Банківська система України

— гарантування виконання правил платіжного обігу  в державі;

— забезпечення розрахунків з  іноземними державами.

Контрольні та наглядові функції  в банківській  сфері покладено  на спеціальний орган, що діє під юрисдикцією  Міністерства фінансів Німеччини, —  Федеральне відомство з нагляду за кредитними установами. Основними завданнями цього відомства є;

— профілактика порушень фінансового  законодавства;

— контроль видів  та обсягів комерційної  діяльності банків;

— нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ;

— інформаційне обслуговування та контроль.

Саме Федеральне відомство з нагляду  за кредитними установами видає комерційним  банкам ліцензії на право здійснення фінансово-кредитної  діяльності на території  Німеччини. Цей орган  також може відкликати ліцензію, якщо дії банківської установи не відповідають нормативним актам або законодавству про фінансово-кредитну діяльність.

У Німеччині функціонує близько 4000 комерційних  банків, серед яких розрізняють універсальні та спеціалізовані. За існуючою класифікацією з точки зору правового статусу комерційні банки Німеччини поділяють на приватні, кооперативні та громадсько-правові.

Комерційні банки  Німеччини функціонують у трьох організаційних формах:

1) акціонерне  товариство;

2) акціонерне  командитне товариство;

3) товариство  з обмеженою відповідальністю.

Основу системи  спеціалізованих  комерційних банків Німеччини становлять близько 30 приватних  іпотечних банків, що надають кредит під заставу земельних  ділянок, та банків, які спеціалізуються  на наданні комунальних позик. Основна сфера діяльності цієї системи кредитних установ — фінансування житлового будівництва та реконструкція житла.

Сучасна банківська система Японії має таку структуру:

І рівень: Банк Японії;

II рівень: урядові банки (Японський експортно-імпортний банк); комерційні банки (міські, регіональні, іноземні); банки довгострокового розвитку; траст-банки.

Найбільші банки  Японії посідають  перші шість місць  у рейтинговому списку провідних національних банків світу, а до списку п'ятдесяти найбільших банків розвинутих держав входять близько 20 японських.

Для банківської  системи Японії характерна велика залежність кредитної  діяльності банків від  державної економічної  та господарської  політики. Японські банки здійснюють інвестиції за межі країни тільки під гарантії урядів у країнах зі стабільним законодавством та стійкою внутрішньополітичною ситуацією.

До останнього часу практично всі  вклади в комерційні банки Японії були об'єктом державного гарантування їх повернення. Державне регулювання  кредитної політики японських банків після Другої світової війни здійснювалось, як правило, в непрямій формі та обмежувалось рекомендаціями щодо кредитування тих чи інших галузей і підприємств. В окремих випадках держава прямо та активно впливала на банківську систему в інтересах розвитку національної промисловості.

Міцність фінансової системи та становище  лідера у світовому  фінансовому просторі надають Японії можливість реалізувати найбільш ефективні способи  вирішення кризових проблем, ключовими  серед яких є:

¾ підвищення ступеня відкритості та рівня доступності інформації про фінансовий стан банків у національній фінансовій системі;

¾ формування правової основи для здійснення процедури оголошення банку банкрутом;

¾ забезпечення більшої свободи  у визначенні умов злиття банків, у тому числі — поглинання банків-банкрутів ефективно функціонуючими банками;

¾ реформування існуючої системи  державних гарантій збереження вкладів  населення в комерційних  банках;

¾ істотна зміна  місця і ролі держави  в забезпеченні функціонування банківської системи.

 

 

 

 

 

 

 

http://osvita.ua/vnz/reports/bank/20984/

Банківська система України  на сучасному етапі. Реферат

На протязі останніх років пройшло  інтенсивне зростання загальної  кількості комерційних банків, склалася інфраструктура ринку, в обіг були введені основні інститути, задіяна система державного регулювання і контролю діяльності, необхідна законодавча база, підготовлена достатня кількість кваліфікованих банківських кадрів, склались базові передумови для повноцінного функціонування інститутів в умовах ринкової економіки

Сучасний етап розвитку України  характеризується гострою необхідністю створення цілісної програми соціально-економічного розвитку суспільства, а також забезпечення необхідних умов реальних перетворень фінансової, кредитної та грошової систем, адаптації їх до специфіки ринкових відносин. При цьому у сфері фінансового забезпечення економічної реформи подальшого вдосконалення потребує фінансове та податкове законодавство. З цієї позиції істотне значення має питання удосконалення правового регулювання банківської системи України.

В процесі становлення банківської  системи, а також розвитку економіки  України реєструються все нові комерційні банки, а ті банки, які не виживають в таких жорстких умовах ліквідуються або банкрутують, їх виключать із "Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ".

На протязі останніх років пройшло  інтенсивне зростання загальної  кількості комерційних банків, склалася інфраструктура ринку, в обіг були введені основні інститути, задіяна система державного регулювання і контролю діяльності, необхідна законодавча база, підготовлена достатня кількість кваліфікованих банківських кадрів, склались базові передумови для повноцінного функціонування інститутів в умовах ринкової економіки.

У 1995-1996 р. р. завершився етап екстенсивного  розвитку банківської системи, її діяльності характеру взаємодії з іншими економічними структурами, відомствами  і організаціями, включаючи державу. Таким чином, сучасна банківська система України була сформована і створена в цілому в період з 1989 по 1994 р.

Саме слово "банк" походить від  італійського banko, що означало стіл міняли на якому той викладав пригошні монет.

 

 

 

Банкам передували середньовічні міняли – представники грошово-торгового капіталу; вони приймали грошові вклади у купців та спеціалізувались на обміні грошей різних міст та країн. З часом міняли стали використовувати ці вклади а також власні грошові кошти для надання кредитів і отримання процентів, що означало перетворення мінял у банкірів.

Українська  банківська система, не дивлячись на ще недавній строк її автономного  існування все ж має свою історію, котра органічно пов’язана з  історією банківських систем Російської та Австрійської імперій, Польщі та Румунії, тобто тих держав, в склад яких входили землі сучасної України.

7 грудня 2000 р.  Верховною Радою України був  прийнятий Закон України "Про  банки і банківську діяльність".

Стаття 4 Закону встановила дворівневу банківську систему в Україні: "Банківська система України з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону".

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено термін "банк": "банк" – це юридична особа, яка маю виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб".

Необхідно відмітити, що в статті 1 Закону України "Про  Національний банк України" який був  прийнятий 20 травня 1999р. (з подальшими змінами та доповненнями) дається  визначення банків, хоча воно і не таке всеохоплююче, але все ж розкриває зміст поняття: "банк – це юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України, здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах."

На сьогоднішній день, як вже зазначалось вище, банківська система України має дворівневу структуру:

• Перший рівень – Національний банк України;
• Другий рівень – система інших банків.

Перший рівень банківської системи займає НБУ який має статус юридичної особи. Основна його функція полягає в забезпеченні стабільності грошової одиниці - визначила Конституція України.

Повноваження  і принципи організації НБУ визначаються законодавством.

Статутний капітал  Національного банку є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило за рахунок своїх коштів. При перевищенні доходів над видатками банк суми перевищення відраховує в державний бюджет.

Фінансово-правові  норми українського чинного законодавства визначають порядок утворення і компетенцію другого рівня банківської системи комерційних банків.

Комерційні  банки різних видів і форм власності  на акціонерних або пайових засадах  створюються відповідно з Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства і фондову біржу" та Інструкціями Національного банку України. Створювати банки можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи (не менше трьох), крім Рад народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об’єднань, партій, громадських фондів.

Забороняється бути засновниками військовослужбовцям усіх правоохоронних органів, державних організацій, покликаних здійснювати контроль за діяльністю банків.

Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив  займатися певною діяльністю до закінчення терміну, встановленого вироком. Не дозволяється бути засновниками особам, що мають непогашену судимість за крадіжки і хабарництво, вони не можуть також займати керівні посади, що пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Національний банк України  встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.

Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків або коштів інших фондів.

Головні проблеми, які стають перед банківською системою на даному етапі. Однією з важливих проблем діяльності банків у цьому році була проблема мінімального розміру статутного фонду.

Негативне відношення до малих  банків. Як вже згадувалося, в системі  комерційних банків 15 відсотків  від загальної кількості становлять малі банки.

Асоціація українських банків займає позицію захисту права  на існування всіх фінансово-стійких  банків, незалежно від розміру  їх активів.

Малі банки (а значна частина  їх надійнішими і платоспроможними) мають своє місце, свою нішу в економіці, мають свою специфічну клієнтуру і цілком виконують функцію по обслуговуванню цієї клієнтури, особливо малого і середнього бізнесу.

Групи банків, що знаходяться  в стадії ліквідації – головним чином банки, відновлення нормальної діяльності яких може неможливо. У цій групі повинна провадитись реструктуризація – злиття, приєднання або ліквідація.

Процедура ліквідації банків дуже складна. Вона регламентована главою 16 "Ліквідація банків".

Однією з систем ринкових відносин, зверхність позичальника над  кредитором. Діючі ідеологічні, правова, політична і адміністративна інфраструктури дозволяють позичальнику в багатьох випадках законно не повертати борг. Позичальник спочатку стає боржником, а потім - власником грошей. Іншими словами, у рамках чинного законодавства і судочинства, кредитор має суттєві проблеми з поверненням своїх коштів.

Без радикальних змін в  економіці й ідеології, політиці, законодавстві змінити ситуацію неможливо.

Задача полягає в тому, що забезпечити пріоритет кредитора  над позичальником і це є вихідним пунктом успішної ринкової політики. Про це повинна потурбуватися держава: її законодавчий орган і відповідні правові та силові структури.

Питання стійкості національної валюти є невід’ємною умовою діяльності банків. Проблема стабільності гривні залишається актуальною і може вирішуватися лише в умовах ефективної економічної політики.

Важливою умовою подальшого розвитку банківської діяльності, залучення  додаткових коштів населення, є вирішення  проблем гарантування вкладів фізичних осіб.

Практика показує, що в умова загострення кризової ситуації повернення вкладів населенню набуває особливо політичного значення.

Завдання Національного  банку України, комерційних банків і Асоціації українських банків, полягає в тому, щоб спільними  зусиллями подолати труднощі, які виникли внаслідок фінансової кризи і вжити заходів щодо вирішення нагальних проблем, які стоять перед банківською системою країни, сприяти подальшому їх зміцненню і розвитку.