Економічні кризи: сутність, причини та еволюція їх прояву

Yt=(1-S)* Yt -1+Y(Yt-1-)+Аt                                                                       (2.1)

де Yt - національний доход;

S - частка заощаджень у національному доході;

(1-S) - частка споживання в національному доході (або схильність до споживання);

 (Yt-1) - коефіцієнт акселератора;

Аt - автономні інвестиції.

Відхилення, які викликає мультиплікаціонно - акселераціонний  механізм, ділять на три основні категорії: загасаючі, вибухові й рівномірні. Загасаючі відхилення - такі коливання, амплітуда яких поступово скорочується до того моменту, де вони зовсім зникають і дохід стабілізується на досягнутому рівні. При вибухових коливаннях амплітуда постійно збільшується. Рівномірні коливання ж мають місце тоді, коли амплітуда коливань постійна.

Можна розглянути виникнення та прояв економічних криз на прикладах  країн світу. Найпотужніша економічна криза настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х років та отримала назву «Велика депресія». У різних країнах Велика депресія мала різні хронологічні межі, проте найбільш помітною була в країнах Західної Європи та США [11].

Серед економістів немає одностайності  щодо причин Великої депресії. Існують  декілька теорій щодо її передумов, але широко вважається, що у виникненні економічної кризи відіграла роль сукупність факторів.

Кейнсіанське пояснення пов'язує кризу з нестачею грошової маси. У той час гроші були прив'язані до золотого запасу, це значно обмежувало грошову масу. Водночас масштаби виробництва зростали, з'являлися нові види товарів, такі, як автомобілі, літаки, радіоприймачі. Товарна кількість, як валова, так і асортиментна збільшувалась у рази. Внаслідок обмеженості грошової маси й зростаючого надлишку товарної маси виникла сильна дефляція — ціновий спад, що викликав фінансову нестабільність, банкрутство багатьох підприємств, неповернення кредитів. Грандіозний сумарний ефект завдав шкоди навіть розвиненим галузям економіки.

Марксистське пояснення пояснює депресію кризою надвиробництва, притаманною капіталізму.

Теорія «біржової бульбашки» стверджує, що інвестиції у виробництво були набагато більшими за реально необхідні.

Теорія стрімкого приросту населення пов'язує кризу з великою  кількістю дітей у сім'ї. Велика кількість дітей була характерною для аграрного способу виробництва (в середньому 3-5 дітей на сім'ю), однак на період кризи значно скоротився відсоток природної смертності від хвороб у результаті технологічного прориву в медицині та тимчасового підвищення рівня життя.

Якщо досліджувати статистичні  дані, то можна помітити, що криза  у США спричинила найтяжчі наслідки [11, с. 85]. Було закрито більше, ніж 5 тисяч банків, відповідно наслідком цього було те, що акції знецінились на 40 мільярдів доларів. Внаслідок підвищення рівня інфляції значно зросли ціни, промислове виробництво скоротилося на 50 % та у п'ять разів зменшилося виробництво автомобілів. В країні налічувалося 12 мільйонів безробітних (у піковий момент кризи - 15 мільйонів), 5 мільйонів американських фермерів були позбавлені господарства і землі за несплату боргів. На думку деяких експертів, природний приріст населення у США на час кризи суттєво зменшився.

Задля подолання кризи  у 1933 р. почав здійснюватися Новий курс Рузвельта - це певні різноманітні заходи, які направлені на врегулювання економічного становища. Деякі з них, за сучасними уявленнями, допомогли усунути причини, деякі допомагали найбільш постраждалим верствам населення, деякі навпаки - погіршували ситуацію.

В інших країнах також  були помітні наслідки Великої депресії, звісно не такі значні, але все ж  присутні.

Так, велика залежність Австралії від експорту сільськогосподарської продукції призвела до тяжких наслідків. Падаючий експортний попит та ціни на товари призвели до значного скорочення заробітної плати. Безробіття досягло рекордного для Австралії максимуму - майже у 32 % більше ніж у 1932 році. Після 1932 року зростання цін на м'ясо та шерстяні вироби сприяло стабілізації економіки.

Щодо Англії, то індустріальні  райони Британії постраждали одразу ж дуже сильно, оскільки зник попит на британську продукцію. До кінця 1930 року безробіття зросло з 1 млн. до 2,5 млн., що склало 20% від застрахованої робочої сили, експорт зменшився на 50%. В 1933 році безробітними були 30% жителів. Через значний спад у важкій промисловості безробіття в деяких містах сягало 70%. Національний голодний марш 1932 року був найбільшим із низки голодних маршів, що відбувалися в Британії впродовж 20-х і 30-х років. Приблизно 200 тис. безробітних чоловіків відправили в трудові табори, що продовжували діяти до 1939 року.

Німеччина. Депресія завдала дуже сильного удару Веймарській республіці, оскільки припинилися американські позики, метою яких була відбудова німецької економіки після Першої світової війни. На 1932 рік безробіття досягло рівня 30%. В цьому ж році після Лозанської конференції Німеччина припинила виплату репарацій (на той час було виплачена восьма частина всіх репарацій).

Важка економічна ситуація підняла рейтинг екстремістських  рухів. В січні 1933 року до влади прийшла Німецька націонал-соціалістична робітнича партія.

Франція не постраждала так сильно, як Німеччина чи Британія [11, с. 87]. Її економіка менше залежала від імпорту та експорту. Вплив депресії почав відчуватися лише в 1931 році. Рівень безробіття зростав з 1929 по 1935 р., після чого пішов на спад. Однак важкі часи та зростання безробіття призвело до бунтів і росту популярності Національного фронту.

