Суть та функції грошей

Причинами виникнення епохи товарних грошей є: локальність ринків; функціональне  відокремлення, що призвело до множинності товарів на роль грошей.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Упродовж тривалого часу в обігу  використовувались повноцінні монети, реальний ваговий вміст яких відповідав номінальній вартості.

З другої половини XIX ст. становище змінилось: номінальна вартість монет починає відходити від їх реальної вагової вартості; в обігу з'являються розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їх вагову вартість; емісія таких монет стає прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей і витратами на їх емісію, отримав назву сеньйораж. Сеньйораж присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

Для багатьох країн з функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу, тобто одноразової або паралельної емісії золотих і срібних монет. Потім роль загального еквівалента закріпилась за благородними металами внаслідок таких їх фізичних властивостей, як однорідність, портативність, довільний поділ та ін.

Наприкінці XIX ст. завершилась демонетизація  срібла (втрата ним грошових функцій), і роль загального еквівалента закріпилася  за золотом. З 30-х років XX ст. кредитні гроші перестають обмінюватися на золоті й срібні гроші — відбувся процес демонетизації золота, основними причинами якого були:

— монополізація виробництва, яка  призвела до того, що товарне виробництво  підривається усуспільненням виробництва, стихійне ціноутворення звільняє місце монополістичному ціноутворенню, золото витісняється кредитними грішми з обігу в скарб;

— єдність і протиріччя золота в тому, що воно поєднує унікальні  властивості загального еквівалента  вартості з рисами цінного сировинного  товару;

— політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.

Епоха паперових грошей — це епоха  грошей, що розвиваються на кредитних  засадах. Це також епоха і банківських  грошей, що функціонують на безготівкових  засадах, і грошей, які поступово  трансформуються в електронні системи та знаки.

1.5. Функції грошей

В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною  у системі грошових відносин є  функція міри вартості, адже саме вона постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри

вартості, з іншого — виявляє  себе в ціні товару лише на основі цієї функції. Міра вартості — грошова  одиниця" яка використовується для  вимірювання та порівняння вартостей  товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товарів. Ціна залежить, з одного боку, від вартості товарів, а з іншого — від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товарів може залишатись незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть, отже, йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін — суто технічна функція, тобто рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов'язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.

Гроші виконують функцію обігу, отже, є особливим товаром, який можна обміняти на інший товар, і навпаки.

Кількість грошей, потрібних в обігу (М) для виконання ними функції  засобу обігу, визначається самою ціною  товарів і послуг, що підлягають реалізації впродовж певного періоду часу:

де р_і — ціна і-го товару; q_i — кількість i-го товару.

Кожна грошова одиниця в процесі  обігу використовується не лише раз. Звідси, суму цін товарів необхідно поділити на величину V — середнє число обігу кожної купюри:

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно  сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно  швидкості обігу грошей.

Особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів  у кредит, з відтермінуванням оплати, відображає функція засобу платежу. В цьому випадку засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов'язання. На використанні функції засобу платежу ґрунтуються такі грошові платежі:

— платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги;

— оплата праці;

— податки;

— видача та погашення банківських  позик;

— розрахунки, пов'язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов'язаннями та ін.

Накопичення вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб у процесі розвитку товарного виробництва обслуговує функція засобу накопичення грошей. Формування накопичень збережень зумовлює певні витрати їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до 30 і більше відсотків, а функція засобу накопичення різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.

1.6. Світові гроші

Розвиток міжнародних політичних та економічних відносин обумовлює функціонування грошей на світовому ринку. Світові гроші, як уже згадувалось, спочатку виступали у формі злитків благородних металів. Сучасний розвиток ринкових відносин привів до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунку: національні валюти економічно найсильніших країн світу; міжнародні грошові одиниці (євро), що використовують міжнародні валютно-фінансові організації (рис. 1.1):

Рис. 1.1 Функції  світових грошей

 

 

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=62878  

 

§ 2. ФУНКЦИИ ДЕНЕГ

Сущность денег как всеобщего  эквивалента развертывается в  тех пяти функциях, которые они выполняют:

1) меры стоимости;

2) средства обращения;

3) средства накопления;

4) средства платежа;

5) мировых денег.

2.1. Деньги как мера стоимости

Исходной функцией денег является мера стоимости. Она состоит в  том, что посредством денег измеряется стоимость всех товаров. В результате каждый товар получает свою цену. Цена — это денежное выражение стоимости соответствующего товара. Она определяется, во-первых, стоимостью самого товара, во-вторых, стоимостью денег (если их роль выполняет особый товар) или их покупательной способностью (у декретных денег) и, в-третьих, соотношением спроса и предложения по поводу того товара, о цене которого идет речь. Для установления цены товара реальных денег не нужно. Для этого достаточно учитывать влияние вышеназванных факторов, следовательно, функцию меры стоимости осуществляют идеальные деньги.

Когда роль денег выполнял драгоценный  металл (золото или серебро), тогда  необходим был масштаб цен. Он представлял собой установленное  государством, т. е. условное, количество денежного металла, принятое в данной стране за единицу его же измерения. Ведь для того, чтобы что-либо измерять, в том числе стоимость товаров, определяя их цену, надо договориться об условной единице измерения. Подобно тому, как для измерения длины люди берут за единицу метр, фут, а для измерения веса — килограмм, фунт, так и для измерения денежного металла устанавливается! определенная единица. Например, в свое время, когда в Великобритании в качестве денег функционировало серебро, тогда первоначально единицей его измерения, т. е. масштабом цен, был фунт серебра (фунт стерлингов). Название денежной единицы осталось и в конце XVIII в., когда Великобритания перешла на золотой монометаллизм, хотя золотое содержание фунта стерлинга по весу оказалось гораздо меньше фунта как весовой единицы, поскольку золото дороже серебра. Отрыв весовых названий денежных единиц от их реального металлического содержания по весу происходил также в связи с порчей монет (их чеканили с заведомо меньшим металлическим содержанием, чем то, которое указывалось на монете), широко практиковавшейся особенно при феодализме для покрытия бюджетных нужд, а также вследствие девальвации валют [от итал.. valuta — стоимость, цена], т. е. официального снижения их металлического содержания. Но ныне все валюты, в том числе и рубль (после принятия в декабре 1990 г. Закона о Госбанке GCCP), официально не имеют золотого содержания. Следовательно, в настоящее время отсутствует и масштаб цен, разумеется, в том виде, в каком он существовал при наличии золотого содержания у денежных единиц.

2.2. Деньги как средство обращения

До появления денег обмен  осуществлялся по формуле товар  — товар (Т—Т), при которой для  обоих контрагентов продажа своего товара непосредственно совпадала  с покупкой чужого товара, как в пространстве, так и во времени. Но когда возникли деньги, обмен стал проходить по формуле товар — деньги — товар (Т—Д—Т), где деньги выполняли функцию средства обращения. Сам же товарный обмен превращался в результате этого в товарное обращение, в котором деньги постоянно фигурируют (обращаются) для опосредования движения товаров и придают ему непрерывный характер. При этом для данной функции (функции денег как средства обращения) необходимы не идеальные, а реальные деньги. Их появление обусловливает разрыв доселе единого акта купли-продажи на две фазы:

1) продажу (Г—Д);

2) куплю (Д—Т).

Причем разрыв может происходить  и в пространстве (продажа в  одном месте, а покупка в другом), и во времени. Этот разрыв создает  абстрактную возможность кризиса перепроизводства, поскольку продав свой товар и не купив тут же чужой, участники товарного обращения создают трудности сбыта для других товаровладельцев. Но эта возможность абстрактная, потому что для ее превращения в действительность недостаточно только одного разрыва, т. е. лишь тех условий, которые вытекают из данной функции денег.

2.3. Деньги как средство накопления

Третья функция денег состоит  в том, что они используются в  качестве средства образования сокровищ. Ведь рациональнее накапливать богатства не как Плюшкин, а как Гобсек, если, конечно, отбросить возможность их вложения в какое-либо дело. Деньги, оказавшиеся излишними для товарного обмена, оседают в качестве сокровищ разных субъектов. Но если в дальнейшем им понадобятся деньги для операций по купле-продаже товаров, то они извлекают их из своих резервов.

