Аграрний ринок Бельгії

      Для виробництва кольорових металів  Бельгія здавна використовувала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того, у Бельгії виробляються мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

      Забезпеченість сталлю і кольоровими  металами стимулювала розвиток  важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються верстати, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Крім великих військових заводів, зосереджених в Ерсталі та Льєжі, заводи з виробництва важких верстатів відносно невеликі. В Антверпені знаходиться судноверф, що випускає судна міжнародного класу.

      У Бельгії немає власної автомобільної  промисловості, хоча там розміщені  іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють низькі мита на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. Фламандські міста і Брюссель розмістили в себе заводи іноземних автовиробників, тоді як заводи з виробництва тракторних причепів і автобусів розміщені по всій країні. [2,c.35]

    Хімічна промисловість

      Друга за значенням галузь  промисловості країни - хімічна - почала розвиватися в ХХ столітті. Як і в інших галузях важкої  індустрії, її ріст стимулювався  наявністю вугілля. 

      До початку 1950-х років Бельгія  виробляла такі основні види хімічної продукції - сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів були розміщені у промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були дуже слабко розвинуті. Однак після 1951 року в порту Антверпена були збудовані нафтосховища, а "Петрофіна", головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в будівництво нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце належить виробництву пластмас.

    Текстильна  промисловість

      Бельгія є великим виробником  бавовняних, вовняних і лляних  тканин. Традиційні ремісничі виробництва  - плетиво мережив, виготовлення  гобеленів і шкіряних виробів - значно скоротили випуск продукції, але деякі з них ще діють у розрахунку на обслуговування туристів.

    Переробка алмазів

      Бельгійське місто Антверпен  - світовий центр з ограновування  і продажу діамантів. У фірмах  Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста), виготовлені в Бельгії, розходяться по всьому світі. В останні роки намітився спад у цій галузі виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в основному жінок) і повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду цієї галузі промисловості, уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у містах Монс і Бенше.

     Сільське  господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні переважають дрібні і середні фермерські господарства. Провідні галузі - м'ясне і молочне тваринництво, овочівництво, виробництво зерна. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Бельгія - одна з найбільших у Європі країн з виробництва молока і молочних продуктів. Виробляють також яловичину й свинину. Розводять велику рогату худобу, свиней, курей.

      Сільське господарство в кожному  районі країни має свої особливості.  В Арденнах вирощується невелика кількість культур. Виняток становить родючий район Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і кормові трави (переважно, для великої рогатої худоби).

      Центральні вапнякові плато Ено  і Брабанта з глинистими ґрунтами  використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В околицях великих міст вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих кількостях практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в околицях Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику рогату худобу.

У Фландрії переважають невеликі ферми, а тваринництво і молочне господарство більш  розвинуті, ніж на півдні країни. Вирощуються  культури, найбільш пристосовані до тутешніх ґрунтів і вологого клімату, - льон, коноплі, цикорій, тютюн, фрукти й овочі.

      Розведення квітів і декоративних  рослин характерне для районів  Гента і Брюгге. Тут вирощують  також пшеницю і цукровий буряк. 

    Зовнішня  торгівля

Бельгія - переважно торгова країна. Вона здавна дотримується політики вільної  торгівлі, але необхідність у захисті і підтримці змусила її в 1921 році об'єднатися в економічний союз з Люксембургом, відомий під назвою БЛЕС, а потім, у 1948 році, об'єднатися з Нідерландами в Бенілюкс. Членство в Європейському об'єднанні вугілля і сталі (1952 рік) та Європейському економічному співтоваристві (1958 рік, нині Європейський Союз) і підписання Шенгенської угоди (1990 рік) підштовхнули Бельгію разом з Нідерландами і Люксембургом до поступової економічної інтеграції з Францією, Німеччиною та Італією.

Експорт: чорні і кольорові метали, вироби з неметалевої сировини, машини, устаткування, хімічні і фармацевтичні  товари, транспортні засоби, текстильні вироби, діаманти, продукти харчування. У 2000 році обсяг експорту країни становив 181,4 млрд. доларів США (f.o.b.).

Імпорт: хімічні продукти, вироби з неметалевої  сировини, продовольчі товари, енергетична  сировина, машини й устаткування. У 2000 році обсяг імпорту країни становив 166 млрд. доларів США (с.i.f.).

Головні зовнішньоекономічні партнери: Німеччина (експорт - 18%, імпорт - 18%), Нідерланди (експорт-12%, імпорт - 17%), Франція (експорт - 18%, імпорт - 14%), Великобританія (експорт 10%, імпорт - 9%). 

    Отже, Бельгія – високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: інжинірінг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна та нафтова, скляна.

     Іноземні  інвестиції сприяли значному підвищенню промислового виробництва в Бельгії  наприкінці ХХ століття. У країні діють  заводи з складання автомобілів  американських, шведських, німецьких і французьких компаній; підприємства, що спеціалізуються на виробництві промислових електроустановок. У Бельгії є багато заводів з виробництва верстатів і пластмас спеціального призначення.[3,c.115] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан розвитку агропродовольчого  ринку Бельгії 
 

      Історія розвитку бельгійської економіки

Промисловість і ремесла в Бельгії виникли  давно, і цим частково обумовлюється  сучасний високий рівень розвитку країни. Вовняні і лляні тканини вироблялися ще в середні віки. Сировинною базою для цього виробництва були вовна англійських і фламандських овець і місцевий льон. Такі міста, як Брюгге і Гент, наприкінці середньовіччя стали великими центрами текстильної промисловості. У XVI-XVII століттях головною галуззю промисловості стало виробництво бавовняних тканин. На рівнинах на північ від Арденн розвинулося вівчарство, а в найстарішому центрі вовняної промисловості - місті Верв'є - виробництво вовни.

