Розвиток теорії грошей

     Приведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, перший агрегат М1 виражає масу грошей, яка знаходиться безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат повинен бути об’єктом найактивнішого регулювання.

     В інших грошових агрегатах враховані  також нагромадження грошей у  різних організованих формах. Ці гроші  тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від строків та форми нагромаджень вони відносяться до різних грошових агрегатів.

     Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними факторами. Так, обсяг агрегату М1 передусім залежить від обсягу товаробороту та швидкості обігу грошей. Обсяги інших агрегатів визначаються, крім того, розвитком кредитних відносин, рівнем капіталізації грошових доходів суб’єктів обігу тощо. Ці відмінності повинні враховуватись при використанні того чи іншого агрегату в практиці регулювання грошового обігу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Концепції грошей  

     Світовій  економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. Одна з них – раціоналістична  – вважає гроші результатом згоди  між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів обслуговування для мінового обороту. Вперше ця концепція була висунута Аристотелем у праці “Нікомахова етика”.

     Різновидом  раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа. Він називає гроші “продуктом правопорядку”, творінням державної влади, встановленим законом платіжним способом. На його думку, створені державою гроші, приймаються незалежно від їх металевого змісту і є умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

     Раціоналістична концепція походження грошей була застосована  англійським економістом Л. Харрісом у праці “Грошова теорія”. Ця концепція  заперечує товарну природу грошей, їх стихійне походження.

     Представники  концепції еволюційного походження грошей вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх з загальної маси товарів і на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обґрунтована в роботах К. Маркса та його послідовників.

     Представники  функціональних концепцій грошей серед конкретних причин, які викликають необхідність використання грошей, називають такі: відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін; наявність трансакційних виплат, невизначеність господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки грошей для страхування від ризику; час, як невід’ємний елемент процесів виробництва і обігу товарів, який надає грошам роль з’єднувального ланцюга між сьогоденним і майбутнім.

     Найбільш  обґрунтовано історичну суть і функції грошей розкривають концепції, які розглядають їх через розвиток форм вартості.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     6. Сучасні грошові  системи  

     Грошова система – це форма організації грошового обігу, що історично склалась у країні й закріплена в національному законодавстві.

     Грошовий  обіг здійснюється в готівковій та безготівковій формах. Наявні гроші (готівка) – це банкноти, білети державної скарбниці й монети. Безготівкові гроші – це засоби на рахунках у банках, різноманітні вклади (депозити) у банках, депозитні сертифікати, державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.

     У розвитку грошової системи виділяють  два етапи:

     1. коли загальний еквівалент безпосередньо  перебував в обігу й виконував  функції грошей;

     2. коли роль золота, як загального еквівалента знижується, воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

     До  грошової системи належать:

1. Грошова одиниця країни (американський долар, англійський фунт стерлінгів та ін.) Нині у світі налічується близько 300 найменувань національних грошових одиниць.
2. Масштаб цін – вагова кількість валютного металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.
3. Види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску й обігу (випуск, вилучення та ін.)
4. Регламентація безготівкового обігу.
5. Порядок обміну національної валюти на іноземну (валютний паритет) і регульований державою валютний курс.
6. Державне регулювання грошового обігу.

     Існують грошові системи двох типів: 1) металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей; 2) паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

     У свою чергу металеві системи поділяють  на біметалеві і монометалеві.

     Біметалева  грошова система – це система, за якої за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквіваленту.

     У другій половині ХІХ ст. Утвердилась  система золотого монометалізму, за якої лише золото є загальним еквівалентом. Виділяють чотири різновиди золотого монометалізму:

1. золотомонетний стандарт, якому були властиві: обіг золотих монет, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне чеканення золотих монет із фіксованих вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.;
2. золотозлитковий стандарт, за яким банкноти розмінювались на золото лише при поданні суми, встановленої законом (в Англії – 1700 фунтів стерлінгів за злиток золота вагою 12 кг, у Франції – 215 тис. франків);
3. золотодевізний стандарт – банкноти обмінювались на іноземну валюту (девізи), яка в свою чергу, обмінювалась на золото. Ця форма була запроваджена у 30 країнах світу. У другому та третьому різновидах золотого монометалізму в обігу відсутні золоті монети, монетарне золото зосереджується в руках держави, а золото не виконує функцій засобу обігу і платежу;
4. золотодоларовий стандарт, за яким розмін банкнот на золото був скасований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн – членів МВФ. У 1971 р. було припинено обмін доларів на золото.

     На  сьогодні існують такі основні види грошей: повноцінні (золоті або срібні монети); неповноцінні монети; паперові гроші (білети державної скарбниці); кредитні гроші (вексель, чек, банкнота).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     7. Грошовий обіг. Закон  грошового обігу. 

     Грошовий  обіг – це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, що обслуговує збут товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки у господарстві.

     Об’єктивною основою грошового обігу є  товарне виробництво, при якому  товарний світ поділяється на товар  та гроші.

       Грошовий обіг поділяється на дві сфери:

• Готівковий обіг (рух готівки). Він обслуговується банкнотами, монетами та паперовими грошами.
• Безготівковий обіг (рух безготівкових грошей). Під ними розуміються банківські депозити, використання яких здійснюється за допомогою чеків, кредитних карток, електроних переказів.

     Переважну частину його в країнах з розвинутою ринковою  економікою становить безготівковий оборот. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум по рахунках, що відкриті учасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі. Переважання цієї частини грошового обороту зумовлено насамперед дешевизною використання безготівкових грошей, а отже, вигідністю таких розрахунків для економічних суб’єктів.

     Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товарів, визначається законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів ( що у свою чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу одноіменної грошової одиниці 

К = Ц \ О 

     К –  кількість  грошей,  необхідних  для  товарного  обігу  у  данному  році

     Ц – сума  цін  товарів,  що  реалізуються  у  даному  році

     О – середнє  число  обертів  за  рік  кожної  грошової  одиниці

        Це  загальний  закон  кількості   грошей  в  обігу. З  розвитком   функції  засобу  платежу формула   закону  набуває  більш  складного   вигляду: 

     Кп = (СЦ – К + П – ВВ) \ Шо

     СЦ  – сума товарних цін

     К – сума цін товарів, проданих у  кредит

     П – сума платежів за борговими зобов’язаннями

    ВВ – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів

     Шо  – середня кількість обертів  грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

     На  перший погляд може здатися, що для  виконання функції засобу платежу необхідна додаткова кількість грошей. Однак таке враження не зовсім правильне. Справа у тому, що частина товарів продається у кредит і оплачується за межами даного періоду. Значить, на відповідну величину зменшиться потрібна кількість грошових одиниць. Крім того, значна частина боргових зобов’язань погашається шляхом не сплати готівкою, а їх взаємного зарахування. Слід також врахувати у даному періоді суму платежів за товари, що раніше продані у кредит.

     Основними елементами закону грошового обігу  виступають товарна маса, яка перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу.

     Збільшення  швидкості обігу грошової одиниці рівноцінна зменшенню грошової маси.

     При функціонуванні повноцінних грошей в обігу перебувала лише необхідна  кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, то частина грошей випадала з обігу, перетворюючись у скарб; якщо ж, навпаки, потреба обігу в грошах зростала, то додаткова кількість грошей надходила в обіг із скарбу. Функція засобу нагромадження скарбів відігравала роль привідних і відвідних каналів грошового обігу.

     Однак в обігу, крім повноцінних грошей, з 17 ст. перебувають паперово-кредитні гроші, які підпорядковані закону обігу  паперових грошей. Суть цього специфічного закону полягає в тому, що їхня кількість  у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообороту. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого і мав також купівельну ціну, як і золотий. Закон обігу паперових грошей діяв за умов, коли в основі грошової форми вартості лежало золото.

     Із  сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошового обігу  – обмеження грошової маси регулярними  потребами обігу. Звідси, у свою чергу, випливає висновок про те, що у підтриманні  рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відігріє грошова маса. Остання виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють: активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах.

     Зростання швидкості обігу грошей зумовлене  також активним втручанням держави  у процес відтворення капіталу, зростанням одержавлення кредитно-фінансової сфери і розвитком кредитної системи, вдосконаленням безготівкових платежів. Так, якщо на початку 20-х років резервним банкам було потрібно 8 днів для виконання взаємних розрахунків, то у наш час – лише 2 дні. Швидкість обігу грошей зростає завдяки широкому впровадженню чеків. Так депозитно-чекові операції обслуговують зараз приблизно 90% усіх грошових платежів США, а кожен чек у середньому 10 разів переходить з рук у руки. Факторами прискорення обігу грошей виступають розвиток функцій комерційного банківського кредиту, збільшення поточного споживчого кредиту та ін.