Грошова система та її елемети

Вступ

 

Всі ми поступово звикаємо до стабільної національної грошової одиниці малопомітних коливань її валютного курсу та незначних  змін цінової динаміки. Наскільки  міцна ця стабільність? Це питання, поза сумнівом, турбує не лише кожного  пересічного громадянина та суб’єктів  господарювання, а й фахівців, безпосередньо  причетних до грошово-кредитної  політики, зокрема членів Ради Національного  банку, які разом з правлінням НБУ опікуються вищезазначеною проблемою. Враховуючи світові тенденції зменшення ролі готівкових грошей, українським органам влади доцільно здійснювати заходи, направлені на створення національної масової системи електронних платежів для населення.

Об'єктом дослідження  даної роботи є грошова система. Предметом є функціонування грошової системи в Україні.

Метою даної роботи є дослідження функціонування грошової системи в Україні..

Для досягнення мети роботи необхідно виконати такі завдання, як:

• аналіз теоретичних основ функціонування грошової системи;
• дослідження функціонування елементів грошової системи в Україні;
• аналіз проблем та перспектив функціонування грошової системи, та її елементів зокрема, в Україні.

Методами досягнення поставлених завдань є аналітичні, порівняльні, спостережні, статистичні, дослідницькі.

Актуальність  дослідження грошової системи також  підтверджується

необхідністю оцінки монетарного  інструментарію Національного банку України, що використовується для регулювання грошової системи.

В результаті наведених нижче даних має бути зрозумілий сучасний стан функціонування грошової системи та її елементів в Україні.

 

 

 

 

Розділ1. Теоретичні основи функціонування грошової системи  України

1. . Суть грошової системи та її призначення

 

Грошова система  — це форма організації грошового  обороту в країні, установлена  загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб’єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів.

З огляду на те, що організація  грошового обороту здійснюється за участі банків, а забезпечення нормального  функціонування кредитних грошей є  одним з основних завдань банківської  системи, грошова система формується і функціонує на базі банківської  системи і може  розглядатися  як складова останньої. Тому в багатьох країнах правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Більше того, відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважати центральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.

За сферою охоплення економічних  відносин грошова система — явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту. Усі грошові потоки, незалежно від сфери економіки, яку вони обслуговують, та форми, в якій здійснюються, є об’єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для виділення в складі грошової системи окремих, відносно самостійних підсистем:

• системи безготівкових розрахунків;
• валютної системи;
• системи готівкового обігу.

Кожна із названих підсистем має свій особливий  об’єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.

Оскільки  грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище  грошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава  формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім  впливам, коли вони загрожують інтересам  національної економіки. Наявність  такої суверенної грошової системи  є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Кожна держава  використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою  грошей держава здійснює контроль за господарюванням країни, за мірою  праці і споживання. Держава планує та законодавчо регулює грошовий обіг. Здійснення повноважень органів  управління загальної і спеціальної  компетенції у сфері регулювання  грошового обігу припускає виділення  та закріплення грошової системи, її елементів, які в динаміці і виражають  зміст грошового обігу. Грошова  система може розглядатися у двох аспектах.

По-перше, як конкретно-історичний тип організації  грошових відносин, що відображають стан еволюції організаційно-правової форми  грошового обігу. Тип грошової системи  виражає характер зв'язку між загальним  еквівалентом та грошима, які знаходяться  в обігу, що формувалися спочатку стихійно, а пізніше регулювалися на законодавчому рівні. Такий тип  грошової системи характеризує певний етап еволюції грошових відносин і, як зазначають деякі вчені, визначається металом, прийнятим у країні як база грошового обігу.

По-друге, грошова  система виступає як форма грошового  устрою на території окремої держави, що характеризується переважно через  систему внутрішньодержавних грошових відносин. Грошова система, будучи державно-правовою формою організації грошового обігу, припускає адекватне законодавче регулювання. Зміст грошової системи необхідно розглядати як внутрішню організаційно-правову форму грошового обігу.

У грошових системах різних країн є багато спільного. Це виявляється насамперед у однотипності методів регулювання грошових потоків та маси грошей в обігу, ідентичності інструментів регулювання грошового ринку тощо. Ця спільність деяких рис грошових систем різних країн зумовлена однотипністю їх економічних систем, побудованих на ринкових засадах. Коли економічний розвиток забезпечив достатні умови для демонетизації золота, країни з ринковою економікою досить одностайно відмовилися від системи золотого монометалізму і запровадили грошові системи, що базуються на кредитних грошах. Нині ці країни так само дружно запроваджують у своїх грошових системах обіг електронних грошей у вигляді платежів на основі сучасних електронних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальна характеристика елементів  грошової системи

 

Грошова система містить  низку елементів, їх визначає законодавство  кожної країни.

Загальними  для грошових систем усіх без винятку  країн є такі елементи:

1. найменування грошової одиниці;
2. масштаб цін;
3. види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;
4. регламентація безготівкових грошових розрахунків;
5. регламентація готівкового грошового обороту;
6. регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями;
7. державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

1. Грошова одиниця встановлюється  законодавством кожної країни  з урахуванням історичних особливостей  її розвитку та національних  традицій. Найменування грошової  одиниці, як правило, пов'язується  з історією країни. Коли молоді  держави створюють нові грошові  системи, назви для своїх грошових  одиниць (національних валют)  вони шукають у своїй історії  чи в історії корінної нації  відповідної країни. Так, зокрема,  учинила й Україна. Нову національну  валюту рішенням Верховної Ради  України названо гривня. Таку  назву мала грошова одиниця  Київської Русі - високорозвинутої держави, яка існувала на території сучасної України в X-XI ст. Тим самим проведена своєрідна лінія зв'язку між сучасною і колишньою українськими державами, що підтверджує закономірний характер відновлення держави Україна.

2. Масштаб цін – це  технічна функція грошей, спосіб  вираження вартості (ціни) товарів  у грошових одиницях. Масштаб  цін установлюється і змінюється  у законодавчому порядку. При  металевому грошовому обігу масштаб  цін являє собою вагову кількість  металу, прийняту в даній країні  за грошову одиницю. Нині масштаб  цін складається стихійно та  використовується для порівняння  вартостей товарів через їх ціни.

Для держави невигідно  мати дрібний масштаб, за якого ціни товарів визначаються великими сумами грошей з багатьма нулями. Тому іноді  проводяться часткові грошові реформи, пов'язані з укрупненням масштабу цін - деномінацією.

3. Види грошових знаків, що застосовуються в національній  грошовій системі кожної країни, визначаються відповідними юридичними  актами і мають статус законного  платіжного засобу на її території.  До них належать: банківські білети (банкноти), казначейські білети  та розмінна монета (білонна), яка  використовується для зручності  обслуговування роздрібного товарообороту. 

Питання про види грошових знаків та структуру грошового обігу  вирішує кожна країна самостійно (якщо вона не входить до валютного  угруповання). Види та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Усі інші платіжні засоби такого статусу не мають. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів чи фальшивих грошових знаків. Забороняється також використання у межах країни іноземних грошових знаків як платіжних засобів, оскільки це ускладнює забезпечення національних грошей.

4. Сучасні висококомп'ютеризовані банківські технології відкрили можливість надати переважній частині грошової маси депозитну форму й обслуговувати грошовий оборот переважно у формі безготівкових розрахунків. Тому в грошових системах все більшого значення набуває державне регулювання безготівкового грошового обороту. Безготівковий оборот грошей здійснюється по банківських рахунках і не виходить за межі банківської системи. Це полегшує регулювання і контроль за законністю платіжних операцій, створює сприятливі умови для захисту загальносуспільних інтересів та інтересів учасників грошового обороту. Разом з тим депозитна форма не захищає гроші від знецінення. Адже безпосередньо відповідальність за забезпечення депозитних грошей несе той банк, в якому відкриті рахунки. А банки, як відомо, мають схильність до банкрутства, що призводить до повної чи часткової втрати вкладниками своїх коштів. Навіть у високорозвинутих країнах щорічно банкрутують десятки банків, не кажучи вже про молоді країни, в яких банківські системи тільки формуються.

5. У готівковому грошовому обороті  теж є багато питань, які не  вирішуються в межах розглянутих  вище елементів грошової системи  (найменування грошової одиниці,  види та купюрність грошових знаків). З огляду на те, що готівка обертається поза банками, це робить її дуже зручною для обслуговування незаконних, антисуспільних операцій та видів діяльності. В усіх цих випадках гроші використовуються тільки в готівковій формі. Грошові знаки піддаються також підробці. Фальшування сьогодні загрожує багатьом валютам світу, стало чи не найприбутковішим видом підпільного бізнесу, що тісно переплітається з іншими його сферами і набуває міжнародного характеру.

Зважаючи  на вказані обставини, держави не обмежуються технічними заходами щодо посилення захисту купюр від  підробки чи боротьби з фальшивомонетниками, а вдаються до регламентації і  контролю операцій з готівкою. Хоч  ці заходи певною мірою обмежують  право власності особи на її грошові  кошти, законодавство змушене йти  на такі обмеження.

6. Регламентація режиму валютного  курсу та операцій з валютними  цінностями - надзвичайно важливий  і ефективний елемент грошової  системи. В усіх країнах він  активно використовується для  захисту і забезпечення сталості  національної валюти.

Складовою національної грошової системи країни є національна  валютна система, хоч вона є відносно самостійною. Національна валютна  система - це форма організації економічних  зв'язків країни, з допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні  ресурси країни. Національна валютна  система охоплює такі елементи:

- національна валюта - грошова  одиниця держави. Вона існує  як у готівковій формі (банкноти, монети), так і в безготівковій  (залишки на банківських рахунках), її емітентами є комерційні  та центральні банки. У післявоєнний  період головними формами світових  грошей стали резервні валюти  та міжнародні грошові одиниці - СПЗ та ЕКЮ.

- валютний паритет як  основа валютного курсу;

- режим курсу національної  валюти.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в  грошових одиницях інших країн. Вона базується на їх об'єктивному співвідношенні, що складається в процесі виробництва  та обміну. За класифікацією МВФ, нині у світі існують п'ять основних типів валютних режимів: курс, фіксований щодо однієї валюти; курс, фіксований щодо кошика валют; курс з обмеженою гнучкістю; курс із керованою гнучкістю; незалежно  плаваючий курс. Для держав з перехідною економікою, зокрема для України, сьогодні найдоцільніше застосовувати  режим з керованою гнучкістю.