Ознайомлення з національною кухнею

Ой, вилазь на волю,

Червона сестриця. (Морква)

Виріс у полі будиночок: у ньому зерен повно, стіни по­золочені, вікна заколочені. (Колос пшениці)

Вчитель. А скільки книжок написано про приготування різних страв. Подивіться на окремі з них.

(Вчитель демонструє книжки та кольорові листівки з ре­цептами приготування різних страв).

Ось і приготували ми сьогодні багато різних смачних страв, які ми з вами покуштуємо і пригостимо наших гос­тей. Господине, запроси, будь ласка, всіх гостей до столу.

Господиня (виходить з паляницею і вклоняється).

Спасибі вам, добрі люди!

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід!

Пригощайтеся, будь ласка, любі гості!

Веселі вареники

Розважально-пізнавальна програма

Мета. Розширити і поглибити знання про звичаї і обряди українського народу, виховувати любов до народних традицій, розвивати індивідуальні здібності.

Обладнання. Рушники, глиняний посуд.

Хід заходу

Господиня.

Добрий день, кажу я всім:

І дорослим, і малим!

Добрий день, любі друзі!

Яке чудове привітання «Добрий день». Це означає, що у нас гарний настрій, хороше на серці.

Добрий день — це означає, що всі ми бажаємо один одному добра. Треба дружно привітатись:

Добрий день!

Діти. Добрий день!

Господиня.

Дружно голосно сказати:

Добрий день!

Діти. Добрий день!

Господиня. Вліво—вправо поверніться.

(Діти повертаються).

Туди—сюди усміхніться.

(Діти усміхаються).

Добрий день! Добрий день! Добрий день!

Господиня.

Загадаю вам загадку.

Місили, місили,

Ліпили, ліпили,

А тоді — хіп

та в окріп!

А вже наостанку —

В масло та сметанку.

Хто зуміє відгадати,

Того будем частувати. (Вареники)

Господиня.

Як у нас на Україні

Вареники варять нині.

Вареники пишнолиці

З краснопільскої пшениці.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні,

Вареники незвичайні,

Вареники розважальні.

«Вареники розважальні». (Вимовити швидко скоромовку).

«Вареники веселі». (Що означає назва) див. додаток).

«Вареники відгадальні». (Відгадати загадки).

«Вареники пісенні».

(Яка  команда  знає  найбільшу  кількість  українських народних пісень).

Господиня.   На   закінчення   нашого   свята   я   хочу почастувати вас смачними варениками. З добрим словом щоб зростали І звичаї пам'ятали. На все добре! До зустрічі!

Додаток

На варениках написано назви, які зустрічаються  у народознавстві.   Гуртківець повинен сказати, що то за назва.

Хустка — головний убір.

Писанка — фарбоване яйце.

Балабушки — обрядові коржики.

Кутя — каша.

Плахта — поясний жіночий одяг.

Масляна   —   тиждень   після   м'ясниць, перед Великим постом.

Узвар — компот із сухофруктів.

Гончар      —      ремісник,  який виготовляє глиняний посуд.

Корсетка — плечовий жіночий одяг.

Кухоль — посуд для води.

Шаровари    —    широкі    чоловічі штани.

Піст  —  час,  коли  не  вживають м'ясної їжі і т. д.

Добре «вареники» використовувати для закріплення, повторення вивченого матеріалу під час гурткових занять. Тому «вареники»   використовуємо на заняттях: «Народний одяг», «Народна кулінарія», «Ремесла і промисел».

Тема: Українська кухня.

Мета: Ознайомити учнів із  харчу­ванням українського народу, його особливостями, які пов'язані із обрядами, звичаями, святами.

Столи стоять накриті рушниками, ска­тертинами.

Діти стоять у національному одязі з хлібом-сіллю. На стен­дах вислови: «Хліб — всьо­му голова», «Клади перед людей хліб на столі, бу­деш   у   людей   на   чолі», «Без хліба суха бесіда», «Як хліб і вода, то й нема голоду».

Всі співають.

Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом, хорошії гості за столом.

Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене,

Зеленеє жито при межі, хорошії гості до душі.

(Діти зустрічають гостей хлібом-сіллю).

Учень.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Учень.

Ось він — хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним.

Ось він — теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

Вчитель. Діти, вас зустріли хлібом-сіллю, як це здавна водиться на Україні. Як каже народна мудрість?

1-й учень. Хліб — усьому голова.

2-й учень. Без хліба суха бесіда.

3-й учень. Як хліб і вода, то й нема голоду.

Вчитель. До хліба завжди ставилися зі щирою повагою. Святість, пошана до хліба передавалася із покоління в покоління, дітям та онукам. Ще з пелюшок привчали дитину любити й шанувати хліб.

1-й учень.

Їж, друже, хліб, не кидай додолу,

А підніми, коли не там лежить,

А коли сідаєш ти до столу,

То пам'ятай, що хліб — це означає жить.

2-й учень.

Не кидайся хлібом! Він святий.

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

3-й учень.

Не грайся хлібом, бо то гріх.

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Вчитель. Нині вже мало хто з молодих вміє  випікати   хліб.   А   раніше кожна сільська госпо­диня готувала в печі ні з чим незрівнянні духмяні паляниці.  Хліб пекли на тиждень, у суботу, садили його у піч на капустяних, дубових чи яворових листях. А які ще страви з борошна полюбляли українці?

Учень.

Їли люди пиріжечки —

Із м'ясом, сиром, зерном гречки,

Духмяні, свіжі, як роса,

Землі родючої краса!

(Звучить пісня «З сиром пироги»).

Вчитель.  Пиріжки готували з різноманітними начинками.

1-й учень. Картоплею.

2-й учень. Капустою.

3-й учень. Вареною квасолею.

4-й учень. Сиром, маком.

5-й учень. А влітку — з вишнями, сливами.

1-й учень. Галушки, галушки. Їх готували май­же щодня, здебільшого на вечір. Ця страва була досить легкою у приготуванні,  надзвичайно по­живною і дуже смакувала селянам. Вони казали: «Галушки та лемішки, а хлібу перемішка».

2-й учень. Локшину, локшину.

3-й учень. Вареники, вареники.

4-й учень.

Вареники непогані, вареники у сметані.

В кожній хаті на Вкраїні вареники варять нині,

Вареники круглолиці — із найкращої пшениці.

Вареники

А мій милий вареничків хоче,

А мій милий вареничків хоче. —

Навари милая, навари милая,

Навари, у-ха-ха,

Моя чорнобривая.

Та й дров вже немає,

Милий, мій миленький,

Та й дров вже немає,

Голуб мій сизенький.

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, у-ха-ха,

Моя чорнобривая.

Та й сили ж немає,

Милий мій, миленький,

Та й сили ж немає,

Голуб мій сизенький.

Помирай милая, помирай милая,

Помирай, у-ха-ха,

Моя чорнобривая.

А з ким будеш доживати,

Милий, мій миленький,

А з ким будеш доживати,

Голуб мій сизенький?

Із кумой, милая, із кумой, милая,

Із кумой, у-ха-ха,

Моя чорнобривая.

Вчитель. Так, вареники — це справжнє свято для шлунку і душі українця. Але не кожен день їх їли, а лише в неділю чи на свята. Їх готували з житнього, пшеничного борошна, наповнювали так як і пироги: сиром, картоплею, квашеною капустою, калиною, маком. Мастили сметаною, вершковим маслом чи олією.

Вчитель. Вареники це добре, а борщ ще краще. Борщі і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печеня, напої з фруктів, меду — відомі не тільки на Україні, а й усьому світові. Українці жартома кажуть про свою кухню: «У нас просто: борщ, каша, третя кваша».

Вчитель. У стравах українці використовували переважно продукти з власного господарства. А ну відгадайте їх.

1-й учень.

Я кругленький, червоненький, з хвостиком тоненьким,

На городі мене рвуть і до столу подають. (Буряк)

2-й учень. Що то за голова, лише зуби й борода? (Часник)

3-й учень. Стоїть пані чепурниця, бо вдягла сочок триста. (Капуста)

4-й учень. Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі?              (Морква)

5-й учень. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)

6-й учень. Що за коні стоять на пригоні: зелені, лобасті, довгасті. Нічого не возять, а солі просять? (Огірки)

Вчитель.

Так, і картопля й буряки,

І томати, огірки,

І капуста, кавуни,

Груші, сливи, гарбузи

Ще й грибочки-маслюки.

Із цього всього українці готували повсякденні і святкові страви.

А тепер давайте подивимося, що їла родина кожний день. А це був борщ. По самісінькі боки може наїстися українець борщем, і все йому буде мало, бо це його улюблена перша, а часом і друга, і навіть третя страва.

Вчитель. З давніх-давен на Україні готували цю страву. У народі казали: «Як нема борщу, то нема і їжі». А що ви мені скажете?

1-й учень. Борщ — найстарша страва.

2-й учень. Де в хаті борщ і капуста, там хата не пуста.

Вчитель. Борщ готували у кожній родині. До нього могло входити майже двадцять продуктів, але основний — це буряк, який у давнину мав на­зву «бірщ». А що це за такі борщі — «жонаті», «перелякані», «зі свищами»?

3-й учень. Борщі були «зі свищами» — майже зовсім порожні, «жонаті» — з кашею, «переляка­ні» — бліді, без томату.

Вчитель. Дуже полюбляли українці червоний борщ із капустою. Його заправляли підсмаженим салом, цибулею, часником, борошном. У зелений борщ різа­ли щавель, лободу, кропиву, петрушку. Заправляли його яйцем і сметаною. А холодний борщ — холод­ник — готували влітку. Це був сирий борщ, оскільки варили тільки буряк, заправляли квасом.

Вчитель. Рідкий борщ або густий... Від чого це залежало?

1-й учень. Від достатку, від досвіду господині.

2-й учень. У нашій родині капусняки варять і нині, а почала їх готувати ще моя прапрабабуся. Вона в капусняк, крім капусти, клала картоплю та пшоно, засмажувала салом або олією, а ще при­казувала добре слово: «Варися, юшка, не пуста, а густа, смачна та поживна».

Вчитель. Предки, як і сучасні українці, ще дуже полюбляли перші страви — юшки.

3-й учень.

І лід тріщить, і комар пищить,

А то кум до куми порося тащить.

Ой кумочко, ой голубочко!

Звари мені, порося, щоб і юшка була.

І юшечка, і петрушечка!.

Вчитель. Велику роль у харчуванні українців відігравали каші. Їли їх і на обід, і на вечерю. Каші готували з гречки, ячменю, пшона, вівса. Вони були круті й рідкі. Круту кашу заправля­ли смальцем, олією, маслом, молоком, запивали кисляком. А хто знає, яка найулюбленіша каша українців?

1-й учень. Гречана каша, так стверджує народне прислів'я: «Гречана каша — то матір наша».

Вчитель. Українська кухня багата стравами з картоплі та інших овочів. Картоплю і донині на­зивають другим хлібом. Її варили, пекли в печі, їли картоплю з квашеною капустою, огірками, ка­пустяним квасом, змащували олією чи смаженим салом. Багато було страв із картоплі.