зазнавала кризових спадів: у 1969-1970, 1974-1975 і з 1979 рр. Депресія 1974-1975 рр. була найглибшою за весь повоєнний період: абсолютне падіння промислового виробництва склало близько 9 %. Ще серйознішою загрозою стала інфляція, яка під час економічних спадів не тільки не вщухала, як це завжди було раніше, а, навпаки, посилювалася. Чималої шкоди завдала американській економіці світова енергетична криза.

Потужне американське господарство протистояло труднощам. На світове  подорожчання енергоресурсів воно реагувало переведенням виробництва на ресурсозберігаючі технології. Це вимагало докорінної перебудови всієї технологічної бази економіки. Згаданий процес розпочався 1977 р. й одержав назву « реіндустріалізація ». Робилися величезні приватні та державні інвестиції, у першу чергу в такі галузі, як машинобудування, електроенергетична, видобувна та хімічна промисловість.

На вищий щабель піднялась автоматизація виробництва. Звичним стало застосування ЕОМ, мікропроцесорів, верстатів з програмним управлінням, автоматизованих ліній і промислових роботів. Автоматизація, незважаючи на великі початкові затрати, забезпечувала значний техніко-економічний ефект: скорочувалися загальні витрати виробництва, підвищувалася продуктивність праці та якість продукції.

Саме американська економіка  проторувала шлях другому етапові  НТР, який з середини 70-х років  розгорнувся в індустріально  розвинутих країнах. Важливим було й те, що призупинилося відставання темпів економічного розвитку США від інших передових країн.

Останнім  розглянутим періодом будуть 90ті роки та кризи Ямайської валютної системи.

Валютні кризи зазвичай переплітаються з  нестабільністю міжнародних валютних відносин. Порушення їх стійкості проявляється у нестабільності курсу валют, перерозподілі золото - валютних резервів, валютних обмеженнях, погіршенні міжнародної валютної ліквідності, валютних протиріччях. Але але це означає безперервного зниження курсів валют, посилення валютних обмежень тощо.

В 90ті роки відбулася втрата доларом монопольної ролі. Хронічний дефіцит платіжного балансу по поточних операціях, розбухання короткостроковій зовнішньої заборгованості, зменшення офіційного золотого запасу країн, інфляція, дві девальвації підірвали монопольне становище долара як резервної валюти у 70-х. Формально позбавлений цього статусу внаслідок Ямайської валютної реформи долар фактично залишився провідним міжнародним платіжним і резервним засобом, що є потужнішим економічним, науково-технічним і військовий потенціалом США проти інших. Зарубіжні підприємства американських монополій випускають більше продукції, ніж будь-яка західноєвропейська країна або Японія. Це визначає пануючу роль США у міжнародній економіці, у цьому числі валютно-кредитних та фінансових, відносинах.

Долар піддається коливанням, спекулятивним злетам і падінням. Хронічна слабкість долара, характерна 1970-х років, змінилася різким підвищенням його курсу на 2/3 вже з серпня 1980 р. до березня 1985 р. під впливом ряду факторів. У тому числі:

• перевагу США би в економічному розвитку проти іншими странами;

• зниження темпу інфляції США з 15 до 3,6%,

• політика відносно високих відсоткових  ставок;

• величезний приплив іноземних капіталів в США,

• зниження ціни на всі золото (з 850 дол. за унцію у грудні 1980г. до 400—300 дол. в 1984 р.), що підвищило привабливість  інвестицій у долари за умов високих  відсоткові ставки за доларовими счетам.

США скористалися максимальною вигоду від підвищення курсу долара за допомогою здешевлення імпорту товарів і стримування інфляції (кожні 10% підвищення курсу долара супроводжувалися зниженням внутрішніх споживчих цін на дворічний період на 1,5 відсоткового пункту), а головне — внаслідок припливу іноземних капіталів. У цілому нині ці вигоди перевищили збитки, пов'язані з подорожчанням американського експорту та розширенням безробіття, особливо у експортних галузях. Негативний вплив завищеного курсу долара на економіку країн Західної Європи й Японії виявився під час подорожчання їх імпорту, стимулювання інфляції, відпливу капіталів, посиленні безробіття.

У відповідь нестабільність Ямайської  валютної системи країн ЄС створили власну міжнародну (регіональну) валютну  систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки та пропозиції

 

Таким чином, економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, в остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

Економічна  криза є відображенням серйозних змін у світовій економіці. Якщо звернутися до довгострокових тенденцій, то можна побачити, що традиційні шляхи розвитку економіки провідних країн світу вичерпали себе. На даний момент необхідний перехід до нового технологічного укладу. Всі ці процеси завжди у світовій історії супроводжувалися фінансовими сплесками. Ці сплески - це ознаки переходу до нових технологічних процесів в економіці. Дуже важливо в цей момент мати довгострокове бачення і розуміти, куди рушить економіка провідних країн світу.

