Цінові моделі олігополії

   (a - 2QL) / (b + 2) = l Þ QL = (a - (b + 2)l) / 2. (9)

  Підставивши цей обсяг випуску в рівняння ціни попиту на продукцію лідера, знай-демо рівноважну ціну:

   P* = (a + (b + 2) l) / (2(b + 2)) = a / (4 + 2b) + l / 2. (10)

  Інший характер здобуває лідерство на олігопольному ринку гетерогенного блага. Диференціація продукту послабляє взаємозалежність олігополістів. Специфічне по-ложення олігополіста на ринку гетерогенного блага  пов'язана, зокрема, з двома обставинами. По-перше, попит на його продукцію представляється ламаною лінією, показаної на мал.2.10 При зміні ціни в інтервалі {Р’, Р’’} монополістичний конкурент знаходиться в положенні монополіста. Але якщо він підніме ціну на свою продукцію вище Р’’, то частина його покупців піде до конкурентів, тобто буде купувати інший різновид даного блага. Тому за ціною P2 у нього куплять не Q2, a Q1. Відповідно, якщо ціна буде нижче Р’, наприклад P1, то за рахунок залучення частини покупців своїх конкурентів розглянута фірма зможе продати не Q3, а Q4. По-друге, конкуренція між олігополістами, що роблять диференційовані блага, супроводжується вертикальним зсувом кривої попиту на їхню продукцію. Знайшовши зменшення попиту на свою продукцію, олігополісти на відміну від монополістичних конкурентів знижують не обсяг випуску, а ціну. Коли одна з фірм опускає ціну нижче Р, тоді її конкуренти, знайшовши відтік покупців, теж знизять ціну і повернуть загублених покупців.

 
 
 
 
 
 
 

Рис. 2.10. Крива попиту олігополії  на ринку гетерогенних благ у короткому періоді.

  У результаті ініціатор зниження ціни за ціною Р1 (Рис.4) зможе продати тільки Q3. Це означає, що крива попиту на його продукцію змістилася вниз. Тому олігополіст на ринку гетерогенного блага бачить перед собою  ламану криву попиту, яка постійно зміщується (Рис.2.11.). Таким чином, якщо на ринку монополістичної конкуренції   вплив конкурентів  на ринкову позицію окремої фірми виявляється у вигляді горизонтального зсуву кривої попиту на її продукцію, то на олігопольному ринку гетерогенного блага вплив конкурентів на ринкову позицію окремого виробника виражається у вигляді вертикального зрушення кривої попиту на його випуск. Розглянемо цей випадок детальніше.

  В алгебраїчному вигляді функція попиту на продукцію олігополіста, що робить гетерогенне благо, записується так:

                  a - b + c (P’’ - P), якщо   P > P’’,

   Рис. 2.11.  Крива попиту олігополії на ринку

   гетерогенних  благ у довгостроковому періоді.

                               Q^D =a - b, якщо   P’’ >= P >= P’, (11)              

a - b + c(P’’ - P),  якщо   P’ > P 
 
 
 
 
 
 
 

  На олігопольному ринку гетерогенного блага залежність попиту на продукцію однієї фірми від цін на продукцію її конкурентів виникає з взаємозалежності гра-ниць монопольних ділянок кривих попиту, тобто від взаємозалежності значень Pi’, Pi’’. Розглянемо це на прикладі двох фірм: А і В.

  На мал. 6 зображені криві попиту на їхню продукцію. Доти, доки фірма змінює ці-ну у своєму інтервалі {Р’,Р’’}, розмір виручки її конкурента не змінюється. Але якщо, наприклад, фірма В знизить ціну до РB,1 < рв', то збільшення попиту на її продукцію в розмірі, представленому відрізком h, відбудеться за рахунок частини колишніх клієнтів фірми А. Тому при системі цін pa,o, pb,i обсяг продажів фірми А скоротиться на величину h. На рис.2.12. це відображається тим, що фірма А “зіскочила” зі своєї монопольної ділянки кривої попиту. Щоб повернути  покупців, які її залишили, (повернутися на монопольну ділянку кривої попиту), фірмі А потрібно знизити ціну на свою продукцію. Так пояснюється зсув кривої попиту на продукцію фірми вниз (da,o —>^ da,1).

