Економічні кризи: сутність, причини та еволюція їх прояву

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно – економічний університет

Вінницький торговельно – економічний інститут

 

 

Кафедра філософії та економічної теорії

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни «Економічна теорія (макроекономіка)»

на тему:

«Економічні кризи: сутність, причини та еволюція їх прояву»

 

 

 

 

 

 

 

виконала: студентка ІІ курсу

групи МОт – 22

денної форми навчання

спеціальності 6.030601

«Менеджмент організації  торгівлі»

 

 

Науковий керівник: асистент кафедри

 

 

 

Вінниця 2011

Зміст

 

Вступ. …………3

1. Економічна криза:  суть, стадії та класифікація. …………6

2. Причини виникнення  економічних криз з позиції  різних економічних 

шкіл та еволюція їх прояву. …………14

3.  Економічна криза  в Україні та шляхи вирішення …………22

4. Світова економічна криза (…..)…………………………………………….32

Висновки та пропозиції …………36

Список використаних джерел. …………40

Додатки. …………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Обрана тема курсової роботи дуже актуальна в даний  час у зв'язку з економічною  ситуацією в нашій країні, та й в усьому світі.

Як відомо, сучасне  суспільство прагне щоб рівень та умови життя поліпшувались з кожним днем, і вони можуть забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно змінюється періодами економічної нестабільності й навіть криз.

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в системі  управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльності підприємств, в створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній.

Поняття кризи в теорії не нове. Термін "криза" вживається для позначення ситуації, яка певною мірою представляється аномальною і нерідко відрізняється швидкоплинними змінами. В економіці цим терміном характеризується цілий ряд явищ. Але одному з них надається особливе значення - це економічна криза. Причини виникнення та тенденції розвитку економічних криз були предметом досліджень з давніх часів. Серед досліджень вчених на дану тему досить вирізняються праці таких зарубіжних та вітчизняних науковців: Г. Мінскі, М. Фрідмена, Р. Дорнбуша, С. Фішера, А. Лобанова, Ю. Яковця, А. Гальчинського, О. Пономарьової, Ю. Руденка.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України  велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява  нових видів власності, що буде сприяти  розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

Тема економічної кризи  на сьогодні є дуже актуальною, тому що, не знаючи причин економічної кризи, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Метою курсової роботи є  аналіз причин та факторів економічної  кризи в світі та, безпосередньо, в Україні та знайти раціональні шляхи її подолання.

Економічні кризи можна  розділити на дві основні групи.

До першої групи ставляться традиційні циклічні рецесії, і цінові кризи, пов'язані із зовнішніми факторами (ріст цін на нафту, ріст цін на окремі види продовольства у зв'язку з неврожаєм і т.д.). Це галузеві кризи, зв'язані або з банкрутствами великих учасників окремих ринків, або із загальним занепадом окремих галузей. Це регіональні кризи, зв'язані зі слабкістю національних валют. Хочу відзначити, що всі ці кризи відрізняються чудовою властивістю: вони можуть бути дозволені. B рамках існуючих економічних механізмів, без зміни економіки в цілому.

Друга група - це кризи, які руйнують один або кілька базових економічних інститутів, властивій тій країні (або групі країн), у якій вони відбуваються. Наприклад, вихід зі складу СРСР повністю зруйнував всі інвестиційні процеси на територіях прибалтійських республік, вони живуть тільки за рахунок зменшуваного транзиту з території Росії й на політичні подачки західних країн (у першу чергу США), які припиняться, як тільки світова економічна криза вступить нa повну силу. Життєвий рівень населення різко впав, і немає ніяких шансів повернути його на колишній, соціалістичний рівень. Дуже часто такі кризи пов'язані з поразками у війнах і з революціями.

Економіка має властивість  розвиватися циклічно: у неї є  свої кризи, підйоми, "буми". Люди завжди прагнуть до піка, "буму" свого благополуччя, уряд - до піка розвитку економіки своєї держави. Але економіка країни не може перебувати вічно на піку свого розвитку, за ним неминуче треба спад, криза. Під цими двома словами всі ми розуміємо щось погане, від чого потрібно скоріше позбутися. Кризи негативно впливають практично на все й тому з ними намагаються боротися. Але навіть у таких розвинених країнах, як США, Великобританія, Франція, Німеччина й інші країни Західної Європи до сьогоднішнього дня не знайдено методу для профілактики економічних криз.

