Змія і дракон у культурах Давнього та середньовічного Сходу

Ідеально округлі тіла цих драконів граціозно звиваються довгою синусоїдою, поступово звужуючись до хвоста. Тіло має 12 частин, що символізують 12 місяців року. Уздовж спини дракона йде безперервний ряд рівновіддалених друг від друга плавників. Високо піднята голова пропорційна тілу й прикрашена довгою гривою. Також на голові є борода, опуклі очі, гребінець на носі, але немає рогів. Лапи маленькі й тонкі, звичайно із трьома пальцями. Щелепи відкриті широко, видний довгий тонкий язик. Дракон завжди тримає в пащі chau (дорогоцінний камінь - символ людяності, шляхетності та знань). Ці дракони здатні змінювати погоду й відповідають за зернові.

Династія Чан (1225-1400)

Дракон цього періоду схожий на попередника, але виглядає більш грізним. Дракон періоду Чан має нові риси: передні кінцівки й роги. Їхній палаючий гребінь більш короткий, злегка вигнуте тіло товстіше та потоньшується до хвоста. Безліч варіантів хвоста (прямий, гострий, кручений), так само багато видів луски (суцільна напівквіткова, злегка вигнута).

Дракон епохи Чан символізує військове мистецтво, оскільки династія походила від мандаринського воєначальника. В'єтнамці в ці століття боролися з монгольськими завойовниками.

Династія Ле

У цю епоху в'єтнамський дракон зазнає сильного впливу з півночі через поширення конфуціанства. На відміну від попередніх династій, дракони цього періоду зображені не тільки літаючими між хмар. Ці дракони величні й левиноголові. Замість вогненного гребеня в них збільшився ніс. Їхні тіла діляться вже тільки на дві частини. На їхніх лапах – по п'ять гострих пазурів[13; с. 203-208].

Отже, ми можемо зробити висновок, що символ дракон займав центральне місце в культурі і в інших країнах Сходу. І хоча дракони Китаю, Кореї, В’єтнаму та Японії, а також легенди про них, були дещо відмінні один від одного, але ми можемо прослідкувати між ними певний генетичний зв’язок. Він проявляється як в схожості трактування драконів як добрих, шляхетних сильних істот, що зазвичай керують погодою, так і в схожості певних міфів (наприклад, міф про різницю кількості пазурів у китайських, корейських та японських драконів, що ми наводили у вступі курсової роботи).

Висновки

Ми можемо зазначити близькість образів змії та дракона у східних культурах. Часто змії були родичами, або пращурами драконів.

Змій, змія, як символ, представлений майже у всіх міфологіях. Це символ, що пов’язаний з родючістю, землею, жіночою родючою силою, водою, дощем – з одного боку, і домівкою, вогнем (особливо небесним), а також чоловічим запліднюючим початком – з іншого.

У найдавніших цивілізаціях Сходу змія – уособлення мудрості. Модифікацією образа змії є дракон (напівзмій, напівптах). Змія, що скидає шкіру, вважається символом безсмертя. Пересуваючись, змія утворює синусоїду (сигмовидну лінію), а в стані спокою скручується в спіраль, завдяки чому втілює циклічний ритм існування й потенційну енергію, силу.

На відміну від західного трактування образу змії, на Сході вона була позитивним символом, символом мудрості, безперервності історії Світу, циклічності, часу.

Змія найбільш вшановувалася в Давній та Середньовічній Індії, в міфології вона проявлялася через образи змієподібних напівбожествених істот Нагі, та їх цара – Ананта-шеши. Також в індуїзмі змія асоціювалася з головним енергетичним каналом людини – каналом Кундаліні.

Дракон же був центральним символом Давнього та Середньовічного Китаю. З цією міфічною істотою пов’язано безліч міфів, легенд,  обрядів, вірувань. В існування драконів вірили не тільки прості китайці, але й науковці та філософи того часу. Зображення дракона часто використовувалося в оздобленні житлових приміщень та храмів, в скульптурі, живопису. Їх образи використовувалися в ролі талісманів. Також дракон був символом імператорської влади.

І хоча дракони Китаю, Кореї, В’єтнаму та Японії, а також легенди про них, були дещо відмінні один від одного, але ми можемо прослідкувати між ними певний генетичний зв’язок. Він проявляється як в схожості трактування драконів як добрих, шляхетних сильних істот, що зазвичай керують погодою, так і в схожості певних міфів (наприклад, міф про різницю кількості пазурів у китайських, корейських та японських драконів, що ми наводили у вступі курсової роботи). Дракони в різних країнах Сходу зображувалися дуже схоже: це змієподібні створіння без крил, часто вони зображувалися в небі, в їх лапах була перлина.

Символи змії та дракона – це такі образи, що яскраво демонструють нам різницю між східним та західним світосприйняттям.

Бібліографія

Джерела

1.      Голоси стародавньої Індії // Антологія давньоіндійської літератури / Упор. П. Ріттер. – К., 1982. – 345 с.

2.      Китайские легенды, сказки, басни, пословицы, поговорки / Сост. М. Моценюк. – Пермь, 1958. – 455 с.

3.      Искусство востока//Хрестоматия по истории Древнего Востока / Сост. и коммент. А. Вигасина. –  М., 1997. – 519 с.

Наукова та науково-популярна література

4.      Борхес Х.Л. Книга вымышленных существ. – СПб., 2001. –  с. 11– 22

5.      Бэйлз Т. Символика Дальнего Востока. – СПб., 1995. – с. 3– 4

6.      Виноградова Н. А., Николаева Н. С. Малая история искусств. Искусство стран Дальнего Востока. – М., 1979. с. 17-19

7.      Востокова А. История Страны Восходящего Солнца. – М., 2002. – 372 с.

8.      Голан А. – Миф и символ. – М., 1993. – 346 с.

9.      Дмитриев К. Л. – Очарование Древнего Востока. – К., 2003. – 267 с.

10. Кобзев А. И. Лун // Искусство Востока. – 2006. – №3 (34) – С. 13–16.

11. Окакура И. История Древнего Востока. –  СПб., 1995. – 304 с.

12. Смит Дж. Эволюция дракона. – М., 2000. – 415 с.

13. Соколовский А. Я. Очерки по вьетнамской культуре. Владивосток, 2000. – 265 с.