Суть, функці та еволюція грошей

ХХ ст. зі своїми війнами, революціями і переворотами внесло багато змін в усі сфери суспільного  життя. Було впроваджено нові ідеології, економічні вчення та форми власності. Також відзначило себе переходом до обігу паперових грошей і перетворення золота і срібла у товар, який можна купити за ринковою ціною. Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей ”. Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх коп’ютерних та систем зв’язку дозволяє легко переводити кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його зручність полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати карточки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” картки обслуговують осіб з високою кредитоспроможністю  і передбачають численні пільги для  користувачів.

Дебетні поділяються на картки об’єднаних і регіональних систем.

За технологічними особливостями  розрізняють картки двох видів –  з магнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою.

У світі є багато платіжних  систем з використанням кредитних  та дебетних карток. Найпоширенішою із них є VISA, пластикові картки якої приймаються  до оплати у 220 країнах світу, більш  ніж у 13 мільйонах підприємств  торгівлі і сервісу, готівку можна отримати у 257 тис. банкоматів та 320 тис. відділень банків. Крім систем VISA, у світі широко поширені такі міжнародні платіжні системи як EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS. У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачів карток VISA, 280 млн. – EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. – DINERS CLUB.

Банківська кредитна картка є матеріальним символом економічних  і юридичних відносин, які виникають  між суб’єктами, що укладають карткову угоду.

Основні суб’єкти (учасники) системи карткових розрахунків:

- власник картки;

-³ банк-емітент;

- підприємство торгівлі  або сфери послуг;

- ⁴банк-еквайр .

Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші (банкноти і чеки) повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські  трансакції. Гроші залишаться, але  стануть “невидимими”.

 

1.2. Сутність грошей як економічної категорії

 

Незважаючи на чисельні дослідження  грошей, їх суть як особливого суспільного  засобу, здатного виконувати роль загального еквівалента, досі дискутується. Гроші - це особливий товар, суспільна корисність якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно-необхідної праці, що втілена у товарі, опосередковувати рух і обмін товарів, об´єднувати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками. Гроші слугують не тільки засобом взаємодії товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживними якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія «гроші» - це супертовар, що має загальноекономічне навантаження. Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і приймається як плата за товари й послуги. Ось чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов´язання, а також товарні гроші, тобто споживчі товари, що можуть використовуватися як засіб обміну.

Для цього вони повинні  мати наступні властивості:

а) стабільність, тобто якомога  триваліше зберігати однакову купівельну силу. Де відсутня стабільність, там  гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються у надії, що зростуть у своїй вартості;

б) портативність - здатність  легко переміщуватися, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати  в потрібних розрахунках;

в) зносостійкість - виготовлятися  з міцного матеріалу. Приміром, купюри гривні витримують понад 400 згинань  і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу;

г) однорідність - гроші одного й того ж номіналу незалежно від  форми повинні мати однакову вартість;

д) подільність - здатність  ділитися на частини і мати кратні номінали;

є) пізнаваність - гроші мають  бути легко пізнаваними за характерними ознаками і важкими для фальшування.

Ліквідація системи золотого стандарту і заміна його паперовими знаками вартості у наслідку привела  до того, що вартість сучасних форм грошей вже ні прямо, ні посередньо не прив´язана до вартості золота або якогось іншого металу. Процес обмеженого використання золота в каналах грошового обігу, розпочавшись з ліквідації золотого стандарту у внутрішньому грошовому  обороті, тепер охопив і сферу  міжнародного грошового обігу. Головні  причини поширення паперової  форми грошей, що не розмінюються на золото, пов´язані з утвердженням великомасштабного серійного виробництва, в якому збільшення виробленої товарної маси значно випереджає темпи приросту видобування золота. До того ж випереджаючими темпами зростають обсяги використання вже добутого золота у технічних й інших цілях. Невідповідність між кількістю золота і товарною масою в обігу посилюється появою різного роду механізмів, що обмежують ринкову конкуренцію, посилюють економічну роль держави, розширюють вивіз капіталів та стимулюють інтернаціоналізацію господарського життя. До цих процесів додалося роздвоєння мінової вартості золота як товару і золота як грошей. Золото (як гроші) виконує суто суспільну роль, тому у якості грошей крім золота можуть використовуватися знаки вартості, які виконують функції грошей лише настільки, наскільки вони представляють відсутнє в обігу золото. Суспільне призначення грошей - бути засобом обігу і носієм капіталу. Гроші як засіб обігу переважно використовуються для реалізації наявної споживної вартості, в тому числі в процесі їх витрачання на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до споживачів на еквівалентній основі. Гроші як носії капіталу перетворюються у засіб нагромадження вартості та її продуктивного використання у виробництві з метою самозростання у формі позичкового капіталу.

Прагнення дати вичерпну відповідь  на запитання про гроші як економічну категорію пронизує усю історію  наукової думки. Ще у 1857 р. англійський  вчений У. Джевонс висловив думку, що «гроші для економічної теорії - це те ж, що квадратура круга у геометрії». Тому гроші, як наголошував Ф. Хайек, «якими ми щоденно користуємося, є  річчю зовсім незбагненною і поряд  із сексом, об´єктом найбожевільнішої фантазій».

В даний час гроші «декретуються» урядом, тому їх цінність значною мірою  визначається довірою до уряду, який тримає під своїм контролем обсяги грошової маси в обігу держави. На цій підставі сучасну кредитно-паперову грошову систему називають фідуціальною, яка ґрунтується на довірі.

Сталість сучасних грошей спирається не на золотий запас, а  визначається їхньою обмеженою кількістю  в обігу. Якщо паперові гроші не володітимуть властивістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

Необхідність грошей по-перше, пов'язана з товарним виробництвом, рухом товарів і потребою в  загальному еквівалентному посереднику. По-друге, товар і гроші стали  невід'ємними один від одного (споживча вартість). По-третє, виникає потреба  в узагальненні обсягу товарних мас  і збалансування з кількістю  грошей. По-четверте, складання балансу (товарних у державі, міжнародних  розрахунків, доходів і видатків, бухгалтерських бюджетів) неможливі  без наявності грошової системи

Гроші постають як економічна ланка, яка має зовнішні (поверхневі) ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, що розвиваються у процесі  суспільного відтворення матеріальних і духовних благ, їх виробництва, обміну, розподілу і споживання. З іншого боку, гроші являють собою відносно самостійну структурно розгалужену  систему, що розвивається за власною  логікою.

Сутність грошей полягає  в тому що це - специфічний товарний вид, з натуральною формою якого  зростається суспільна функція  всезагального еквівалента. Сутність грошей виражається в єдності  трьох властивостей:

• всезагальною обмінюваністю;

• кристалізацією мінової  вартості;

• матеріалізацією всезагального  робочого часу.

За допомогою грошей вирішуються  протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару, між конкретною і абсолютною працею в товаро-еквівалентному обміні. Споживча вартість грошей начебто  подвоюється (адже вони крім власної  споживчої вартості, здатні задовольнити будь-яку), а вартість грошей є абсолютною (адже гроші здатні обмінюватись на будь-який товар). Не зосереджуючи в  собі скільки-небудь цінності, гроші  служать мірилом вартості всіх оточуючих  нас речей і мають здатність  перетворюватись в будь-яку з  них.

Гроші, які виникли з  вирішення протиріччя товару, не є  простим технічним засобом обігу, а відображають глибокі суспільні  відносини. Вони є історичною категорією, яка розвивається за своїми законами і набуває власних рис в  процесі розвитку.

 

 

3. Погляди класиків економічної науки на роль та значення грошей

 

Представники школи меркантилізму  У. Стаффорд (1554-1612), Т. Ман (1571-1641) та Д. Норса (1641-1691), обґрунтовуючи металістичне розуміння грошей, визначали гроші  як багатство держави, яке ототожнювали з коштовними металами. На цій підставі сутність грошей вони пов´язували з  природними властивостями золота і  срібла. Представники номіналістичної  теорії грошей Дж. Берклі (1685-1753) і Дж. Стюарт (1712-1780) сутність грошей зводили  до виконання суто технічних функцій  засобу обміну товарів та ідеальної  одиниці обміну. Німецький економіст  Г. Кнапп у книзі «Державна  теорія грошей» (1905р.)[   ] визначав гроші як хартальний платіжний засіб, тобто знаки, яким держава надала певну купівельну силу. Австрійський економіст Ф. Бендиксен у праці «Про цінність грошей»

[  ] визначав гроші, як свідоцтво про надання послуг членам суспільства, що дає право на отримання зустрічних послуг.

К. Маркс у праці «Капітал»  [   ] гроші тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні результатами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно-необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу. Після демонетизації золота проблема визначення природи і суті сучасних грошей переважно обмежується виконуваними ними функціями. Цей підхід сформував англійський економіст Дж. Гікс у книзі «Вартість і капітал»  [            ]. Л. Гарріс у праці «Грошова теорія» [  ] гроші тлумачить як суспільний феномен, тому грошима стає будь-який товар, що здатний виконувати функції засобу обігу, платежу й обміну вартості. Аналогічне визначення дав і Е.Дж.Долан. У своїй книзі «Гроші, банки і грошово-кредитна політика» він зазначає: «Гроші - це засіб оплати товарів і послуг, засіб обміну вартості та засіб збереження (нагромадження) вартості».

 

2. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФОРМИ

 

2.1 Функція міри вартості в сучасній економіці

 

У теорії грошей найскладнішою  є проблема їх вартості. В історії  світової економічної думки не одна спроба визначних мислителів дати наукове  пояснення природи грошей розбивалася  якраз об цю проблему. Апогею у своєму розвитку ця історія досягла на початку XX століття (у працях Г. Кнаппа, Ф. Бендіксена, К. Ельстера та інші), коли неповноцінні гроші набули значного поширення, проте  не втратили прямого чи опосередкованого зв’язку із золотом, оскільки ще не відбулася демонетизація золота. У цих специфічних умовах втручання  держави в грошову сферу було очевидним, а вартість грошей залишалася відносно стабільною, що й надавало правдоподібності концепції державотворчого  походження вартості грошей. Після  демонетизації золота, коли інфляційне знецінення неповноцінних грошей набуло загрозливого характеру і не піддавалося  прямому державному регулюванню, стала  очевидною помилковістю цієї концепції. Подібного метаморфозу зазнала  і марксистська теорія грошей, яка  абсолютизувала їх товарну природу ("гроші по своїй природі - це завжди золото і срібло" - писав К. Маркс), а вартість грошей пояснювала з позицій  трудової теорії вартості, тобто визначала  субстанціональною вартістю того товару, що функціонував як гроші. Проте після  демонетизації золота, коли були перекриті  всі канали впливу вартості золота на товарні ціни, стала очевидною  безпідставність концепції трудового  походження вартості грошей. Представники марксистської теорії так і не змогли подолати суперечності між їх теорією трудової вартості і нематеріальною формою грошей, яке виникло в реальній дійсності після демонетизації  золота. Це призвело до істотного послаблення  позицій марксистської економічної  теорії взагалі.

Сучасна світова економічна думка розрізняє два аспекти  в питанні про вартість грошей: вартість грошей як грошей і вартість грошей як капіталу. Гроші як капітал  набувають свою вартість на грошовому  ринку під впливом попиту і  пропозицій, і виступає вона у формі  процента. Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми купівельної спроможності. Проте механізм формування цієї вартості грошей істотно розрізняється при функціонуванні повноцінних і неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної  вартості, а набувають своєї вартості виключно в обігу. Основними їх формами  є: білонна (розмінна) монета карбується з металу, що коштує дешевше номінального виразу монети); паперові гроші (казначейські зобов’язання) (вид нерозмінних  на коштовні метали знаків вартості, що випускаються державою (казначейством), для покриття своїх витрат і наділяються  нею примусовим курсом та підкріплене  законом про обов’язкове їх приймання  у всіх видах платежів; банківські зобов’язання (банкноти), депозитні  вклади (неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу і  існують у вигляді певних сум  на паперах в банках; квазігроші (майже гроші) (це специфічні грошові  форми, в яких грошова суть істотно  послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Вексель може використовуватися  як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч і не є грошима. Те саме можна сказати  про чек.  Вартість неповноцінних  грошей, що не мають субстанціональної  вартості, відбувається під впливом  тих самих факторів, які в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості золотих  грошей від реальної. У міру заміщення  в обігу золота його знаками цей  розрив посилювався і навіть розмінні на золото гроші все більше виступали  в їх номінальній, а не в реальній вартості. З припиненням розміну  банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній  вартості. По суті вона стала ірраціональною величиною, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому  гроші функціонують.