Сучасні глобальні екологічні проблеми: можливості вирішення та регулювання

Київський університет  туризму, економіки і права

Факультет міжнародних економічних відносин і менеджменту

Кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Екологія”

Тема: ”Сучасні глобальні екологічні проблеми: можливості вирішення та регулювання”

                                                                                      Студент-виконавець:

Науковий керівник:

,

Професор

.

Київ-2010

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................ 3-5

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ГЛОБАЛЬ-НИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ..............................................................6-13

1.1. Людина і навколишнє середовище: історія взаємодії.....................6-8

1.2. Суть глобальних екологічних проблем світу ................................9-10

1.3.  Причини і фактори виникнення екологічних проблем .............11-12

Висновки до розділу 1 ................................................................................13

Розділ 2. АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ СВІТУ ....................14-20

2.1. Глобальні екологічні проблеми атмосфери .................................14-15

2.2. Глобальна проблема екологічного стану Світового океану.......16-17

           2.3. Глобальна проблема опустелювання ..........................................18-19

Висновки до розділу 2 ................................................................................20

Розділ 3. СТРАТЕГІЯ ВИРІШЕННЯ ТА ШЛЯХІВ ЗАПОБІГАННЯ ЕКОЛОГІЧНІЙ КАТАСТРОФІ ................................................................21-30

3.1. Наукова і суспільна діяльність у пошуках шляхів запобігання екологічній катастрофі .........................................................................21-24

3.2. Екологічний моніторинг ..............................................................25-27 3.3. Сучасна екологічна ситуація в Україні ........................................28-29

Висновки до розділу 3 ................................................................................30

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..............................................................................31-33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................34-35

ДОДАТКИ   ……………………………………………………………………..36

ВСТУП

Актуальність теми. Курсова робота присвячена вивченню і аналізу сучасних глобальних екологічних промлем. Глобальний масштаб і загальносвітова значущість екологічних проблем в даний час є загальновизнаними. Стійкість земної біосфери порушена в результаті екологічно непродуманої діяльності людства. Значна частина природних і переважна більшість штучних екосистем знаходяться в нестійкому, кризовому стані. Порушуються умови нормального функціонування різних підсистем біосфери, їх „співіснування” і сумісності. Загострення кризи може обернутися екологічною катастрофою, яка реально загрожуватиме розвитку людства в XXI столітті. Активна екологічна політика держав всієї Світової спільноти, направлена на ліквідацію цієї загрози і стабілізацію екологічної ситуації, є головною потребою сучасності.

Для екологічних знань велике теоретико-методологічне значення мають роботи загальнонаукового характеру. Так, наприклад, концепцію ноосфери, розробляв В.І.Вернадській [5]. Цій темі присвячена його стаття 1944 року „Декілька слів про ноосферу”. А концепцію сучасної загальнонаукової картини світу виклав Е. Геккель у своїй праці „Природна історія світоутворення: загальнодоступний науковий виклад вчення про розвиток” [7] та Ю. Одум у  роботі „Основи екології” [19] . В працях сучасних авторів Г. Бачинського [20], М. Кисельова [13] розкривається значення екологічних проблем і питань їх вирішення в світогляді і свідомості людей.

Серед науковців, які зробили значний внесок в сучасне трактування екологічного знання, єдності природи і суспільства, слід зазначити Б.Коммонера [14], російських та українських екологів-природників: Л.І.Сидоренко [23], Л. Гумільова [10], М. А. Голубця [8] та інших. Завдяки працям А. А. Григорьєва [9], В. І. Данілова - Данільяна [11], А. К. Жирицького [12], В. С.  Крисаченко [15] та ін., розширюється основа для розкриття глибинних причин екологічних явищ, що спостерігаються і дається уявлення про шляхи подолання кризових ситуацій в сучасній екології.

Виходячи з актуальності теми і опрацьованої літератури, метою курсової роботи є вивчення сучасних глобальних екологічних проблем та аналіз можливостей їх вирішення та регулювання.

Об’єктом дослідження курсової роботи є сучасні глобальні екологічні проблеми світу.

Предметом дослідження розглядаються історія екології, причини винекнення та наслідки сучасних глобальних екологічних проблем.

У роботі поставлені наступні завдання:

      Оцінити історію, передумови та причини сучасних глобальних екологічних проблем;

      Розкрити суть глобальних екологічних проблем світу;

      Розробити стратегію вирішення та шляхів запобігання екологічній катастрофі;

      Показати роль суспільної діяльності у цьому напрямку;

      Зробити висновки про екологічну ситуацію на Україні.

Розкриття проблем, що випливають із завдань, надає роботі певного теоретичного значення – поглиблюється розуміння причин та наслідків сучасних глобальних екологічних проблем та розкриваються недоліки суспільної діяльності у пошуках шляхів запобігання екологічній катастрофі.

Практична значимість курсової полягає в можливості використання матеріалу дослідження для поглибленого вивчення екології та глобальних екологічних проблем в школі та у вузах.

Теоретичною та методологічною базою дослідження курсової роботи є:

      навчальні посібники для середніх навчальних закладів та ВУЗів;

      праці з екології, геодіагностики та основ безпеки життєдіяльності людини;

      матеріали газетних та журнальних статей.

Методами нашого дослідження є: теоретичні – аналіз первинних джерел інформації;  систематизація; емпіричні – спостереження, опис.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше здійснено докладний аналіз причин та наслідків глобальних екологічних проблем світу та показано роль суспільної діяльності у пошуках шляхів запобігання екологічній катастрофі.

              Структура: Курсова робота складається з вступу, трьох розділів та висновків, додатків. При написанні курсової роботи було використано наукову літературу вітчизняних та закордонних авторів. Список використаної літератури складає 26 джерел.