  Оскільки збільшення обсягу попиту за рахунок “чужих” покупців в однієї фірми дорівнює скороченню обсягу попиту в іншої, то вихід за межі монополістичної ді-лянки кривої попиту однієї фірми супроводжується аналогічним виходом іншої. В міру того, як ціна на продукцію однієї фірми наближається до свого нижнього зна-чення Р’, крива попиту другої фірми зміщається так, що вихідна ціна на її продук-цію наближається

до свого верх-нього значення Р’’. Але якщо при встановленні рів-ності РB = РB’ одночасно досяга-ється і рівність                                                              кривих попиту на

Рис.2.12. Взаємозалежність кривих попиту олігополістів                на ринку гетерогенного блага                                                                                 продукцію фірм                                                                                             

 знаходяться в наступному співвідношенні:

(PA’’ - PA) / (PA - PA’) = (PB - PB’) / (PB’’ - PB) (12)

  Це співвідношення визначає відстань зрушення кривої попиту на продукцію одно-го виробника гетерогенного блага при зміні ціни на продукцію його конкурента.

  Зсув кривих попиту на продукцію олігополістів відбиває той факт, що в ході “війни цін” фірмам вдається зберегти свій контингент покупців. У результаті зсуву кривих попиту ціна рівноваги на олігопольному ринку гетерогенного блага завжди виявля-ється всередині інтервалу {Р’,Р’’}, тобто на монопольній ділянці кривих попиту.

  При такій ринковій структурі немає постійного лідера, що домінує над іншими конкурентами по обсягу  виробництва  чи  середнім витратам. Лідером виступає та фірма, яка краще за інших орієнтується в кон'юнктурі ринку і пропонує ціну, най-більш вигідну для виробників у даний момент. Таке лідерство, на відміну від домі-нуючого, називається барометричним. Барометричний лідер не здобуває довгостро-кових переваг перед іншими фірмами, що функціонують у галузі.¹¹

  Таким чином, домінуюча фірма визначає ринкову ціну і свій обсяг випуску, а всі інші фірми, які приймають ринкову ціну, встановлюють лише обсяг випуску. Тому такий спосіб олігополістичного ціноутворення має назву лідерство у цінах. Взагалі, лідерство у цінах охоплює й інші ситуації, коли одна фірма, не обов’язково домінуюча, оголошує про зміну цін, наприклад, про підвищення, а інші фірми сприймають це як сигнал для такої ж зміни ціни. В такій ситуації явної змови фірм (щодо цінової політики ) може й не бути, і тому випадки лідерства у цінах утворюють певну проблему при спробах застосування антимонопольного законодавства.

Після Другої світової війни у США та інших розвинених країнах лідерство  у цінах спостерігалося в автомобільній, сталеливарній, тютюновій, цементній, харчовій та інших галузях промисловості.¹²

  У довгостроковому періоді олігополістичні фірми залишатимуть галузь, якщо не зможуть собі забезпечити прибуток(принаймні не збитковість), навіть при опти-мальному масштабі виробництва. Якщо ж у галузі очікується прибуток, то в разі від-сутності вхідних бар’єрів спрацює конкурентний механізм, у галузь ввійдуть нові фірми, і вона перестане бути олігополістичною.

  Зараз  і в Україні спостерігається  лідерство у цінах на ринку  автомобілів. В Україні за оцінками ІАГ AUTO-CONSULTING, у 2002 році чотири найбільші корпорації («Укравто», «Укрпромінвест-Авто», «Автоінвестстрой» та «Автотрейдинг/Євро кар») разом володіли 58-59% ринку легкових та комерційних автомобілів України. Олігополія не сприяє ціновій конкурентній боротьбі – про це говорили ще класики економічної думки у 1938 році. Для великих компаній, що контролюють більшу частину ринку, Найбільш вигідні пасивна конкуренція та збереження стабільності цін. Згідно з тією ж економічною теорією за умов олігополії після підвищення цін одним із лідерів ринку за ним «підтянуться» і інші. Саме така ситуація спостерігається сьогодні: ціни найбільш доступні автомобілі довгий час залишаються стабільними. Однак як тільки ВАЗи «підростають» в ціні (стрибок може бути зумовлений введенням спец мита, квотуванням чи політикою «АвтоВАЗу»), як невдовзі дорожчають і їхні конкуренти.¹³

2.4 Ціноутворення  за принципом витрати плюс

  Модель ціноутворення за принципом “витрати плюс” ґрунтується на тому, що олі-гополіст використовує  формулу для визначення витрат на виробництво та додає надвишку  для встановлення ціни. Наприклад, якщо середні витрати на автомобіль обліковувались у 10000 грн. і продавці використовували би двадцятивідсоткову над-вишку, то вони додали б до середніх змінних витрат 2000 грн. і встановили  би ціну товару у 12000 грн. Надвишка розглядається цими фірмами як спосіб покрити нак-ладні витрати (середні постійні витрати) і забезпечити нормальний прибуток.

  Загалом, коли фірма використовує модель ціноутворення за принципом “витрати плюс”, то встановлена нею ціна визначається за формулою:

                  P = AVC + m(AVC),

де  m – відсоток надвишки;

    AVC – середні змінні витрати на виробництво продукту. 