Таким образом, сокровища служат отводным и приводным каналом денежного  обращения. При этом они делятся, прежде всего, на частные и государственные. Частные лица занимаются тезаврацией, т. е. превращением денежного металла в различного рода запасы драгоценностей в виде слитков и украшений. Государство создает определенный резерв драгоценных металлов. В условиях обращения полноценных денег эти резервы были необходимы для чеканки золотых и серебряных монет, а также для размена на неполноценные деньги. Сегодня, когда полноценные деньги не обращаются, государственные резервы драгоценных металлов нужны, главным образом, для поддержания баланса в международных экономических отношениях. В связи с уменьшением государственных резервов драгоценных металлов их масштабы стали, если не сокращаться, то увеличиваться очень медленно. Так, в развитых капиталистических странах за 1945—1975 гг. частная тезаврация выросла в 3,6 раза, а централизованные запасы золота — только в 1,2 раза. Причем за эти годы удельный вес частных сокровищ золота вырос в их общем объеме с 19 до 40%. Кстати, цена золота на мировом рынке в январе 1992 г. была близка к 360 дол. за тройскую унцию (31,1085 грамм чистого золота), а в начале марта 1998 г. — около 300 долларов. Хранение бумажных денег в качестве сокровищ нерационально, ибо они подвергаются инфляции, т. е. обесцениванию.

2.4. Деньги как средство платежа

Четвертая функция денег заключается  в том, что они выступают в  качестве средства платежа. Деньги как средство платежа отличаются от денег как средства обращения тем, что, во-первых, навстречу им может не следовать движения каких-либо ценностей (при выплате налогов, субсидий, дотаций, пенсий, пособий и др.), а во-вторых, если и следует встречное движение ценностей, то с разрывом во времени (выдача кредитов и погашение задолженностей по ним, труд по найму и его оплата). При функции денег в качестве средства обращения навстречу деньгам одновременно следует движение товаров.

В функции денег как средства платежа также возникает абстрактная возможность кризиса, связанная существованием вероятности, неплатежеспособности кого-либо из должников. В результате реализации этой вероятности может возникнуть целая цепь неплатежеспособности субъектов, связанных между собой отношениями заимствования. Следствием такого хода событий нередко является банкротство целого ряда должников.

2.5. Мировые деньги

Наконец, деньги выступают и как  мировые деньги, фигурируя в международных  отношениях. До краха золотого стандарта эту функцию осуществляли только полноценные деньги, как правило, не в монетной форме. Они служили в качестве всеобщего средства платежа, всеобщего покупательного средства и средства перенесения богатства из одной страны в другую. Всеобщим средством платежа мировые деньги выступают тогда, когда иным путем нельзя сбалансировать международные расчеты, как это наблюдается сегодня в отношении нашей страны (90-е годы). Всеобщим покупательным средством они становятся в тех кризисных случаях, при которых в силу резкого снижения производства (в условиях войны или неурожая) отсутствует возможность изыскания других способов закупки за рубежом определенных товаров (например, продовольствия), обычно производимых внутри стран. Что касается мировых денег как средства перенесения богатства между странами, то долгое время удобным путем для этого был вывоз я ввоз денежного металла — наиболее надежной формы богатства.

На первых ступенях развития международных  экономических связей расчеты осуществляли сами продавцы и покупатели. Ныне этим занимаются банки, обслуживающие международные расчеты. При этом сами данные расчеты осуществляются, как правило, не золотом, а свободно конвертируемой валютой, как в виде соответствующих денежных знаков, так и главным образом посредством векселей, аккредитивов, чеков и других платежных документов, выписанных в определенной валюте. Подробнее это будет изложено при характеристике валютных отношений.

Рассмотрение функций денег  показывает, насколько велика их роль в хозяйственной деятельности. Подчеркивая значимость денег в экономическом прогрессе человечества, иногда их введение сравнивают даже с такими крупными шагами в развитии общества на первоначальных ступенях истории, как открытие огня или колеса.

Денежному обращению присущи определенные законы, к характеристике которых мы и перейдем.

4.5. Сущность денег

Следует подчеркнуть, что деньги —  это не вещь, а, как и любой товар, — общественное отношение, прикрытое  вещной формой. Это особенно проявилось после краха в 30-х годах XX в. золотого стандарта и последовавшей за этим уже в 70-х годах отмене золотого содержания бумажных денег, на чем мы еще остановимся в дальнейшем. Здесь следует отметить, что деньги, как и эквивалентная форма стоимости, служат воплощением: