Українське бароко як народний стиль у кам`яній сакральній архітектурі

У 1747 р. починається будівництво  у Києві Андріївської церкви - архітектурного шедевру світового значення. Вибір  місця для спорудження не випадковий. На пагорбі, що домінує над Подолом, ще на початку XVIII ст. була побудована церква, що завершувала перспективу головної вулиці Києва. Центрична об'ємна композиція нового храму визначалась вже  тим, що цю споруду було видно з  усіх боків. Проект церкви виконаний  видатним архітектором Растреллі. Андріївська  церква - один із ранніх творів великого митця, в якому він вперше звернувся  до місцевих національних композиційних  особливостей. Стрункий силует хрестової  у плані церкви із стрімко злітаючим  вгору високим куполом, що завершується бароковою главкою і чотирма  тонкими вежками, з усіх сторін "прочитується" на фоні неба. Храм казково гарний у  панорамі київських придніпровських  пагорбів. Ошатність його підкреслена  багатством пластики, світлою гамою  бірюзових стін, білих колон і  золотих капітелей та деталей  декору.

Також за проектом Растреллі  в той же час у Києві споруджується  Імператорський (Маріїнський, як він  став називатись пізніше) палац. У первісному вигляді він не зберігся, згорів і був відбудований у стилі  растреллівської архітектури.

Апогеєм барокової архітектури  України є дзвіниця Дальніх печер  Києво-Печерської лаври, побудована талановитим  українським народним зодчим С. Ковніром, який майже протягом 60 років вів  будівельні роботи у Лаврі та її володіннях. Вся архітектура дзвіниці - композиційний ефект її двох ярусів розбудовано на контрасті горизонтальних і вертикальних елементів - відзначається  високим професіоналізмом. Проект дзвіниці, як вважають, належав видатному українському архітекторові І.Г. Григоровичу-Барському, багаторічному головному архітектору київського магістрату, у творчості якого особливо яскраво виявилися національні риси.

З багатьох його споруд найцікавіша - як продовження традицій української  національної архітектури - Покровська церква на Подолі: три главки, що підкреслюють її основну композицію, "ґанки", що прилягають до головних бокових  фасадів, витончено промальований  декор, що не порушує ілюзію площинності  стін - традиційний для української  архітектури прийом.

Незвичайну композицію створив  зодчий у дзвіниці Кирилівської церкви Києва, поставивши її на двоярусний обсяг  із в'їзними воротами у першому і  церквою у другому ярусі. Тут, як і в усіх спорудах митця, вражає вишуканість барокового оздоблення м'якого трактування, властивого українському мистецтву.

Отож, бароко в архітектурі  поєднав особливості церковного й світського будівництва, вплив  культурного середовища сусідніх країн  та представників різних художніх течій, що змінило відношення до часу й  простору. Часове перетинання барокових  й ренесансних ідей підкреслює відмінність  українського бароко від західного  щодо ознак цілісної єдності.

Українська культура бароко досить феноменальне явище в всесвітній культурі. Воно має свої особливості, котрими більше ніхто не володіє. Козацьке бароко - взагалі виняткове, жодній країні не вдалося так трансформувати та перекласти на свою мову стиль. Крім того, він доповнився українським колоритом, своїми фарбами. Українське мистецтво іконопису ж являє собою національно-індивідуалізоване явище в європейській історії. Українські іконописці підтримували національні ідеї, використовуючи нововведення Заходу, зберігаючи мистецький досвід і народні живописні традиції. Однак вплив стильових ознак нової епохи призвів до зміни середньовічних іконописних канонів: підсилення реалістичних тенденцій в зображенні, підвищення інтересу до людської особистості, зростання ліризму і чуттєвого сприйняття образу. Барокові тенденції помітні в посиленні емоційності та психологічного навантаження релігійних сюжетів. Вибудовано схему трансформації західноєвропейського стилю на українському мистецькому ґрунті, визначено еволюцію бароко під впливом народних традицій.

 

   Висновок: Найбільш яскраво і самобутньо стиль українського бароко проявився в культовому зодчестві. Дух часу вимагав монументальних образів. Головним завданням, особливо в XVII-початку XVIII ст., стає створення виразного, вражаючого образу, символу, вчиненого народом у справі національного визволення та утвердження національної культури.

 
      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 
В архітектурі Україна стиль бароко поширюється з II половини XVII ст. і  досягає свого розквіту в XVIII столітті, набираючи яскраво виражених  національних рис. Вже наприкінці XVII століття, переважно в Києві та його околицях, з'явилися будівлі, позначені  рисами стилю бароко, але їх мальовничість, інтимна теплота докорінно відрізняє  їх від бароко західноєвропейського. Нові форми української архітектури  виникли на основі давніх і багатих  традицій народної дерев'яної і давньоруської  архітектури, увібравши багатовікове багатство українського зодчества. Архітектура українського бароко - це концентрований матеріальне прояв "психічного стану", того гармонійного світогляду, на який здатна нація у  часи високого духовного злету, а  цей зліт невід'ємний від усвідомлення особистої і національної свободи.

 
Історичні обставини в Україні  початку XVII століття склалися так, що для  самоствердження українське суспільство  було змушене створювати свою нову культуру прозахідного характеру. Але, як бачимо, народ, національність перемогли  навіть там, де було грубе втручання  чужого духу, і виникла своя, національна  культура.

 
Найбільш яскраво і самобутньо стиль українського бароко проявився  в культовому зодчестві. Дух часу вимагав монументальних образів. Головним завданням, особливо в XVII-початку XVIII ст., Стає створення виразного, вражаючого образу, символу, пам'ятника скоєного народом  у справі національного визволення та утвердження національної культури. 
Стиль українського бароко найяскравіше проявився в будівництві храмової архітектури Слобожанщини.

 
          За короткий відрізок часу на Слобожанщині було зведено понад 50 кам'яних сакральних споруд. І кожне з них - шедевр архітектури світового рівня. Цей  зліт кам'яного будівництва вражає і дивує, бо за кілька століть, починаючи  з XIII, на Лівобережній Україні не було збудовано жодного кам'яного монументальної споруди, будували тільки дерев'яні  церкви. Ці досягнення майстрів Слобожанщини повинні бути оцінені по достоїнству. 
     На питання, як досягла в епоху бароко архітектура Слобожанщини, створена в народному стилі, враження необхідності, можна відповісти одне: воно залежить майже виключно від гармонійних пропорцій. Найрізноманітніші пропорції цілого і частин повинні виявити свою загальну залежність від ідеї єдності, яка лежить в їх основі. Жодна з них не повинна здаватися випадковою, кожна повинна витікати з іншої як з єдино можливою, природно необхідною. Гетьманський бароко позбавлене цих концепцій. Воно не може їх сприйняти. Те, що намагається виразити його мистецтво, не є досконалим буттям, а тільки - буттям виникають, рухом. Тому зв'язок між формами слабшає. Бароко насмілюється давати нечисті пропорції і вносить дисонанс у співзвуччя форм. Бароко пред'являє сплюснені ніші, вікна, що неузгоджені з розмірами стін, фрески, занадто великі для призначених їм площин. Це частини як би інший тональності, іншої шкали пропорцій. Художня завдання полягає у вирішенні дисонансів. Суперечливі елементи примиряються, із дисонансів народжується гармонія чистих співвідношень. Архітектура стає драматичною: художній твір складається не з ланцюга закінчених прекрасних частин, які мають самодостатнє значення. Навпаки, частини набувають ціну і значення тільки в цілому, і лише цілому придаются належна завершеність і виразних обрисів.

 
     Слобожанський стиль має свою ідейно-історичну, культурну основу. Так, існування  трьох виразних стилів кам'яного  будівництва - гетьманського монументально барокового, хрестоподібного полкового козацько-барокового і народного тризрубного і трехдольного з елементами готики і бароко - було зумовлено ідейно-політичними чинниками. Технологія побудови церков співпадала з внутрішнім самоусвідомленням народу і з його усвідомленням свого місця у світі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

 
 
1. Титар В.П., Титар О.В. Народний  стиль Слобожанська дерев'яного сакрального зодчества //Вісник МСУ,-1999,-2,№1.-С.51-55.

 
2 Вельфлін Г. Ренесанс й бароко / / Історія архітектури в обраних уривках .- М.,1935.-С.269-280 
 
3. Сергійчук В. Кого зрадив гетьман Мазепа. Київ: МП "Фотовідеосервіс", 1991.-70с. 
 
4. Таранушенко С. Покровський собор у Харкові: Обмірі Тенне .- Харків, 1923,-32с. 
 
5. Антонович Д. Скороченій курс Історії українського мистецтва .- Прага, 1923.-210с. 
 
6. Дідів У Н. Святі гори: Від забуття до возрожденію.-Київ: РПО "Поліграфкнига",1995.-352с. 
 
7. Кодін В.О., Єрьомкін Е.А. Храми Слобожанщини. Формування архітектурно-художніх і містобудівних традицій .- Х.: РВП "Оригінал", 1998-184с. 
 
8. Новгородов В.Є. Золотий вінець старого Харкова: Успенський собор - пам'ятка архітектури XVIII століття .- Х.: Прапор, 1990, - 48 с.

 
9. Микола Кияниця. Українське бароко Як явищем світової культури / / Образотворче мистецтво. -1990. - № 4.

 
 10. Цапенко М.П. Архітектура Лівобережної України XVII-XVIII століть. -С. 106.

 
 11. Ю. С. Асєєв. Стилі в архітектурі Україна. -Київ.: Будівельник, 1989. -Стр. 32-49.

 
 12. Н. Ф. Гуляницький. Історія архітектури. -Москва.: Стройиздат, 1984.

 
 13. Пам'ятки містобудування і архітектури УкрССР. Том 4. -Київ.: Будівельник 1986. -Стр.261-337.

 
 14. Архітектура Української РСР. Том 1. -Москва. 1954.

 
 15. Рудницький О. П. Українське мистецтво у полі культурному просторі. — К, 2000. — С. 19

16.  Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. — К.: Україна, 2000. — С. 30

17.  Макаров А. Світло українського бароко. — К., 1994. — С. 188

18.  Жолтовський П. М. Український живопис XVII—XVIII ст. — К., 1978. — С. 295.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповнення:

 

 

        [1] Собор Покрова Пресвятої Богородиці в Харкові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[2] Церква Миколи Чудотворця у Святогірській лаврі

 

 

 

 

 

 

[3] Свято-Преображенський собор в Ізюмі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[4] Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Харкові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[5] Сумський Свято-Воскресенський кафедральний собор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               [6] Собор Покрова Пресвятої Богородиці м.Охтирка