  Ціноутворення з використанням надвишки до витрат застосовується через невизна-ченість ринку з приводу попиту на товар і граничних витрат.

  Принцип “витрати плюс” олігополіст використовує для вирішення проблеми оцінки граничного виторгу і граничних витрат.

  Величину m можна визначити за формулою:

                        [(-1:(1+Ed))],

      де Ed – цінова еластичність попиту на товар фірми.

  Наприклад, якщо Ed= -4, то тоді надвишка буде становити 1/3, або 33%. Чим ела-стичніший попит на товар, тим нижчий відсоток надбавки. Звідси ціни на олігополь-них ринках будуть нижчими в міру того, як попит на товар окремих фірм буде еластичнішим. Однак усе це за умови, що фірми для максимізації прибутку використовують ціноутворення “витрати плюс”.

   Дана модель ціноутворення має дві переваги:

1. Цей метод сумісний з лідерством у цінах. Якщо виробники у галузі мають приблизно однакові витрати, то через дотримання однакової методики ціноутворення вони матимуть дуже подібні ціни і зміни цін.
2. Ціноутворення за методом “витрати плюс” є  зручним для диверсифікованих фірм, які виробляють багато різних продуктів. Адже правильно визначити на-кладні витрати на виробництво та збут кожного продукту фірми досить дорого, а то й практично неможливо.  ¹⁴

2.5 Картельні  угоди і ціноутворення

  Взагалі, картель - це група фірм, що діють спільно і погоджують рішення між собою з приводу обсягів випуску продукції і цін так, ніби вони є єдиною монопо-лією. У деяких країнах, наприклад у США, картелі заборонені законом. Фірми, обвинувачувані в змовах для спільного  встановлення ціни і контролю над обсягами продукції, що випускається, піддаються санкціям.

  Але картель - це група фірм, отже він стикається з труднощами при встановленні монопольних цін, яких не існує в чистій монополії. Основною проблемою картелів є проблема узгодження рішень між фірмами - членами і встановлення системи обме-жень (квот) для цих фірм.

  Припустимо в деякій місцевості кілька виробників стандартизованої продукції хочуть утворити картель. Припустимо, що є 15 регіональних постачальників даного продукту. Фірми призначають ціну рівну середнім витратам. Кожна з фірм боїться підняти ціну з побоювання, що інші не підуть за нею  і її прибуток стане від’ємним. Припустимо, що випуск знаходиться на конкурентному рівні Qc (див. мал. 2.13 гр. А), що відповідає розміру випуску, при якому крива попиту перетинає криву МС, що є горизонтальною сумою  кривих граничних витрат кожного продавця. Крива МС була би кривої попиту, якби ринок  був цілком конкурентним. Кожна фірма випускає  1/15 частину загального випуску Qc.

Рис.14 Стан рівноваги картелю

Рис.15 Квота фірми у складі картелю 
 

  Первісна рівновага існує в т.Е. Конкурентна ціна дорівнює Рс. При цій ціні кожен виробник дістає нормальний прибуток. При картельній ціні Pm, кожна фірма могла б  одержувати максимальні прибутки, встановлюючи  Pm=MC. Якщо усі фірми вчи-нять таким чином, то буде надлишкова  кількість цементу, рівне Qm од. на місяць. Ціна упала б до Рс. Щоб підтримати картельну ціну, кожна фірма повинна робити не більше, ніж величина квоти qm.

   Для встановлення картелю необхідно зробити наступні кроки.

  1.Переконатися,що існує бар'єр для входу в галузь, щоб запобігти продажу товару іншими фірмами  після підвищення ціни. Якби був можливий вільний вхід у галузь, то збільшення ціни залучило б нових виробників. Отже, пропозиція зросла б, а ціна впала б нижче монопольного рівня, який прагне підтримувати картель.

  2.Організувати зустріч усіх виробників даного  виду товару, для встановлення спільних орієнтирів  по загальному рівню випуску продукції. Зробити це можна, оці-нивши ринковий попит і вирахувавши граничний дохід для всіх рівнів випуску. Ви-брати випуск, для якого MC=MR (передбачається, що у всіх фірм однакові витрати виробництва). Монопольний випуск буде максимізувати прибуток у всіх продавців. Це зображено на гр. А мал.1. Крива попиту на товар у регіоні - D. Граничний доход, що відповідає цій кривій, - MR. Монопольний випуск дорівнює Qm, що відповідає перетинанню MR і MC. Монопольна ціна дорівнює Pm. Поточна ціна дорівнює Рс, а поточний випуск Qс. Отже, поточна рівновага є такою ж, як і конкурентна.