Ознайомлення з національною кухнею

Українську народну педагогіку умовно поділяють на педагогіку народного календаря, педагогіку народознавства, козацьку педагогіку, українську національну систему виховання. Кожна з цих складових має свою власну концепцію, яка дає змогу розробляти різноманітні програми, посібники, підручники з проблем навчання виховання. Відтак забезпечуються сприятливі умови для розвитку особистості, формування підростаючих поколінь у дусі вірності заповітам батьків, українського патріотизму, загальнолюдських цінностей.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Ціновим засобом відродження нації є формування в людини національної гідності й гордості за свою Батьківщину, відмова під почуття національної меншовартості, від почуття національної неповноцінності, що формувалося віками.

Відповідно до Державної Програми "Освіта" (Україна ХХІ ст.) затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. N 896 національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Головна мета курсу «Я і Україна» – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у школярів незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Спираючись на досвід педагогів, слід використовувати у практиці виховання моральних та естетичних якостей учнів народні традиції, звичаї, обряди, які є своєрідними духовними підвалинами національного розвитку, найкращими досягненнями народу в ідейному, моральному й естетичному житті.

Література

1.      К.С.Прищепа, В.Г.Лук’яненко. Тематичний словник школяра.

2.      В.М.Скляренко. Україна. Повна енциклопедія.

3.      О.В.Ковальчук. Українське народознавство.

4.      А.М.Богуш, Н.В.Лисенко. Українське народознавство в дошкільному закладі.

5.      С.П.Павлюк, Г.Й.Горинь. Українське народознавство.

6.      Галина Лозенко. Українське народознавство.

7.      Українська етнологія: Навчальний посібник / За ред.. В.Борисенко.

8.      Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи.

9.      В.І.Наулко. Культура і побут населення України.

10. Журнал «Розкажіть онуку», № 5, 2007.

Тема: Українські народні страви.

(Позакласний захід 3 клас)

Мета: познайомити дітей зі стравами української  національної  кухні,  з традиціями, пов'язаними   із   готуванням страв; познайомити з професією куха­ря, важливістю їжі у житті люди­ни. Виховувати повагу до людської праці, бажання самим допомагати дорослим. Відроджувати звичаї і обря­ди нашого народу,  примножувати  його традиції.

Обладнання. Українська піч, стіл із різни­ми  стравами  української  національної кухні, самовар, рушники, коровай із хлібом-сіллю, книги та листівки з рецептами ук­раїнських національних страв, сніп пшениці, колоски, грамзаписи пісень, плакат «Хліб — свя­тиня, хліб — життя».

Хід заняття

(Під музику по хаті ходить господи­ня, розставляє різні страви).

Вчитель. Дівчинко, хто ти, і що ти тут робиш?

Дівчинка. Я — Оксанка, господиня цієї оселі, чекаю до себе гостей.

Вчитель. А можна ми до тебе завітаємо?

Дівчинка. Проходьте, будь ласка.

Вчитель. Ой, скільки різних страв приготувала для нас господиня: тут і паляниця, і калачі, і вареники, і різне пе­чиво. Але найпочесніше місце займає смачна, рум'яна паляниця.

В українській хаті завжди радо вітали й пригощали гос­тей.

Рідня. Чим хата багата?

Мати. Хлібом і родиною.

Рідня. Звідки сходить сонце?

Мати. Із хати.

Рідна. А хліб?

Мати. З пікної діжі.

Рідня. А як той хліб їсти?

Мати. За столом гуртом.

Рідня. А де його взяти?

Мати. В полі посіяти.

Щоб виріс добрий хліб, люди проказували:

Сійся, родися,

Жито, пшениця.

Жито, пшениця,

Всяка пашниця.

Хай в нашій хаті

Пахне хлібами,

Ще й пирогами,

Щоб виростали

Діти-орлята,

Вчилися праці

В мами і тата.

(Пісня «Ой у полі та й женці жнуть». Танець колосочків).

Ось женці зібрали урожай золо­того зерна, а господині напечуть із цього зерна запашно­го хліба.

Господиня   пекла  хліб   і промовляла:

«Печу, печу, хлібчик...» Разом   зі   звичайним хлібом випікали й калачі.

КАЛАЧІ

Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу.

Маком я їх потрушу,

В піч гарячу посаджу

Випікайтесь, калачі,

У натопленій печі.

Буду діток я скликати,

Калачами частувати.

А щоб маленькі дітки не плакали, для них складали забавлянки.

Цить, не плач,

Спечемо калач,

Медом помажем,

Тобі покажем,

А самі з'їмо.

Але найбільш шанували, звичайно, хліб. Ніяке свято не обходилося без паляниці: чи то хрестини, чи то весілля, чи яке завгодно свято. (Вірш «Бублик і паляниця»).

У давнину, коли люди йшли працювати у поле, вони обов'язково брали з собою окраєць хліба. Завжди залиша­ли трішки і приносили з поля діткам, ніби гостинець. І називали це «хлібом від зайчика». Маленькі дітки дуже полюбляли такі гостинці. (Вірш «Хліб од зайчика»).

Багато прислів'їв було складено про хліб, де люди вимовляти хлібові свою шану.

Прислів'я.

Без хліба — не до обіда.

Хліб — батько, вода — мати.

Коли є хліба край — то й під вербою рай.

Без солі, без хліба немає обіду.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Найпочесніше місце займав хліб на столі.

ХЛІБ

Певне чули ви, малята, Вже не раз такі слова:

—              Хліб — усьому голова!

І не раз удома тато

З вами також говорив:

—              Хлібна крихітка, малята, —

Праця наших трударів:

Комбайнерів, трактористів,

Що у полі день при дні.

Це ж вони ростять зернисті

Пшениці густі-рясні.

М. Познанська

Пекла господарка хліб і промовляла:

Печу, печу хлібчик             

Діткам на обідчик:

Маленькому — менший,

Старшому — більший,

Шусть у піч!..

І випікся наш чудовий коровай.

Вчитель. Але не тільки хлібом єдиним живе людина. Багато чого вирощували люди у саду та на городі. З цих продуктів готували різні страви.

На городі урожай —

Що захочеш, те збирай!

Огірки і помідори,

І морквйцю, і салат,

Цибулини і перчини,

І капусти цілий ряд.

А в саду поспіли сливи,

Яблука і груші.

Ой, які ж вони красиві —

Покуштуймо дружно!

ОВОЧІ

Ми з гарбузової родини,

А виростаєм для людини!

За те нас люблять і шанують,

Що різні страви з нас готують!

Який салат без огірка?

А що за борщ без буряка?

Чи без моркви? Без капусти!

Без нас в каструлі буде пусто!

Це правда, хлопчики й дівчатка,

Ми є — і всі живуть в достатку!

Пісня-гра «НА ГОРОДІ»

На городі ми картопельку копали,

А дівчата ту картоплю вибирали.

Приспів:

Отак, отак-так вибирали,

Отак, отак-так вибирали.

На городі бурячки ми всі копали,

А дівчатка бурячки ті вибирали.

Приспів.

На городі жовту моркву ми копа­ли,

А дівчатка тую моркву вибирали.

Приспів.

На городі ми цибуленьку копали,

А дівчата ту цибульку вибирали.

Приспів.

Дуже старанно ми разом працювали,

Усі овочі до купи поскладали.

Приспів:

Отак, отак-так поскладали,

Отак, отак-так поскладали.

Вчитель. Що можна приготувати із цих овочів? (Борщ) Так, це найулюбленіша страва українських людей. Такого борщу немає ніде в світі. Рецеп­ти борщу існують багато століть. У давнину ця страва мала назву «Вариво з зіллям», тобто із зелен­ню. Зараз існує понад 30 способів приготування борщу.

БОРЩИК

Дід прийшов з роботи,

Сів біля стола,

Ну а я в тарілці

Борщ йому дала.

З'їв усе до ложки.

—                Дай-но ще мені.

Борщик нині чомусь

Дуже посмачнів!

Мама проказала,

Щоб не чула я:

—              Бо його зварила

Внученька твоя.

О. Лупій

Вчитель. А які ще страви готували в Ук­раїні? (Відповіді дітей).

Інсценізація (пісня) «ЧОРНИЙ БАРАН»

— Де ти ходив, наш чорний баране?

— До млина, до млина, мій добрий пане.

— Що ти робив там, чорний баране?

— Молов пшеницю, мій добрий пане.

— А борошно добре?

— Добре.

— А що ти з нього робитимеш?

— Та наліплю вареників.

— А з чим?

— Та з усякою всячиною.

Вчитель. І навіть пісні були складені про вареники. Ось послухайте одну з них. (Інсценізація пісні «Ой мій милий вареників хоче»).

Гра «Вареники»

Під музику діти переносять дерев'яною ложкою по од­ному варенику з великого полумиска у свій полумисок. Хто більше.

Вчитель. Але не тільки борщ та вареники полюбляли в Україні. Дуже славилися різні каші: рисові, гречані, пше­ничні, гарбузові. Ось послухайте вірш про найсмачнішу із каш.

(Вірш «Каша, аби не наша»).

Вчитель. Багато пісень було складено про різні народні страви. Це переважно жартівливі пісні, у яких з гумором зображується ставлення людей до різних страв. Ось пос­лухайте одну з таких пісень.

(Пісня «Із сиром пироги»).

Вчитель. А скільки народ склав загадок про овочі, з яких готують різні страви!

(Діти загадують загадки).

Є коси, та не з волосся,

Є зерна, та не з колосся. (Кукурудза)

Як у народі називають того,

Хто поле обробляє,

Зерном добірним засіває,

Високі врожаї збирає? (Хлібороб)

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть

І до столу подають. (Редиска)

Товстий Гнат —

При землі не впізнать.

А як вирвеш, борщик звариш,

Тоді й похвалиш. (Буряк)

Під землею птиця

Кубло звила та яєць нанесла. (Картопля)

Жовтобокий карапуз

Йшов городом та й загруз,

Бо насіння стільки має,

Що аж боки роздимає.

Через те й загруз ... (гарбуз).

Під землею хатка,

Там сидить дівчатко,

Зелена в сестриці

Вигляда косиця.

А ми потягнули

Ловко за косицю: