Валютна система та проблеми її функціонування

     У 2009 році було запроваджено відповідальність банків за використання не за призначенням іноземної валюти, купленої у Національного банку України під час проведення цільових валютних інтервенцій.

     Крім того, Національним банком України у 2009 році було запроваджено комплекс заходів, спрямованих на стабілізацію функціонування валютного ринку України, зокрема:

     1) Для збалансування валютної структури балансових вимог та зобов'язань банків запроваджено нову методику розрахунку дотримання банками лімітів відкритої валютної позиції банків та переглянуто порядок застосування заходів впливу за порушення цих лімітів.

      2) Обмежено виключно міжбанківським кредитуванням операції банків-резидентів з кредитування нерезидентів-позичапьників.

      3) Із метою поліпшення інвестиційного клімату надано можливість розміщення іноземними інвесторами інвестиційних вкладів у гривні, отриманій ними від продажу іноземної валюти.

      4) Обмежено здійснення резидентами окремих валютних операцій капітального характеру за рахунок купленої іноземної валюти, зокрема під час виконання зобов'язань на території України або за нерезидентів-боржників, а також за гарантіями, за кредитами в іноземній валюті, на підставі індивідуальної ліцензії.

      5) Спрощено механізм купівлі іноземної валюти за операціями, пов'язаними з поверненням іноземних інвестицій, що були здійснені іноземними інвесторами у цінні папери, включені до першого рівня лістингу на українських фондових біржах (організаторах торгівлі).

     6) З метою хеджування уповноваженими банками та резидентами - суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності ризику зміни валютного курсу до гривні з 26.10.2009 р. запроваджено торгівлю іноземною валютою за гривні на умовах "форвард" на міжбанківському валютному ринку України.

     7) Для зниження тиску на платіжний баланс та запобігання непередбачуваному витрачанню золотовалютних резервів переглянуто порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України з метою придбання облігацій зовнішніх державних позик України.

      8) Виходячи з необхідності нейтралізації впливу нестабільності в зовнішньому фінансовому середовищі на стан валютного ринку, посилення контролю за динамікою та структурою валового зовнішнього боргу, відновлено граничні розміри вартості зовнішніх запозичень резидентів у вигляді кредитів, позик в іноземній валюті, які тимчасово не застосовувались у період з 27.10.2008 р. по 15.11.2009 р.

      Підбиваючи підсумки у даному розділі необхідно зазначити, що валютний ринок - це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту і пропозиції на ці валюти. Функції:своєчасне здійснення міжнародних розрахунків,стрвахування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів; регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Основними його суб`єктами є державні установи, юридичні та фізичні особи, комерційні банківські установи, вадютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.

      Динаміка розвитку валютного ринку України в 2009 році характеризувалась гострим дефіцитом іноземної валюти на початку року, який було спричинено негативними ринковими очікуваннями, зумовленими поглибленням світової рецесії, масштабним зниженням світового та внутрішнього попиту.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ  УКРАЇНИ 

      Валютними цінностями на території України  вважаються: валюта України, платіжні документи й інші папери, іноземна валюта, платіжні документи й інші папери виражені в іноземній валюті, монетарні метали, метали платинових груп.

      Валютний  ринок не може бути статичним –  це суперечить його природі. На ньому  постійно коливаються курси залежно від ситуації.

      Важливими елементами зовнішньоекономічного  механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема  і валютна. В Україні ці процеси  мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

      Ключовим  елементом зовнішньоекономічного  механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів  держави та центрального банку у  сфері валютних відносин (валютні  обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва.

      Крім  зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних  проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

• забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;
• залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;
• створення державного валютного фонду й ринку валюти.

      На  жаль, валютні проблеми вирішуються  в Україні вкрай повільно і  наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів  приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки до організації системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України. Таким чином, нинішня неефективна валютна політика є фактором, що дестабілізує економіку, й одним із могутніх джерел інфляції.

      Найскладнішим і неоднозначним за своїми економічними наслідками елементом проведеної грошової реформи в Україні є введення валютної конвертованості. Конвертованість - це один з дійових заходів стабілізації національної грошової системи, посилення  її впливу на розвиток ринкових відносин, забезпечення ефективної структурної перебудови економіки, її конкурентоздатності та прискорення інтеграції у світове господарство.

