Види кредитів та умови їх надання в АКБ «Імексбанк» для фізичних осіб

Отже, кредитування – це галузь діяльності, яка існує за своїми жорсткими законами, принципами. Принципи кредитування є невід'ємною частиною кредиту. По-перше, вони відрізняють кредит як економічну категорію від інших економічних категорій, а по-друге, мають чисто практичне значення, так як банки, реалізуючи ці принципи в своїй кредитній діяльності, досягають дві основні цілі: отримання прибутку і мінімізація ризику збитковості кредитних операцій.

1.3 Класифікація та види кредитів комерційних банків

В умовах ринкової економіки основними видами кредиту, які набули широкого застосування в  економічній практиці, є: міжгосподарський, банківський, державний, споживчий, міжнародний  кредит.

Міжгосподарський  кредит — це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг.

Комерційний кредит — це форма руху безпосередньо  промислового капіталу та спосіб перетворення товарного капіталу в грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням  платежу та з поверненням боргу  грошима.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість багато в чому подібна  до комерційного кредиту, але відрізняється  від нього тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між  рухом натуральної і вартісної  форм товару. 

Аванс — грошова  сума, надана в рахунок майбутніх  платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Як вид міжгосподарського кредиту  аванс є одним із джерел формування обігового капіталу підприємства, що його отримало. За користування авансом  проценти, зазвичай, не сплачуються, якщо інше не передбачено договором між  сторонами.

Тимчасова фінансова  допомога надається окремим суб'єктам  господарювання, які опинились у  скрутному фінансовому становищі, організаціями (міністерствами, відомствами  тощо), що стоять над ними, та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента.

Лізинг — підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і  полягає у наданні лізингодавцем  у виключне використання лізингоотримувачу  майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність  за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови  сплати лізингоодержувачем періодичних  лізингових платежів. Міжгосподарським кредитом лізинг можна вважати лише умовно, у зв'язку з тим, що з економічного погляду він має з кредитом низку спільних ознак — наявність  довіри між сторонами лізингової угоди, передача вартості у тимчасове  користування та за плату. Об'єктом  лізингу є будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і відносно якого  немає обмежень щодо передавання  його в лізинг. Об'єкт лізингу  переходить у власність лізингоодержувача  після повного погашення кредиту. 

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному обігу капіталу, а і його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу Його умовно поділяють на позичку капіталу та позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу — це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей — це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, що не супроводжується розширенням виробництва. Цей поділ є важливим для розуміння ролі банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу.

Державний кредит — це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його призначення — вирішувати загальнодержавні проблеми (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб'єктам господарювання чи категоріям населення). Детально він вивчається в курсах "Фінанси" та "Бюджетна система".

Споживчий кредит — кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками, так і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди, кредитні спілки, підприємства зв'язку, торговельні організації. Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

Міжнародний кредит — це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті самі, що й при національному (внутрішньо-економічному) кредиті — банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн.

Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють  фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит — це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим. Імпортер, якби в нього були вільні ресурси, може й зміг би купити товар на вигідніших умовах, але через відсутність коштів змушений його купувати в тієї фірми, яка продає товар з відстрочкою платежу.

Більш гнучким у міжнародних  відносинах є банківський кредит, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують  комерційні банки та спільні з  іноземним інвестором підприємства.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої  країни в межах укладеної між  ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках. До міжнародних можна віднести й кредити, які надаються країнам міжнародними валютно-фінансовими організаціями — Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку та іншими організаціями.

Міжнародний кредит також  поділяють на фінансовий, який надається  у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається в товарній формі.

Розглянемо основні види кредитів, що надаються вітчизняними банками.

Положенням Нацiонального  банку України "Про кредитування" передбачено класифiкацiю кредитiв, що надаються комерцiйними банками, за такими ознаками:

– за строками користування;

– за забезпеченням;

– за ступенем ризику;

– за методами надання;

– за строками погашення.

За строками користування кредити подiляються на:

1) строковi, тобто кредити, наданi на визначений у договорi строк. В свою чергу вони подiляються на короткостроковi (до 1 року включно), середньостроковi (до 3 рокiв) та довгостроковi (понад 3 роки). Строк кредиту, а також вiдсотки за його користування (якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платiжних документiв з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та вiдсоткiв за його користування.

2) кредити до запитання – кредити, що видаються на невизначений строк i якi на вимогу кредитор повиннi бути поверненi у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостiйно.

3) простроченi – це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув.

4) вiдстроченi – кредити, стосовно яких на основi клопотання позичальника строки погашення були перенесенi на бiльш пiзний строк.

Розглянемо види кредитів, що надають комерційні банки України  в залежності від забезпечення.

За забезпеченням розрiзняють такі види кредитiв:

1) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);

2) гарантованi (банками, фiнансами чи майном третьої особи);

3) з iншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової органiзацiї);

4) незабезпеченi (бланковi). Бланковi кредити надаються тiльки пiд зобов’язання позичальника погасити позику iз застосуванням пiдвищеної вiдсоткової ставки надiйним позичальникам, якi мають стабiльнi джерела погашення кредиту i перевiрений авторiтет у банкiвських колах.

Основними формами застави  є застава майна, майнових прав, застава  цiнних паперiв. Вся юридична сторона  застави регулюється Законом  України "Про заставу" .

Банки при роботi iз заставою намагаються перестрахуватися, тому у заставу приймається майно:

– вартiсть якого можна  оцiнити;

– яке може довго зберiгатися i його зберiгання вiдносно недороге;

– цiни на яке стабiльнi;

– реалiзувати яке можна  у якомога менший строк.

