ЗМІСТ 
 

 

Вступ

      Актуальність  теми дослідження. В основу виникнення монополій покладено об'єктивний процес розвитку продуктивних сил наприкінці XIX – на початку XX ст. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств: нова техніка могла бути використана лише на великих підприємствах.

      Технічні  переваги давали змогу краще організувати виробничий процес, що разом з економією  на загальних витратах, високою продуктивністю праці, розширенням можливостей  у використанні кредиту сприяло розвитку великих підприємств і поступово збільшувало їхню роль у промисловому виробництві.

      З часом настав період, коли розвиток концентрації й централізації капіталу і виробництва на основі вільної  конкуренції спричинив якісні перетворення у господарській системі. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах, конкуренція між якими мала особливо руйнівний характер і загрожувала значними негативними наслідками. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, мати змогу встановлювати високі ціни на товари й отримувати максимальний прибуток, великі підприємства стали групуватися, утворюючи монополістичні об'єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В.І. Леніна "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму".

      Для монополії характерні відсутність  вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано й узгоджено.

      Автори  відомого американського підручника з  економічної теорії "Економікс" К. Макконнелл та С. Брю підкреслюють, що монополія – це ситуація, за якої число продавців стає настільки малим, що кожний продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а отже, і на ціну продукту, що продається. Звідси можна визначити, що практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли у певній галузі домінують кілька корпорацій, оскільки вони мають змогу офіційного, а також неофіційного зговору для панування на ринку й отримання монопольного прибутку.

      Перші ґрунтовні дослідження реальних ринкових структур з'явилися у 30-х роках XX ст. майже одночасно – англійка Дж. Робінсон і американець Е. Чемберлін здійснили аналіз конкуренції за умов монополізації виробництва. Висновки, зроблені економістами відносно причин і наслідків недосконалості конкуренції, були схожими, хоча Дж. Робінсон акцентувала увагу на дослідженні монополії фірми, а Е.Чемберлін – на монополії продукту. Концептуальний підхід до аналізу ринкової поведінки монополістичного конкурента, запропонований Е.Чемберліном, в сучасній мікроекономіці став класичним.

      Таким чином, вказане вище, враховуючи трансформаційні  процеси в економіці України, зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

      Об’єктом  дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми мікроекономіки.

      Предмет дослідження – ціноутворення  в умовах ринку недосконалої (монополістичної) конкуренції.

      Метою курсової роботи є дослідження ціноутворення  в умовах ринку недосконалої конкуренції.

      Мета  курсової роботи зумовлює виконання  таких завдань:

• дослідити поняття досконалої та недосконалої конкуренції;
• охарактеризувати основні засади монопольного ціноутворення;
• дослідити модель олігополістичного ціноутворення.

Досконала конкуренція. Недосконала  конкуренція та її типи.

      В умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції, яка пропонується покупцям, методів конкурентної боротьби існують ще такі види конкуренції, як досконала та недосконала (монополістична й олігополістична).

      Досконала конкуренція передбачає, що ринок складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців). Вони пропонують покупцям, товарний продукт з однаковими якісними параметрами або ж цілком ідентичні товари. Причому частка кожного з них настільки мала, що практично ніхто не може впливати на ціну ринку.

      Ринкова ціна формується на ринку під впливом  попиту і пропозиції. При цьому  державі немає потреби контролювати ціни. Немає проблем з реалізацією. Продукція збувається методом звичайного обміну або через товарну біржу.

      Отже, в умовах досконалої конкуренції виробники й продавці не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, яка передбачає передусім розробку нових товарів, певну політику цін, рекламу, стимулювання збуту тощо.

      Однак сказати, що в умовах досконалої конкуренції  підприємство не має жодних проблем зі збутом продукції, було б неправильним. Воно повинне уважно вивчати попит і можливе його коливання.

      Пристосування до ціни в умовах досконалої конкуренції  означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували  норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів. Це змушує виробників вивчати й реалізувати перспективні шляхи розвитку виробництва.

      Монополістична  конкуренція діє на ринку з відносно великою кількістю економічних суб'єктів (від 10 до 100), кожен з яких має певний вплив на ціни внаслідок специфічного товару, який він виготовляє, й може мати і реалізовувати монопольну владу. Крива попиту має спадний характер [6, 217].

      Монополістична  конкуренція виникає за умови  збуту багатьма фірмами подібної, але не ідентичної продукції. Вона нагадує досконалу конкуренцію за трьома аспектами:

• і тут, і там є багато покупців і продавців;
• проникнення на ринок і вихід з нього прості;
• фірми встановлюють ціни в діапазоні, запровадженому іншими фірмами.

      Відмінність полягає в тому, що за досконалої конкуренції продукція є ідентичною, а за монополістичної – диференційованою.

      Олігополія  – це тип ринкової структури, коли декілька великих фірм монополізують виробництво та збут основної маси продукції і ведуть між собою нецінову конкуренцію.

      Олігополія  зумовлює три види ринку:

• ринкова структура, в якій діють одногалузеві торгово-промислові фірми;
• ринкова структура, коли декілька великих постачальників, не пов'язаних ніякими угодами, конкурують між собою;
• ринок, на якому взаємодіють групи корпорацій на зразок виробничої піраміди, в якій виробничий взаємозв'язок ґрунтується на подетальній спеціалізації [6, 217].

      В олігополії ціноутворення залежить від дій конкуруючих фірм.

      Існує ще декілька видів конкуренції в  умовах ринку недосконалої конкуренції: монопсонія, олігопсонія, дуополія, білатеральна монополія (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні види ринків в умовах досконалої і  недосконалої конкуренції [6, 218]

 

      Монопсонія  – це тип ринкової структури, при якій існує монополія одного покупця товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

      Олігопсонія – це тип ринкової структури, при якій існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного товару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини доходів продавця.

      Дуополія  – це тип ринкової структури, при якій існує тільки два постачальники певного товару і між ними повністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та інше.

      Білатеральна  монополія – це тип ринкової структури, при якій виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача. Такий ринок виникає на ринку електроенергії, водо- та газопостачання.

      Коефіцієнт  конкурентоспроможності (КК_ф) характеризує здатність підприємства до виживання і виражає відношення між ринковою вартістю Р та витратами виробництва ТС = FC + VC [6, 218]:

КК_ф = Р / (FC + VC),

де  Р – ціна; FC – постійні витрати; VC – змінні витрати.

      Коефіцієнт  конкурентоспроможності не повинен  досягати одиниці, бо це означатиме, що підприємство працює без прибутку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніша його позиція на ринку. Звичайно, при використанні наведеної формули слід враховувати, що ринкова вартість по-справжньому виявляється тоді, коли існує рівновага між попитом і Пропозицією на певний продукт. Якщо така рівновага відсутня, то ринкова ціна відхиляється від вартості стихійно, під впливом нерегульованих економічних процесів.

      Будь-який економічний закон, як відомо, виражає суттєві, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ або процесів. У кожному при-чинно-наслідковому зв'язку один процес виступає причиною, а другий наслідком. Як правило, назва економічного закону відбиває процес-наслідок. Тому в економічному законі конкуренція виступає як наслідок. Що ж є причиною її виникнення? Дослідження багатьох економістів, які аналізували процеси ринкових відносин, показують, що такою причиною є різноманітність форм власності і наявність відокремлених товаровиробників, які виробляють продукцію у різних умовах для одного й того самого контингенту споживачів.

      Якби  всі виробники мали однакові умови  виробництва, то конкуренція спрямовувалася б лише на суперництво за найкомфортніші сучасні умови постачання товару споживачеві.

Основні риси монополії. Монополія і ціна

      Монополія і конкуренція

      Розглянемо  спочатку загальні особливості монополії  як ринкової структури. До характерних  рис монополії відносять наступні:

• Єдиний продавець на ринку. Якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь. З цієї ознаки випливають всі інші.
• Виробництво специфічного однорідного продукту, який не мас близьких і досконалих замінників. Це означає, що для покупця не існує прийнятних альтернатив: він змушений або купувати потрібний товар у монополіста, погоджуючись з його умовами, або зовсім відмовитись від споживання цього товару. В зв'язку з унікальністю продукту монополісту немає потреби вдаватись до реклами, щоб стимулювати попит. Наприклад, комунальні служби – постачальники води, газу, електроенергії мають певне коло покупців, які споживають стільки, скільки потрібно для цілковитого задоволення їх потреб. Якщо монополія продає предмети розкоші, наприклад, коштовності, вона може вдаватися до реклами, проте лише щоб заявити про себе.
• Ринкова влада ситуація "price maker ") – означає спроможність продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії – покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару. Монополіст перебуває в унікальному становищі – йому не потрібно зважати на конкурентів, їх у нього просто немає, ніхто не може перехопити ринок або його частку. Монополія випускає і контролює весь сукупний обсяг продукції, тому може диктувати ціну, збільшуючи або зменшуючи її пропонування.
• Заблокований вступ у галузь. Відсутність у монополіста прямих конкурентів значною мірою пояснюється існуванням перешкод для вступу в галузь інших фірм. Бар'єри вступу можуть виникати внаслідок різних причин – економічних, технічних, юридичних тощо. Щоб перекрити новим конкурентам доступ до галузевого ринку, ці бар'єри повинні бути досить високими, інакше монополія перетвориться на олігополію, де владу над ринком будуть поділяти кілька фірм [9, 209].