      Нині  для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України (Дод 4,5). Вони встановлюються Національним банком на основі результатів торгів на міжбанківському валютному ринку України.

      Включення валютних стабілізаторів у зовнішньоекономічний механізм забезпечило б значною  мірою створення умов для зниження курсу вільно конвертованої валюти відносно української гривні, формування передумов для її повної конвертованості, рееміграції валютних коштів в Україну, залучення іноземної валюти в країну тощо.

     Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст. 50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

     Одним із важливих етапів розбудови на шляху до глобалізацій них процесів, стало те, що Україна як незалежна держава ще в серпні 1992 року ратифікувала Угоду про міжнародний валютний фонд, узявши на себе, таким чином, певні зобов'язання щодо організації власної національної валютної системи.

     Стан  розвитку валютної системи в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості  та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для  того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 197 року оголосила  про те, що наша країна взяла на себе зобов'язання, згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ, про забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.

     Протягом  останніх років, процеси становлення  і розвитку валютної системи в  Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилося питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової.

     Зрозуміло, значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція, низька якість продукції, безробіття, необхідність структурної  перебудови виробництва - всі ці проблеми потребують великих грошових ресурсів. З одного боку дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до відсутності державних коштів, з іншого - зубожіння основної маси населення не дає змоги в достатній мірі залучити кошти громадян. Однак на нашу думку, однією з найгостріших проблем,  яку сьогодні необхідно розв'язати Україні, - знаходження коштів для свого подальшого успішного розвитку.

     Регуляція у сфері грошового обігу є  необхідною умовою збалансованого суспільного відтворення та єдиним впровадженим засобом суб'єктивного впливу на господарювання у сучасних умовах.

     На  даний момент в Україні завершився процес трансформації грошової одиниці - гривні в режимі часткової (здебільшого  внутрішньої) конвертованості, що сприяє припливу іноземного капіталу, розбудови економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку.

     На  мій погляд, для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

• прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до  ЄЕП ,а до Євросоюзу;
• відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;
• спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку.
• зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;
• мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
• дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
• залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

     Отже, на сьогодні в Україні існує ряд  проблемних завдань пов'язаних з  функціонуванням валютної системи, які потребують швидкого та ефективного  вирішення, щодо перспектив її розвитку у майбутньому.  Правильне впорядкування валютної системи має вирішальне значення для нормального функціонування валютного ринку, як і всередині держави ,так і на міжнародному рівні.

ВИСНОВКИ 

     Отже  підбиваючи підсумки по даній темі хотілось зазначити:

     Складовою частиною грошової системи країни є  національна валютна система як форма організації валютних відносин, її формування в Україні ще остаточно не закінчене. Основою національної валютної системи є встановлена законом грошова одиниця держави, яка у міжнародних економічних відносинах стає валютою.

       Як уже зазначалося, валюта як економічна категорія - це основний елемент, що забезпечує функціонування валютно-фінансового механізму. На території України у 1996 році було проведено грошову реформу й випущено у загальний обіг постійну національну валюту - гривню.

     Як  відомо, валютна система - це форма організації валютних відносин. Останні у свою чергу охоплюють відносини між юридичними та фізичними суб'єктами країни, які беруть участь в операціях, пов'язаних із валютою, і такі валютні відносини, що регулюються національним законодавством. На території країни немає поки що єдиного нормативного акта, який би регулював валютні відносини. Його роль виконують Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" і "Про тимчасове використання надходжень у іноземній валюті" (19 лютого 1993 p.), Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (23 вересня 1994р.), Указ Президента України "Про удосконалення валютного регулювання" (22 серпня 1994 p.), а також акти НБУ у вигляді постанов Правління НБУ.

     Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля продаж іноземних валют  на основі попиту та пропозиції. Призначення валютного ринку - забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти.

     Динаміка розвитку валютного ринку України в останній час характеризувалась гострим дефіцитом іноземної валюти на початку року. При цьому найсуттєвішими чинниками валютних дисбалансів у 2009 році були: