К числу основных вопросов, изучавшихся представителями Ф.Ш., относятся такие, как анализ философских, мировоззренческих и методологическ

ify">     Суб’єктами, які здійснюють моніторинг атмосферного повітря, є: Мінприроди України, МНС  України, Державна санітарно-епідеміологічна  служба МОЗ України, їх органи на місцях, підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.

     Проведення  моніторингу атмосферного повітря  має на меті отримання: первинних  даних контролю за викидами та спостережень за станом забруднення; узагальнених даних про рівень забруднення на певній території за певний проміжок часу; узагальнених даних про склад та обсяги викидів забруднюючих речовин; оцінки рівня та ступеня небезпечності забруднення для довкілля та життєдіяльності населення; оцінки складу та обсягів викидів забруднюючих речовин.

     Порядок організації та проведення моніторингу  в галузі охорони атмосферного повітря  затверджено постановою Кабінету Міністрів  України від 9 березня 1999 р. зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 24 вересня 1999 р.

     Відповідно  до ст. 27 Закону України «Про охорону  атмосферного повітря» контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону  атмосферного повітря. Виділяються  такі його види: державний, виробничий, громадський[13].

     Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря має забезпечити дотримання: умов, встановлених дозволами на викиди шкідливих (забруднюючих) речовин в  атмосферне повітря і на шкідливі фізичні фактори впливу на нього; стандартів, нормативів правил та інших вимог охорони атмосферного повітря, в тому числі здійснення виробничого контролю в зазначеній галузі; режиму санітарно-захисних зон об’єктів, які мають стаціонарні джерела викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря виконання державних цільових та регіональних програм охорони атмосферного повітря, виконання заходів по його охороні та інших вимог.

     Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Департаментом  гідрометеорологічної служби і моніторингу та Держекоінспекцією Мінприроди України. Ці органи займаються:

 а)  спостереженням за станом атмосферного  повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками;

 б)  збиранням, зберіганням, пошуком  і обробкою інформації про стан атмосферного повітря;

 в)  прогнозуванням і виявленням  тенденцій зміни цього стану.

     Ці  органи зобов’язані надавати зацікавленим державним і громадським органам, підприємствам, установам і організаціям систематичну інформацію і прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливом господарської діяльності і метеорологічних умов. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Джерела забруднення атмосфери

 

3.1.  Джерела забруднення атмосфери. Нормування вмісту забруднюючих речовин. 

     Під атмосферним забрудненням розуміють присутність у повітрі різних газів, парів, часток твердих або рідких речовин (в тому числі радіоактивних), які несприятливо впливають на живі організми, погіршують умови їхнього життя або завдають матеріальних збитків, прямо або опосередковано змінюють розподіл сонячної радіації, яка надходить до земної поверхні[3].

     За впливом на організм людини джерела забруднення атмосфери можна поділити на хімічні та фізичні.

До  фізичних належать:

1) радіоактивні  елементи, які є джерелом іонізуючої  радіації;

2) теплове  забруднення (штучне підвищення температури);

3) шуми  і низькочастотні коливання, вібрації (інфразвук).

До  хімічних належать:

1) газоподібні  похідні вуглецю і рідкі вуглеводні  сполуки;

2) миючі  засоби;

3) пластмаси; 

4) пестициди  та інші синтетичні речовини;

5) похідні сірки;

6) похідні  азоту; 

7) важкі  метали;

8) сполуки  фтору; 

9) тверді  домішки; 

10) органічні  речовини.

     Джерела забруднення за умовами утворення  можуть бути природні (виверження вулканів, лісові пожежі, пил з ерозійних ґрунтів, вивітрювання гірських порід, піщані бурі та ін.) та штучні (антропогенні, техногенні), створені господарською діяльністю людини. ( рис. 3.1.)

     

     Рис. 3.1 - Штучні та природні джерела забруднення атмосфери 

     Штучні включають шкідливі викиди промислових, енергетичних і транспортних джерел. Загальна маса світових промислових та побутових відходів становить близько 600 Гт, тобто 6 × 1011 тонн. За останні 100 років в атмосферу потрапило 1,35 Мт, тобто 1,35 × 106 т кремнію, 1,5 Мт миш’яку, більш як по 1 Мт нікелю і кобальту, по 0,6 Мт цинку та сурми. Уяву про кількість і співвідношення домішок природного і штучного походження, які надходять до атмосфери, можна скласти за даними табл. 3.1.

     За складом домішки, які надходять до атмосфери, поділяються на рідкі, газоподібні та тверді. На долю газоподібних речовин (оксид вуглецю, двооксид та інші сполуки сірки, вуглеводні сполуки, оксиди азоту, органічні сполуки) припадає близько 90 %; частка твердих речовин (пил, важкі метали, мінеральні і органічні сполуки, радіоактивні речовини) – близько 10 %; маса рідких домішок (сірчана кислота) невелика в порівнянні з масою газоподібних і твердих речовин. У складі твердих домішок у наявності є вода, вміст якої тим більший, чим більша відносна вологість повітря[6]. 

