Банківська система Франції

Засновувати політику не прямо, а на проміжному цільовому орієнтирі, такому як зростання конкретного грошового агрегату чи валютного курсу. У цьому випадку центральний банк корегує використання певного інструменту своєї політики для управління зростанням кількості грошей в обігу, обсягів кредитування чи валютних курсів для досягнення наміченого рівня. При цьому передбачається, що існує тісний і прогнозований зв'язок між проміжним цільовим орієнтиром і майбутньою інфляцією відповідно до положень кількісної теорії грошей. Кінцевий цільовий орієнтир у галузі інфляції, як правило, визначається в загальних термінах, таких як "низька інфляція".

Засновувати політику безпосередньо на чіткому кінцевому цільовому орієнтирі у галузі інфляції. Зазвичай такий орієнтир установлюється 
для майбутньої інфляції, щоб врахувати часовий лаг у сфері грошово-кредитної політики і його вплив на інфляцію. За таких умов політика 
центрального банку буде змінюватися на основі врахування змін проміжних перемінних показників, що характеризують як попит, так і пропозицію в економіці. Наприклад, ціни на активи, інфляційні очікування, реальний обсяг виробництва, зростання обсягу кредитування, бюджетно-податкова політика і витрати на заробітну плату можуть контролюватися на рівні зі зміною кількості грошей в обігу і валютного курсу [12; с.328-337].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасна банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична роль визначається тим, що вона управляє в державі системою платежів і розрахунків; велику частину своїх комерційних операцій здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; разом з іншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їх обороту, емісію, загальну масу, включаючи кількість готівки, що знаходиться в обігу. Стабілізація ж зростання грошової маси – це застава зниження темпів інфляції, забезпечення постійності рівня цін, досягши якого ринкові відносини впливають на економіку народного господарства найефективнішим чином [11,ст.176].

Сучасна банківська система – це сфера різноманітних  послуг своїм клієнтам – від традиційних  депозитно-позикових і розрахунково-касових  операцій, що визначають основу банківської  справи, до новітніх форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, використовуваних банківськими структурами (лізинг, факторинг, траст і так далі).

Характерною рисою  банківської системи Франції є її трьорівнева побудова, гнучке поєднання поглибленого, централізованого регулювання діяльності кожного окремого банку і сукупності всіх комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових установ у цілому зі збереженням повної економічної самостійності, незалежності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного банку.

Вищий рівень сучасної банківської  системи Франції становить  державний  центральний Банк Франції, який є членом Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) . На ньому зосереджується відповідальність за вирішення макроекономічних завдань грошово-кредитної сфери і підтримання сталості національних грошей. Базовий нижчий рівень сучасної банківської системи Франції складають ділові комерційні банки зі своєю організаційною структурою та спеціалізовані кредитно-фінансові установи. У їхньому числі інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки, страхові й фінансові компанії та пенсійні фонди. Крім кредитних установ, існують фінансові суспільства й спеціалізовані фінансові інститути. Вони забезпечують кредитне обслуговування економічних суб'єктів, діють на засадах комерційного розрахунку і конкуренції, маючи на меті отримання прибутку.

Що стосується сучасної банківської системи Франції, то вона має високий рівень розвитку та розмаїтість суб'єктів банківської діяльності. Тенденції до . поширення мереж відділень і філій французьких банків за кордоном, а також іноземних банків у Франції, ведуть до подальшого розширення видів спеціалізованих кредитних установ, збільшення кількості комерційних банків, зміни їх структури й обсягу операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Верников А. В. Иностранные банки и качество корпоративного управления [Текст] / А. В. Верников // Деньги и кредит (рус.). – 2004. – № 9. – C. 14-19.
2. Вешкин Ю. Т., Авагян Т. Я. Банковские системы зарубежных стран: Курс лекций / Ю. Т.Вешкин, Т. Я. Авагян. – М.: Экономистъ, 2004. – 400 с. – С. 210-236
3. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 486 с. – С. 348–356.
4. Краснова, І. Внутрішній контроль у банку: завдання та організація / І. Краснова // Вісник НБУ. – 2007. - №9. – с. 40 – 42.
5. Кришталь Г.О. Система банківського нагляду в зарубіжних країнах // Фінанси України. – 2005. – № 6. – С. 122-127.
6. Лаптєв С.М., Денисенко М.П., Кабанов В.Г., Лобунь О.С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід) : навч. посібник. – К. : ВД "Професіонал". – 2004. – 320 с. – С. 169–172.
7. Лисенков Ю. М., Коротка Т. А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю. М. Лисенков, Т. А. Коротка. – К: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.
8. Масленников В. В. Зарубежные банковские системы: Монография / В.В.Масленников. – Москва: ТД «Элит-2000», 2001. – 392 с. – С. 6-49.
9. Мельник П. В., Тарангул Л. Л., Гордей О. Д. Банківські системи зарубіжних країн: Підручн. / П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, О. Д. Гордей. – К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2010. – 586 с. – С.176-216.
10. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2004. – 372 с. – С. 218–223.
11. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д. е. н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461 с. – С. 176.
12. Прядко В. В., Сайко М. М. Історія грошей і кредиту: Підручн. / В. В. Прядко, М.М. Сайко. – К.: Кондор, 2009. – 508 с. – С. 235–241; 328–337.
13. Реверчук С.К. Грошово-банківські системи зарубіжних країн. Навчально- методичний посібник. – Львів : «Тріада плюс», 2007. – 160 с. –   С. 59–65.
14. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – К.: Атака, 2005. – 480 с. – С. 223–227.
15. Степаненко А.І. Банківський нагляд : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01. – К., 2004. – 182 с. – С. 73–78.
16. Тарасовець О.М. Перспективи розвитку банківських послуг // Фінанси України. – 2004. -№1. – С.91-95.
17.     Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://statarchuk.narod.ru/Download/Books/Credit.rar
18. Яценюк А.П. Організація системи банківського нагляду і регулювання в Україні :дис. на здобуття наук. ступеня канд. економічних наук: 08.04.01. – 2004. – 206 с. – С. 106–110.