Банківська система Франції

Після Другої світової війни  набули розвитку фінансові компанії, які спеціалізуються на фінансуванні окремих галузей (електроенергетичної  та інших енергетичних галузей, автошляхового  будівництв та ін.) і регіонів країни; лізингові компанії, а також компанії, які фінансують продаж споживчих товарів у кредит. Наприкінці 1996 р. у країн налічувалося 1 042 фінансові компанії.

Надання кредиту сільському господарству широко практикують депозитні  банки. Однак основна частина  кредитів сільському господарству надається касами сільськогосподарського кредиту (8 000), які об'єднуються у регіональні каси (96). Організація сільськогосподарської кредитної кооперації має триступеневу систему. Верхньою ланкою є "Національна каса сільськогосподарського кредиту" (Caisse Nationale de Credit Agricole). До кінця 1988 року ця каса була державною установою, згідно із законом 1988 року стала акціонерним товариством. Асоціація кооперативних банків Credit Agricole - одна з найбільших банківських груп у Франції. Існує з 1920 року.

Кредитні кооперативи, які об'єднують дрібних промисловців та торговців, називаються народними (популярними) банками. Перший такий  банк було створено у 1878 році. їхню діяльність контролює Центральна каса народних банків (Caisse Centrale de Banque Populaire). Державний контроль за діяльністю народних банків здійснюється тими ж самими методами, що й контроль за діяльністю приватних банків.

Мережа Credit Mutuel організована за такими ж принципами, що й дві  попередніх установи. її клієнтами є приватні особи, їх депозити оформлюються ощадною книжкою, відсотки за такими депозитами не оподатковуються (так звана блакитна книжка).

Credit Fancier de France - був заснований  у 1852 році, спеціалізується на  наданні іпотечних кредитів будівельним  компаніям та землевласникам на житлове та промислове будівництво, контролює ряд іпотечних банків. За формою організації він є приватним акціонерним банком, але управляючий банком і його заступник призначаються державою, тому фактично це напівдержавний банк. Капітал банку складається з акціонерного і позичкового, який мобілізується через випуск облігацій.

Основне місце в активних операціях належить середньо- і довгостроковим позикам будівельним компаніям  і землевласникам на промислове і  житлове будівництво. "Креді Фонсьє" надає також позики місцевим органам влади. Через дочірній банк він кредитує приватне будівництво [1, с.14-19].

Також у Франції функціонують такі банки, як:

• Credit du Nord - усі послуги  цього банку пропонуються фізичним особам, спеціалістам та підприємствам. Займається фінансовими інвестиціями, надає індивідуальні кредити та інші банківські продукти.

 

• Credit Maritime - морський транспортний банк, який надає банківські продукти і послуги сектору мореплавства та робітникам, які його обслуговують.

• Deutsche Bank - західнонімецький банк, що відкритий для французьких  інвесторів, які бажають користуватися  послугами фінансистів вищого класу.

• Dexia, Dexia - Credit local de France, Societe Marseillaise de Credit - універсальні комерційні банки.

• La Compagiie Financiere Edmond de Rothschild - фінансова компанія Едмона де Ротшильда.

• Група hazard. Lazard Freres & Co. LLC (Нью-Йорк), Lazard Freres & Сіє. (Париж), Lazard Brothers & Co., Ltd. (Лондон) забезпечують фінансовими консультаціями, здійснюють розрахунки між клієнтами та грошові перекази в межах усього світу.

• Monte Paschi Banque - банк займається іноземними інвестиціями, зокрема співпрацює з Італією.

• RCI Banque - банк займається фінансуванням продажів автомобільного конструкторського заводу "Рено".

• RESIST-Національна філія  Банку Франції.

• UCB Financements Immobiliers - Банк фінансування нерухомості, спеціалізується  на кредитуванні нерухомості [2, с.210-236].

Щодо загальної тенденції  функціонування банківського сектору  Франції, то у 2006 році відмічається тенденція збереження відсоткових ставок на попередньому рівні. Історично низька пропозиція банківського фінансування помітно покращується у зоні євро, пожвавився розподіл кредитів. Починаючи з 2003 року, значно збільшується кількість виданих кредитів, забезпечуючи зростання агрегату М3, зокрема його найбільш ліквідної складової. Дане зростання кредитування у банківській системі Франції було більше відміченим у зоні євро, що свідчить про покращання умов валютного регулювання.

У 2005 році спостерігався розвиток кредитів для приватного сектору. Прискорення торкнулося і кредитів усієї банківської системи. Зростання обсягів кредитування у Франції стало ще більшим у кінці 2006 року. Тривалий низький рівень відсоткових ставок за короткостроковими кредитами, як наслідок розвитку пропозиції фінансування, стимулював видачу кредитів сімейним парам.

Суспільство таким чином  користувалося пониженням кредитних  ставок. Надання інших типів кредитів, зокрема кредитів для фінансування капіталовкладень, збільшилося меншими темпами. Кредити для сімейних пар динамічно зростали. Поза сумнівом низький рівень відсоткових ставок у зоні євро в 2006 році був чинником збільшення рівня кредитування у Франції. Це також свідчить про вплив ставок валютного ринку і ринку цінних паперів, про суттєвий надлишок ліквідності в обігу та інтенсифікацію конкуренції між установами.

Отже, у Франції спостерігається  велика кореляція між рівнем відсоткових  ставок у зоні евро та в самій  країні, що набагато раніше наближалася  до середньоєвропейського рівня. В умовах зростання обсягів кредитування, підвищення цін на ринках житлової нерухомості в декількох країнах зони евро, зокрема у Франції, особлива пильність є виправданою. Проте варто звернути увагу на платоспроможність сімейних пар, при цьому не забуваючи про їх фінансову стабільність. Крім того, турбує той факт, що зростання обсягів кредитів у Франції відбувається переважно за рахунок споживчих кредитів, тоді як ставки, наприклад, на кредити, що спрямовуються на капіталовкладення, продовжують зростати [9, с.176-216].

Каси муніципального кредиту, які в 2001 році функціонували  у кількості приблизно 20 установ, не мають істотного значення в  кредитній системі Франції.

Як випливає з характеристики наведених спеціалізованих ФКІ, провідна роль належить установам, що спеціалізуються на вкладанні коштів у цінні папери. У Франції ці установи поділяються на дві категорії - інвестиційні товариства зі змінним капіталом (з'явилися понад 30 років тому) і фонди спільного розміщення (були створені близько 20 років назад).

Основне їх призначення  передусім - дати можливість широкому колу суб'єктів господарювання вкладати кошти у цінні папери.

Для того щоб полегшити  вкладникам вибір, французькі законодавці  поділили інвестиційні товариства, зі змінним капіталом, і фонди спільного розміщення, на такі категорії:

• заклади, орієнтовані  на роботу з облігаціями та подібними  борговими зобов'язаннями;

• установи, діяльність яких спрямована на роботу з акціями;

• багатопрофільні установи;

• установи, що спеціалізуються  на короткострокових вкладах;

• гарантовані (власники таких установ гарантують вкладникам обумовлений в угоді результат) [3, с.348-356].

Отже, як бачимо, діяльність спеціалізованих ФКІ у Франції - могутній фактор підтримки ліквідності  кредитного ринку. Крім того, не зважаючи на не тривалий історичний період розвитку, банківська система Франції набула широкого розвитку як в середині країни, так і далеко за її межами. А деякі універсальні банки Франції є одними із провідних банків світу.

 

2.3. Особливості організації банківського нагляду, контролю та регулювання в Франції

 

У Франції діє  розгорнута система банківського контролю, основними принципами організації  якої є:

- подвійний  нагляд за діяльністю банків - з боку Міністерства економіки  та фінансів і Банку Франції;

- розробка конкретних  напрямів, правил і функцій контролю  контролюючими організаціями;

 

- обов'язкова  участь банків та інших кредитних  установ у професійних об'єднаннях 

- Французькій  асоціації банків, Французькій асоціації  фінансових товариств та інших, центральні органи яких виступають як посередники між органами нагляду і кредитними установами.

Функціонування  банківської системи у Франції  регулюють і контролюють 3 основні органи.

- Комітет кредитних  установ та інвестиційних фірм, Комітет з регулювання банківської і фінансової діяльності, а також Банківський комітет, діяльність яких координує центральний банк країни.

- Банк Франції.  Звичайно, кожна з цих установ  має своє коло повноважень і вирішує визначене коло питань.

Комітет з регулювання  банківської і фінансової діяльності очолює міністр економіки і фінансів. Його заступником є управляючий Банку Франції. До його складу входять по одному представнику Французької асоціації банків і профспілок, два персонально запрошені фахівці. Комітет встановлює правила і норми діяльності банків з таких питань:

- розмір і  структура статутного капіталу  банку;

- правила створення  банківських відділень і представництв;

- інструменти  і правила надання кредитів;

- умови придбання  участі у капіталі інших банків  і підприємств;

- правила обліку  і звітності;

- правила внутрішнього  контролю тощо.

Також комітет  регулює відносини між кредитними установами та їх клієнтами з приводу  захисту вкладів, визначає межі, всередині  яких кредитні установи можуть оперувати  вкладами своїх клієнтів.

Комітет кредитних  установ й інвестиційних фірм включає 6 членів і очолюється управляючим  Банку Франції. До складу комітету входять: директор французького казначейства і 4 представники банківського сектору. Комітет надає дозвіл на створення  банку або зміну Його статусу, на здійснення банківських операцій, а також приймає рішення з окремих питань застосування банківського законодавства.

Банківський комітет, очолений управляючим Банку Франції, включає директора казначейства, члена Державної ради, члена Касаційного суду і 2 персонально запрошених фахівці. Цей комітет здійснює нагляд за всіма кредитними установами країни й за їх фінансовим станом. Він здійснює нагляд за дотриманням правових норм, вивчає умови діяльності установ, а також якість їхніх послуг. Комітет регулярно одержує від банків звіти про їх діяльність, на підставі яких призначає інспекції безпосередньо в банках, а також зустрічі з керівництвом банків. За результатами таких перевірок Банківський комітет оцінює фінансовий стан банків, дає рекомендації з підвищення якості менеджменту банку. Якщо комітет визнає фінансовий стан банку незадовільним, то може призначити ліквідатора не очікуючи початку судової процедури про банкрутство банку [18, с.106-110].

Основними напрямами  зовнішнього контролю за діяльністю французьких банків є:

- видача дозволу  на діяльність банку;

- постійний  нагляд за діяльністю банку  з боку банківської комісії;

- контроль за  присутністю принаймні одного  ревізора з обліку, який має  працювати в кожному банку;

- необхідність  дотримання норм і нормативів;

- інформування  податкових органів про сплату  податків, відкриття і закриття  рахунків клієнтів, а митних органів  - про валютні операції.

Отже, в організаційній структурі всі З органи знаходяться  під безпосереднім контролем  центрального банку Франції і Міністерства фінансів Франції.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ФРАНЦУЗЬКОЇ  БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

 

3.1. Значення банківського сектору у сучасній кредитній системі Франції

 

Провідне місце в  сучасній структурі кредитної системи Франції займає банківський сектор, на частку якого припадає близько 70% сукупного балансу кредитних установ.

Банківська система  Франції представлена зараз більш  ніж 400 банками. Крім цього в країні діє ціла мережа філій іноземних  банківських установ. Шість французьких банків входять до числа 50 найбільших банків світу. Це «Креди агриколь», «Банк насьональ де Парі», «Креди Ліонне», «Сос'єте женераль», «Груп де кеес д'епарнь», «Компані фінанс'єр де Паріба».

Головними гігантами  банківської справи у Франції завжди вважалися три банка «Банк насьональ де Парі», «Креди Ліонне», «Сос'єте женераль». На них припадає значна частина всіх операцій у Франції. Вони мають у своєму розпорядженні розгалужену мережу відділень (22% всіх операційних відділень країни і 30% банківських службовців що зайняті у цих трьох банках), активно працюють на світовому банківському ринку. На їхніх рахунках знаходиться 27% сукупних коштів, вкладених в усі французькі банки. Проте у лютому 1999 р. з'явилася банківська група «Сос'єте Женераль»- «Паріба», що заявила про себе як сама велика у Франції і третя за величиною у Європі.

Крім цих трьох гігантів у так звану категорію великих  банків загальної спрямованості  входять такі банки, як «Індосюез», «Паріба», «Креди коммерс'яльде Франс» і банк «Креди ендюстриель екомерс'яль», до складу якого структурно входить також група автономних дрібних регіональних банків «Креди дю нір» [17].

Близько 60 банків мають  статус регіональних і місцевих банків. Вони діють в одному чи декількох  регіонах Франції, надають послуги головним чином малим і середнім підприємствам, працюють із приватними вкладниками.

Порівняно невелику групу (близько 40) складають банки, що надають  кредити для операцій з нерухомістю. Специфіка діяльності подібних банків зближає їх з фінансовими компаніями, проте на відміну від них їм дозволяється також вести операції за поточними рахунками.