Сучасні глобальні екологічні проблеми: можливості вирішення та регулювання

4. Об’єднання міжнародних зусиль для вирішення глобальних проблем сучасності. Створення центрів, що координуватимуть прийняття розумних виважених рішень на всіх рівнях людської організації - від локального до глобального.

5. Оптимальне розселення людей на планеті. Для цього потрібно створити всезагальний план, який би передбачав заходи національного і регіонального масштабу.

6. Створення оптимальної, розумної, єдиної в масштабах цивілізації економічної і фінансової систем, єдиної системи ресурсозабезпечення і зберігання, територіального розміщення виробництва.

Визначивши ці глобальні цілі людства відомий науковець А. Печчеї зауважив, що головним для їх здійснення і для процвітання людства в майбутньому є відродження людського духу. Без цього людство може прямувати лише до власного знищення.

Таким чином, проаналізувавши науково-аналітичну і суспільну діяльність з екологічною глобальною проблемою можна дійти висновку, що діяльність екологічних організацій та Римського клубу суттєвим чином вплинула на світову суспільну думку і оцінку „стану справ” в планетарному масштабі. Діяльність Римського клубу сформувала розуміння взаємин людини і природи. Стало очевидним, що настав такий момент в існуванні техногенної цивілізації, коли в прогнозах соціоекономічного і культурного розвитку людства треба виходити не з абстрактно безмежних можливостей людини, а зі стану природного середовища.

Усвідомивши наближення глобальної екологічної катастрофи, світове су­спільство вживає заходів щодо її відвернення. Екологічні питання стали актуаль­ними як для окремої країни, так і для всього міжнародного співтовариства.

В діяльності природоохоронних органів окремої країни поєднуються створен­ня системи природокористування, яка діє на засадах обраної екологічної політи­ки держави, і певної науково обгрунтованої системи захисту природи.

Створені великі всесвітні і регіональні організації з охорони навколишнього середовища, їх налічується понад 200. Провідною є спеціалізована установа - Про­грама 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП) з штаб-квартирою в Найробі (Кенія), яка покликана координувати і частково фінансувати дії держав в цій діяльності. Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інфор­мацією. Створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА). Екологічні проблеми глобального характеру покликаний розв'язу­вати також Міжнародний союз з охорони природи та природних ресурсів з штаб-квартирою в Швейцарії. Саме він видає так звану Червону книгу, в яку заносять рідкісні та зникаючі види живих організмів, що потребують охорони.

Основними шляхами розв’язання екологічної проблеми є:

      Швидкий розвиток і використання відновлюваної енергії: сонячної та вітрової, океанічної та гідроенергії річок;

      Розроблення конкретних заходів щодо дотримання екологічних стандартів, тобто стандартів чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем;

      Основни­ми еколого-господарськими напрямами охорони природи є такі: а) використання очисних споруд, в тому числі біологічних; б) відбір і вирощування рослин, які поглинають забруднювачі; в) створення маловідходних і безвідходних технологій виробництва; г) використання здатності природи до самоочищення;

      Припинення хижацького вирубування лісів, особливо тропічних, раціональне лісокористування;

      Формування в людей екологічного світогляду (насамперед у представників владних структур);

      Комплексне розроблення законодавства про охорону довкілля, застосування комплексу економічних важелів управління якістю навколишнього середовища, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 3-6 с.

2.      Бобылев С. Н. Экологизация экономического развития.М.:1993. – 236с.

3.      Брайон А. В., Гордецкий А. В., Сытник К. М. Биосфера, экология, охрана природы.  – К.: Лыбидь, 1992. – 523.

4.      Будыко М.И. Глобальная экологи. – М.:1977. – 247с.

5.      Вернадский В. И. Биосфера. – Л.: 1926. – 158с.

6.      Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К.:2000. – 253с.

7.      Геккель Е. Естественная история миротворения: общедоступное научное изложение учения о развитии. — Спб.: Науч. мысль, 1909. — С. 247.

8.      Голубець М.А. Від босфери до соціосфери. Львів: 1997. – 182 с.

9.      Григорьев А. А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л.: Наука, 1991. – 47с.

10. Гумилев Л. Этносфера: история людей и история природы.М.:1993.– 314с.

11. Данилов - Данильян В.И., Лосев К.С. Глобальный экологический взрыв - главный вызов ХХ1 века // Практична філософія. 2001. - № 2.

12. Жирицкий А.К., Меркушин В.И. Новиков Р.А., Глобальные экологические проблемы. – М.: Мысль, 1988. – 302 с.

13. Кисельов М. Екологічна свідомість українців: традиція та сьогодення. //Вісник НАН України.- 1998. - № 7-8.

14. Коммонер Б. Замыкающийся круг: природа, человек, технология. - Л.: 1974. – 349с.

15. Крисаченко В.С., Хилько М.І. Екологія, культура, політика. К.: 2001. – 257 с.

16.   Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. К.:1998. – 286с.

17. Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). М.: 1989. – 184 с.

18. Новиков Ю.В. Природа и человек. – М.: Мысль, 1991. – 39 с.

19. Одум Ю.Основы экологии. М.:1975.- 283с.

20. Основи соціоекології / За ред.Бачинського Г. – К.:1995. – 315с.

21. Программа действий: Повестка дня на ХХ1 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. Женева:1993

22.   Рац Н.В. Экология Природы или Экология Человека? // Общественные науки и современность. - 1999 - № 3.

23. Сидоренко Л.І. Сучасна екологія. Навчальний посібник. – Київ, 2002. – 118с.

24. Толстоухов А. Засади концептуальних підходів до осмислення сучасної екологічної ситуації// Вісних Дніпропетровського державного університету. Історія і філософія науки і техніки. - 1998.- Вип.95.

25. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л.,Рендерс Й., Беренс В. В. Пределы роста. Доклад по проекту Римского клуба “Сложное положение человечества” М.: 1991. – 296 с.

26. Печчеи А. Человеческие качества. М.:1977. – 215 с.

Додаток 1.

Можливі кліматичні зміни, спричинені парниковим ефектом

Додаток 2.

Зміни стану навколишнього середовища

3