Існує багато видів економічних криз, таких як: традиційні циклічні рецесії, і цінові кризи, пов'язані із зовнішніми факторами ( тут спостерігається ріст цін на нафту, ріст цін на окремі види продовольства у зв'язку з неврожаєм); кризи, які руйнують один або кілька базових економічних інститутів, властивій тій країні (або групі країн), у якій вони відбуваються; і на мою думку, ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть з'являтися нові види криз,викликані тими чинниками, які на сьогодні здаються нам стабільними, але разом з цим – будуть виникати і нові методи та способи подолання цих економічних криз.

Взагалі, вважаю, що тема економічних криз цікава сама по собі, адже вона була, є, і залишиться актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю, а при амплітуді коливань більше нуля - це вже цикл. Досліджуючи економічні кризи можна зрозуміти, які чинники так чи інакше її викликають і розробити доцільний метод боротьби з нею.

Досліджуючи дану тему, я помітив, що кожна криза дозріває у фазах пожвавлення й підйому. Це фази стійкого розширення виробництва, у цей період збільшуються доходи населення й росте сукупний споживчий попит. А вже безпосередньо під час кризи виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва й збільшенню прибутку, підсилюється конкуренція. Економічна криза приводить до морального зношування засобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу.

Багато країн в свій час зіштовхувалися з цією проблемою, серед них були і, певним чином, могутні країни. Коли спостерігаєш, як назрівають і відбуваються кризи в країнах - лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимоволі доводиться замислитись, що навіть такі багаті та успішні країни, які мають безліч фахівців, засобів, впливу в свій час не уникнули і дотепер не можуть уникнути криз.

Також в ході виконання роботи я дізнався, що в Україні також були економічні спади і підйоми.

Основними ознаками, що властиві економічній кризі України, були: катастрофічний спад виробництва і його низька ефективність, також тут спостерігалась криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства, включаючи банківську систему. Відбулася криза фондового ринку, криза державних платежів і державних фінансів в цілому, криза банківської системи та криза фінансів підприємств. Також в цей час в Україні спостерігалася "галопуюча" інфляція, в якій відбулись такі процеси як: фактична девальвація гривні, зростання реальних цін на імпортні товари, зниження купівельної спроможності населення унаслідок зростання цін без відповідного зростання заробітної платні, зростання безробіття.

З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним  банкам під час економічної кризи в Україні, Національний банк України залучив 16.5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. Пізніше, в листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд. гривень для покриття бюджетного дефіциту. Також урядом прийнято низку антикризових нормативних актів, зокрема в сфері будівництва та банківській сфері.

Щодо пропозицій, то тут  можу сміливо сказати, що потрібно починати з покращення та удосконалення виробничої сфери, тому що саме від її стану залежить вся економічна ситуація в країні, а в нашій країні - тим паче. Якщо в подальшому так вчинять, це означатиме, що створюються канали кредитування комерційних банків під гроші з боку виробничих підприємств. Також є ряд умов, за яких Україна буде в змозі вийти з економічної кризи, якщо та знову її поглине:

1) Банки повинні відмовитися від високо ризикових кредитних операцій. Умови отримання кредитів повинні бути приведені у відповідність. Кредити повинні видаватися тільки тим позичальникам, які в змозі їх погасити. Зниження рівня кредитних ризиків призведе до зниження процентної ставки по кредиту.

2) Має бути створена  єдина система обліку позичальників.  Не можна допускати отримання  кредитів одними і тими ж  позичальниками в різних банках, якщо вони вже перевантажені  кредитами. Крім цього, необхідно  повернутися до практики документального підтвердження доходів позичальників, а великі суми видавати тільки під забезпечення (порука, застава та ін.)

3) Після приведення  умов отримання кредитів у  відповідність, необхідно відновити  масове кредитування населення  і юридичних осіб. Тут необхідна державна підтримка банків, так як не можна допустити підвищення зростання процентної ставки через зростання рівня кредитних ризиків. Початок кредитування стане початком на шляху виходу з кризи. Вливання інвестицій відновить зростання виробництва.

4) Кон'юнктура ринку сильно змінилася. У торговому обороті більше не будуть брати участь неплатоспроможні позичальники, так як їх доступ до кредитів закритий. Цей факт необхідно враховувати при плануванні обсягів виробництва. Відновити колишній рівень ВВП буде можливо лише через кілька років, коли рівень життя населення Росії реально підвищиться за рахунок зростання реальних доходів, а не за рахунок видачі незабезпечених кредитів.

5) Необхідно продовжувати  розвиток переробного сектора  економіка і йти від нафтової залежності. Перераховані заходи не є вичерпними. Неможливо охопити всі сторони економічної кризи і виробити ідеальний план виходу з нього. Заходи виходу з кризи повинні постійно коректуватися з урахуванням нових обставин.

Сьогодні ситуація в  Україні загрозлива. По-перше, завдяки бездіяльності або помилкових кроків нашої влади. Тому що основні проблеми розвитку економіки в будь-якій країні світу є в деякій мірі причиною неефективності державного управління: неузгодженість дій влади, відсутність єдності.  Але тільки тому, що в Україні вже накопичені значні запаси міцності, ця ситуація доки що не є безнадійною.