Проблема економічних  криз актуальна на сьогодні у нашій країні, адже за порівняно невеликий період часу в 15-20 років ми знаходимось в стані постійної економічної кризи, яка то слабшає, то підсилюється. Дослідження економічних криз на світовому рівні повинне допомогти економістам все-таки навчитися безболісно й швидко виходити з них.

Крім цього дуже важливо  дослідити причини виникнення економічних  циклів і з'ясувати, як згладжуються амплітуди їх коливань, щоб використовувати ці знання для згладжування циклів, щоб вони не чинили такого руйнівного впливу на економіку. Вчені вже протягом кількох століть не можуть з'ясувати точних причин виникнення циклів. В даний час існують лише теорії виникнення економічних циклів, з якими погоджуються або надають свою точку зору інші економісти. Однак це питання залишається відкритим і по сьогоднішній день.

Об'єктом даного дослідження  є аналіз умов економічної кризи.

При цьому предметом  дослідження є розгляд окремих  питань у рамках даної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна криза: суть, стадії та класифікація

 

Поняття криза має багато рівнів і трактувань. Вираження "криза" походить від грецького слова "crisis", що означає "вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації". Також може означати "вихід, рішення конфлікту". Але сучасне значення слова найбільш часте застосування знаходить у Гіппократа й лікарів: і криза означає вирішальну фазу розвитку хвороби. У цьому змісті мова заходить про "crisis" тоді, коли хвороба підсилює інтенсивність або переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю.

B XVII-XVIII сторіччях поняття «криза» стало застосовуватися й у відношенні до процесів, які відбуваються у суспільстві, військові та політичні кризи, при цьому використалося майже не змінене значення кризи, взяте з медицини [8, с. 48].

I нарешті в ХІХ столітті  значення перейшло в економіку. "Класичне" економічне поняття  кризи, що сформувалося в той  час, означає не бажану й  драматичну фазу в капіталістичній  економічній системі, що характеризується коливаннями й негативними явищами, перешкодами.

Економічна криза - це різке погіршення економічного стану країни, яке спостерігається і виявляється в значному спаді виробництва, банкрутстві підприємств, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, зростанні безробіття, і у результаті - в зниженні життєвого рівня, добробуту населення .Кожна криза дозріває у відповідних їй фазах пожвавлення й підйому. Це фази стійкого розширення виробництва. У цей період збільшуються доходи населення й росте сукупний споживчий попит. Ріст споживчого попиту в свою чергу спонукує підприємців розширювати виробничі потужності й відповідно збільшувати капіталовкладення. Отже, помітно, що росте попит на засоби виробництва. Збільшення загального сукупного попиту починає випереджати темпи зростання суспільного виробництва. Кругообіг індивідуальних капіталів протікає безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби. Тому зменшуються стимули нових впроваджень та відновлення виробництва. Відтворення протікає на переважно екстенсивній основі. Такий розвиток триває до того моменту, поки темпи зростання виробництва не почнуть випереджати темпи росту платоспроможного попиту. Коли це відбувається, то наступає перевиробництво товарів, a разом з ним і наступає економічна криза. Економічна криза виявляє перенагромадження капіталу, що розглядається в трьох формах: надвиробництво товарного капіталу (ріст нереалізованої продукції), перенагромадження продуктивного капіталу (збільшення недовантаження виробничих потужностей, ріст безробіття), перенагромадження грошового капіталу (збільшення кількості грошей, не вкладених у виробництво). Загальним результатом перенагромадження капіталу зумовлює ріст витрат виробництва, падіння цін і, отже, прибутку [12, c. 65].

Але економічна криза виявляє не тільки межу, але й імпульс у розвитку економіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва й збільшенню прибутку і, в свою чергу, підсилюється конкуренція. Одним з наслідків економічної кризи є моральне зношування засобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу. Biн же створює стимули для поновлення капіталу на новій технічній основі. Тому криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки. 3 ним кінчається попередній період розвитку й починається наступний. Криза - найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Таким чином, циклічність як форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром кризу, в якій виявляє й межу, і імпульс росту економіки. Викликаючи масове моральне зношування основного капіталу, криза розчищає шлях для масових інвестицій, причому на новому технічному рівні. Отже, моральне зношування техніки й динаміка науково-технічного прогресу перетворює відновлення основного капіталу в синхронне відтворення у масштабах всієї економіки. A мінливість кон'юнктури надає масовому відновленню основного капіталу додаткову нерівномірність. Звідси безперервні коливання ділової активності, чергування переважно екстенсивного (фаза підйому) і переважно інтенсивного (після кризи) типів економічного росту. A реальний циклічний процес з’являється складним явищем, обумовленим оборотом основного капіталу, науково-технічним прогресом, динамікою кон’юнктури.

