Шпаргалка по "Криміналістика"

1. Поняття, предмет  криміналістики та  закономірності об’єктивної  дійсності, що  вивчаються нею. 

Предмет криміналістики є багатогранним і складним. У  юридичній літературі мають місце  різні визначення предмета криміналістики: як науки про розслідування злочинів, або науки про розкриття злочинів, або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій.

Криміналістика — це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Ппредмет  криміналістики — це система, складовими якої є важливі типові елементи, що узгоджуються між собою:

1. закономірності  виникнення слідів;

2. виявлення  (відшукання) слідів;

3) збирання (фіксація  і закріплення) слідів;

4) вилучення  слідів, визнання їх речовими  доказами, приєднаная до справи й дослідження;

5) зберігання  речових доказів; 6) дослідження речових доказів;

7) оцінка речових  доказів;

8) використання  речових доказів у процесі  доказування в кримінальній справі про злочин.

Предмет криміналістики як науки поділяється на дві частини. Перша частина предмета криміналістики охоплює три групи необхідних елементів (закономірностей), між якими є об'єктивно існуючий зв'язок. Це: елементи механізму злочину; елементи виникнення інформації про злочин і осіб, причетних до його вчинення; елементи збирання (виявлення, вилучення), дослідження, оцінки і використання доказів. Друга частина предмета криміналістики охоплює спеціальні засоби і методи дослідження доказів і запобігання злочинам.

Об'єктом  криміналістичної науки є злочинна діяльність і діяльність правоохоронних органів, спрямована на розкриття та розслідування цих злочинів, їх попередження.

Завдання криміналістики закономірно формуються на основі завдань  кримінального судочинства. Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального  судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону. Отже, боротьба зі злочинністю, її засобами і методами — головне завдання криміналістики.

Спеціальними  завданнями криміналістики є:

1. вивчення об'єктивних  закономірностей, що становлять предмет криміналістики, та розробка загальних науково-методологічних основ;

2. удосконалення  існуючих і розробка нових,  техніко-криміналістичних засобів  і методів виявлення, вилучення,  дослідження, оцінки і використання  доказів;

3. удосконалення і розробка організаційних, тактичних, методичних основ досудового слідства та криміналістичної експертизи;

4. удосконалення  існуючих і розробка нових  криміналістичних засобів і методів  запобігання злочинам;

вивчення, удосконалення  і застосування закордонного досвіду, криміналістичних засобів і методів процесуального використання доказів. 

2. Система криміналістики  та її завдання  як науки на  сучасному етапі. 

Система криміналістика — це складові її розділи (частини), які мають поміж собою стійкі, взаємопов'язані зв'язки та мають тісне сплетіння. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють вирізнити в її системі чотири розділи:

1. Загальна теорія криміналістики — це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика.

2.  Криміналістична техніка — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація.

3.  Криміналістична тактика є інтелектуальним ядром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудо-вого і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприяють вчиненню і прихованню злочинів. До складу криміналістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4. Науково-технічні засоби і тактичні прийоми застосовуються стосовно до розслідування конкретних видів злочинів. Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволив утворити певні методичні поради. Криміналістична методика (методика розслідування злочинів) — розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. Зміст криміналістичної методики становлять загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

Завдання криміналістики визначаються її соціальною функцією — сприяти своїми прийомами, методами і засобами справі боротьби зі злочинністю. Найбільш загальним завданням криміналістики є забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та припинення усіх кримінальне караних посягань. Боротьба зі злочинністю — це головне завдання усіх наук кримінального циклу.

Специфічними  завданнями криміналістики є:

1)  вивчення  закономірностей, які становлять  предмет криміналістики;

2)  розробка  технічних засобів, тактичних  прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

3)  удосконалення  тактичних і методичних основ  досу-дового й судового слідства, основ судової експертизи;

4)   удосконалення  криміналістичних методів попередження злочинів;

5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю. 

3. Поняття та різновиди  способу вчинення  злочину. Використання  даних щодо способу  вчинення і приховування  злочину у розв’язанні  конкретних завдань  розслідування. 

Спосіб  вчинення злочину – це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. У випадках, коли спосіб вчинення злочину є ознакою конструктивною, необхідне його спеціальне вивчення і доказування, оскільки це має значення для кваліфікації діяння. 

У КК України  таких статей чимало. Наприклад, для  складу злочину доведення до самогубства (ч.1 ст.99) характерним є таких спосіб, як жорстке поводження або систематичне приниження людської гідності потерпілого. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст.127) буде злочинним за наявності таких необхідних ознак – якщо воно вчиняється шляхом насильства, обману, погроз, підкупу тощо. Часто спосіб є не лише ознакою складу конкретного злочину, але ще має значення для розмежування суміжних складів злочинів. У цьому розумінні важко переоцінити роль зазначеної ознаки у складах злочинів розкрадань майно, адже саме від способу вчинення цих злочинів залежить їх форма: крадіжка, грабіж, шахрайство тощо. Іноді певний спосіб вчинення діяння є ознакою кваліфікованого виду складу злочину. Напр., вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, визнається вбивством при обтяжуючих обставинах (п.”е” ст.93), спричинення тяжкого тілесного мучення або мордування. Утворює кваліфікований вид цього злочину (ч.2 ст.101).

---------------

Спосіб виступає як обов'язкова ознака складу злочину  у випадках, коли він:

а) прямо зазначений у законі, наприклад, насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка  зазнала нападу, або погроза застосування такого насильства в складі розбою (ст. 187), обман чи зловживання довірою в складі шахрайства (ст. 190);

б) однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої містить диспозиція статті. Так, способом погрози вчинити вбивство є психічне насильство (ст. 129), способом завідомо неправдивого показання (ст. 384) — обман і т.п.

Спосіб має  важливе кримінально-правове значення. Якщо він є обов'язковою ознакою  складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність  даного способу виключає склад злочину. Наприклад, передбачене в ст. 120 доведення до самогубства відсутнє, якщо не було жорстокого поводження з потерпілим чи систематичного приниження його людської гідності, шантажу або примусу до вчинення протиправних дій. Спосіб має істотне значення для правильної кваліфікації злочину, його аналіз дає можливість зробити висновок про інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важливий для диференціації кримінальної відповідальності. Так, залежно від способу вчинення злочину диференціюється відповідальність за корисливі злочини проти власності (статті 185-191). Спосіб впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів, а також на виділення спеціальних норм КК. Наприклад, вбивство, вчинене з особливою жорстокістю чи способом, небезпечним для життя багатьох осіб (пункти 4, 5 ч. 2 ст. 115), є спеціальною нормою стосовно умисного вбивства (ч. 1 ст. 115).

---------

Важливе значення для характеристики злочинної дії  має спосіб вчинення злочину, що являє  собою сукупність (систему) прийомів і методів, що використовуються при вчиненні злочину, Ці способи різноманітні. Найчастіше зустрічаються: фізичне насильство, психічне насильство (погроза насильством), обман, зловживання довірою, жорстокий чи особливо жорстокий спосіб, загальне безпечний спосіб та ін. Усі вони значною мірою визначають форму і зміст даної дії, її інтенсивність і шкідливість.

Деякі злочини  можуть бути вчинені тільки у певний спосіб. У такому разі спосіб вказується в законі як конститутивна ознака складу злочину, наприклад, таємне викрадення чужого майна як спосіб крадіжки (ст. 185), відкрите викрадення такого ж майна при грабежі (ст. 186), заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою при шахрайстві (ст. 190). В інших випадках злочин може бути вчинений різними способами. Так, умисне вбивство (ч. 1 ст. 115) і умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122) можуть бути вчинені будь-якими способами: шляхом нанесення ушкоджень колючим чи ріжучим предметом, із застосуванням вогнепальної зброї, отруйних речовин, шляхом нанесення ударів, побоїв тощо. У зв'язку з цим законодавець не вказує в диспозиціях цих статей Особливої частини КК на певний спосіб вчинення злочину як на обов'язкову ознаку складу злочину. 
 

4. Поняття, види  і загальна характеристика джерел криміналістичної (процесуальної, доказової) інформації. 

У криміналістичній літературі мало досліджені питання  про джерела інформації, на основі яких будується криміналістична  характеристика злочинів.

Джерело інформації - будь-яка система, що видає повідомлення або вміщує інформацію, призначену для її передавання, а також науковий документ або видання. Джерела інформації поділяються на первинні і похідні.

Для побудови криміналістичних характеристик треба використовувати такі джерела інформації: 

І. Люди:

1) Працівники  правоохоронних органів (слідчі, оперативні працівники кримінального розшуку тощо);

2) Спеціалісти  (судмедексперти, експерти-криміналісти, лікарі-психіатри тощо);

3) Підозрювані,  обвинувачувані, засуджені за вчинення  злочинів;

4) Потерпілі  від злочинів. 

ІІ. Документи:

1) Письмові (кримінальні  справи, книги, періодичні видання  тощо);

2) Графічні (план  місцевості, де проводився обшук,  огляд місця події тощо);

3) Звукові, кіно-, фото-, відео (відеододатки до  протоколів огляду місця події або трупа, аудіозаписи допитів тощо);

4) Статистичні  (статистичні картки тощо). 

З огляду на те, що для побудови криміналістичної характеристики важливими є письмові джерела інформації, можна запропонувати таку класифікацію вказаних джерел інформації:

Джерела первинної Інформаціі:

1. Кримінальні  справи;

2. Матеріали  підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову  діяльність;

3. Книги: а)  монографії; б) підручники і навчальні  посібники; г) наукові праці  і матеріали наукових конференцій;

4. Періодичні видання: а) журнали; б) газети;

5. Спеціальні  видання: а) інформаційні бюлетені; б) інформаційні листки;

6. Проміжні види  публікацій: а) попередні публікації (друкуються в порядку обговорення до появи основної публікації); б) автореферати дисертацій;

7.  Неопубліковані  документи: а) переклади; б)  дисертації; в) звіти про результати  науково-дослідних робіт.