Банківська система України

- у розкритті сутності комерційних банків важливе значення мають функції, так як вони визначають основні напрямки, предмет і зміст їхньої діяльності. Але в Законі України "Про банки і банківську діяльність"  відсутній їх перелік, тому пропонується дати такий перелік у окремій статті названого Закону;

- особливістю комерційних банків  як юридичної особи є те, що  його правоздатність і дієздатність  не наступає одночасно, оскільки  між реєстрацією банку і одержанням  ліцензії  НБУ на здійснення банківських операцій проходить значний час;

- у стабільному функціонуванні банків і банківської системи України важливу роль відіграє банківський нагляд, спрямований на зміцнення надійності банківської діяльності й попередження банкрутств банків. Банки, що перебувають у стані фінансової скрути за ініціативою НБУ або за заявою кредиторів можуть бути ліквідовані. Практика банківського нагляду показує, що здебільшого ліквідація банків відбувається за ініціативою НБУ;

- у підтримці та зміцненні  законності в банківській сфері  значна роль належить правовим  заходам впливу. Залежно від конкретного виду скоєного правопорушення порушники притягаються до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, але найчастіше до адміністративної.

Список  використаних джерел

1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: методологические проблемы. – М.: Политиздат, 1985. – 263с.
2. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность. – М.: Политиздат, 1976. – 188с.
3. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. – Тернопіль, Карт-бланш, 2002. – 278с.
4. Адміністративне право: Підручник /За ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 528с.
5. Административное право: Учебник /Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристь, 1999. – 623с.
6. Александров Н.Г., Александрова Н.А. Банки и банковская деятельность для клиентов. – СПб: Питер, 2002. – 224с.
7. Ананьич Б.В. Банкирские дома в России 1860-1914 г.г. Очерки истории частного предпринимательства. – Л.: 1991. – 293с.
8. Аристов Н.  Промышленность  Древней  Руси. – СПб.:  Типография Королькова, 1866. – 392с.
9. Архів ВАТ "Мегабанку". 
10. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – Политиздат, 1973. – 125с. 
11. Банки и банковские операции: Учебник / Под ред. проф. Е. Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 461с. 
12. Банки, вилучені з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ (1991-2000 р.р.) //Вісн. Нац. банку України. – 2000. - №5. – с.32-33. 
13. Банки, вилучені з Державного реєстру банків України (24.06.1992р.-01.01.2006р.) //Вісн. Нац. банку України. – 2006. - №2. – с.69-70. 
14. Банковское  дело:  Учебник  /Под  ред.  проф.  В.И. Колесникова,             Л.П. Кроливецкой. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 460с. 
15. Банковское дело: Учебник /Под ред. проф. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика. – 1999. – 576с. 
16. Банковское дело: управление и технологии: Учеб. пособ. /Под ред. проф. А.М. Тавасиева. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 838с. 
17. Банки и банковское дело: Учеб. пособ. /Под ред. проф. И.Т. Балабанова. – СПб: Питер, 2002. – 304с. 
18. Банківське право: Навч. посіб. /Упорядник проф. М.П. Кучерявенко/. -Харків, 1999. – 784с. 
19. Банківське право України: Навч. посіб. /За заг. ред. проф. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2000. – 384с.
20. Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти /За ред.          В.А. Ющенко/. – К., 1998. – Т. I-IV. 
21. Балабанов И.Т., Гончарук О.В., Словинская Н.А. Деньги и финансовые институты: Учеб. пособ. – СПб.: 2000. – 224с. 
22. Береславська О. Курсова стабільність і макроекономічні досягнення в Україні // Вісн. Нац. банку України. – 2004. - №2. – с.18-21. 
23. Битяк Ю.П. Адміністративна відповідальність юридичних осіб. Адміністративне право України: Підручник / За ред. проф. Ю.П. Битяка. Х: право, 2001. – 528с.
24. Бицька Н.З. Кризові явища в банківській системі та шляхи їх подолання    //Фінанси України. – 1996. - №9. – с. 83-85. 
25. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське /За ред. П.Д. Біленчука. Навч. посіб. – К.: Атіка, 1999. – 400с. 
26. Білокінь Г. Роль аудиту в діяльності комерційних банків //Вісн. Нац. банку України. – 2000. - №9. – с.60-61. 
27. Большая Энциклопедия. Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знаний /Под ред. С.Н. Южакова и проф. П.Н. Милюкова. – СПб.: 1900. – Т.2. – 754с. 
28. Бор М.З. История мировой экономики. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 427с. 
29. Бордюгов А.Ф. Особенности организации банковского надзора //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. – Т.3. – Суми: Ініціатива, 2000. – с.132-138. 
30. Братко А.Г. Банковское право (теория и практика). Учеб. пособ. – М.: изд-во ПРИОР, 2000. – 320с.
31. Бугров А. Коммерческие портовые банки //Банк. – 1998. - №15. – с.46-51. 
32. Бурлака Є. Правові аспекти внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту комерційного банку// Вісн. Нац. банку України. 2001. - №4. – с.51-53. 
33. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посіб. – К.: Видав. центр Академія, 2001. – 320с. 
34. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1988. - №22. – Ст. 335. 
35. Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета СССР. – 1990. - №52. – Ст. 1154. 
36. Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета СССР. – 1990. - №52. – Ст. 1155. 
37. Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережній Україні у другій половині XIXстоліття. – К., 1997.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008.

Робота містить комплексний  аналіз теоретичних і практичних аспектів організаційно-правових засад діяльності комерційних банків. У ній досліджуються історико-правові проблеми їх становлення, розвитку та функціонування. На теоретичному рівні проаналізована банківська система, запропоновано авторське її визначення, показано, з яких елементів вона складається , наводиться характеристика кожного з них, показана їх взаємодія між собою та системою в цілому. Висвітлюються питання нормативно-правового забезпечення діяльності комерційних банків. Обґрунтовується необхідність прийняття Банківського кодексу України. Дається авторське формулювання поняття "банк", як правового явища, названі його ознаки, акцентується увага на класифікації комерційних банків. Досліджуються організаційна структура й органи управління комерційних банків, принципи та функції, на підставі яких здійснюється їх діяльність, а також питання їх реорганізації й ліквідації. Визначається роль банківського нагляду, здійснюваного Національним банком України та порядок застосування правових заходів впливу до порушників за недодержання банківського законодавства. У дисертації сформульовані концептуальні положення, обґрунтовані пропозиції й висновки з досліджуваних питань.

5.4. Становлення  та розвиток банківської системи  України

Сукупність  усіх банківських  установ, що функціонують у країні, перебувають у тісному взаємозв'язку між собою, утворюють банківську систему — специфічну економічну й організаційно-правову структуру, яка забезпечує функціонування грошового ринку та економіки загалом.

Банківська  система є однією з найважливіших та невід'ємних структурних елементів ринкової економіки.

Функціонування  ринкової економіки  країни неможливе  без ефективної банківської  системи, яка забезпечує функціонування грошового  ринку, активно обслуговує і впливає на всі  економічні та соціальні  процеси, які відбуваються в державі, виступає важливим складником інвестиційного процесу.

Стабільна банківська система, що динамічно розвивається, — неодмінна передумова стійкого економічного зростання. У сучасній економіці банківська система має величезне  значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного грошового обігу капіталу, в наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створенні сприятливих умов для вкладання коштів із метою нагромадження заощаджень у національній економіці.

Розвиток  ринкових відносин в  економіці України  об'єктивно зумовлює підвищення ролі банківського сектору.

Тенденції розвитку банківської  системи України вказують на те, що протягом останніх років вона перетворилась на одну з найбільш динамічних, стійких і стабільно працюючих сфер національної економіки.

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи  України було здійснене  з прийняттям у 1991 р. Закону України "Про банки та банківську діяльність". Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України

Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом. На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались у Москві як:

— комерційні банки, що були створені на основі установ Державного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом державних банків (Промбудбанк, АІЇБ "Україна", Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк);

— галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрснаббанк, Трансбанк);

— філії великих  російських комерційних  банків (Інкомбанк, "Столичний" та ін.);

— державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати  фінансово-кредитну діяльність.

У 1991 p., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап — перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ "Україна", Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків.

Цей етап характеризувався прийняттям Закону України "Про  банки та банківську діяльність" від 20 березня 1991 p., за яким українська банківська система була побудована відповідно до принципу двоступінчатості, що добре зарекомендував себе в країнах із ринкової економікою, й передбачає чітке розмежування сфер діяльності Національного банку України і комерційних банків.

На  початку ЇЇ створення  законодавча база була недосконалою, ліцензійні умови  передбачали низькі вимоги щодо обсягу статутного капіталу та професійних якостей  керівництва банків, що сприяло швидкій  появі комерційних  банків. Уже до кінця 1991 р. їх кількість перевищувала 90.

Третій етап в історії розвитку банківської системи України вважається періодом створення банків "нової хвилі", коли більшість із них створювались як "кишенькові" банки підприємств або приватних осіб і мали змогу розвиватися порівняно безперешкодно. Вони залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів. У цей період, на тлі розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та критичного скорочення обсягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності Й здатних отримувати прибутки на інфляційних процесах в економіці. Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Досвід, отриманий протягом перших трьох років  будівництва економіки незалежної України, був значною мірою використаний на четвертому етапі розвитку банківської системи нашої держави. Цей період характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів управління економікою. Протягом 1994—1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ уряду в цей період удалося призупинити інфляцію, невиправдано високе зростання цін та падіння виробництва. Факт фінансової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 р. визнаний експертами в усьому світі. Підтвердженням цього факту служить грошова реформа, що була вдало проведена у вересні 1996 р. Другою ознакою успішного здійснення економічних перетворень стала зацікавленість українською економікою з боку міжнародних фінансових організацій. За період 1994-—1996 pp. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу. За цей же час іноземні інвестиції в економіку України зросли майже в чотири рази — з 366,9 млн до 1 млрд 223 млн дол. США.

Кількість банків у 1995 p. становила  вже 230 і на цьому  рівні стабілізувалась  на наступні 2—3 роки.

Разом із тим успіхи, досягнуті  у фінансовій сфері монетарними методами, практично не були підкріплені стабілізацією виробництва, структурним реформуванням та супроводжувались накопиченням істотних проблем та негативних тенденцій як на мікро-, так і на макроекономічному рівні, що виразились у діях уряду на максимізацію зовнішніх та внутрішніх короткострокових запозичень замість реалізації політики збалансування державних витрат у межах реальних бюджетних надходжень. Усе це спричинило (1998) фінансово-економічну кризу в Україні. У результаті комерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку: ринок державних облігацій та валютний ринок. Унаслідок значної девальвації курсу національної валюти сукупний капітал українських банків зменшився в середньому на 30—35 %.

Розглянуті  вище та інші чинники разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням п'ятого етапу не інтенсифікацію розвитку банківських установ та максимізацію дохідності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи загалом.

Негативний  вплив на розвиток банківської системи  України мали помилки  органів державної  влади, чиї законодавчі  акти і конкретні  дії найчастіше тільки посилювали тиск і здіймали паніку як серед банкірів, так і серед їхніх клієнтів. Тому багато в чому розвиток банківської сфери залежав від політики уряду, Верховної Ради та інших владних структур й обґрунтованості рішень, які вони приймали.

З метою реформування банківської системи в Україні 7 грудня 2000 р. Верховною Радою України була прийнята нова редакція Закону України "Про банки та банківську діяльність", яким уточнено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Згідно  з цим законом, перший рівень представлений Національним банком України (НБУ) з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Він є центральним банком та несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

Другий рівень банківської системи представлений іншими банками (державними і недержавними). Нині в Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк).