Суть та функції грошей

Функциям денег присуши устойчивость, стабильность, они мало подвержены изменениям, в то время как, например, роль денег в различных условиях может меняться.[11,стр.15]

Особенности функций состоят в  том. Что они в большинстве  случаев осуществляются лишь деньгами.

В современной экономике деньги выполняют 5 основных функций:

1) являются средством обращения,  выполняют роль посредника при  обмене товарами. Они движутся  навстречу товарам при реализации  последних и навстречу факторам  производства при их покупке;

2) деньги служат мерой стоимости,  позволяя оценивать не только  стоимость товаров, но и национальный  объем производства, экономическое  положение нации;

3) деньги служат также средством  накопления богатства, так как  их удобнее хранить, чем какие-либо  товары, и получать доход при помещении денег в банки;

4) деньги используют как средство  платежа при выплате зарплаты, в случае продажи товаров в  кредит;

5) мировые деньги, они служат  общим платежным средством, всеобщим  покупательским средством и материализацией  общественного богатства.

С учетом названных функций денег, основной вопрос государственного регулирования  экономики в области денежной политики сводится к поддержанию  необходимого объема денег в обращении, позволяющего удерживать равновесие на денежном рынке. А это, в свою очередь, предупреждает инфляцию, то есть переполнение каналов денежного обращения бумажными знаками, покупательная способность которых падает и вызывает рост цен.

Деньги проявляют себя через  свои функции. Обычно выделяют следующие  четыре основные функции денег: мера стоимости, средство накопления (тезаврации), средство обращения, средство платежа. Часто выделяют и пятую функцию денег – функцию мировых денег, проявляющуюся в обслуживании международного товарообмена.

Мера стоимости: деньги выполняют функцию меры стоимости, т.е. служат для измерения и сравнения стоимостей различных товаров и услуг. Мера стоимости является основной функцией денег. Все разновидности денег, действующие в национальной экономике в данный момент времени, предназначены для выражения стоимости товаров. В каждой стране установлена собственная денежная единица, которая является мерой стоимости всех товаров и услуг, присутствующих на рынке. В России мерой стоимости, например, является рубль, в США – доллар, в Японии – иена.

Стоимость товара, выраженная в деньгах, представляет собой его цену. Цена, следовательно, есть форма выражения  стоимости товара в деньгах. Поэтому, когда говорят об изменении цен  товаров под влиянием различных  условий, подразумевают изменения  их стоимости, выраженной в деньгах.

Цена как мера стоимости требует  количественной определенности. Поэтому  с ней тесно связано свойство денег служить масштабом цен. Масштаб цен не является отдельной  функцией денег – он представляет собой механизм, с помощью которого выполняется функция меры стоимости.

Масштаб цен устанавливается государством. В эпоху серебряных и золотых  денег государство определяло весовое  количество каждой денежной единицы. Так, английский фунт стерлингов действительно  представлял собой фунт серебра. Золотые монеты имели определенный вес, соблюдение которого при их чеканке строго контролировалось.[14,стр.86]

Однородность, прочность и делимость, концентрация высокой ценности в  малых количествах благородного металла делали золото и серебро  идеально удобными для функционирования в качестве меры стоимости. Цена каждого товара выступало как какое-то количество золота, при этом все золото превращалось в воплощение общественного богатства.

Хотя стоимость самого золота как  товара изменялась, масштаб цен оставался неизменным, поскольку он был выражен в одних и тех же весовых единицах: 1 грамм чистого золота всегда являлся тысячной килограмма золота, как бы при этом не менялась ценность самого золота как товара.

Позднее, когда золото было выведено из обращения и заменено бумажными деньгами, в денежной единице каждой страны устанавливалось ее золотое содержание, т.е. денежная единица приравнивалась к определенному весовому количеству золота.

Масштаб цен, принятый на территории данного государства, долгое время  был действителен только в пределах его границ, а в расчетах между государствами, т.е. на мировом рынке, золото принималось по весу. Поскольку функция меры стоимости в порядке преемственности перешла к кредитным деньгам, в наше время перевод одной национальной валюты в другую означает в первую очередь переход из одного масштаба цен в другой.

Средство накопления: функция средства накопления – тезаврации – является второй функцией денег. Функция средства накопления порождается развитием  обмена и переходом от эпизодических и разрозненных обменных актов к регулярной торговле как более развитой и прогрессивной форме обмена результатами хозяйственной деятельности.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо. Актуальність нинішньої грошової реформи для України посилена ще й тим, що в процесі державотворення необхідно створити ефективну й надійну грошову систему. Та й оздоровлення економіки і вихід із кризи, як свідчить досвід вже кількох років, без грошової реформи й проведення власної грошової політики виявилися практично неможливими.

 

 

ВСТУП

Грошово-валютні відносини є  надзвичайно складною і важливою сферою господарського життя будь-якої сучасної держави. Органічною частиною системи грошових відносин окремих держав є національна валютна система.

Національна грошова система невіддільна  від реального стану економіки  країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем суспільного розвитку безумовно позначається й на сфері грошового обороту. Грошова система має бути адекватною соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Вдосконалення грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших інструментів грошової політики.

Грошові реформи до яких вдаються окремі держави при винекненні екстремальних  ситуацій – глибокого структурного розбалансування всієї системи  функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов’язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

Грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

Навряд чи доцільно шукати готові відповіді у досвіді інших  країн. Шлях пізнання кожен повинен пройти сам. Лише самокритичний аналіз та глибоке самоусвідомлення того, що відбулось, дозволить обрати механізм перетворень, які будуть адекватними історичному виникненню кожної країни.

1. ГРОШОВІ РЕФОРМИ. НЕОБХІДНІСТЬ  І МЕТА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обігу  особливе місце займають грошові  реформи.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави  вдаватися до таких радикальних  заходів, як грошові реформи.

Грошова реформа – проведення деномінації  грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з  метою зміцнення грошової системи. Вони являють собою повну або  часткову перебудову грошової системи, яку проводить даржава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу, відповідно до нових соціально-економічних умов.

Найважливішою метою грошової реформи  є надання національній валюті характеру  справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов’язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній – стабільність обміну національної валюти, і внутрішній – стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора твердості” національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Грошові реформи необхідні у  випадках:

- зміни державних устроїв;

- глибоких економічних криз  фінансової системи;

- економічних потрясінь, коли  гроші перестають виконувати  свої функції;

- поглиблення дифіциту бюджету  та інфляційних процесів;

- падіння ролі грошей, розрахунків,  кредиту.

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золото-валютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОШОВИХ РЕФОРМ. МЕТОДИ СТАБІЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ  ВАЛЮТИ.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною  за змістом. Реформи значно різняться за цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо.

Грошові реформи класифікують по-різному:

Види грошових реформ залежно від  мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи

Грошові реформи Грошові реформи 

у вузькому у широкому

розумінні розумінні

Грошові реформи у вузькому розумінні: грошові реформи формального  типу, грошові реформи з деномінацією грошового обігу, грошові реформи  конфіскаційного типу. Вони предбачають  лише введення в обіг нової грошової одиниці (ці види грошових реформ розглянуто нижче).

Грошові реформи у широкому розумінні  предбачають, окрім впровадження в  обіг нової грошової одиниці, ще й  структурну перебудову діючої системи  грошово-валютних і кредитних відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до монометалізму і далі до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Грошові реформи у широкому розумінні  в зв’язку з масштабністю і  різноплановістю стуктурних змін та інституційних перетворень є  тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, кілька років.

За  цією ж ознакою (залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи) реформи  можна класифікувати так:

1. Становлення нової грошової системи.  Реформи такого змісту передбачають  не лише впровадження в обіг  нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову всієї системи грошово-валютних і кредитних відносин. Вони були типовими під час переходу від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей за умови створення нових держав, як це мало місце в період розпаду колоніальних імперій чи виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР.

2. Часткова зміна грошової системи,  коли реформуються окремі її  елементи: назва і величина грошової  одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922 – 1924 роках – це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети “совзнаки” на банкноти “червінці”. Такий підхід прийнятий за зміни влади.

3. Проведення спеціальних стабілізаційних  заходів з метою гальмування  інфляції чи подолання її наслідків.

Нерідко грошова реформа має всі три  ознаки, як наприклад, грошова реформа  в Україні 2 –16 вересня 1996 року. Нова незалежна держава потребувала власної національної грошової системи, а глибока інфляція – проведення ефективних заходів загальної санації економіки і фінансів.

Види  грошових реформ залежно від часового лагу здійснення обмінних операцій

Одномоментні  грошові Грошові реформи

реформи (строк прове- паралельного типу.

дення обміну старих Протягом певного часу

грошей  на нові не в обігу знаходяться  дві 

перевищує 7–10 днів грошові одиниці

Важливе значення для успіху реформи має  правильний вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватись такі методи стабілізації валют: дефляція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.

Нерідко грошовій реформі передує дефляція – процес призупинення або стримування  темпів зростання грошової маси в обігу. За своїм змістом і наслідками дефляція є складовою частиною антиінфляційної програми.