Протягом XVI століття виникали невеликі металургійні підприємства, а потім і майстерні з виготовлення зброї. У 1788 році у Льєжі було 80 невеликих заводів з виробництва зброї, де працювали майже 6 тис. людей. Бельгійська скляна промисловість має велику історію. Вона базувалася на місцевій сировині - алювіальних кварцових пісках і деревині, що використовувалася як паливо і надходила з району Арденн. Великі скляні заводи і дотепер працюють в Шарлеруа і пригороді Брюсселя.

У наш  час Бельгія - країна з високорозвинутою економікою, де провідна роль належить приватному сектору. Промисловість сконцентрована в основному у Фландрії, більш населеній частині Бельгії, хоча уряд заохочує інвестиції у південну частину країни - Валлонію. Небагата на природні ресурси Бельгія змушена ввозити великі обсяги сировини для своєї промисловості, що робить її економіку залежною від стану на світових ринках.[4,c.98]

    Вигідне географічне положення країни з  добре розвинутою транспортною мережею  сприяє розвитку міжнародної торгівлі, дві третини обсягів якої припадає на частку країн ЄС. Промисловому розвитку Бельгії сприяла наявність інвестиційних фондів. Вони нагромаджувалися протягом багатьох десятиріч завдяки тривалому процвітанню промисловості і міжнародної торгівлі. Шість банків і трестів контролюють в цей час більшу частина бельгійської промисловості. «Сосьєте женераль де Бельжік» має прямий або непрямий контроль приблизно над 1/3 підприємств, особливо через свої банки, холдингові компанії з виробництва сталі, кольорових металів і електроенергії. Група «Сольвей» управляє діяльністю більшості хімічних заводів; «Бруфіна-Конфініндус» володіє концернами, що виробляють електроенергію і сталь (в минулому — і вугледобувними); «Емпен» володіє заводами, що випускають енергоустаткування; група «Копе» має свої інтереси в сталеливарній промисловості; а «Бенк Брюссель Ламбер» володіє нафтовими компаніями.

У кінці 1990-х років в промисловості  було сконцентровано бл. 28 % зайнятих і створювалося майже 31 % ВВП. Дві третини випуску промислової продукції давала обробна промисловість, більша частина якої припадала на частку будівництва і комунальних підприємств. Протягом 1990-х років продовжувався процес закриття металургійних підприємств, автоскладальних заводів і текстильних фабрик. Серед галузей обробної промисловості обсяг виробництва збільшували тільки хімічна, скляна і нафтопереробна.[5,c.47]

    Бельгія має в своєму розпорядженні три  головні галузі важкої промисловості: металургійної (виробництво сталі, кольорових металів і важких станків), хімічної і цементної. За період 1974—1991 число зайнятих у всіх базових і металургійних підприємствах скоротилося на 1/3 — до 312 тис. робочих місць. Бельгія має в своєму розпорядженні добре розвинену кольорову металургію. Спочатку ця галузь промисловості використала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду імпортують. У середині 1990-х років Бельгія була найбільшим в Європі і 4-м в світі виробником цинку. Бельгійські цинкові заводи розташовані поблизу Льєжа і в Баден-Везеле в Кампіне. Крім того, в Бельгії виробляють мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

Забезпеченість  сталлю і кольоровими металами стимулювала  розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються станки, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Виключаючи великі військові заводи, зосереджені в Ерсталі і Льєжі, заводи по виробництву важких станків відносно невеликі. У Антверпені знаходиться судоверф, що випускає судна міжнародного класу. У Бельгії розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяє низьке мито на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. У 1995 було зібрано 1171,9 тис. легкових автомобілів і 90,4 тис. вантажних, що разом складало бл. 10 % обсягу європейського виробництва.

Друга за значенням галузь промисловості  країни — хімічна — почала розвиватися у ХХ ст. Її зростання стимулювалося наявністю вугілля, яке використовувалося в енергетиці, виробництві бензолу і смоли. До початку 1950-х років Бельгія виробляла головним чином основні види хімічної продукції — сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів розміщуються в промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були слабко розвинені. Однак після 1951 в порту Антверпена були побудовані нафтосховища, а «Петрофіна», головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в спорудження нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце зайняло виробництво пластмас.

Менш  розвинена легка промисловість, хоч існують декілька значних  виробництв в тому числі текстильні, харчові, електронні і інш. Біотехнологічні і космічні фірми сконцентровані в основному в «коридорі» Брюссель-Антверпен. Бельгія є великим виробником бавовняних, шерстяних і льняних тканин. Істотне місце в економіці країни займає переробка сільськогосподарської продукції. Особливо виділяються виробництво цукру, пивоваріння і виноробство. Імпортною сировиною забезпечуються заводи, що виробляють какао, каву, цукор, консервовані маслини і інш.[6,c.56]

       Характерною ознакою бельгійської економіки є імпортування іноземної сировини для переробки та подальшого експорту. Бельгія знаходиться серед лідерів у виробництві заліза та сталі, 50% цієї продукції йде на експорт. В структурі експорту товарів переважають наступні: