Ознайомлення з національною кухнею

2-й учень. Із вареної картоплі готували карто­пляники і їли їх із сметаною, олією чи салом.

3-й учень. Із сирої тертої картоплі смажили деруни, які заправлялися не лише сметаною, а й часником.

Вчитель. Їли часник, який у віруваннях україн­ців виконував роль оберегу від злих сил, і цибулю з багатьма стравами. Улітку вони разом із хлібом становили полуденок селянина.

Вчитель. А що таке полуденок чи підвечерок?

1-й учень. Це коли їли надвечір.

Вчитель. А хто мені відповість, як називається час, коли ми їмо вранці?

2-й учень. Сніданок.

Вчитель. Так. На сніданок українці їли кар­топлю, інші овочі, а у святкові дні та неділі ще страви з м'яса. Бідні українці їли їх тільки на великі свята, а заможні — ще й по неділях. Але, якщо готували, то такі страви, як ков­бик чи сальтисон, душенину, круче­ники.

3-й учень. А мене ба­буся вчила крученики так готувати — шма­точок свинини відбити, солити,   поперчити,   на нього   зверху   накласти начинку зі смаженої цибулі, грибів, завивати ру­летом і підсмажувати.

Вчитель. Птицю та яйця їли рідко, її більше продавали, щоб купити необхідні у родині речі.

Вчитель. А чим же запивали українці їжу?

1-й учень. Киселями.

2-й учень. Узварами.

3-й учень. Та квасами.

4-й учень. Квас був не тільки хлібний, а ще бу­ряковий, фруктовий, ягідний та з соку дерев.

Вчитель. А що таке узвар?

Учень. Узвар — це один із найпоширеніших тра­диційних напоїв. Виготовляли його влітку із свіжих ягід і фруктів, а восени, взимку та навесні — зі су­шених фруктів. Щоб узвар був солодший, до нього додавали трохи меду.

Учениця. Ох і їли заможні селяни. Ось що пише нам «Київська старина», журнал XIX сторіччя.

Козак всього мав у себе повну чашу: хліба в нього повні засіки, срібні карбованці і червонці скриню ломають, на подвір'ї свині для продажу, корови, а в борщі завжди кипить курка.

(Діти виконують пісню «Удовицю я любив»).

Удовицю я любив,

Подарунки їй носив.

Носив сало,

Носив свічки.

Носив м'ясо,

Носив стрічки.

Носив гречку, черевички,

Носив просо, носив мак.

Ось було як, ось було як!

Носив жито і пшеницю,

Кукурудзу, чечевицю,

Поросята і качата,

І курчата, і гусята,

Носив таки грошенята

За чорнії бровенята.

Ось було як, ось було як!

А раз таки теля припер,

Доки допер, трохи не вмер,

А вона ж мені змінила

І панича полюбила.

Та хоч би вже було за що,

А то так таке ледащо,

Що тільки тьху, що тільки тьху!

А тепер я кричатиму,

На все село гукатиму:

Віддай сало,

Віддай свічки.

Віддай м'ясо,

Віддай стрічки.

Віддай гречку, черевички,

Віддай просо, віддай мак.

Ось тобі як, ось тобі як!

Віддай жито і пшеницю,

Кукурудзу, чечевицю,

Поросята і качата,

І курчата, і гусята,

Віддай мені все, що з'їла.

Віддай мені усе ціле.

Ось тобі що, ось тобі що!

Вчитель. А давайте познайомимося із святко­вими стравами. їх готували до певних свят: на сімейні та на календарні свята. До сімейних свят відносять родини, хрестини, весілля. А давайте ми з вами побуваємо на хрестинах.

1-й учень. На хрестини готували так звану «бабину кашу», страву на яйцях та маслі, яку за звичаєм готувала баба-повитуха і приносила на хрестини у горщику.

Всі присутні торгувалися за право розбити горщик. Найвищу ціну завжди давав хрещений батько дитини. Йому і діставався горщик з ка­шею, який він розбивав. Середину каші з гріш­ми віддавали породіллі, а бабі — гроші на новий горщик. Кашу їли всі присутні і навіть брали її додому.

Вчитель. А тепер давайте познайомимося з календарними святами. Серед них велику увагу приділяли різдвяно-новорічним святам. Багато по­вір'їв, звичаїв пов'язано з цими святими днями. На вечерю варили кутю, їли мовчки.

2-й учень. Кутю готували з пшениці або яч­меню. Варили її в глиняному горщику на непо­чатій воді.

Непочата вода — це така, яка набрана з дже­рела (річки, колодязя) ранком до сходу сонця. Приправляли кутю, подаючи до столу, розтертим маком, горіхами, медом, узваром.

3-й учень. Кутя на покуть, а узвар — на базар.

Вчитель. Кутею причащалися до вечері.  Пер­шим причащався господар, а за ним по колу вся родина. Причащали нею також домашню худобу і птицю, щоб не хворіла, а родила.

1-й учень.

У нашого Омелечка невеличка сімеєчка:

тільки він та вона,

та старий, та стара,

та дві Христі у намисті,

та дві ляльки у колисці,

та два парубка вусатих,

та дві дівки косатих.

Вчитель. Зимові свята закінчувалися масляною чи сирною неділею, де основними стравами були вареники з сиром та млинці.

2-й учень.

Ось які у нас млинці,

із аршин в довжину,

із півхати в ширину.

3-й учень.

Масляна, масляна, воротись,

До Великодня простягнись.

Вчитель. Чудове свято — Великдень. На Велик­день по всій Україні пекли паски та фарбували крашанки і розписували писанки.

1-й учень.

В селах святять паски,

Ніч від крашанок тепла.

Над пасками свічки,

Золотіють, мов стебла.

Вчитель. На зміну весні прийшло літо, а з ним — і свої свята.

2-й учень. Свято Петра та Павла (12 липня). В цей день із сиру, яєць та борошна пекли пампуш­ки — мандрики. На Маковія готували шулики, коржі з маком. На Спаса святили яблука і груші, готували пироги з яблуками, фруктові та медові напої.

Вчитель. Ось і осінь. Сонце наближається до за­вершального кола в річному циклі, починається Пилипівка — піст, який триває 40 днів. Які ж страви в пошані на Пилипівку?

3-й учень. А це квашені яблука, кавуни, огірки, томати та інші овочі. Велике значення мав гарбуз. Його споживали і печеним, і вареним, готували гарбузові каші.

1-й учень (виносить гарбуз).

Розкрутивши зелен-вус, на паркан заліз гарбуз,

Репетує у саду: — Ой, рятуйте, упаду!

Вчитель. Ми поговорили з вами сьогодні про національні українські страви — повсякденні, святкові. Які ж висновки ми можемо зробити? Харчування — одна з найголовніших гілочок дерева роду. Вивчення харчування пращурів не лише допомагає нам вивчати їх життя, але й до­помагає нам зрозуміти таку істину: людина живе не для того, щоб їсти, але їсти для того, щоб жити.