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

1.1.           Людина і навколишнє середовище: історія взаємодії

Екологія — це наука, яка вивчає відносини організмів  між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосис­тем різного ієрархічного рівня, середовище існування живих істот (включаючи людину).

Поняття „екологія” вперше вжив у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Воно походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування та logos — наука. „Під екологією ми розуміємо суму знань, — писав Е. Геккель, — які належать до економіки природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тварини з навколишнім середовищем як органічним, так і неорганічним і насамперед — її дружніх і ворожих стосунків з тими тваринами і рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступає в контакт. Одним словом, взаємовідносин, що їх Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування”[7, 247 с.].

Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв’язків між рослинними та живими спільнотами, що входять до складу стійких та організованих систем, котрі склалися в процесі еволюції органічного світу та навколишнього середовища.

Американський еколог Юджин Одум дав найкоротше і найменш спеціальне визначення екології як біології навколишнього середовища [19].

Формування екології як науки відбувалося на початку ХХ сто­ліття, і довгий час вона розвивалася серед біологічних наук. У 1910 році, після Ботанічного конгресу в Брюсселі з’явилось поняття „загальної екології”.

В предмет сучасної екології були включені проблеми відношення людини і природи, вивчає особливості взаємодії суспільства і навколишнього середовища та його охорони.

Предмет екології - сукупність складних проблем, що стосуються як буття природи, так і існування людини.

Отже, як не парадоксально, але саме людська діяльність є причиною збільшення залежності людини від природи. Хоча й вплив людини на природу є таким, що породжує нову якість біосфери.

Біосфера - цілісна, самоорганізована система. Але як ціле біосфера входить в ще більш об’ємне утворення - геокосмічне довкілля. В межах геокосмічного довкілля біосфера виконує функцію зниження ентропії, а також - перетворення енергії. За допомогою людської діяльності біосфера, на думку В.Вернадського, геологічно швидко переходить у новий стан - ноосферу. Тобто, в такий стан, в якому „повинні проявлятися розум і спрямовувана ним робота людини як нова, небувала на планеті геологічна сила” [5, 52 с].

Отже, людська діяльність проявляє себе як найпотужніша геологічна сила, що формує нову якість планети. За поглядами дослідників наприклад, Г.Бачинського [20, 62 с.], можна говорити принаймні про 3 стадії історії взаємодії суспільства і природи.

1 -ша стадія. Тривала приблизно 2-3 млн років. Це період від появи на Землі перших людей примітивного виду Homo habilis до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду Homo sapiens (людина розумна) напочатку пізньопалеолетичної доби.

Щодо екологічного смислу людського буття, то в цей час взаємодія людини з природою обмежувалась біологічним обміном речовин. На цій стадії слабкі антропогенні впливи не могли викликати помітних змін у навколишньому середовищі.

2-га стадія. Вона тривала близько 40 тис. років. Від початку пізнього палеоліту до другої світової війни (сер. ХХ ст.). На цій стадії людство вже відчутно впливало на навколишнє середовище. Відповідно до цивілізаційного прогресу, антропогенний тиск на природу неухильно зростав. Людська діяльність спричинила вимирання багатьох видів тварин і рослин. Але на цій стадії природний кругообіг речовин та енергетичних потоків на планеті ще не були порушені внаслідок антропогенного впливу. Втім, на цій стадії негативні дії людини почали викликати зворотню реакцію природи. В межах цієї стадії виділяють 3 етапи:

Примітивний - людина впливала на природне середовище полюванням та рибальством.

Агрокультурний - коли основними засобами антропогенного впливу на природу були скотарство та землеробство.

Машинно-індустріальний - основним фактором руйнування довкілля стало промислове виробництво.

Але на цій - 2-й стадії взаємодії людини і природи динамічна рівновага біосфери ще не порушилась.

ІІІ стадія взаємодії природи і людини. Вона почалась в середини ХХ ст. після закінчення 2-ої світової війни. Саме війна стимулювана стрибок у розвитку техніки. З цього часу людина, більш ніж коли раніше, проявляє себе як найбільш могутня геологічна сила на планеті. Можна сказати, що людська діяльність за потужністю і масштабами перевищує найпотужніші стихійні явища.

Втім, наслідки такої діяльності і для природи, і для людини є негативними. Через зростающий антропогенний тиск на природу руйнування біосфери загрожує стати незворотним. Процес може досягти такого ступеню, що природне середовище стане непридатним для подальшого існування людей.

На даній стадії взаємодії людини і природи їх Зв’язок є настільки органічним, складнодиференційованим, що дослідники говорять про існування єдиної соціоекосистеми [8, 20] .

Соціоекосистему визначають як складну, динамічну систему, що є функціонально замкненою. Вона втратила здатність до природної саморегуляції. А її головним регулятором стала людина (суспільство). Тобто, саме від людини залежить майбутнє і природи, і суспільства. За даними аналізу, здійсненого Міжнародними комісіями при Генеральній Асамблеї ООН, стан соціоекосистеми є кризовим.

1.2. Суть глобальних екологічних проблем світу

Стосунки біологічної системи і довкілля в процесі еволюції прагнуть оптимальності. Але вони не завжди є гармонійними. Зміни життєвоважливих для біологічної системи параметрів зовнішного середовища, різкі зміни суттєвих характеристик гомеостазису приводять до порушення оптимального відношення біологічної системи і довкілля. Виникає такий стан екологічної системи, який проявляє себе як криза. Екологічні кризи є складними ситуаціями, які загрожують існуванню екологічних систем [4, 37 с.].