Суть та функції грошей

Отже, аналіз навіть простої форми вартості свідчить про те, що вартість не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередкова-но, через вартість іншого товару. В самому факті прирівняння у певній міновій пропорції двох різнорідних товарів розкривається їх спільність.

Розвиток  суспільного поділу праці, зокрема виділення скотар-ства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відно-син. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до ре-гулярного. Він знаменував також перехід від простої, випадкової, або одиничної, форми вартості до повної, або розгорнутої. Її мож-на виразити так:

х товару А = у товару В, або = z товару С, або = q товару D1 або = п товару Е.

Отже, на відміну від простої форми  вартості при розгорнутій її формі  еквівалентами в обміні є численні товари, а мінові пропорції мають регулярний характер.

Повна, або розгорнута, форма вартості - це така форма, при якій одному товару, що перебуває у відносній формі  вартості, від-повідає безліч інших  товарів, що знаходяться в еквівалентній  формі

вартості.

Проте розгорнута форма вартості має суттєві недоліки, які вза-галі властиві міновому господарству як специфічній історичній формі догрошового обміну і створюють труднощі у відносинах товарови-робників. До них належать, по-перше, незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обмі-ну могла нескінченно зростати. По-друге, різнорідний характер та-ких еквівалентів. Наприклад, вартість м'яса виражалась і в зерні, і в овочах, і в вовні, і у вині. Це ускладнювало мінові пропорції товарів і орієнтацію товаровиробників в їх господарській діяльності. По-третє, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів внаслідок невідповідності попиту і пропозиції на конкрет-ному ринку або інтересів товаровиробників. По-четверте, зумовле-ність пропорцій обміну Значною мірою споживчими властивостями товарів. Наприклад, можна обміняти товар на будь-яку міру зерна, але не можна обміняти його на половину горщика, чверть сокири тощо внаслідок відсутності в останніх довільної подільності.

Отже, повна, або розгорнута, форма  вартості не розв'язує супе-речності між  споживною вартістю і вартістю, між  конкретною і абстрактною працею, що міститься в товарі. Їх розв'язує (але не усуває) подальший розвиток товарного виробництва і обміну, під час якого відбувається перехід від розгорнутої форми обміну до загальної. Відповідно відбувається перехід від повної, або розгор-нутої, форми вартості до загальної.

Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати  роль головних предметів обміну. Такими то-варами в одних місцевостях була худоба, в інших - хліб (зерно), в третіх - хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквівалента. Це свідчило про перехід до загальної форми вар-тості, яка може бути представлена так:

х товару А, у товару В, z. товару С, q товару D ... = п товару Е. Отже, загальна форма  вартості - це така форма, при якій безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, від-повідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вар-тості.

Загальна  форма вартості відрізняється від  повної тим, що при ній замість  численних еквівалентів з'являється  один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.

В умовах догрошового обігу обмін, як правило, грунтувався на одночасному  використанні кількох еквівалентів, які становили фік-совану систему. З розвитком рабовласництва складовим елемен-том такої системи стало використання рабів. Наприклад, у ста-родавніх норвежців співвідносились три елементи: раби, корови, зброя. Раби як загальний еквівалент у різні часи використо-вувались у античних народів, на Близькому Сході, в Центральній Африці.

Другий  великий суспільний поділ праці - відокремлення ремес-ла від землеробства - супроводжувався вдосконаленням загально-го еквівалента. Найнедосконаліший його вид - худоба, хутро, раби - змінюється еквівалентами, яким властиві вагові характе-ристики, подільність, сполучність, однорідність (наприклад, хліб, маїс, оливкова олія, чай, сіль тощо).

Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного  вироб-ництва і товарного обміну відбувається перехід від загального това-рообміну до грошової форми обміну і відповідно - від загальної форми вартості до грошової.

