Суть, функці та еволюція грошей

Безготівкові розрахунки мають надзвичайно важливе економічне значення: чим ширшого розмаху  набувають безготівкові розрахунки, тим меншою стає потреба у готівкових коштах, тим швидше здійснюється кругообіг  коштів та меншими є суспільні  затрати обігу. Умови та закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох факторів: потребами господарства в грошах та фактичним надходженням грошей в обіг. Це головна умова стабільності грошової одиниці. Якщо в обігу більше грошей, ніж потребує господарство, то це призводить до знецінення грошей – зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Агрегат грошового обігу  зони євро (М3), що включає агрегат  грошової маси М2 (готівка в обігу  і короткострокові депозити), а  також деякі ліквідні ринкові  інструменти, збільшилися в лютому поточного року на 2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року - до 9,543 трлн євро, свідчить повідомлення Європейського центрального банку (ЄЦБ). Таким чином, річний темп зростання  показника прискорився в лютому проти січневих 1,5%. Прискорення темпів зростання грошового обігу в лютому може свідчити про збільшення інфляційного тиску на економіку. У місячному вирахуванні М3 зріс на 45 млрд євро, або приблизно на 0,5% (з урахуванням сезонності).

 Агрегат М1, що враховує  кошти в обігу і депозити "овернайт", зріс у лютому на 2,9% в річному  вирахуванні проти січневих 3,2%, і  склав 4,697 трлн євро. У місячному  обчисленні М1 у лютому збільшився  приблизно на 6 млрд євро, свідчать дані ЄЦБ. Короткострокові депозити збільшилися в лютому на 1,8% в річному вираженні проти зростання на 1,1% у січні і склали 3,734 трлн євро. За лютий показник додав 11 млрд євро. Грошова маса (М2), що включає М1 і короткострокові депозити, зросла в лютому на 2,4% проти 2,3% у січні - до 8,432 трлн євро. У місячному вирахуванні показник додав 17 млрд євро.  Обсяг ринкових інструментів у річному вираженні скоротився на 0,4% проти 4,2% у січні - до 1,112 трлн євро. У лютому до січня при цьому показник збільшився на 28 млрд євро проти зниження місяцем раніше. Зростання споживчих цін у країнах єврозони в лютому поточного року, за переглянутою оцінкою, прискорилося в річному вирахуванні до 2,4% з 2,3% у січні, повідомив раніше в березні Еurostat.

3. Гроші, як міновий еквівалент (засіб платежу)

Засіб платежу - це функція  грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Функція грошей "засіб  платежу" за змістом є продовженням функції засобу обігу,    і з'явилася вона пізніше, на вищій стадії розвитку товарного виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не є обов'язковою. Гроші не можна уявити без двох попередніх функцій, тоді як без функції засобу платежу логічно вони можуть існувати. Остання виникає там, де має місце регулярна купівля-продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобов'язання покупця. Товар надходить у розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає кредитором, а покупець - боржником.

Гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму  руху за системою: Т -3 ... З - Г. Боржник, отримуючи товар, дає взамін кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель) про наступну сплату грошей у визначений строк (Т - 3). Під час погашення боргових зобов'язань гроші виконують функцію засобу платежу (3 - Г). Отже, гроші тільки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів.

Основний зміст функції  мінового еквіваленту полягає в  тому, що гроші погашають вартість товарів, які були продані в кредит. Гроші тут функціонують:

- по-перше, як міра вартості  під час визначення контрактної  ціни реалізованих товарів, тобто гроші визначають суму боргу, яку покупець зобов'язаний погасити у визначений строк. Гроші тут є "образом" товарних вартостей;

-  по-друге, гроші функціонують  як ідеальний засіб платежу.  Внаслідок цього звужується сфера використання грошей як засобу обігу і виникає потреба п грошах для погашення боргів, тобто функціонування грошей у ролі засобу платежу, сфера використання яких в умовах ринку невпинно розширюється. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв'язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення;

  - по-третє, на основі обігу боргових зобов'язань виникла принципово нова форма грошей - кредитні. У товарному обігу з'явилися боргові зобов'язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості реалізованих товарів у кредит, то надало їм властивостей здійснювати функції грошей, зокрема купівельну і платіжну.

Незважаючи на особливості  функції грошей "засіб платежу" вона нероздільно пов'язана з іншими функціями. В ролі засобу платежу гроші можуть бути використані за умови їх функціонування як міри вартості і засобу обігу. Розвиток функції грошей "засіб платежу" викликає потребу у резервному фонді, тобто у функціонуванні грошей як засобу нагромадження вартостей. Функція грошей "засіб платежу" забезпечує широкі можливості для підприємницької діяльності, оскільки кредитні відносини дають можливість здійснити платежі з відстрочкою або через залік зустрічних зобов'язань. При цьому гроші не є посередником в обміні, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу товарних фондів. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка за широких його масштабів може призвести до грошово-кредитної кризи і банкрутства багатьох підприємців. Причиною такого явища може бути фінансова нестабільність та недисциплінованість суб'єктів ринку. У функції засобу платежу ринок ставить вимоги щодо сталості грошей,оскільки тут діє фактор часу, який відокремлює реалізацію товару (в борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості. За цей час можуть змінитися вартість і форми грошей.

Як засіб обміну і платежу  національні валюти використовуються в міжнародних економічних відносинах при купівлі або продажу інших  валют на валютному ринку, а також  при оплаті товарів і послуг у  торгівлі між країнами.  Як засіб  обміну валюта виконує на валютному  ринку таку ж функцію, що й гроші  на товарному ринку: замість обміну валюти А на валюту В має місце  обмін А на С і С на В. Учасники валютного ринку віддадуть перевагу такий обмін лише в разі, якщо трансакційні витрати при обміні через третю валюту нижче, ніж  при безпосередньому обміні однієї валюти на іншу.

 Протягом тривалого  часу (протягом 1960-х, 1970-х і початку  1980-х років) єдиною ключовою валютою на міжнародному валютному ринку був долар США.  Лише після створення в 1979 р. країнами ЄЕС Європейської валютної системи з механізмом спільного "плавання" європейських валют у встановлених межах взаємних коливань на міжнародному валютному ринку з'явилася друга ключова валюта - німецька марка.

 Введення євро не  призвело до помітної зміни  балансу сил.  Відповідно до  останнього дослідження Банку  міжнародних розрахунків, присвяченому  використанню валют в операціях  на світових валютних ринках (такі  дослідження проводяться Банком  раз на три роки), частка долара  США в валютообмінних операціях  за останні десять з гаком  років практично не змінилася  і на початку 2004 р. становила  88 , 7%.  Частка євро в цих операціях  на початку 2004 р. перевищила 37%, що більше, ніж частка німецької  марки в 1998 г.30%), але менше, ніж  сукупна частка екю і національних  валют, які були замінені на  євро (53%).  Причина настільки значної  різниці полягає в тому, що  до введення єдиної валюти  основний обсяг операцій, в яких  брали участь європейські валюти - попередниці євро, припадав на  торгівлю між країнами - учасницями  зони євро.  Після введення  єдиної валюти торгівля між  країнами Європейського економічного  і валютного союзу перетворилася  із зовнішнього у внутрішню,  що відбилося на скороченні  частки євро у валютних операціях  в порівнянні з сукупною часткою  валют, на зміну яким прийшла  єдина європейська валюта.  Це  повністю відповідає оцінкам,  зробленим ще до введення євро.

 Що стосується ролі  національних валют як засобу  платежу в міжнародному обміні  товарами та послугами, то через  відсутність вичерпної статистики  про неї можна судити лише  по окремим дослідженням.  Одним  з них є огляд Європейського  центрального банку (ЄЦБ), присвячений  міжнародному використання єдиної  європейської валюти.  Відповідно  до його даними основною валютою,  в якій відбувається оплата  товарів і послуг в міжнародній  торгівлі, був і залишається долар  США.  Разом з тим експерти  ЄЦБ відзначають розширення використання  євро в світовій торгівлі.  Згідно останнім дослідженням  ЄЦБ, опублікованим у січні  2005 р., в даний час єдина європейська  валюта є основним засобом  платежу не тільки в зовнішній  торгівлі між країнами Європейського  економічного і валютного союзу,  а й у їх торгівлі з країнами, що не входять в зону євро.

 Крім того, за даними  ЄЦБ, євро є сьогодні основною  валютою, що використовується  у зовнішній торгівлі більшості  інших європейських країн 

 Згідно з нашими  розрахунками на основі даних  дослідження ЄЦБ, в 2003 р. на  євро припадало як мінімум  30% світового експорту товарів  (обсяг внутрішньорегіональної торгівлі  в рамках ЕВС склав в 2003 р. 16% світового експорту товарів;  зовнішній експорт країн ЕВС,  номінований в євро, - близько  9%; експорт товарів країн ЄС  і кандидатів на вступ до  ЄС, номінований в євро, - приблизно 5%).

 Роль інших національних  валют як засобу платежу в  міжнародному обміні товарами  та послугами в даний час  не так значна, як долара США  або єдиної європейської валюти.  Питома вага японської ієни  в міжнародній торгівлі, на думку  більшості економістів, не перевищує  і кількох відсотків, частки  інших валют ще менше.  В  останні роки відсутні будь  передумови розширення використання  ієни як засобу платежу в  міжнародній торгівлі.  Навіть  самі японські компанії в експортних  і імпортних операціях використовують  головним чином долар США [7].  Стосовно експорту це пояснюється  тим, що основним імпортером  японських товарів є США, а  також азіатські країни, більшість  національних валют яких до  недавнього часу були прив'язані  до долара.  Віддаючи перевагу  долару, японські експортери намагаються  стабілізувати ціни на свої  продукти для імпортерів, максимізуючи  прибуток за рахунок збереження  певної частки на ринках країн  - імпортерів японських товарів.  Що стосується імпорту, то Японія  купує переважно сировину, ціноутворення  на яке на світових ринках  традиційно відбувається в доларах США.

 Отже, основними засобами  обміну і платежу в світовій  торгівлі товарами і послугами  в даний час є дві валюти: долар США і євро.  При цьому  долар США продовжує залишатися  домінуючою валютою в зовнішньоторговельних  відносинах.  У короткостроковій  перспективі його використання  в міжнародному обміні товарами  та послугами буде більш вигідним  завдяки меншими транзакційних  та інформаційним витратам.  Однак  в середньо-і довгостроковій перспективі  слід очікувати подальшого зміцнення  позицій євро.  В даний час  питома вага євро в обслуговуванні  світового експорту значно нижче,  ніж країн ЕВС в світовій  торгівлі, а частка долара в  розрахунках за експортними операціями  майже в 4 рази перевищує питому  вагу в них самих США.

4. Утворення скарбів. Їх нагромадження та заощадження

Ця функція означає  створення багатства. У суспільстві  існують глибинні економічні причини, що спонукають фірми та окремих людей  заощаджувати гроші. Для закупівлі капітальних благ необхідно попередню нагромадити гроші. Придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, автомобілі та ін.) також передбачає заощадження грошей. Нагромаджує гроші не лише населення, а й держава, створюючи валютні резерви. Ці резерви мають важливе значення в умовах поглиблення міжнародного поділу праці та зростання взаємозалежності держав. Для утворення скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей власнику додаткового доходу не приносить. На відміну від попередніх двох функцій гроші як засіб накопичення і заощадження повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними. При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль стихійного регулятора грошового обороту: зайві гроші направлялися в скарби, нестача поповнювалася за рахунок скарбів. З розвитком товарного виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснення процесу відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджувались у вигляді "мертвих скарбів", з розвитком виробництва підприємцю стало не вигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот для отримання прибутку. Створення грошових резервів на підприємстві забезпечує пом'якшення порушень, що виникають у окремого господарюючого суб'єкта, а резерви в масштабі країни — відсутність диспропорцій в народному господарстві.

Золотий обіг потребував накопичення центральним (емісійним) банком золотого запасу, який використовувався для поповнення внутрішнього обігу, розміну знаків вартості на золото, міжнародних платежів. Це призначення золотого запасу в сучасних умовах відпало в зв'язку з вилученням золота з обігу. Однак золото продовжує відігравати роль скарбу, зосереджуючись в резервах центральних банків, казні держави, урядових валютних органах. Розмір золотого резерву свідчить про багатство країни і забезпечує довіру резидентів та іноземців до національної грошової одиниці. Окремі особи також накопичують золото у формі зливків, монет, прикрас (тезаврація золота), купуючи його на ринку в обмін на національну грошову одиницю. Мета такого накопичення в умовах панування знаків вартості — застрахувати себе від знецінення цих знаків вартості. Основна маса членів суспільства при відсутності золотого обігу накопичує і зберігає кредитні гроші, які с паперовими символами і не створюють реального багатства для власників. Господарюючі суб'єкти зосереджують короткостроковий капітал в кредитних установах, а довгостроковий — за допомогою цінних паперів, отримуючи при цьому дохід. Важливе значення цієї функції — стихійно регулювати грошовий обіг при пануванні знаків вартості — втрачено. Тепер кредитні гроші не можуть еластично розширювати або зменшувати кількість необхідних для обігу грошей, як це було при золотих грошах. Виконання грошима функції засобу накопичення є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких стає можливим використання тимчасово вільних коштів, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надан¬ня їх в позику підприємствам і організаціям інших галузей і окре¬мим кредиторам. Кредитні відносини, що виникають і постійно відновлюються, сприяють доцільному використанню ресурсів господарства, розвитку виробництва і більш повному задоволенню потреб населення. Такі результати використання грошей у функції засобу накопичення в межах народного господарства.