Шпаргалка по "Криміналістика"

Джерела вторинної інформації:

1. Довідкові  видання: а) енциклопедії; б) довідники;  в) тлумачні словники;

2. Огляди: а) аналітичні; б) реферативні;

3.  Реферативні  журнали;

4. Експрес-інформація.

З метою розробки криміналістичних характеристик видів (груп) або конкретних злочинів перспективним є використання кількісних даних. Вони можуть бути взяті з робіт, що належать до суміжних галузей юридичної науки. При відсутності необхідних відомостей криміналісти повинні проводити у цьому напрямі спеціальні дослідження.

Слід також  вказати на методи, що використовуються для збору інформації з метою побудови криміналістичних характеристик злочинів.

Найбільш корисними для проведення подібних досліджень є такі методи:

1. Документальний метод, що полягає у вивченні кримінальних справ та інших документальних джерел.

2. Біографічний метод, який полягає у збиранні і узагальненні відомостей біографічного характеру (при цьому інформаційними джерелами є автобіографії злочинців, щоденники, довідки лікувальних, навчальних і виховних установ тощо).

3. Метод спостереження - найпоширеніший метод збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і реєстрації важливих з погляду дослідника явищ, процесів і подій. Полягає, наприклад, у цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення злочинця (може використовуватися при перебуванні злочинця у виправно-трудових установах, під час проведення слідчих дій тощо).

4. Метод аналізу результатів діяльності, що полягає у дослідженні суспільних результатів діяльності особи, що вивчається. За допомогою цього методу збирають інформацію про інтереси, здібності, вміння і навички злочинця, при цьому необхідно аналізувати письмові документи, залишені злочинцем, продукти його художньої творчості, виробничої діяльності тощо.

5. Метод експертних оцінок, який застосовують, для вирішення найскладніших завдань. При цьому велику допомогу надають судові психологи, психіатри та медики.

6. Метод вивчення груп і колективів, що застосовують, наприклад, для з'ясування умов, за яких у злочинця з'явилися певні нахили і психічні відхилення тощо.

7. Опитування - метод збору криміналістичних даних, який ґрунтується на зверненні особи, що опитує, до респондента із запитаннями. Найбільш значимим видом опитування є анкетування засуджених, працівників правоохоронних органів тощо.

5. Методологічні основи  криміналістики. 

Основою методології  криміналістики є теорія пізнання, а її методи становлять багаторівневу систему, в якій чітко виділяються такі чотири рівні:

1. метод, заснований  на філософії діалектичного розвитку;

2. загальнонаукові  методи криміналістики;

3. спеціальні  методи криміналістики;

4. комбіновані  методи криміналістики.

Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, ще називають методом матеріалістичної діалектики. Цей метод є головним у криміналістичній науці. Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, охоплює проблему загальнолюдських цінностей. Його застосування супроводжується використанням таких принципів наукового мислення, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження. Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку тотожно, цілком відповідно віддзеркалює зв'язки і відносини в природному і соціальному бутті невичерпного й нескінченного світу. Основа реальної матеріалістичної діалектики, в контексті методології криміналістики, полягає в тому, що вона справді є базою для всіх інших методів. Тобто метод матеріалістичної діалектики поширює чинність своїх найбільш загальних законів розвитку природи, суспільства і мислення на піднесення, удосконалення інших методів чотирирівневої системи пізнання в криміналістичній методології.

Загальнонаукові методи криміналістики є: спостереження, вимірювання, опис, порівняння, моделювання, експеримент, а також такі методи, як математичний, кібернетичний.

Спеціальні  методи криміналістики належать. Залежно від свого призначення спеціальні методи криміналістики поділяють на три групи: техніко-криміна-лістичні; структурно-криміналістичні; практично-криміналістичні.

Техніко-криміналістичний і структурно-криміналістичний методи були запозичені з інших наук, а практично-криміналістичний метод сформувався в процесі слідчої практики. Практично-криміналістичними методами, зокрема, є: методи «системи координат», послідовність, орієнтації у просторі, застосування неусвідомлюва-ного «побутового» гіпнотичного впливу; ідентифікації за ідеальними слідами та ін.

Комбіновані методи криміналістики. Ними є три попередніх методи в будь-якому їх співвідношенні. Наприклад, до комбінованих методів криміналістики віднесено ситуацію, коли здійснюється поєднання методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філософії діалектичного розвитку, і спеціальних методів: системно-структурного, порівняльного, соціологічного та практично-криміналістичні методи. 

6. Поняття, об’єкти  і суб’єкти криміналістичної  ідентифікації, її  види і форми. 

На даний час  загальновизнаним є те, що об'єктами ідентифікації в криміналістиці можуть бути речі, тварини, особи. Об'єктами ідентифікації вони стають, коли потрапляють в орбіту судового процесу, а встановлення тотожності набуває істотного значення для справи. 

Предмети (речі). Завдання встановлення тотожності предметів може виникнути при розслідуванні різних злочинів. Неможливо дати вичерпний перелік предметів, стосовно яких виникне необхідність встановлення тотожності. За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо.

Тварини. Встановлення тотожності тварин набуває значення, коли тварина була використана злочинцем для вивозу викрадених цінностей і на місці події були виявлені сліди лап або коли тварина була предметом розкрадання тощо.

Особи. Об'єктом  ідентифікації може бути особа людини або труп. У слідчій практиці найчастіше зустрічаються випадки ідентифікації особи обвинуваченого, потерпілого, жертви злочину (невпізнаного трупа) та ін.

У криміналістиці розрізняють такі типи (випадки) ідентифікації:

а) встановлення тотожності об'єкта за ознаками, відбитими у пам'яті людини;

б) встановлення тотожності за описом;

в) встановлення тотожності за фотозображенням;

г) встановлення тотожності за слідами, які відображають ознаки зовнішньої будови та інших речових проявів;

д) встановлення тотожності цілого за частиною.

При індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, тобто те, що даний об'єкт є саме тим, що спостерігався раніше або залишив сліди. При встановленні групової належності з'ясовується лише те, що об'єкт відноситься до певної групи (роду, виду, марки, системи тощо). Тобто при індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, а при встановленні групової належності — подібність (віднесення об'єкта, що залишив сліди до групи, роду, виду об'єктів).

Встановлення  конкретної тотожності має більш  важливе значення для слідства, ніж встановлення групової належності. Проте не слід недооцінювати й групову ідентифікацію.

Значення групової належності полягає в наступному:

1) встановлення  групової належності є, як правило,  необхідним етапом до встановлення конкретної тотожності;

2) встановлення  групової належності дозволяє  виключити групу об'єктів з обсягу криміналістичного дослідження, є засобом виключення деяких версій у справі й тим самим звужує коло пошуків потрібного об'єкта.

Групова ідентифікація  має місце тоді, коли необхідно  ідентифікувати матеріали і речовини. У цьому випадку мова йде про  збіг властивостей порівнюваних об'єктів, які належать до певної групи, що і буде ототожнюваним об'єктом.

Індивідуальна ідентифікація не завжди можлива  і дослідження може обмежуватися тільки встановленням групової належності. Частіше за все індивідуальна ідентифікація буває неможлива через недостатньо повне відображення ознак об'єкта.

У деяких випадках можливість встановлення тільки належності до групи залежить від рівня розвитку даної науки. Існує загальне правило, за яким індивідуальна ідентифікація  можлива тільки за ознаками зовнішньої будови об'єктів, а якщо таких ознак немає (рідина, газоподібні речовини) або вони не відобразились як слід, то провадиться тільки групова ідентифікація.

Висновок про  належність до групи має тим більше значення, чим менш чисельна група, до якої належить об'єкт.

При ідентифікації  є два види об'єктів: ідентифіковані (відображувані) та ідентифікуючі (відображуючі). Ідентифікованим називається об'єкт, встановлення тотожності якого складає завдання даного дослідження. Ідентифікуючими називаються об'єкти, за допомогою яких встановлюють тотожність чи групову належність. Ідентифікуючі об'єкти є носіями матеріально-фіксованого відображення ознак ідентифікованих об'єктів.

Для вирішення  питання про тотожність або відмінність  користуються ідентифікуючими об'єктами. Наприклад, для того, щоб вирішити питання, чи залишені сліди ніг, виявлені на місці злочину, вилученим у обвинуваченого взуттям (чи є воно тим самим), необхідно дослідити самі сліди або їх копії (зліпки). За допомогою зліпка вирішується зазначене питання. Зліпок — це ідентифікований об'єкт. 

Ідентифікуючі об'єкти поділяються на дві групи.

Перша група — це об'єкти, що за припущенням слідчого відображають ознаки ідентифікованого об'єкта. Наприклад, сліди ніг, пальців рук, знарядь зламу тощо, які виявлені на місці події.

Друга група — це об'єкти, походження яких від певного об'єкта безсумнівне. Такі ідентифікуючі об'єкти називаються зразками. Залежно від характеру даної ідентифікації й властивостей інших ідентифікуючих об'єктів до зразків пред'являються ті або інші вимоги. Загальною і найбільш важливою вимогою є безсумнівність походження зразків. Зразки, у свою чергу, поділяються на основні та додаткові, або експериментальні. 

7. Поняття криміналістичної  діагностики та  її відмінність від ідентифікації. 

Криміналістична діагностика - це система знань про способи визначення обставин події злочину — час, місце, спосіб, сліди та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Коло питань криміналістичної діагностики чітко не може бути визначено, усе залежить від конкретно вчиненого злочинного діяння.

Характерні питання  з проблем криміналістичної діагностики  є комплексним утворенням. Щодо способу  визначення обставин події злочину, то за слідоутворюючим характером у практиці часто ставляться такі запитання з тематики криміналістичної діагностики: чи є на даному предметі сліди, який механізм утворення цих слідів, до якої групи (виду) належить предмет, що залишив слід, чи придатні сліди для ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, в який час доби, пори року і в якому місці сталася подія, чи здатна особа завдяки своїй пам'яті ідентифікувати об'єкт. Типовими питаннями криміналістичної діагностики з інших обставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі, є: які мотиви, мета вчинення обвинуваченим злочину, хто є співучасниками вчинення злочинного діяння, установлення суб'єктивної сторони злочину — умисел чи необережність, їх форма.

Процес криміналістичного  діагностичного дослідження є експертним дослідженням і має свої особливі стадії: підготовчу, аналітичну, узагальнюючу, фіксування результатів. Стадія порівняння при експертному діагностичному дослідженні, як правило, відсутня. І це зрозуміло чому. Адже стадія порівняння є складовою методики криміналістичного ідентифікаційного дослідження, а завдання вказаного періоду експертного дослідження полягає в тому, щоб за комплексом ознак встановити збіг або розрізнення об'єктів.

Таким чином, криміналістична  діагностика є різновидом експертних досліджень, спрямованих на вивчення природи матеріального об'єкта, явища процесу, події, системи, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин. 
 

8. Поняття і завдання  криміналістичної  техніки як розділу  криміналістики. Галузі  криміналістичної  техніки та їх  роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників. 

Криміналістична техніка — це важливий розділ криміналістики, який виникнув у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримінального судочинства.