Відмінність між загальною і  грошовою формами вартості поля-гає  не в тому, який саме товар виконує  роль загального еквівален-та, а в  тому, чи закріпилась ця роль за одним  товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вартості. Золо-то, яке використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до нашої ери, стало загальним еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував тривалий процес поступової заміни това-рів, які виконували роль товарних грошей, металами: залізом, оло-вом, свинцем, міддю, сріблом, золотом. Залізні гроші використову-вали стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські наро-ди. Олов'яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Мідні - у Стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки використовувались при дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко вживались на рубежі III і II тис. до н. е. в Китаї, Персії та Месопо-

тамії. Перші золоті монети, на думку  Геродота, запровадив лідій-ський цар  Гігес (VII ст. до н. е.).

Слово "монета" вперше з'явилось  як титул богині Юнони в 279 р. до н. е. В Римі при її храмі (Юнони - Монети) карбувалися гроші. Протягом багатьох століть функцію загального еквівалента відіграва-ло срібло, яке поступилося місцем золоту. Довгий час у різних краї-нах використовували обидва благородні метали. При цьому між ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення. Англійська гро-шова одиниця фунт стерлінгів раніше була повноваговим фунтом сріб-ла, про що свідчить її назва. Остаточно загальним еквівалентом золо-то було визнане в основних країнах Європи в середині XIX ст., дещо пізніше - в Німеччині, в Росії - лише в кінці XIX ст., де золота валюта була встановлена реформою 1897 р.

Врешті-решт, саме золото стало виконувати роль грошей. Це пояс-нюється тим, що завдяки своїм природним властивостям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберігається) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента.

Золото - товар, але як гроші - незвичайний. Монопольне вико-нання золотом ролі загального еквівалента означає, що його спожив-на вартість є безпосереднім  втіленням вартості всіх товарів; затраче-на на його виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробницт-во приватна праця - безпосереднім втіленням суспільної праці.

Золото як гроші, поряд із своєю  звичайною споживною вартіс-тю, набуває  додаткової споживної вартості, пов'язаної з його уні-кальними природними властивостями. Ця додаткова споживна вар-тість полягає в здатності грошового товару обмінюватись на всі інші товари, тобто мати загальну споживну вартість.

Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші - це катего-рія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товарови-робниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У гро-шах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

Відповідно до рішень Міжнародного валютного фонду з 1 квітня 1978 р. золото вилучено з грошового обігу і  скасовано грунтування на ньому  офіційної ціни валют. Проте золото продовжує залиша-тись особливим товаром, який легко конвертується в будь-яку ва-люту. За останню чверть століття (1971-1995 рр.) світові ціни на зливкове золото зросли на вільних ринках більш як у 10 разів. Це підняло прибутковість існуючих золоторозробок та дало змогу по-новити розробки, раніше не рентабельні. В результаті різко зріс видобуток золота у світі.

§ 2. Функції грошей як загального еквівалента

З розвитком виробництва і обігу  товарів, ринкового господарст-ва в  цілому відбувалися як кількісні, так і якісні зміни у функціону-ванні грошей, що привело нині до демонетизації золота. Щоб осяг-нути сутність сучасних грошових систем, зміни у грошовому обігу і в самих грошах при демонетизації золота, слід розкрити підвали-ни цього процесу через розгляд функцій грошей як загального екві-валента.

У розвинутому товарному господарстві гроші у вигляді золота як загальний  еквівалент виконували п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових гро-шей.

Функція міри вартості полягає в  тому, що гроші є загальним втіленням  і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них  абстрактна, суспільне необхідна  праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром - грошима, що, як конкретна форма втілення абстракт-ної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості.

Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну  кількість грошового матері-алу  прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різ-них країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кіль-кості грошового металу. Наприклад, у Росії після реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. У США масштабом цін є долар, який втілював після рефор-ми 1973 р. і до скасування його золотого паритету (вмісту) 0,736736 г чистого золота.

У багатьох країнах фіксована вага металу визначала назву гро-шових  одиниць (ґ. о.). Проте з часом вони перестали відповідати одна одній. Це було пов'язано, по-перше, з введенням іноземних грошей, які за своєю назвою нічого спільного не мали з ваговими одиницями даної країни; по-друге, із заміною одного металу як загального еквівалента на інший (наприклад, в Англії, коли фунт стерлінгів почав прирівнюватися до золота, це вже не був фунт, а 1/15 або 1/16 фунта); по-третє, з фальсифікацією монети, коли дер-жава навмисне зменшувала ваговий зміст грошової одиниці.

Масштаб цін встановлює держава  в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фік-сованою ваговою кількістю металу.

Процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зоб-разити формулою Т-Г-Т, де Т - товар, Г - гроші. Цей процес включає .два протилежних акти - продаж товару за гроші (Т-Г)

і купівлю товару на гроші (Г-Т), в  яких гроші відіграють роль посередника  і виконують функцію засобу обігу.

Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою Т-Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т-Г-Т) дає змогу ус-пішно подолати межі (індивідуальні, часові та просторові), пов'я-зані з безпосереднім обміном товару на товар. Індивідуальні межі долаються тому, що стає непотрібним одночасний збіг попиту і пропозиції, а також інтересів власників товарів, які ними обміню-ються. Продавши товар за гроші, можна придбати на них будь-який інший товар. Збіг у часі й просторі актів продажу-купівлі та-кож стає непотрібним. На одержані за проданий товар гроші мож-на купити інший товар у будь-який час і в будь-якому місці. Все це сприяє розширенню масштабів товарообміну і прискоренню руху товарів та грошей.

Функція грошей як засобу обігу полягає  в тому, що її викону-ють, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні то-варами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні. Враховуючи це, в багатьох краї-нах почали випускати неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, "псувати" монети, тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з'явились паперові гроші.

Появу прообразу паперових грошей можна віднести до І тис. до н. е. У  цей час у Китаї з'явились  гроші, виготовлені із шкір білих  оленів. Усі білі олені були у  власності імператора. В XIII ст. відомий  мандрівник Марко Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із пе-ретвореної в драглі внутрішньої частини деревної кори (паперу). Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, різну купівельну спроможність і були обов'язковими до приймання. Виникнення паперових грошей пов'язане з іменем хана Хубілая - онука Чингісхана.

Широкого розповсюдження паперові гроші набули лише в кінці XVII - на початку XVIII ст. На Заході вони вперше були випущені в британських колоніях Північної Америки в 1690 р. (штат Масса-чусетс). Спочатку кількість паперових грошей була обмеженою, і тому вони мали високу представницьку вартість. Однак під час вій-ни колоній з метрополією випуск їх різко збільшився, внаслідок цього відбулося різке знецінення паперових грошей (в 10 разів). У Західній Європі паперові гроші увійшли в обіг у Франції в 1716- 1721 рр. Багато випускалось так званих асигнатів під час французь-кої революції та в перші роки після неї (1789-1797 рр.).

Паперові гроші функціонували  у вигляді "континентальних" грошей у США з 1775 по 1780 р., так званих грінбеків - у 1861- 1879 рр., не розмінюваних на золото банкнот в Англії - в 1797- 1815 рр. В Австрії паперові гроші розповсюджуються з 1762 р., в Росії - з 1769, в Італії - з 1866, в Пруссії - з 1806 р.

Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є симво-лами вартості. Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм при-мусовий курс у законодавчому порядку і використовує їх як замін-ник повноцінних грошей.

Оскільки гроші - це такий особливий  товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають загальним втіленням  сус-пільного багатства, яке товаровиробники  прагнуть нагромаджувати.

Функцію засобу нагромадження гроші  виконують, якщо за об-міном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній "плоті". Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повно-цінні, тобто такі, які мають власну вартість.

Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового  вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання  засобів і предметів праці  має накопи-чити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він висту-пає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тіль-ки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Періо-ди суспільних потрясінь і знецінення грошових знаків щодо благо-родних металів наочно демонструють фіктивність скарбів у формі неповноцінних грошей.