На тривалість і глибину  економічної кризи істотно впливає  коливання інвестицій. Криза утворює вихідний момент для нових масових капіталовкладень. Це пов'язане з тим, що, по-перше, криза знецінює основний капітал і тим самим створює умови для відновлення виробничого апарата. По-друге, вона примушує до відновлення основного капіталу на новій технічній базі, що викликає зниження витрат виробництва й відновлення до кризового рівня прибутку. Масове моральне зношування основного капіталу, що викликане кризою, змушує всіх підприємців застосовувати нову техніку. Отже, криза розчищає шлях для масових інвестицій, допомагаючи економіці перейти в іншу фазу. Тому відновлення основного капіталу є матеріальною основою періодичності криз і тривалості циклу.

Але перехід до розширення виробництва й до його відновлення  не може відбутися в один момент. Тому на зміну кризі приходить фаза депресії. У ході депресії ці умови закріплюються й починається період інтенсивного розвитку, що охоплює всю наступну фазу - пожвавлення. Наприкінці фази пожвавлення стимули відновлення вичерпують себе. I наступна фаза циклу - підйом - знову починається екстенсивний розвиток [13, с. 179].

Таким чином, причина циклічного характеру розвитку економіки криється в конфлікті умов виробництва й умов реалізації, у протиріччі між виробництвом, що прагне до розширення, i не встигаючим за ним ростом платоспроможного попиту. Істотні зміни в сукупній пропозиції та сукупному попиті виявляються в економічній кризі, що є не тільки порушенням пропорційності суспільного виробництва, але й поштовхом до рівноваги й збалансованості економіки. Механізмом циклічного руху виступає падіння цін (відповідно знецінення основного капіталу й зниження заробітної плати).

У ході всього економічного циклу динаміка виробництва нерозривно пов'язана з рухом основного капіталу й відповідно відбувається на базі цього руху. Криза завершує період обороту більшості індивідуальних капіталів і в той же час дає початок новому циклу обороту. Тим самим створюється нова матеріально-технічна база для наступного економічного циклу.

Існують декілька стадій процесу економічної кризи. Крістек характеризує стадії кризового процесу з погляду можливостей, потенціалу подолання кризи й раннього оповіщення про нього [20, c. 156].

Окремі стадії кризового  процесу по Крістеку можна описати  в такий спосіб:

Першою стадією є  так звана «потенційна криза». Криза підприємства як процес знаходить свій початок у фазі потенційної, тобто тільки можливої але ще не реальної кризи підприємства. I через відсутність достовірних симптомів кризи даний стан підприємства характеризується як квазинормальне, тобто практично як стан у якому постійно перебуває підприємство, і воно дає час відліку виникнення кризи на підприємстві.

Наступною стадією є  прихована або латентна криза. Ця фаза кризового процесу характеризується схованим уже наявним впливом або впливом, який з великою ймовірністю проявиться незабаром, даний вплив повинен бути обумовлений наявним в підприємства стандартним інструментарієм. Але застосування спеціальних методик раннього розпізнавання дозволяє на цій стадії зробити активний вплив на латентну кризу за допомогою попереджуючих заходів. У загальному на даній стадії наявний в підприємства потенціал подолання кризи як правило не використається в повному обсязі. Основний опір тут лежить у застосуванні систем раннього оповіщення (розпізнавання) [20, c. 158].

Після прихованої кризи  наступає фаза гострої переборної кризи. Ha цьому етапі починається безпосереднє відчуття підприємством вихідного від кризи негативного впливу. Разом із цим підсилюється інтенсивність реальних спрямованих деструктивних впливів, що викликає різку недостачу, тиск часу, терміновість (невідкладність) прийняття рішень. При подальшому зменшенні альтернативних варіантів дій через вичерпання, що є в наявності, підвищуються вимоги по знаходженню діючих шляхів рішень проблем (факторів подолання кризи). На цьому етапі для подолання кризи потрібна мобілізація все більших чинностей підприємства й вичерпуються повністю наявні резерви для подолання кризи.