Наступна ознака класифiкацiї  кредитiв, що надаються комерцiйними  банками, – за методами надання. Вiдповiдно до цiєї ознаки розрiзняють:

      1) кредити, наданi у разовому порядку;

2) кредити, наданi вiдповiдно до вiдкритої кредитної лiнiї; Кредитна лінія - це письмова угода між банком і потенційним позичальником, у якій вказано термін та умови надання кредиту на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у заздалегідь визначених сумах протягом певного часу і на умовах передбачених угодою. Поки діє кредитна лінія, клієнт може у будь-який момент отримати позику без додаткового оформлення та спеціальних переговорів із банкрм. Водночас він може і не скористатися своїм правом на отримання кредиту або взяти лише частину суми. У свою чергу, комерційний банк може відмовитися надавати кредит у рамках затвердженого ліміту, якщо зауважить значне погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов договору. Як правило кредитні лінії відкриваються на певний час, найчастіше на рік. Більшість з них являють собою тривалі зв’язки з банком, які автоматично продовжуються на новий термін. За такої ситуації ставки відсотків, ліміти кредиту та інші умови змінюються залежно від фінансового стану, умов і потреб позичальника.

3) гарантiйнi кредити (iз заздалегiдь обумовленою датою надання, за потребою).

В практицi захiдних банкiв  використовується класифiкацiя кредитiв  в залежностi вiд їх якiсної характеристики. НБУ за цiєю ознакою подiляє кредити  на:

1) стандартнi;

2) нестандартнi;

3) сумнiвнi;

4) небезпечнi;

5) безнадiйнi.

Стандартнi кредити – це кредити незалежно вiд виду забезпечення, строк погашення яких не настав; кредити, за якими своєчасно i повному обсязi погашається основний борг, включаючи кредити, пролонгованi у встановленому порядку, але не бiльше двох разiв, iз загальним строком пролонгацiї не бiльше 6 мiсяцiв.

Кредити нестандартнi – кредити, пролонгованi бiльш як два рази або iз загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв; простроченi до 60 днiв забезпеченi кредити, а також простроченi до 30 днiв недостатньо забезпеченi кредити.

Сумнiвнi кредити – це простроченi до 30 днiв незабезпеченi кредити; простроченi вiд 30 до 60 днiв недостатньо забезпеченi кредити, а також простроченi вiд 60 до 180 днiв забезпеченi кредити.

Кредити небезпечнi – простроченi вiд 30 до 60 днiв незабезпеченi кредити; простроченi вiд 60 до 180 днiв недостатньо забезпеченi кредити; а також простроченi понад 180 днiв забезпеченi кредити.

Безнадiйнi кредити – простроченi вiд 60 до 180 днiв незабезпеченi кредити i недостатньо забезпеченi кредити, простроченi понад 180 днiв.

Безнадiйна кредитна заборгованiсть  списується за рахунок коштiв резерву  страхування активних операцiй. У  разi недостатностi коштiв резерву  страхування активних операцiй безнадiйна  кредитна заборгованiсть погашається  за рахунок коштiв резервного фонду, фондiв економiчного стимулювання, iнших фондiв банку, нерозподiленого прибутку минулого року.

В залежностi вiд кiлькостi кредиторiв можна видiлити кредити:

1) наданi одним банком;

2) консорцiумнi кредити – це кредити, що надаються консорцiумом банкiв. Комерцiйнi банки можуть об’єднуватися у консорцiуми з метою акумуляцiї кредитних ресурсiв, як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi, для здiйснення кредитування програм iз значними обсягами, зменшення кредитних ризикiв, дотримання нормативного показника максимальног розмiру ризику на одного позичальника.

3) паралельнi кредити - рiзновид консорцiумного кредиту. При даному кредитуваннi в угодi беруть участь два або бiльше банкiв, якi самостiйно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують мiж собою умови кредитування, щоб у пiдсумку укласти кредитний договiр iз загальними для всiх учасникiв умовами. При паралельному кредитуваннi кожен банк може самостiйно надавати позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з iншими банками-кредиторами, умов кредитування.

За строками погашення можна видiлити кредити, що погашаються:

1) водночас;

2) у розстрочку;

3) достроково (за вимогою  кредитора, або за заявою позичальника);

4) з регресiєю платежiв  (тобто сплата основного боргу  і процентів по кредиту здійснюється  щоквартально, щомісячно, але в  перші періоди суми внесків  будуть вище, а в наступних  будуть прогресивно скорочуватися);

5) пiсля закiнчення обумовленого  перiоду (мiсяця, кварталу).

Порядок, форма погашення  кредиту передбачаються у кредитному договорi.

За характером i способом сплати процентiв видiляють кредити:

1) з фiксованою процентною  ставкою;

2) з плаваючою процентною  ставкою;

3) зі сплатою процента  одночасно з отриманням кредита  (дисконтний кредит).

В залежностi вiд цiльового  спрямування кредит може бути виробничим чи споживчим.

Переважна частина кредитiв  використовується у сферi виробництва  та реалiзацiї сукупного суспiльного продукту i є важливим джерелом формування обiгових коштiв i основних фондiв. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчi цiлi, насамперед це кредити на затрати, пов’язанi з покращенням житлових умов i створенням пiдсобного домашнього господарства, а  також на придбання товарiв в  кредит i невiдкладнiпотреби.