Митні режими, що застосовуються при митному оформлені товарів і транспортних засобів

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2012 в 15:38, курсовая работа

Описание работы

Актуальність дослідження проблем правової природи та змісту категорії «митний режим», класифікації митних режимів зумовлена тим, що ця категорія у вітчизняній літературі та законодавстві не є чітко визначеною. З набранням чинності якісно нового Митного кодексу України від 2002 р. виявилася відсутність ефективної системи нормативних актів щодо порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України із застосуванням конкретних митних режимів, більше того ці нормативні акти містять дуже велику кількість колізій, що зумовлює проблеми в застосуванні митних режимів.

Содержание

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ МИТНИХ РЕЖИМІВ В УКРАЇНІ 5
1.1. Загальні поняття та характеристика митних режимів та їх класифікація 5
1.2. Умови застосування митних режимів при митному оформленні 9
1.3. Характеристика окремих зовнішньоекономічних угод та їх взаємозв’язок з митними режимами 24
РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МИТНОГО РЕЖИМУ ЕСПОРТУ В РОБОТІ ПАТ «ПiвдГЗК» 38
2.1. Загальна характеристика підприємства ПАТ «ПiвдГЗК» 38
2.2. Особливості митного оформлення залізорудної продукції підприємства 42
ВИСНОВКИ 55
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 57
ДОДАТКИ 59

Работа содержит 1 файл

Курсова робота.docx

— 901.57 Кб (Скачать)

Порядок прийому та розгляду Мінекономіки України документів, поданих для  отримання індивідуальних ліцензій на проведення резидентами майнових інвестицій за межами України, затверджений наказом Мінекономіки України[17,c.89].

Лізингові угоди. Міжнародними лізинговими  операціями оформляються відносини  майнового найму, при яких лізингодавець однієї держави передає лізингоодержувачу іншої держави в користування майно на певний термін і за узгоджену плату. У міжнародній практиці лізингові операції регулюються положеннями Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг (Оттава, 1988 р.), що визначила правове регулювання міжнародного лізингу та закріпила його застосування в міжнародних торговельних відносинах[17,c.89].

На перший погляд, реалізація лізингових угод, пов'язаних з ввезенням в  Україну на їх підставі майна, повинна  викликати підвищений інтерес українських  підприємств: такі операції є стовідсоткове  кредитування, не передбачають довгострокового  інвестування грошових коштів підприємства; не вимагають негайного початку  платежів за використання об'єкта лізингу; певним чином знижують ризики підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Однак реалізація українськими підприємствами лізингових угод являє собою досить складну задачу, і пов'язано це насамперед з невизначеностями законодавства  Україні в цій галузі. Наприклад, після внесення в грудні 2003 р. змін до Закону України "Про лізинг" (тепер цей закон називається "Про фінансовий лізинг")[6] зникло поняття міжнародного лізингу. Існуючі ж в правовому полі Україні нормативно-правові акти спрямовані на реалізацію Закону в старій редакції і суперечать цим положенням законодавства про лізинг. Крім того, існуюча система оподаткування (митне оформлення імпортних лізингових операцій передбачає сплату всіх установлених податків і зборів, як при імпорті товарів) змушує підприємства звертатися до інших зовнішньоекономічних операцій, здійснення яких дозволить більш гнучко підходити до проблеми реалізації зовнішньоекономічних планів цих підприємств.

Розглянемо можливість здійснення лізингових операцій українськими підприємствами. Незважаючи на відсутність в Україну  поняття міжнародного лізингу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 № 445 затверджено Порядок можливого  віднесення операцій резидентів у разі ведення ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів оперативного та фінансового лізингу. Пунктом 7 цього  Порядку встановлено, що до операцій резидентів, які здійснюються при  реалізації договорів оперативного та фінансового лізингу, відносяться  операції, що проводяться відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України та Закону Україні "Про фінансовий лізинг".[6] Зупинимося на цих законодавчих актах докладніше.

Лізинг відповідно до Цивільного кодексу  України (статті 806-809)[3].

За договором лізингу одна сторона - лізингодавець - передає або зобов'язується передати другій стороні - лізингоодержувачу - у користування на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками і віднесена до основних фондів. При цьому не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки або інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Лізинг згідно із Законом України "Про фінансовий лізинг"[6].

За договором фінансового лізингу  лізингодавець зобов'язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на певний строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі). Договір фінансового лізингу має бути укладений у письмовій формі і відповідати вимогам законодавства України.

Предметом договору фінансового лізингу  може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками і віднесена до основних фондів. При цьому не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває у державній або комунальній власності, щодо якого відсутня заборона на передачу в користування та / або володіння, може бути передано у фінансовий лізинг в установленому законодавством порядку.

У разі переходу права власності  на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо ж сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Певною мірою захисної реалізації договорів фінансового лізингу  відповідно до Закону є те, що предмет  лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено  арешт у зв'язку з будь-якими  діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

І, нарешті, цим Законом також  визначено таке поняття, як сублізинг. Під сублізингу розуміється вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (новому лізингоодержувачу за договором сублізингу) у користування за плату на строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. При зверненні до договорів сублізингу необхідна письмова згода на те лізингодавця (за договором фінансового лізингу).

Оскільки згадка про лізингових операціях міститься Господарському кодексі України[2] розглянемо положення і цих законодавчих актів.

Лізинг відповідно до Господарського кодексу України[2].

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних  або залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором  лізингу однією стороною - лізингодавцем - у виключне користування другій стороні - лізингоодержувачу - на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням або згодою лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Господарським кодексом України[2] встановлено два види лізингу (в залежності від особливостей здійснення лізингових операцій) - фінансовий і оперативний.

За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним  та ін.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання в якості основних фондів, вільний  обіг якого на ринку не заборонено законом і щодо якого немає  обмежень на передачу в лізинг. Господарським  кодексом також встановлено, що майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, на який законодавством України покладено  здійснення управління цим майном.

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основних фондів та придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір  містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на срок, протягом якого амортизується не менше 75% початкової вартості об'єкта за встановленими нормами амортизації, і орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії договору лізингу або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50% амортизації його первісної вартості, то загальна сума лізингових платежів дорівнює або перевищує 90% звичайної ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії договору лізингу і збільшеною на суму відсотків, розрахованих, виходячи з облікової ставки Національного банку України, встановленої на дату початку дії договору лізингу, на весь його строк;

- майно, передане у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії договору лізингу не може бути використано іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з технологічних і якісних характеристик цього майна[17,c.97].

Таким чином, розгляд деяких законодавчих і підзаконних актів дозволяє стверджувати про наявність неоднозначного законодавчого поля, що регулює проведення лізингових операцій українськими підприємствами у зовнішньоекономічній діяльності[17,c.97].

 

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МИТНОГО  РЕЖИМУ ЕСПОРТУ В РОБОТІ ПАТ «ПiвдГЗК»

 

 

    1.  Загальна характеристика підприємства ПАТ «ПiвдГЗК»

 

На території України розташовуються 20% світових запасів залізної руди. По запасах залізорудної сировини Україна  займає перше місце у світі, а  по обсягах виробництва – сьоме. В Україні працює десять підприємств, що добувають і переробляють залізну  руду, п'ять з них – видобувають 75% української залізної руди. Одне з них – крупне підприємство залізорудної промисловості  міста Кривий Ріг  – публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Мета діяльності комбінату: забезпечення діяльності народного господарства України та інших держав залізорудним концентратом і доменним агломератом, а також одержання прибутку від  усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової й іншої діяльності, дозволеної законодавчими актами України з  метою задоволення соціальних і  економічних інтересів акціонерів та трудового колективу.

Організаційна структура ПАТ “Південний ГЗК” об’єднує 26 промислових цехів  з чисельністю 9392 працівників і 9 підрозділів непромислового характеру  з чисельністю 844 чоловік.

Основними пiдроздiлами є:

- рудоуправління - яке займається вiдкритим видобутком руд (бiднi залiзистi кварцити), виробництвом щебню;

- управлiння залiзничного транспорту - займається внутрiшнiми кар'єрними перевезеннями до дробарок видобутої руди, супутнiх та скельних порiд у вiдвали. Внутрiшнi перевезення в межах промислового майданчика товарної продукцiї (концентрат, агломерат) та транспортування її вагонами Укрзалiзницi до станцiї "Допомiжна";

- управлiння дробарно-транспортного комплексу - дроблення сирої руди (розмiри куска 1500мм до розмiру 20мм та нижче), дроблення скельної гiрничої маси (вiд 300мм та нижче), конвеєрне господарство з транспортування гiрничої маси:;

- рудозбагачувальна фабрика №1- виробництво концентрату iз сирої дробленої руди з дробленням її до розмiру 0,074мм для виробництва агломерату та часткової реалiзацiї споживачам;

- рудозбагачувальна фабрика №2 - виробництво концентрату iз сирої дробленої руди до розмiру 0,074мм для реалiзацiї споживачам;

- агломерацiйний цех - виробництво (спiкання) офлюсованного агломерату для реалiзацiї металургiйним заводам України.

Допомiжнi пiдроздiли:

- цех шламових та породних  систем збагачувальних фабрик - перекачування  та складування хвостiв збагачення;

- управлiння з ремонту технологiчного обладнання - ремонт технологiчного обладнання структурних пiдроздiлiв комбiнату;

- управлiння торгiвлi та громадського харчування включає: м'ясопереробний комплекс, продовольчi крамницi, їдальнi та буфети комбiнату, виробляє окремi види харчової продукцiї, надає послуги щодо торгiвельного обслуговування та громадського харчування працiвникiв;

- управлiння будiвництва гiдротехнiчних споруд - будiвництво нового хвостосховища та нарощування дамб дiючих хвостосховищ;

- цех мереж та пiдстанцiй - транспортування та розподiл серед структурних пiдроздiлiв електроенергiї;

- теплосиловий цех - постачання  води та пару по комбiнату та на житловий масив "ПiвдГЗК", постачання технiчної та питної води структурним пiдроздiлам комбiнату, опалення виробничих та адмiнiстративних примiщень пiдприємства та житлового масиву;

- автотранспортний цех - транспортне  обслуговування структурних пiдроздiлiв та працiвникiв комбiнату;

- ремонтно- будiвельний цех - ремонтнi та будiвельнi роботи в структурних пiдроздiлах комбiнату;

- центральна лабораторiя контрольно-вимiрювальних приладiв та метрологiї - установка та ремонт контрольно- вимiрювальних приладiв та приладiв автоматики, контроль їх стандартизацiї та органiзацiї їх повiрки;

Информация о работе Митні режими, що застосовуються при митному оформлені товарів і транспортних засобів