В СРСР роки Великої Депресії збіглися з періодом розкуркулювання та голодомору. Однак ізольована від світової радянська економіка не відчула значного впливу економічного спаду. На перший погляд це виглядало, як підтвердження Марксової теорії криз і сприяло поширенню комуністичних та соціалістичних поглядів у світі. Коли радянське торгове представництво в Нью-Йорку оголосило про 6 тис. вакансій, воно отримало 100 тис. заяв. Чимало західних інтелектуалів закривали очі на повідомлення про масові смерті, висловлюючи симпатії до Радянського Союзу.

Отже, існує декілька думок щодо причин виникнення економічних криз. Різні причини розглядалися з позицій різних економічних шкіл, таких як: неокласична та ліберальна школи, школа радянських економістів та таких вчених, як Карл Маркс, Джон Кейнс та інші. Усі вони розглядали прояв та еволюцію економічних шкіл і висували свої теорії щодо їх виникнення та відповідно подолання.

Щодо світових криз, а  саме – Великої депресії, то можна  сказати, що деякими експертами вважається, що причиною виникнення є криза надвиробництва, притаманну капіталізму; те,  що інвестиції у виробництво були набагато більшими за реально необхідні; те, що гроші були прив'язані до золотого запасу. Причиною ж закінчення Великої депресії стала Друга світова війна, що спричинила масові державні закупівлі озброєння. Хоча таке пояснення розвитку подій має певну вірогідність , аналіз історичних джерел вказує на початок економічної стабілізації у 1932 -1933 роках, тобто задовго до початку війни.

3. Економічна криза в Україні: шляхи вирішення і механізми профілактики

Виникнення фінансової та економічної кризи в Україні стало очевидним             восени 2008 року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, засоби масової інформації повідомляли про істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до української економіки. Восени та на початку зими ціни на нерухомість впали на 25 %, було призупинено понад 80 % будівельних проектів.

За оцінкою Міжнародного валютного фонду, обчислений у доларах США ВВП України за 2009 рік скоротився на 35.6% (179.6 млрд. дол. 2008 проти 115.7 млрд. дол. 2009-го) [29].

Економічна криза в Україні спричинилася також повільним та непослідовним проведенням економічних трансформацій. Конкретним механізмом виходу із стану рецесії є проведення курсу жорсткої монетарної політики, підтримуваного Національним банком.

Низка несприятливих зовнішніх чинників (фінансовий обвал в Росії, світова фінансова криза, а також девальвація гривні) призвели до знецінення основного капіталу та зростання цін на нафту, бензин, інші енергопродукти. А оскільки Україна вже є складовою світового господарства, то, природно, були порушені цінові пропорції, які пов'язують Україну з цим господарством. Це завдало серйозних збитків економічному розвиткові загалом, порушило процес економічної стабілізації, спричинило до спаду валового національного продукту.

Із ситуації, яка склалася в Україні за 2009 рік, помітно, що фінансова глобалізація та відкритість економіки можуть спричиняти й негативний прояв кризових явищ. Попри очікування політиків не оминула криза і Україну. Розпочавшись з інформаційних атак та політичних деструктивів, розгорнулася у валютну кризу та спричинила додаткові ризики для банківської сфери, підприємців, звичайних громадян [26].

Однак, зважаючи на теперішню  ситуацію в країні, необхідно охарактеризувати стан економіки України з часу враження її кризою. Пануючою думкою є те, що розпочалося все з того, що не слід було Уряду видавати громадянам незаплановані бюджетом 2008 р. по 1 тисячі гривень для компенсації вкладів в Ощадбанку. Не слід було допускати й дефіциту державного бюджету. Фінансова криза в американській економіці розпочалася на початку 2008 р. й супроводжувалася тривалим падінням фондових індексів провідних фондових бірж світу. Цей фактор позначився й на економіці України, вона втратила приблизно 15 млрд. доларів США, оскільки мала слаборозвинений фондовий ринок.

Фінансова криза 2008 року настільки перший раз вразила економіку України через занадто інтенсивну інтеграцію у світову фінансову систему, а також відсутність державного контролю присутності іноземного капіталу в стратегічних галузях економіки, до яких безпосередньо належить фінансовий сектор, що 2009 року наша держава почала переживати нові важкі економічні часи. На початку 2009-го головним джерелом фінансування для української економіки залишалися іноземні інвестиції, що переважно експортувалися й імпортувалися з офшорних зон. Проте національні інвестори ще не є достатньо вагомими на фінансовому ринку України, що було і залишається загрозою для національної економічної безпеки держави. Обсяги промислового виробництва та транспортних перевезень уже в січні 2009 року скоротилися, в порівнянні з січнем 2008 року, лише виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення мало вищі показники, ніж в 2008 році (Додаток А) [30].

Проте на сьогоднішній день в порівнянні з 2010 та 2011 роками (за станом січня) ці показники дещо зросли (табл. 3.1). Звісно, якщо розглядати показники станом на січень 2012 року, то в порівнянні з січнем 2010 року промислове виробництво дещо покращилось, а в деяких галузях навпаки погіршилось. В таких галузях, як добування корисних копалин; виробництво харчових продуктів, напоїв, сировини; оброблення деревини та виробництво виробів з деревини; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції показники січня 2012 року дещо більші за показники січня 2010 року. Якщо розглядати показники січня 2010 року та січня 2012 року, то в таких галузях, як добування корисних копалин крім паливно-енергетичних; виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюну; легка промисловість; целюлозно-паперове виробництво; виробництво продуктів нафто перероблення; хімічна та нафто - хімічна промисловості; металургійне виробництво, машинобудування; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води стан січня 2012 року поступається так би мовити стану січня 2010 року [29].

Таблиця 3.1.

Промислове виробництво станом на січень 2010р., 2011 р., 2012 р.