Шпаргалка по "Криміналістика"

Поверхневі сліди  можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від  стану об'єктів на момент слідоутворення:

Статичні сліди  виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на ґрунті.

Динамічні сліди  виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від  місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта:

Локальні сліди  виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.

Периферичні сліди  виникають за межами контактної взаємодії  слідоутворюючого і слідосприймаючого  об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху  взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

Сліди бувають  механічного, хімічного, біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження. 

19. Сліди рук людини (дактилоскопія). 

Сучасний стан криміналістики дає можливість з високою достовірністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є незаперечним доказом того, що певна особа знаходилась на цьому місці.

Дактилоскопія — розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів.

У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки:

1)  контактування  руки з яким-небудь об'єктом  відбувається переважно долонною поверхнею кисті;

2)  на пальцях  і долонях рук є потожирові  виділення, які залишають сліди  нашарування;

3)  шкіра руки  має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається  з двох основних шарів: верхнього шару — епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, — дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, кожен з яких займає певне місце протягом усього життя людини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками. Папілярні лінії становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. У дорослої людини ширина папілярної лінії сягає 0,4—0,6 мм, а висота — 0,1—0,4 мм.

Основними властивостями  папілярних ліній є їхня індивідуальність, стійкість та відновлюваність. Індивідуальність папілярних візерунків полягає в тому, що у кожної людини свої малюнки папілярних ліній, а будова їх ліній має таку сукупність ознак, яка дозволяє відрізнити один візерунок від іншого.

На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії  утворюють різні за складністю візерунки. Більшість узорів на нігтьових фалангах пальців складається з трьох потоків папілярних ліній: а) внутрішній малюнок у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур; б) верхній потік зовнішнього малюнку; в) нижній потік зовнішнього малюнку; г) дельта — місце зближення чи з'єднання всіх трьох груп папілярних ліній; д) основа, яка підкреслює малюнок.

Папілярний  візерунок — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три основних типи: дугові, петльові та завиткові (рис. 4). Якщо візерунки за своєю будовою не можуть бути віднесені ні до одного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки.

Цугові  папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою і складаються з одного'-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові візерунки поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові візерунки становлять близько 5 % загальної кількості пальцьових візерунків.

Петльові  папілярні візерунки складаються не менше ніж із трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнкові є хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки поділяються на ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Розрізняють такі види петльових візерунків, як прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петльові візерунки становлять близько 65 % загальної кількості пальцьових візерунків.

Завиткові папілярні візерунки найскладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три-чотири). Завиткові візерунки поділяються на кругові, спіралеподібні, неповні зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові візерунки становлять близько 30% загальної кількості візерунків. 

20. Сліди засобів  учинення злочину. 

Засоби  вчинення злочину - це матеріальні об'єкти, що так чи інакше використовуються для досягнення злочинного результату: сокира, камінь, пали-Ця, відмичка, автомобіль, вибухівка, отруйна сильнодіюча речовина.

Криміналістична трасологія об'єктом дослідження  вважає знаряддя злому, зброю, транспортні засоби, інструменти та предмети.

Знаряддя  злому - це спеціально виготовлені, перероблені та пристосовані Для умисного застосування при вчиненні злочинів засоби (лом, «балерина», «клішня рака»). До знарядь злому не можуть належати інструменти побутового та виробничого призначення, які можуть бути використані для здійснення злому. Наприклад, сокира, стамеска - це інструменти, вони можуть виконати роль засобів учинення злочину, але не знарядь злому. Від знарядь злому необхідно відрізняти також предмети (камінь, палиця), які не є інструментами, тобто не пристосовані для трудової діяльності, але можуть бути використані з метою злому. За механізмом утворення засоби вчинення злочину доцільно поділити на:

- знаряддя (знаряддя  злому, інструменти та прилади, предмети); -зброю (вогнепальна, холодна);

- джерела підвищеної  небезпеки (транспортні засоби, механізми,  обладнання виробничого та побутового призначення);

-фізичні явища  (електричний струм, випромінювання, сильнодіючі та отруйні речовини);

- сили та явища  природи (вогонь, вода).

Сліди знарядь  злому утворюються переважно  внаслідок механічної взаємодії, серед якої розрізнюють такі види руху (переміщення): прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-поступальний, обертально-поступальний та обертання-котіння. Кожному виду руху відповідають певні сліди.

Під час прямолінійного руху слідоутворюючий об'єкт переміщується перпендикулярно слідосприймаючому і утворює слід тиснення - шляхом формування, руйнування, залишкової деформації, нашарування, перерозподілу частин речовини, зміни та перебудови внутрішньої структури об'єкта.

За умови  прямолінійно-поступального руху слідоутворюючий об'єкт переміщається під дією двох сил, спрямованих по вертикалі та горизонталі, уздовж слідосприймаючої поверхні та одночасно тисне на неї. Внаслідок цього утворюються сліди ковзання у вигляді системи валиків і рівчачків.

При зворотно-поступальному русі слідоутворюючий об'єкт по черзі нює напрямок горизонтального руху, а під дією вертикальної сили розрізац предмет. Утворюються сліди розпилу або сліди тертя.

У процесі обертально-поступального руху слідоутворюючий об'єкт І тається і одночасно переміщується прямолінійно.

При обертанні-котінні слідоутворюючий об'єкт обертається навколо осі, І реміщується по слідоприймаючій поверхні, утворюючи поверхневі або об'є' сліди котіння, тобто сліди колісних транспортних засобів. Гусеничний утворює сліди за схемою прямолінійного руху, а сліди полозкового виникають подібно до слідів ковзання під час прямолінійно-поступального руху.

Сліди знарядь  злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил та прийомів: фотографування, вимірювання, копіювання та моделювання, вилучення слідів разом з предметом. Для І лювання слідів на дереві частіше за все застосовують пластилін, пасту І ласт, віск. На металевих об'єктах використовують легкоплавкий сплав Вуда, який застосовується у зубопротезній практиці, пасту К, тощо. Однак найчастіше рекомендується вилучати сліди разом з предк Забарвлені сліди і сліди контакту знарядь обов'язково вилучати з пр на якому вони залишені.

Види слідів транспортних засобів поділяють  за видами транспорту - самохідним та несамохідним. Кожний з них поділяють на колісний, гусеничний та полозковий. Колісний транспорт має сліди котіння, гусеничний - сліди тиснення, полозковий - сліди ковзання. Сліди котіння та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими, інколи об'ємні сліди містять частинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, формуючого слід. Сліди транспортних засобів містять ознаки ходової частини транспорту: а) вид ходової частини; б) ширину колії; в) базу транспортного засобу; г) кількість осей та коліс; д) модель шин.

Слід одного колеса, трака, полоза називається біговою  доріжкою. Дві паралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Відстань між осями транспортного засобу називається базою. Вона вимірюється між слідами передніх і задніх коліс, які утворюються на місці стоянки транспорту. Ширина колії - це конструктивна ознака. Вона вимірюється між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок, від лінії відліку, проведеної між біговими доріжками.

У біговій доріжці  виділяють: ширину протектора, тобто  ширину малюнка, який утворюється в  сліді, і загальну ширину сліду, що називається  шириною бігової доріжки.

Слід гальмування - це довжина бігової доріжки від  початку гальмування транспорту до повної його зупинки. Слід гальмування  складається із двох частин: у першій частині відображається початок гальмування, слід переривчастий, оскільки колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатись, пізніше воно повністю припиняє обертання і ковзає по дорозі, утворюючи слід ковзання, який називається слід юза.

Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду разом з предметом, На місці ДТП виготовляють панорамним способом слід бігової доріжки, довжина якої дорівнює довжині кола колеса; детально фіксують особливості будови малюнка протектора та виготовляють зліпки цієї частини сліду. Поверхневі сліди, наприклад, пилові, переносять на копіювальні дактоплівки (обкорована1 гума, липкі плівки, фотопапір). На місці ДТП треба фіксувати: ширину бігової доріжки, ширину протектора та його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частки транспорту (вантажу), що відділилися, плями мастил, осколки фарного скла, частки фунту (сліди осипу ґрунту), мікро- та макрочастинки тощо. 

21. Мікрооб’єкти та  їхнє значення  в розкритті та  розслідуванні злочинів.  

Велике значення мають вилучені у процесі огляду місця події мікрооб'єкти — дрібні частки скла, обривки волосся, волокна органічного і неорганічного походження тощо. Такі об'єкти можуть бути виявлені на одязі жертв, що контактували зі злочинцями, або на інших контактних поверхнях. Мікрооб'єкти мають вилучатися і пакуватися з дотриманням особливих правил у спеціальні пакети, дуже обережно, можливо, за участю спеціаліста. 

Останнім часом  в криміналістичній практиці все  більша увага приділяється вилученню  з місць подій мікрооб’єктів  та їх дослідженню. Це пояснюється тим, що разом із загальним зростанням злочинності росте і рівень знань злочинців. Знижується відносний рівень так званої «п’яної» злочинності, підвищується рівень організованої. Як правило злочинці ретельно планують свої дії, прагнучи якомога менше залишати слідів, і після вчинення злочину знищують сліди, які залишилися.

Мікрооб’єкти  будучи незначними за розмірами (не більше 2 мм2), практично не звертають на себе увагу, і як правило не знищуються суб’єктом злочину, тому при ретельному огляді їх можна знайти на місці події, а також на людях і предметах, причинно пов’язаних з подією, що розслідується.