Шпаргалка по " Гроші і кредит"

2. Балансування за ринками – самостійні вхідні та вихідні потоки фірми. На ринку ресурсів грошові потоки балансуються автоматично. На ринку продуктів балансування відбувається через зовнішній ринок.

На ринку продуктів може бути 2 ситуації:

1) якщо імпорт >  експорту, то у внутрішньому  обороті відбувається нестача  грошей.

Ситуацію можна збалансувати за рахунок:

* додаткової емісії  грошей (призводить до інфляції)

* залучення коштів з-за  кордону за рахунок кредиту  або через розміщення державних  облігацій зовнішнього займу.

2) якщо експорт >  імпорту, в обігу з’являються  зайві гроші, нац. доход >  нац. продукту.

Ситуацію можна збалансувати за рахунок:

* уповільнення обігу  грошей у внутрішньому обороті.

* треба виплачувати  за зовнішнім розпорядженням  держави.

3. Балансування нац.  доходу та нац. продукту – через потоки витрат та потоки ін’єкції.

До потоків витрат відносяться:

* заощадження

* чисті податки

* оплата імпорту

До потоків ін’єкції (гроші повертаються до грошового обороту) відноситься:

* інвестиції

* держ. закупки

* оплата експорту

S+(Import-Export)=I+(G-T)

Головне балансуюче рівняння показує:

- головним балансуючим  рівнянням виступають заощадження  та інвестиції

- балансування грошових  потоків можливе через регулювання  внутрішнього і зовнішнього боргу.

 

23. Структура грош. обороту  за формою платіжних засобів  та за ек. змістом.

Структура грошового обороту можна розглядати за критеріями:

1. форма платіжних засобів

2. за територіальним  знаходженням

3. за суб’єктами господарювання

4. за ек. призначенням

1.  Форма платіжних засобів

Готівковий грошовий оборот:

- обслуговує готівку  знаками вартості, що мають  матеріальну форму (купюри, монети)

- обслуговує купівлю  товарів та послуг в основному  фізичними особами.

- здійснюється поза  банківською системою.

Безготівковий грошовий оборот:

- обслуговує депозитними  та електронними грошима

- обслуговує ек. відносини  юридичних осіб

- здійснюється тільки  в межах банківської системи.

4. За ек. призначенням  грошовий оборот поділяють на  3 сфери:

1) Грошовий обіг

2) Фіскально-бюджетна сфера

3) Кредитна сфера

1) Грошовий обіг:

- еквівалентний – назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості.

- безповоротній – одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового обороту.

- прямолінійність – постійне віддалення грошей від того суб’єкту обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки новий суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Призначення грошового обігу – обслуговування, реалізація товарів та послуг.

Мета грошового обігу – прискорення руху товарів.

2) Фіскально-бюджетна сфера:

- не еквівалентна

- безповоротна

Призначення: обслуговування відносин з приводу розподілу вартості.

Мета: створення фондів (цільових і не цільових)

3) Кредитна сфера:

- не еквівалентна

- поворотна

Призначення: обслуговування відносин з приводу перерозподілу вартості.

Мета: акумулювання позичкового капіталу.

 

 

24. Грош. маса: сутність,  склад і фактори зміни обсягу  і структури.

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою хар-кою стану грошового обороту та ринкової кон’юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон’юнктуру ринків, а значить – на ек. розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом держ. грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

Зарубіжна ек. наука та практика дали достатньо розгорнуте й обґрунтоване трактування і статистичне визначення грош. маси, які ефективно викор-ся в регулятивній практиці. Перехід України до ринкової економіки робить надзвичайно актуальним вивчення і викор-ня цього досвіду в нашій практиці.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб’єктами є приватні особи, підпр-ва, громадські організації, госп. об’єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грош. одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної хар-ки грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики дії регулювання – динаміка руху обсягу та структури. У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

• за розміщенням у суб’єктів грошового обороту;

• за терит. розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грош. маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фін. активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грош. маси, що наз. грошовими агрегатами.

 

25. Хар-ка базових грошей  та грошових агрегатів.

Грошову масу ми можемо вимірювати через показники грошових агрегатів і показників гр. бази.

Грошові агрегати – це специфічні угрупування елементів грошової маси в залежності від ступеня їх ліквідності.

На Укр. Виділяють наступні гр.. агрегати:

М0 – готівка поза банківської системи.

М1 = М0+Вклади до запитань, доступне для використання, інфляційний вплив.

Ек. призначення М1 полягає в тому, що він обслуговує реалізацію наявної споживної вартості, тобто реалізацію ВВП.

М1- показник вузьких грошей, відображаючих працюючі активи.

М2=М1+Строкові вклади + валютні депозити, приносить додатковий дохід.

М2 – є основним орієнтиром в грошово-кредитній політиці центрального банку, він відображає здатність банківської системи до акумулювання грошових коштів.

М3=М2+Кошти клієнтів з трастовими операціями (по управлінню активів та з цінними паперами, що переведені в гр.. кошти – трастові)

М3 – найменш ліквідний актив, відображає широкі гроші, тобто ті гроші які є наявними в грошовому обороті.

Грошові агрегати – це кошти, які є в розпорядженні або управлінні банківської системи. М0 – кошти центрального банку, інші активи обліковуються на рахунку у комерційних банках. Саме тому управління грошовою масою відбувається через систему комерційних банків

Другим вимірювачем грошової маси виступають показники грошової бази

Грошова база (базові гроші, сильні гр., тому що вона характеризує емісійний потенціал банківської системи) включає в себе гроші, які обліковуються на балансі тільки центрального банку, який контролює та регулює їх.

Грошова база включає наступні елементи:

1) Готівка в обігу  поза банківською системою

2) Готівка в касах  комерційних банків

3) Обов’язкові резерви  комерційних банків у центральному  банку

4) Надлишкові резерви  комерційних банків, що обліковуються  на кореспондентському рахунку  комерційного банку у центральному  банку.

Грошова база = М0 + Готівка в касі комерційного банку + Облікові гроші + Надлишкові резерви.

Величину грош. бази визначають за формулою:

 

26. Швидкість обігу грошей,  її сутність, порядок визначення,  фактори впливу та роль в  макроек. стабілізації.

Швидкість обігу грошей – це частота переходу гр. від одного ек. суб’єкту до іншого. Швидкість обігу грошей вимірюється в оборотах. Існує загальний підхід до розрахунку швидкості обігу грошей виходячи із рівняння обігу Фішера:

V=P*Q/M

P – рівень цін Q  – фіз.. обсяг товарів та  послуг

М – маса

В даному випадку швидкість обігу грошей характеризую в першу чергу інтенсивність використання запасу грошей в гр. обороті для оплати товарів та послуг.

Швидкість обігу гр.. є показником інтенсивності руху грошей і відповідно вона не є абсолютною величиною, а має постійно змінюватись (уповільнюватися або прискорюватися)

Швидкість обігу грошей має різні наслідки зміни, які проявляються в зміні маси гр.., рівня відсоткової ставки, валютного курсу та рівня цін.

Найголовнішим, виходячи з даної формули, є взаємозв’язок між масою грошей та швидкістю їх обігу.

Для того, щоб компенсувати нестачу маси грошей достатньо прискорити швидкість обігу грошей. Швидкість обігу гр.. можна розрахувати  і іншими способами і в кожному випадку будемо мати своє значення швидкості обігу гр..

V=HД/M1 – швидкість обігу гр. в оплаті нац. доходу.

На швидкість обігу гр.. впливає 2 гр. чинника:

1) чинник платоспроможного  попиту, до них відноситься:

- попит на гроші

- розвиток структури  споживання

- культурні потреби  населення

Вони впливають пропорційно на швидкість обігу грошей.

2) Чинники, що діють  з боку пропозиції, до них відносяться:

- розвиток суспільного  виробництва (кількість та якість  товарів)

- розвиток ринкових  відносин

- розвиток ринкової  інфраструктури

Різні економічні школи по різному ставились до швидкості обігу грошей:

1 Кількісна теорія гр.. Вважала, що від швидкості обігу грошей можна абстрагуватися, тому що швидкість є незмінною

2 Кейнсіанська. Вважала, що швидкість обігу гр.. впливає на ек. процеси, вона може змінюватися, є чутливою до відсоткової ставки, але її не можна прогнозувати.

3 Монетаристська теорія, засновник Фрідман. Він довів, що швидкість обігу гр.. змінна, її можна прогнозувати, і регулювати через зміну маси гр..

 

27. Закон грошового обігу.

Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф=Мн, де Мф – фактична маса грошей в обігу, а Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн – значить в обігу з’явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн – їх нестача.

Якщо виходити з принципу моніз-му в трактуванні сутності грошей, єдності процесу їх обігу, то необхідно визнати, що величина Мн включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу – готівкову і безготівкову.

Кількість грошей, у середньому необх. для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грош. одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

Якщо врахувати всі фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

Величина Мн як об’єктивний центр, навколо якого змінюється Мф, за всіх умов визначається одними й тими ж факторами, що надає закону грошового обігу загального значення. Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об’єктивно діє і цей закон – закон вирівнювання Мф до рівня Мн.

 

28. Механізм зміни маси  грошей в обороті. Роль центрального  та комерційних банків у цьому  механізмі.

Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні ек. процеси важливо усвідомити сам механізм такої зміни – збільшення чи зменшення маси грошей в обороті.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і заг. її обсяг. При цьому центр. банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк – тільки безготівкові.