Аналіз та економічна оцінка операцій з цінними паперами

Таблиця 2.1.Таблиця складу та опису структурних одиниць

 

     На  основі даних, що отримає бухгалтер  облікової картки здійснюється аналіз і контроль цільового, прибуткового та ефективного фінансового вкладення. Також  робиться висновок про доцільність подальшого грошового вкладення в певні об’єкти господарювання.

     На  сьогодні у вітчизняній системі  автоматизованого обліку не існує АРМ з обліку фінансових вкладень, тому бухгалтери на підприємствах вимушені створювати документацію для застосування на АРМ самостійно. 
 
 
 
 

3 АНАЛІЗ ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ 

3.1 Аналіз та оцінка  норми прибутку цінних паперів 

     Основною  характеристикою кожного цінного  паперу є норма прибутку. Її визначають як відношення прибутку, котрий приносить даний папір, до затрат, пов’язаних з купівлею цього цінного паперу.

     Норма прибутку є одним з основних критеріїв, якими, керуються інвестори під час прийняття рішення щодо купівлі цінного паперу.

     Для проведення аналітичної роботи введемо  наступні позначення: n - кількість можливих для спостереження величин норми  прибутку; Ri - і-те можливе значення норми прибутку; Pi - ймовірність і-ї величини норми прибутку.

    За  допомогою цих позначень можливо  визначити, так звану, сподівану  норму прибутку. Її можна обчислити  за формулою:

m= S Рі*Ri                                                           (3.1)

З наведеної  формули випливає, що сподівана норма прибутку визначається як середньозважена з можливих щодо реалізації норм прибутку зі зваженою ймовірністю їх реалізації .

     Наприклад, розглянемо дві різні акції: А  та В. Для кожної з них можлива  норма реалізації прибутку залежить від стану економіки. Потрібно вказати на 5 можливих станів економіки, а також на ймовірність їх реалізації.

Таблиця 3.1

 

Необхідно обчислити сподівані норми прибутку.

     Для цього позначимо сподівані норми  прибутку відповідно Ма , МЬ. По вищенаведеній формулі отримаємо:

Ма=0,1*20%+0,3*10% 0,2*2%+0,3*(-2% )+0,1*(-10% )=3,8%

Мb=0,1*10 %+0,3*5%+0,2*2%+0,3*1%+0,1*(-5%)=2,7%

     Як  бачимо, акція А характеризується вищою нормою прибутку, ніж акція В, а тому з точки зору максимізації прибутку повинна бути обрана інвесторами.

     Невизначеність, що пов’язана з величиною реалізованої норми прибутку приводить до того, що інвестування в цінні папери, а перш за все в звичайні акції пов’язане з ризиком. Це видно з таблиці, коли у випадку двох акцiй існує небезпека, що реалізована норма прибутку буде нижчою за сподівану обчислену згідно з формулою. Досить того, щоб настала стагнація, або рецесія, тоді норма прибутку буде меншою, а прибуток перетвориться у збитки, причому збитки ці будуть більшими для акції А. Тобто, можемо зазначити, що акція А, приносячи більшу сподівану норму прибутку, обтяжена більшим ризиком.

      Існують й інші підходи стосовно інформаційної  бази для обчислення сподіваної норми прибутку.

     Приймають, зокрема, що поводження цінного паперу в майбутньому значно залежить від того, як формувалися його норми прибутку в минулому. Це означає, що майбутня норма може бути наближено визначена за допомогою норм прибутку, що мали місце в минулому .

     Введемо такі позначення:

Т –  кількість  періодів, що минули (роки, місяці, тижні);

Rt– норма  прибутку від цінного паперу;

Рt – ціна паперу в І-період;

D – дивіденди,  нараховані в І-му періоді.

     У випадку звичайної акції норма прибутку визначається за формулою:

              Rt=((Pt-Р(t-1)+Dt)*100/Р(t-1)                                      (3.2)

     Сподівана норма прибутку цінного паперу може бути обчислена за формулою:

            m=(SRt )/Т                                                        (3.3)

     Крім  вищенаведеної методики, для розрахунку ефективності вкладень в акції, в практиці менеджменту використовують ще ряд стандартних формул, які наведені нижче:

1)  Прибутковість  привілейованих акцій = (Сума дивідендів /Ринкова ціна привілейованих акцій )*100%

Для успішної діяльності важливо, щоб цей показник був якомога більшим, але добрими є значення вже від 12% і вище.

2) Прибутковість  звичайних акцій = (Сума дивідендів / Ринкова ціна звичайних акцій)* 100%. Тут вважаються добрими значення починаючи з 2-3%.

     Ці  два показники можна використовувати, як для оцінки власної діяльності по випуску цінних паперів, так і для аналізу ефективності фінансових вкладень в акції інших підприємств. Якщо ж нас більше цікавить визначення ефективності власної емісійної діяльності, то слід використовувати в аналізі такі показники, які характеризують стабільність положення фірми. Це:

1) Прибуток  на звичайну акцію = (Прибуток  після сплати податку і дивідендів  по привілейованим акціям / Кількість звичайних акцій).

Доволі добрими  тут вважаються значення від 1,6 і  вище.

2) Співвідношення  ціни та прибутковості звичайних  акцій = (Поточна ринкова ціна  звичайних акцій / Останній показник  прибутковості звичайних акцій)

Якщо  даний показник становить 15 і вище, то можна сказати,  що акції високо цінуються на фінансовому ринку [17, с.273-278].

     За  допомогою вищенаведеної методики та розрахунку згаданих показників фінансовий менеджер може значно зменшити невизначеність стосовно того зиску, який він міг би мати від здійснення фінансових вкладень в цінні папери. Але ще одним дуже важливим важелем, на який треба обов’язково звертати увагу при проведенні аналітичної роботи щодо фінансових інвестицій в цінні папери є оцінка пов’язаного з цим ризику.

3.2 Аналіз політики  виплати дивідендів 

     Дивідендна  політика, як і управління структурою капіталу, справляє істотний вплив на ціну акцій підприємства. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і певним чином сигналізують їм про те, що підприємство в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. Спрощену схему розподілення прибутку звітного періоду можливо представити таким чином: частина прибутку виплачується в вигляді дивідендів, залишена частина реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства, тому очевидно, що дивідендна політика визначає розмір залучуваних підприємством зовнішніх джерел фінансування.

     3 теоретичної позиції вибір дивідендної  політики дає можливість вирішити, два ключові питання:

• чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів?
• якщо так, то якою повинна бути їх оптимальна величина?

     В будь-якій країні є певні нормативні документи, які тією чи іншою мірою  регулюють різні сторони господарської діяльності, в тому числі й порядок виплати дивідендів. Існують і деякі інші обставини формального та неформального, об’єктивного та суб’єктивного характеру, які впливають на дивідендну політику. Наведемо найбільш характерні з них:

1) Обмеження  правового характеру:

     Власний капітал підприємства складається  з трьох елементів:

°      акціонерний капітал;

°      емісійний дохід;

°      нерозподілений прибуток.

     А тому в більшості країн законом  дозволена одна з двох схем - на виплату  дивідендів може розподілятися тільки прибуток, або прибуток та емісійний дохід.                                                   

2) Обмеження контрактного характеру:

     В багатьох країнах величина виплачуваних дивідендів регулюється спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство хоче отримати довгострокову позику. Щоб забезпечити обслуговування такого боргу, в контракті, як правило, обумовлюється або межа, нижче якої не може опускатися величина нерозподіленого прибутку, або ж мінімальний процент реінвестуємого прибутку. Але в Україні така практика відсутня.

3) Обмеження  в зв’язку з недостатньою ліквідністю:

     Дивіденди в грошовій формі можуть бути виплачені  лише в тому випадку, якщо у підприємства є гроші на розрахунковому рахунку достатні для виплати.

4) Обмеження  в зв’язку з розширенням виробництва:

     Багато  підприємств, особливо на стадії становлення стикаються з проблемою пошуку фінансових джерел для розширення виробничих потужностей. В таких випадках часто застосовують практику обмеження дивідендних виплат. 

5) Обмеження  в зв’язку з інтересами акціонерів: