Розвиток теорії грошей

Золотодевізний  стандарт було запроваджено згідно з  угодою між провідними державами  світу, укладеною в 1944 р. у м. Бреттон-Вудс (США, штат Вермонт), тому цю грошову  систему назвали Бреттон-Вудською валютною системою. Було запроваджено золотодевізний стандарт з американським доларом як провідною валютою, а також тверді (фіксовані) курси валют. Розвал системи золотодевізного стандарту відбувся наприкінці 60-х років, а з 1971 р. запроваджено так званий плаваючий курс валют. Відбувся перехід до системи паперових (кредитних) грошей, які не обмінюються на золото.

Система паперово-грошового  обігу має специфічні ознаки і  стала новим типом грошової системи, її характерні особливості: основу системи  становлять кредитні гроші (банкноти); золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, скасовується офіційний золотий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золото; зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових коштів; відбувається повна монополізація випуску грошей державою; зростає значення державного регулювання грошового обігу.

У процесі демонетизації  золота воно перестає виконувати функції  міри вартості, засобу обігу, засобу платежу  і світових грошей. Відбуваються певні  перетворення функції засобу нагромадження або утворення скарбів. При цьому втрачається зв'язок грошової маси із золотим запасом країни. Не виступаючи грошовим товаром у міновому процесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий зв'язок із грошовими знаками, золото перестає виконувати функцію міри вартості навіть ідеально. Ця роль закріплюється за кредитними грошима, через них здійснюються розрахунки з кінцевим споживачем, купівля засобів праці і сировини, оплата праці тощо.

Отже, кредитні гроші, виконуючи функції повноцінних  грошей, роблять грошовий обіг незалежним від золота. Золото перестає бути загальним еквівалентом для всіх товарів, його перестають використовувати при внутрішніх і зовнішніх розрахунках. Роль загального еквівалента дедалі більше закріплюється за кредитними грошима. Але на цьому еволюція грошової системи не закінчується. Нині відбувається перехід до системи "електронних" грошей, коли готівка відіграє малозначну роль.

Закон грошового  обігу

Закон грошового  обігу встановлює необхідну кількість  грошей в обігу, це закон кількості грошей в обігу. Кількість грошей, необхідних для обігу, можна визначити за такою формулою:

де СЦ — сума цін усіх реалізованих за рік товарів  і тарифів за послуги; К — сума цін товарів, проданих у кредит; Р  — сума платежів за зобов'язаннями (за кредитом минулого періоду); ВП — сума платежів, що взаємно сплачуються; О — швидкість обігу грошей (середня кількість оборотів грошей на рік).

Закон обігу  повноцінних грошей (золота) може бути виражений так: за певної суми вартостей  товарів, що реалізуються за готівку, і платежів, що надходять (за вирахуванням тих, які взаємно сплачуються), і за певної середньої кількості оборотів маса грошей залежить від вартості грошового матеріалу (золота). Якщо, наприклад, вартість золота зменшилась унаслідок зростання продуктивності праці в золотодобувній галузі, то знадобиться відповідно більша його кількість, щоб забезпечити процес реалізації тієї самої маси товарів, адже ціни останніх зростуть.

В умовах золотомонетного  обігу використовувалась необхідна  кількість повноцінних грошей. Коли потреба в грошах зменшувалася, частина золотих монет випадала з обігу, перетворюючись на скарб; якщо ж потреба в грошах зростала, їх додаткова кількість із скарбу надходила в обіг. Якщо в сферу обігу випускається необхідна для обігу кількість паперових грошей, то паперові гроші функціонують так само, як і золоті, і мають таку саму купівельну силу. Але становище змінюється, якщо в обіг випускають більше грошей, ніж було б потрібно золотих. Паперові гроші, на відміну від золотих, не випадають з обігу, продовжуючи залишатись там. Тому вартість паперових грошей залежить від їх кількості в обігу, що й відповідає кількісній теорії грошей.

З наведеного вище випливає важливий принцип грошового  обігу— грошова маса повинна відповідати  потребам обігу. Підтримання рівноваги в економіці, збалансованості попиту і пропозиції значною мірою залежить від обсягу грошової маси.

Грошова реформа  в Україні

Проголошення  в серпні 1991 р. України незалежною державою зумовило необхідність запровадження  повноцінної національної грошової одиниці (валюти). Такою грошовою одиницею стала гривня. Назва української грошової одиниці бере початок ще від доби Київської Русі. Гривнева купюра використовувалася також як грошова одиниця Української Народної Республіки, закон про її випуск було прийнято Центральною Радою 1 березня 1918 р. Отже, назва української валюти "гривня" має глибоке історичне коріння, вона закріплена Конституцією України.

У 1992 р. у грошовий обіг в Україні було запроваджено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме на цій грошовій одиниці позначились усі наслідки високої інфляції 1992-1995 pp., спричиненої економічною кризою перехідного періоду. 25 серпня 1996 р. було проголошено здійснення в державі грошової реформи. Основними завданнями реформи були: заміна тимчасової грошової одиниці — українського карбованця на національну валюту — гривню; зміна масштабу цін відповідно до обмінного курсу українського карбованця і гривні; створення стабільної грошової системи і перетворення грошей на важливий стимулюючий чинник економічного та соціального розвитку держави.

Грошову реформу  в Україні було здійснено з 2 по 16 вересня 1996 р. на цивілізованих неконфіскаційних засадах з оптимальними зручностями для населення. У перший день реформи за встановленим курсом (1 гривня обмінювалася на 100000 крб.) було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Протягом 15 днів реформи в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися гривні і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 р. приймання карбованців за всіма видами платежів було припинено, і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

Список використаної літератури

1. Андреев Б. Ф. Системный курс экономической теории: микроэкономика, макроэкономика. — Л.: Лениздат, 1998. — 574 с.
2. Аникин А. В. Юность науки. — М.: Политиздат, 1985. — 367 с.
3. Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность). — М.: БЕК, 1996. — 352 с.
4. Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. —328с.
5. БоддиД., Пэйтон Р. Основы менеджмента. — СПб., 1999.
6. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.
7. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: вопросы — ответы. — М.: Инфра-М, 2000. — 196 с.
8. Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2000. — 301 с.
9. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987.
10. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.
11. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наук, думка, 1994. — 244 с.
12. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с.
13. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.
14. Економічний словник. — К., 1973.
15. Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристь, 2000. — 861 с.
16. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, З. О. Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.
17. Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. — К.: МАУП, 1998. — 92 с.
18. Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.
19. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1978. — 494 с.
20. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.— 311с.
21. Ленин В. И. Империализм как высшая стадия капитализма // Поли. собр. соч. — Т. 27.
22. Лукашевич Л. М. Україна: історико-економічний огляд. — К.: МАУП, 1997. — 208 с.