Таблиця 3.1. - Маса забруднюючих речовин, які надходять до атмосфери (т/рік)

 

     Основними джерелами забруднення атмосфери вважаються природні, виробничі і побутові процеси. Забруднювачі можна об’єднати в такі групи:

1. що утворюються при згорянні палива для потреб промисловості, опалюванні житла, при роботі всіх видів транспорту;
2. які виникли в результаті промислових викидів;
3. що обумовлені спалюванням і переробкою побутових і промислових відходів;
4. природного походження (мінеральні, рослинні, тваринні, мікробіологічні).

     Найбільше джерело антропогенного забруднення повітря – згоряння палива для забезпечення енергетичних потреб суспільства. Найпоширенішими видами палива є вугілля і вуглеводні сполуки[4].

     При повному згорянні палива в атмосферу надходить двооксид вуглецю (СО₂) і пари води, які самі по собі не є шкідливими домішками, а також невеликі кількості оксидів азоту і сірки. При неповному згорянні палива утворюються зола і шкідливі гази.

     Основні шкідливі гази, які утворюються при неповному згорянні палива такі:

     Сполуки вуглецю: а) вуглекислий газ СО₂ – нешкідливий при малих концентраціях; б) оксид вуглецю (чадний газ) СО – дуже токсичний, але швидко дифундуючий в атмосфері; в) неспалені вуглеводні або оксидовані речовини (альдегіди та кислоти).

     Сполуки сірки: сірчистий ангідрит SO₂, який може переходити в сірчаний ангідрит SO₃ і при наявності води або водяної пари утворювати сірчану кислоту Н₂SO₄.

     Сполуки азоту: NО, NО₂, сприятливі умови для їх утворення виникають при високих температурах.

     Сажі – неспалені частки вугілля або інших видів палива. Вони мають розміри близько 1 мкм і дуже легкі, але можуть об’єднуватися між собою, створюючи крупні конгломерати.

     Дими – аеродисперсні системи, до яких входять найдрібніші тверді частинки. При спіканні створюються більш великі конгломерації і гази.

     Пил складається з часток вугілля, кількість яких іноді досягає 50 % складу, а також часток золи і породи.

     Численні види палива поділяються на тверді – вугілля різних марок і дрова; рідкі – мазути, різні нафти і похідні від них; газоподібні – природний, коксовий, кам’яновугільний гази, а також гази, які виділяються з нафтоносних пластів[14].

     Основними джерелами забруднення атмосферного повітря в індустріальних державах є автомобілі та інші види транспорту, промислові підприємства, теплові електростанції. Щорічно в атмосферу викидається 120-150 млн т золи, до 150 млн т SO₂.

     В Україні головні забруднювачі повітря – підприємства металургії (у загальному об’ємі викидів їх частка становить 33 %), енергетика – 30 %, вугільна промисловість – 10 %, хімічна та нафтохімічна – 7 %. (Додаток Б)

     Найбільшу кількість сірчистого газу викидають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (80 % викидів). Оксиди азоту надходять в атмосферу від підприємств енергетики та металургії (72 %), а виробництва хімічної, нафтопереробної і газової промисловості вносять найбільший вклад (43 %) у викиди вуглеводнів.

     У військах існують наступні джерела хімічного забруднення атмосферного повітря: котельні установки, транспортні засоби загального і спеціального призначення, склади паливно-мастильних матеріалів (ПММ) і спецпалива, бази нафтопродуктів, пункти обслуговування і зарядки акумуляторів, газо- і пиловиділяючі, лакофарбові, асфальтобетонні та інші установки. Одними із головних джерел хімічного забруднення повітря є котельні установки. Вони виділяють дим, що утворюється в процесі спалювання твердого чи рідкого палива. Ступінь забруднення атмосфери продуктами згоряння палива залежить від виду та якості палива, а також від технічних характеристик поливного устаткування. Основними викидами при цьому є продукти повного (окиси сірки та азоту) та неповного згоряння (головним чином, окис вуглецю, сажа, вуглеводні). Спостерігаються значні викиди оксид азоту, які утворюються в основному з азоту повітря при високих температурах горіння. Теплові електростанції, які спалюють нафту, майже не викидають золи, зате викидають в 3 рази більше сірчаного ангідриду. Найчистішим із всіх видів палива вважається природний газ.

     Автотранспорт робить значні викиди в атмосферу (понад 200 різних хімічних сполук). В них містяться вуглеводні компоненти палива, яке не повністю згоріло. Їх частка різко зростає при роботі двигуна на малих обертах; в момент натискання на акселератор спостерігається в 10 разів більше викидів, ніж при роботі двигуна у нормальному режимі. У вихлопних газах автотранспорту міститься значна кількість окису вуглецю, альдегідів, окисів азоту, вуглеводнів етиленового ряду. В результаті неповного згоряння в двигуні частина вуглеводнів перетворюється в сажу, яка містить смолисті речовини, в тому числі канцерогенний бенз(а)пірен. Надзвичайно шкідливими у вихлопах є сполуки неорганічного свинцю. Так, в 1 л бензину міститься 1 г тетраетилсвинцю, який після згоряння викидається в атмосферу. У викидах дизельного транспорту свинець відсутній.